Проблема вікової типології в соціальній роботі; соціальна робота з дітьми; дитинство молодшого школяра; соціальна робота з молоддю; соціальна робота з людьми зрілого віку; соціальна робота з людьми літнього віку; вікова структура населення, вікова типологія соціальної роботи, вікові завдання, категорія „діти”, категорія „молодь”, категорія „зрілість”, категорія „літній вік”.
1. Більшість вітчизняних соціальних працівників користується соціально-педагогічною класифікацією,де вікова періодизація зазвичай співвідноситься з.....
2. Співвіднесіть групи завдань кожного віку до їх розкриття.
| Групи: | Їх зміст: |
| 1. Природно-культурні; | А. Це пізнавальні, моральні, ціннісно-смислові, що є специфічними для кожного віку в конкретному соціумі, з одного боку, пред’являються особистості у вербалізованій формі інститутами й агентами соціалізації, а з іншого, що існують у вигляді визначених норм і цінностей у суспільній практиці, не збігаючись один з одним і нерідко взаємно суперечачи; |
| 2. Соціально-культурні; | Б. Це становлення самосвідомості особистості, її самовизначення в актуальному житті й на перспективу, самоактуалізація й самоствердження, які на кожному віковому етапі мають специфічний зміст і способи їх вирішення; |
| 3. Соціально-психологічні | В. Досягнення на кожному віковому етапі визначеного рівня біологічного дозрівання, фізичного і статевого розвитку, що мають певні нормативні розходження в тих чи інших регіонально-культурологічних умовах. |
3. До вікової категорії „молодше шкільне дитинство” ми відносимо осіб:
| 3-6 років; | |
| 6-10 років; | |
| 11-14 років; | |
| 12-14 років. |
4. Співвіднесіть основні принципи реалізації соціальної роботи з молоддю в суспільстві до їх розкриття.
| Принципи: | Розкриття: |
| 1. Надання соціальної допомоги молодій людині незалежно від її національності, походження, соціального статусу, сфери зайнятості, місця проживання, релігійної належності; | А. Визначає особливості включення різних категорій молоді у соціально значущу діяльність; принцип узгодженості швидкоплинних і довготривалих перспектив соціалізації особистості, що передбачає взаємодію державної та особистісної програм фізичного, культурного, освітнього, психічного розвитку; |
| 2. Гуманності; | Б. Демократизм; |
| 3. Поєднання допомоги із самодопомогою; | В. Означає використання широкого спектра прийомів і засобів вирішення проблем соціалізації кожної особистості державними, громадськими й приватними установами та організаціями; принцип етичності, що відображає характер діяльності, спрямований на опрацювання наявної інформації та збереження конфіденційності; |
| 4. Адаптації; | Г. Передбачає опору на позитивні чинники в її розвиткові та наданні допомоги; |
| 5. Системного підходу; | Д. Є основою продуктивної взаємодії у соціальному становленні молоді; |
| 6. Поваги до особистості; | Е. Визначає види та способи розрахунку за надані послуги залежно від соціального статусу особистості в суспільстві, її фізичного та психічного стану; |
| 7. Партнерства і взаємодовіри; | Є. Його суть – спиратися на позитивний потенціал особистості та її прагнення сприйняти соціальний вплив; принцип інтеграції, який передбачає взаємодію зусиль усіх соціальних інститутів, зацікавлених у продуктивному процесі соціалізації особистості; |
| 8. Безплатності обслуговування і платності послуг. | Ж. Означає орієнтацію: а) на пріоритет загальнолюдських цінностей, які передбачають погляд на людину в її взаємозв’язках із природою, суспільством, глобальними проблемами, що зумовлені особливостями і реаліями атомної доби, загальнолюдською культурою, а також такими загальнолюдськими цінностями, що сягають корінням у родинне середовище і фундаментальні основи моральності; б) на поєднання інтересів суспільства і потреб особистості в отриманні соціальних послуг. |
5. Співвіднесіть вікової категорії до їх завдань.
