Поняття, система і джерела цивільного права

З нормами цивільного права ми зустрічаємося щодня. Поїздки в громадському транспорті, купівля хлібу в магазині, відвідування кінотеатру і безліч інших різноманітних відносин регулюються цивільним правом. Цивільне право відіграє дуже важливу роль у житті суспільства, в економіці країни.

Цивільне право — це самостійна галузь права, яка регулює майнові та особисті немайнові відносини, які виникають між фізичними та юридичними особами, з метою задоволення інтересів цих осіб.

Предметом цивільного права є регулювання майнових та особистих немайнових відносин.

1) майнові відносини, це відносини, які виникають з при­воду конкретного, реально існуючого майна (законодавець визначає правомочність власника, регулює відносини, пов’язані з оплатною (купівля-продаж) та безоплатною передачею майна (дарування, спадкування));

2) особисті немайнові відносини, якіподіляються на дві групи (два види):

а) особисті немайнові відносини не пов’язані з майновими, це відносини, об’єктом яких є нематеріальні блага, які не можна відділити від особи (право на ім’я, життя, захист честі, гідності, ділової репутації);

б) особисті немайнові відносини пов’язані з майновими, це відносини інтелектуальної власності, вонивиникають при реалізації особами своїх авторських прав чиправа промислової власності (право автора на отримання грошової винагороди за визнаний винахід, опублікований роман, промисловий зразок, товарний знак)

Метод правового регулювання - сукупність правових засобів впливу на цивільні відносини. Він характеризується наступними ознаками:

– юридична рівність сторін. Тобто учасники відповідних правовідносин наділені рівними можливостями щодо набуття, здійснення ци­вільних прав та створення і виконання цивільних обов’язків;

– диспозитивність. Сторони у встановлених законом межах можуть діяти ініціативно, вільно, на свій розсуд, керуючись при цьому власними інтересами та метою;

– майново-компенсаційний характер відповідальності. На учасника правовідносин, який не виконує покладених на нього обов’язків, порушує права ін­ших учасників цивільних правовідносин або створює перешкоди щодо їх нормального здійснення, можуть бути накладені засоби матеріального впливу (штраф, пеня, неустойка).

– судове вирішення спорів. Будь-які неузгодженості між учас­никами цивільних правовідносин вони мають право вирішити в судовому порядку;

Система цивільного права складається з Загальної та Особливої частин:

Загальна частина, містить цивільно-правові норми, що поширюють свою дію на весь спектр цивільних правовідносин і стосуються джерел цивільного права, суб’єктів, об’єктів, змісту та підстав виникнення зміни та припинення цивільних правовідносин, здійснення цивільних прав та їх захист тощо;

Особлива частина, містить цивільно-правові норми, що поширюють свою дію лише на конкретні правовідносини, наприклад особисті немайнові, речові, зобов’язальні, виключні та інші.

Джерела цивільного права – це форма вираження цивільно-правових норм, що мають загальнообов’язковий характер.

Джерелами цивільного права є:

– Конституція України;

– закони; (Цивільний кодекс України, Житловий кодекс України, Сімейний кодекс України, Закон України «Про захист прав споживачів» та інші.)

– підзаконні нормативні акти (укази Президента України,
постанови Кабінету міністрів України, галузевих міністерств, відомств, органів ви­конавчої влади);

– нормативні акти СРСР та УРСР (ті, що не втратили силу).

– норми міжнародного права та міжнародні договори (ратифіковані Україною).

Основним джерелом цивільного права є Цивільний кодекс України (далі – ЦК України).

ЦК України було прийнято 16 січня 2003 року і він вступив у силу з 1 січня 2004 року. За структу­рою ЦК України містить 1308 статей в 90 главах, зібраних у 6 книг:

[1] книга — Загальні положення;

2 книга — Особисті немайнові права фізичних осіб;

3 книга — Право власності та інші речові права;

4 книга — Право інтелектуальної власності;

5 книга — Зобов’язальне право;

6 книга — Спадкове право.