Рейтинги комерційних банків

Рейтинг банку – позиція банку на ринку залежно від певних параметрів і показників діяльності, фінансового стану, виконання економічних нормативів, вимог законодавства тощо. Визначення рейтингу є одним із методів аналізу, який дозволяє одержати комплексну оцінку фінансового стану банків і порівняти їх між собою.

З метою встановлення рейтингу розробляються певні системи кількісних і якісних показників діяльності банку, методики їх розрахунку, порядок обробки даних, їх інтерпретації тощо. Рейтинговий підхід передбачає встановлення кількох рівнів (груп, категорій) фінансового стану та інших параметрів діяльності банку, тісно пов’язаних між собою. Такі системи називають системами рейтингування. Кінцевим результатом рейтингової оцінки є віднесення певного банку до тієї чи іншої групи, а для державних рейтингових систем – ще й розроблення рекомендацій щодо подальшої діяльності банків.

Застосування рейтингів є однією з вимог Базельського комітету банківського нагляду, згідно з якою обсяг резервних відрахувань банку має відповідати кредитному рейтингу позичальника. У зв'язку з цим банки зацікавлені не тільки у тому, щоб самим отримати рейтинг, але і у тому, щоб його мали їхні клієнти-позичальники.

Найвідомішими системами рейтингування банків є системи, розроблені світовими лідерами у цій сфері – рейтинговими компаніями Standard& Poor’s, Moody’s Investors Service та Fitch Ratings. На даний момент не існує єдиного підходу до визначення кредитного рейтингу. Кожне рейтингове агентство має власні трактування цього поняття і методику оцінки рейтингу (табл. 6.2).

Таблиця 6.2 - Огляд трактувань сутності рейтингу

Відмінності у визначеннях рейтингу зумовлені різними об'єктами, які проходять процедуру рейтингування у відповідних рейтингових агентствах.

Предметом аналізу в рейтингуванні Moody’s є ймовірність невиконання емітентом власних зобов'язань за різними видами цінних паперів, а також ймовірність неплатежу за борговими цінними паперами протягом всього терміну їх обертання. Відповідно, об'єктом рейтингування в даному агентстві є суб'єкти господарювання, які здійснюють емісію боргових зобов'язань (облігацій). При цьому Moody’s Investors Service в своїх довгострокових кредитних рейтингах оцінює не лише ймовірність неплатежу, але і його розмір, розрахований у відсотках до номіналу.

Більш широким є коло об'єктів оцінювання в практиці рейтингового агентства Standard & Poor’s, яке, крім кредитного рейтингу зобов'язань, виділяє також загальний кредитний рейтинг суб'єкта господарювання (в термінології агентства - кредитний рейтинг емітента), який не враховує випущені чи підготовлені до випуску цінні папери. Проте, незважаючи на дане розмежування, практика з оцінки даного рейтингу в агентстві фактично відсутня.

На відміну від наведених вище підходів зазначених рейтингових агентств, рейтингове агентство ІВСА спеціалізується на рейтингуванні банків та фінансових інститутів, що знайшло відображення і в його трактуванні поняття.

Як правило, в основу методики рейтингування закладається класифікація рейтингів за строками обігу.

Довгострокові рейтинги застосовуються для рейтингування облігацій та інших боргових зобов'язань, що приносять фіксований дохід, а також для закладних цінних паперів, середньо- строкових і довгострокових банківських депозитів та оцінюються за символьною шкалою.

Таблиця 6.3 - Шкала кредитних рейтингів найбільших рейтингових агентств

Найбільш розповсюдженою є шкала, запропонована Moody’s Investors Service, яка була запозичена деякими іншими агентствами. Вона дещо відрізняється від інших. Порівняно з методиками Standard &Poor’s та Fitch IBCA вона передбачає менший рівень прийнятного ризику, але є більш деталізованою в якісних оцінках, ніж методика Duff & Phelps (табл. 6.3).

Кредитні рейтинги в банківській діяльності є основним джерелом інформації для інвесторів, на основі якої здійснюється формування стратегічних цілей та завдань розвитку банків з урахуванням рівня кредитного та інвестиційного ризику як самої фінансово-кредитної установи, так і окремих фінансових операцій при наданні послуг суб'єктам господарювання. Крім того, отримання кредитних рейтингів банком сприяє диверсифікації фінансування, зниженню вартості його капіталу за рахунок надання можливості залучення ресурсів на ринку міжбанківських кредитів. Незалежно від методологічних підходів, методика присвоєння рейтингу в банківській діяльності повинна ґрунтуватися на таких методологічних принципах: прозорість, доступність, єдність підходу до всіх об'єктів оцінювання, гнучкість тощо. Додержання вказаних методологічних підходів сприятиме підвищенню прозорості ринку банківських послуг, зростанню його ефективності.

Завдання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність поняття «банківська послуга».

2. Наведіть основні види банківських послуг.

3. Які види об’єднань можуть створюватися комерційними банками?

4. Охарактеризуйте систему комерційних банків України.

5. Яким чином визначаються рейтинги комерційних банків?