| Вікові категорії: | Завдання: | |
| 1. Рання юність; | А. Природно-культурні (формування рухових навичок, здатності до прямоходіння, сенсорний розвиток); соціально-культурні (оволодіння мовою, предметно-маніпулятивною діяльністю, розвиток образної та елементарної логічної форм мислення, довільності поведінки, оволодіння первинними способами співробітництва й кооперації); соціально-психологічні (становлення „образу Я” та самооцінки, статева ідентифікація, становлення несвідомого почуття „базової довіри” до зовнішнього світу, почуття автономії, ініціативи); | |
| 2. Дошкільне дитинство; | Б. Природно-культурні (завершення фізичного та статевого розвитку, гармонізація всіх систем організму); соціально-культурні (оволодіння програмою навчального закладу, визначення ціннісних орієнтацій у професійній та позапрофесійній сферах, вибір подальшого життєвого шляху, подолання ставлення до людини як до засобу й формування ставлення до неї як до мети, оволодіння ефективною взаємодією з оточуючими особами своєї та іншої статі, іншого віку), самореалізація через самоствердження у внутрішньому та зовнішньому планах): соціально-психологічні (гармонізація „образу Я”, розвиток рефлексії, подолання маргінальності між підлітковим і дорослим станом, відносно безболісне проходження через рольову та особистісну невизначеність, сексуальна децентрація в поведінці, гармонізація прагнення „бути як усі” та „бути не як усі”); | |
| 3. Дитинство молодшого школяра; | В. Природно-культурні (розвиток рухових навичок, розвиток ознак аскулінності-фемінінності, формування довільності психічних процесів); соціально-культурні (оволодіння роллю учня, систематизованими знаннями й уміннями в обсязі шкільного навчання, індивідуалізація інтересів та оволодіння способами самоорганізації для їх реалізації, формування прагнення до досягнення результату, вміння адекватно оцінювати свої успіхи й невдачі); соціально-психологічні (розвиток рефлексії щодо своєї діяльності, статева стереотипізація, подолання суперечностей між ролями дитини й школяра (криза шести років) і між прагненнями до імпровізації, творчості, демократичного спілкування й прихильністю до стереотипів і підкорення авторитетам); | |
| 4.Підліткове дитинство; | Г. Природно-культурні (організація здорового способу життя); соціально-культурні (формування компетентності в основних сферах життєдіяльності – у родині, соціумі; уміння досягти поставленої мети); соціально-психологічні (формування почуття заповзятливості та ефективності в сімейній і трудовій сферах, а також у міжособистісних стосунках, подолання кризи, що можлива в тридцять років); | |
| 5. Юнацький вік; | Д. Природно-культурні (збереження здоров’я і здорового способу життя); соціально-культурні (самореалізація у професійній сфері аж до зміни роду діяльності, забезпечення сімейного благополуччя, виховання дітей (пізніше онуків); соціально-психологічні (формування почуття продуктивності, відчуття контролю над ситуацією, подолання можливих криз у віці від 40 до 50 років); | |
| 6. Молодість; | Е. Природно-культурні (розвиток усіх систем організму, статеве дозрівання); соціально-культурні (оволодіння знаннями в обсязі шкільного курсу, проба сил у різних сферах інтересів, формування групового інстинкту, залучення до романтичних ідеалів (вірність, друг, відвага, честь та ін.), самовиховання в значущих сферах (фізичне вдосконалювання, індивідуальні інтереси); соціально-психологічні (подолання кризи особистої ідентичності через поглиблення та розширення самооцінок, ідентифікація зі статевовіковою групою й референтною групою ровесників, подолання маргінальності між дитинством та отроцтвом через автономізацію від дорослих, набуття навичок саморегуляції в значущих сферах поведінки й взаємостосунків); | |
| 7. Люди зрілого віку. | Є. природно-культурні (завершення гармонізації всіх систем організму, стабілізація життєвих сил); соціально-культурні (адаптація до соціальних ролей і стосунків дорослого; оволодіння знаннями та уміннями, а також і нормами, необхідними для виконання соціальних ролей працівника, студента, сім'янина, військовослужбовця); соціально-психологічні (формування почуття ідентичності й індивідуальності, здатності до інтимної психологічної близькості, самоствердження через самореалізацію у взаєминах з особами іншої статі й відповідність соціальним ролям, що виконуються). |
6. Співвіднесіть вікові категорії до інститутів та агентів соціалізації, що їм притаманні.
