Механізм створення та функціонування українських банків, як і інших суб'єктів підприємництва, діяльність яких заснована на комерційному розрахунку, визначається чинним законодавством. Разом із тим до банків як унікальних установ, що працюють зі специфічним товаром — грошовими ресурсами, висувають особливі вимоги та умови створення і реєстрації, що визначено Законом України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України" та відповідними нормативними актами Національного банку України, зокрема, Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень.
Банки, незалежно від місця їх розташування та територіального характеру діяльності, зобов'язані проходити реєстрацію у Реєстрі юридичних і фізичних осіб, а також у Національному банку України. Саме з моменту реєстрації банку Національним банком України в Державному реєстрі банків він вважається створеним та набуває статусу юридичної особи.
Згідно з банківським законодавством України, банки різних видів і форм власності до 2006 р. могли створюватись у вигляді:
— акціонерного товариства;
— товариства з обмеженою відповідальністю;
— кооперативного банку.
Починаючи з 2007 p., банки можуть створюватися лише у формі акціонерних товариств та кооперативних банків.
Учасниками банку можуть бути юридичні й фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь (володіє 10 або більше процентами статутного капіталу), об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.
З 1 січня 2007 р статутний капітал банків повинен становити 10 млн євро. Перерахування розміру статутного капіталу в гривні здійснюють за офіційним курсом гривні до офіційних валют, встановленим Національним банком України на день укладення установчого договору. Для формування статутного капіталу в територіальному управлінні НБУ за місцем знаходження банку відкривається тимчасовий рахунок, на який кожний засновник (учасник) вносить визначену установчими документами частку статутного капіталу.
Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в реєстрації приймає Національний банк України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів, зазначених вище. У разі перевищення Національним банком України строку, призначеного для реєстрації, він сплачує засновникам комерційного банку штраф у розмірі 0,01 % оголошеного статутного капіталу банку за кожний день затримки.
На відміну від звичайних господарських товариств, більшість з яких можуть починати фінансово-господарську діяльність одразу після державної реєстрації, банки, навіть зареєстровані в Державному реєстрі банків, не мають права на здійснення банківських операцій без отримання відповідної ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність щодо залучення вкладів та інших коштів, які підлягають поверненню, і надання кредитів, а також вести рахунки.
Ліцензування банків запроваджено, перш за все, з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, забезпечення захисту інтересів кредиторів і вкладників.
Банківська ліцензія — це документ, на підставі якого банки мають право здійснювати в комплексі базові банківські операції.
Ліцензія на виконання окремих операцій — це документ, який видається юридичним особам, що не мають банківської ліцензії, і дає їм право на виконання окремої операції з відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів чи операцій з розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Процедура ліквідації банків є дуже суворо регламентованою. Ліквідація банку може проводитись як з ініціативи власників банку, так і з ініціативи Національного банку України (у тому числі за заявою кредиторів).
Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України про господарські товариства, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність" за згодою Національного банку України, якщо достатньо ліквідаційної маси для задоволення вимог усіх кредиторів, а кандидатура голови ліквідаційної комісії та її членів відповідає вимогам, визначеним у ст. 90 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів Національного банку України.
Для процедури ліквідації та розгляду справи в суді обов'язково повинен бути висновок Національного банку України щодо доцільності відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Відкликання банківської ліцензії призводить до неможливості банком проведення банківських операцій, передусім — залучення вкладів, надання кредитів, ведення розрахунково-касового обслуговування третіх осіб та інших. Також автоматично закінчується дія письмового дозволу Національного банку України на проведення окремих операцій, оскільки він дійсний тільки при наявності банківської ліцензії, відповідно до Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій.
