Поняття податку і збору. Їх класифікація

Конституція України (ст. 67) встановлює, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормативні визначення податку та збору встановлюються в статті 6 Податкового кодексу України.

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу України.

Ознаки податку як виду обов’язкового платежа в бюджет:

1) податок представляє собою віжчуження частини власності суб’єктів на користь держави при внесенні податкових платежів до бюджету;

2) законність його встановлення та стягнення, тобто запровадження податку, а також його стягнення здійснюється в порядку та на умовах, визначених законодавством;

3) обов’язковість сплати податку. Дана ознака забезпечується правовими гарантіями, які полягають у встановленні юридичної відповідальності платників податків за порушення строків сплати, заниження розмірів суми податку, ухилення від сплати податку у формі фінансових санкцій. Крім того, за податкові правопорушення винні особи можуть притягуватись до адміністративної, а в окремих випадках і до кримінальної відповідальності;

4) податок є абстрактним платежем, який при внесенні до відповідного бюджету не має цільового призначення;

5) також суттєвою ознакою податку є безоплатність його сплати, яка характеризується однобічністю, безеквівалентністю та безповоротністю податків.

Сутність податків проявляється в наступних їх функціях: фіскальній, регулюючій та контрольній.

Спочатку податки у всіх державах запроваджувались з метою виконання фіскальної функції, тобто забезпечення держави джерелами грошових коштів для фінансування видатків. Потім держави почали використовувати податкові ставки та податкові пільги з метою регулювання соціально-економічних процесів і податки стали виконувати регулюючуфункцію, тобто впливати на процеси відтворення (стимулювати або стримувати його темпи) та сприяти вирішенню різних задач (таких як, наприклад, захист малозабезпечених верств населення).

За допомогою податків держава здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян, а також за джерелами доходів та видатків. Завдяки контрольній функції оцінюється ефективність податкової системи, забезпечується контроль за видами діяльності та фінансовими потоками.

Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:

- платники податку;

- об'єкт оподаткування;

- база оподаткування;

- ставка податку;

- порядок обчислення податку;

- податковий період;

- строк та порядок сплати податку;

- строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

- під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Податковим кодексом України або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Податковим періодом визнається встановлений Податковим кодексом України період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених Податковим кодексом України.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом України порядку, становить податкову систему України.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом України і є обов'язковими до сплати на усій території України.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом України, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

- податок на прибуток підприємств;

- податок на доходи фізичних осіб;

- податок на додану вартість;

- акцизний податок;

- збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

- екологічний податок;

- рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

- плата за користування надрами;

- плата за землю;

- збір за користування радіочастотним ресурсом України;

- збір за спеціальне використання води;

- збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

- фіксований сільськогосподарський податок;

- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

- мито;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

До місцевих податків належать:

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

- збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- туристичний збір.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності обов’язково встановлюються місцевими радами. Питання щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору вирішуються місцевими радами в межах повноважень, встановлених Податковим кодексом України.