| Вікові категорії: | Інститути та агенти соціалізації: |
| 1. Рання юність; | А. Родина; |
| 2. Дошкільне дитинство; | Б. Школа; |
| 3. Дитинство молодшого школяра; | В. Дитячі ясла і садки; |
| 4. Підліткове дитинство; | Г. Батьки чи дорослі, які їх заміняють; |
| 5. Юнацький вік; | Д. Телебачення, радіо, книги; |
| 6. Молодість; | Е. Старші члени родини; |
| 7. Люди зрілого віку. | Є. Найближчі сусіди; |
| Ж. Вихователі; | |
| З. Однолітки; | |
| Й. Позашкільні установи; | |
| К. Вчителі; | |
| Л. Мікросоціум; | |
| М. Старші діти своєї статі; | |
| Н. Телебачення і відео; | |
| О. Навчальні заклади; | |
| П. Друзі; | |
| Р. Суспільство однолітків; | |
| С. Трудовий колектив; | |
| Т. Військовий підрозділ; | |
| У. Колеги; | |
| Ф. Еталонні групи та особи; |
7. Віковими завданнями ранньої юності є:
| Природно-культурні (формування рухових навичок, здатності до нрямоходіння, сенсорний розвиток); соціально-культурні (оволодіння мовою, предметно-маніпулятивною діяльністю, розвиток образної та елементарної логічної форм мислення, довільності поведінки, оволодіння первинними способами співробітництва й кооперації); соціально-психологічні (становлення „образу Я” та самооцінки, статева ідентифікація, становлення несвідомого почуття „базової довіри” до зовнішнього світу, почуття автономії, ініціативи); | |
| Природно-культурні (завершення фізичного та статевого розвитку, гармонізація всіх систем організму); соціально-культурні (оволодіння програмою навчального закладу, визначення ціннісних орієнтацій у професійній та позапрофесійній сферах, вибір подальшого життєвого шляху, подолання ставлення до людини як до засобу й формування ставлення до неї як до мети, оволодіння ефективною взаємодією з оточуючими особами своєї та іншої статі, іншого віку), самореалізація через самоствердження у внутрішньому та зовнішньому планах): соціально-психологічні (гармонізація „образу Я”, розвиток рефлексії, подолання маргінальності між підлітковим і дорослим станом, відносно безболісне проходження через рольову та особистісну невизначеність, сексуальна децентрація в поведінці, гармонізація прагнення „бути як усі” та „бути не як усі”); | |
| Природно-культурні (розвиток рухових навичок, розвиток ознак аскулінності-фемінінності, формування довільності психічних процесів); соціально-культурні (оволодіння роллю учня, систематизованими знаннями й уміннями в обсязі шкільного навчання, індивідуалізація інтересів та оволодіння способами самоорганізації для їх реалізації, формування прагнення до досягнення результату, вміння адекватно оцінювати свої успіхи й невдачі); соціально-психологічні (розвиток рефлексії щодо своєї діяльності, статева стереотипізація, подолання суперечностей між ролями дитини й школяра (криза шести років) і між прагненнями до імпровізації, творчості, демократичного спілкування й прихильністю до стереотипів і підкорення авторитетам). | |
| Природно-культурні (завершення гармонізації всіх систем організму, стабілізація життєвих сил); соціально-культурні (адаптація до соціальних ролей і стосунків дорослого; оволодіння знаннями та уміннями, а також і нормами, необхідними для виконання соціальних ролей працівника, студента, сім’янина, військовослужбовця); соціально-психологічні (формування почуття ідентичності й індивідуальності, здатності до інтимної психологічної близькості, самоствердження через самореалізацію у взаєминах з особами іншої статі й відповідність соціальним ролям, що виконуються). |
8. Основними напрямами роботи соціальних працівників з молоддю юнацького віку є:
