Структура Національного банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.
Вищим органом управління Національного банку України є Рада НБУ, яка складається з 14 членів. Головним завданням Ради виступає розробка та контроль здійснення Основних засад грошово-кредитної політики, що ґрунтуються на ключових критеріях і макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та Основних параметрах економічного та соціального розвитку України на відповідний період, які включають прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту державного бюджету та джерел його покриття, платіжного та торговельного балансів країни.
Рада НБУ не має права втручатися в оперативну діяльність Правління НБУ. Іншими функціями Ради НБУ є:
— аналіз впливу грошово-кредитної політики на стан соціально-економічного розвитку країни;
— затвердження кошторису доходів та витрат НБУ;
— визначення аудиторської компанії для проведення зовнішньої аудиторської перевірки НБУ;
— розгляд аудиторського висновку та затвердження бухгалтерського балансу НБУ;
— розподіл прибутку НБУ за звітний бюджетний рік;
— оцінка діяльності Правління НБУ тощо.
Основним керівним органом НБУ є Правління, яке, згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики, через відповідні монетарні та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організовує виконання інших функцій відповідно до законодавства та здійснює управління діяльністю НБУ.
Очолює Правління Голова Національного банку України. Кількісний та персональний склад Правління затверджується Радою НБУ за поданням Голови банку. До складу Правління за посадою входять перший заступник та два заступники Голови НБУ, яких він призначає та звільняє за погодженням з Радою НБУ. Сам Голова НБУ призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України строком на б років.
Голова Національного банку України несе одноосібну відповідальність за діяльність банку перед Верховною Радою України та Президентом України. Структуру Національного банку України станом на 03.08.2012 р. наведено на рис. 2.1.
Функції НБУ
Згідно із Законом України "Про Національний банк України" НБУ є:
- центральним банком держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці.
Як центральний банк держави Національний банк відповідно до розроблених Радою НБУ Основних засад грошово-кредитної політики проводить грошово-кредитну політику, використовуючи відповідні інструменти. Національний банк України веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках. Національний банк представляє інтереси України у відносинах із центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово-кредитними організаціями;
- емісійним центром. Національному банку України належить монопольне право на емісію грошей в обіг, а також виключне право на введення в обіг національних грошових знаків (банкнот, монет). Забезпечення економіки готівковими грошима (гривнею) здійснюється через банківську систему;
- валютним органом. Національний банк України є головним органом, який визначає валютну політику. У сфері валютного регулювання та контролю Національний банк:
а) здійснює валютну політику на підставі принципів загальної економічної політики України;
б) накопичує, зберігає та використовує золотовалютний резерв, необхідний для здійснення державної валютної політики та підтримання платіжного балансу;
в) видає ліцензії на здійснення валютних операцій;
г) визначає режим курсоутворення та встановлює офіційний обмінний курс гривні щодо іноземних валют;
д) здійснює контроль за дотриманням правил валютних операцій на території України;
- органом банківського нагляду. З метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення надійності банків Національний банк відповідно до визначеного ним порядку встановлює для них обов'язкові економічні нормативи. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з капіталом, ліквідністю, наданням кредитів, інвестиціями капіталу, а також за відсотковим та валютним ризиками;
- банком банків. З метою підтримання ліквідності і стабільності банківської системи Національний банк надає комерційним банкам кредити заставкою не нижче ставки рефінансування. Рефінансування банків здійснюється шляхом: надання кредитів «овернайт»; проведення коротко- та середньострокових тендерів; здійснення операцій прямого «РЕПО»; надання довгострокового кредитування;
- банком уряду. Національний банк веде рахунок Державного казначейства України. На нього покладено обов'язки щодо виконання за дорученням Міністерства фінансів України операцій, пов'язаних з розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними. Для обліку зазначених операцій створено депозитарій державних цінних паперів.;
- організатором міжбанківських розрахунків. Із січня 1994 р. Національний банк України запровадив автоматизовану систему міжбанківських розрахунків із використанням прогресивних комп'ютерних технологій, до якої нині залучено всю банківську систему України. Регіональні розрахункові палати об'єднано в загальнодержавну мережу розрахункових палат України, на верхньому рівні якої знаходиться Центральна розрахункова палата у м. Київ. Систему обслуговує комплекс програмно-технічних засобів, які забезпечують обмін електронними документами, їх перевірку, аналіз та захист від несанкціонованого втручання.
Міра незалежності НБУ
Одне з основних завдань центрального банку (зокрема НБУ) - підтримувати цінову стабільність - безпосередньо залежить від рівня його незалежності. З огляду на неприпустимість негативного впливу політики уряду на загальну фінансову стабільність держави суттєвого значення нині набув спосіб взаємодії центрального банку та органів державної влади.
В цілому незалежність центрального банку визначається такими її складовими:
1. Інституціональна незалежність полягає у закріпленні на законодавчому рівні положення, згідно з яким центральний банк є самостійним і незалежним державним органом (визначення статусу банку).
2. Особиста незалежність центрального банку передбачає створення умов для неухильного виконання його працівниками своїх обов'язків. На практиці це означає особливий порядок призначення та звільнення працівників (особливо керівного складу) і заборону займатися їм комерційною діяльністю.
3. Функціональна незалежність полягає у виконанні центральними банками своїх функцій самостійно без втручання будь-яких органів державної влади і, зокрема, уряду. Якщо політика уряду загрожує виконанню основного завдання центрального банку, він не повинен її підтримувати.
4. Фінансова незалежність центральних банків визначається достатністю власних фінансових ресурсів, необхідних для виконання їх функцій, реалізації відповідних програм і забезпечення високого рівня заробітної плати працівників. До фінансової незалежності відносять право на перевірку банку незалежними аудиторами і право самостійно формувати власний кошторис.
5. Економічна незалежність визначається здатністю центрального банку контролювати власний бюджет і розподіляти отриманий прибуток, тобто бути економічно незалежним.
6. Політична незаангажованість забезпечується спеціальним порядком призначення Голови та членів Правління центрального банку, терміном виконання службових обов'язків (чим довший період перебування на посаді - тим більша незалежність) і методами виконання основного завдання центрального банку - підтримки цінової стабільності.