| Допомога в адаптації до нових ролей, індивідуальні консультації, допомога в знаходженні сфер діяльності, що задовольняють певні вимоги, консультування молодих родин, створення клубів і груп за інтересами і для спілкування, залучення до роботи з молодшим поколінням; | |
| Консультації з проблем сімейного життя й виховання дітей, допомога в професійній переорієнтації, організація групового дозвілля в мікросоціумі, створення клубних, групових та індивідуальних можливостей реалізації позапрофесійних інтересів, залучення до громадського життя мікросоціуму (виховання дітей, взаємодопомога, допомога людям похилого віку і т. ін.), допомога віктимним і маргінальним особистостям; | |
| Просвітницька діяльність із батьками та юнаками; створення умов для позитивного вільного проведення часу відповідно до тенденцій моди; створення різних за змістовною спрямованістю клубів та організацій, діагностика віктимних сфер і віктимності особистості, її подолання, робота з переорієнтації окремих юнацьких груп і „розколу” асоціальих груп; | |
| Консультації з питань сімейного життя і виховання дітей, профілактики й подолання внутрішньоособистісних і міжособистісних конфліктів; створення можливостей у мікросоціумі для реалізації сімейних та індивідуальних інтересів, участі в суспільному житті, створення сімейних клубів та об’єднань, організація допомоги неблагополучним родинам і самотнім людям. |
9. Провідними інститутами та агентами соціалізації людей зрілого віку є:
| Родина, місце роботи, ЗМК, члени родини; їх роль у вирішенні вікових завдань; | |
| Родина, мікросоціум, інститути піклування, релігійні організації; родичі, сусіди, товариші по дозвіллю, їх роль і можливості у вирішенні вікових завдань; | |
| Родина, дитячі ясла і садки, ЗМК (телебачення, радіо, книги), батьки чи дорослі, які їх заміняють, інші старші члени родини, найближчі сусіди, вихователі, однолітки (з трьох років); | |
| Родина, місце роботи, ЗМК, члени родини; їх роль у вирішенні вікових завдань, найближчі сусіди, вихователі, однолітки (з трьох років). |
10. До небезпек дітей періоду дошкільного дитинства відносять:
| 1. хвороби і фізичні травми; | 6. зґвалтування; |
| 2. безграмотність та (або) аморальність батьків; | 7. занедбаність; |
| 3. убогість; | 8. фізичні травми; |
| 4. паління; | 9. гноблення старшими хлопцями; |
| 5. розтління; | 10. антигуманність вихователів дитячих установ. |
11. Пияцтво, алкоголізм, аморальність батьків; убогість, помилки педагогів і батьків, паління, токсикоманія, зґвалтування, розтління, самотність, фізичні травми, цькування однолітків, залучення до асоціальних і злочинних груп – це небезпеки...............................
12. Вікова субкультура..................: мода, жаргон, способи проведення часу, стиль поведінки, естетичні пристрасті.
13. Соціальна робота з дітьми припускає їх типологізацію за...............: діти-інваліди, дітей з неповних родин, діти з малозабезпечених родин, „діти вулиці”, кинуті діти, діти-утікачі, діти-сироти, діти, які страждають на алкоголізм, токсикоманію, наркоманію, діти-злочинці, діти соціально-педагогічної занедбаності, діти, які зазнали насильство, діти девіантної поведінки і т. ін.
14. Оставте етапи технології подолання девіантної поведінки дитини у логічній послідовності здійснення.
1. Дослідження особистісних рис дитини, особливостей її фізичного та психічного розвитку, причин її девіантної поведінки й соціальної дезадаптації та чинників соціального середовища, що сприяють формуванню девіантної поведінки й заважають соціальній адаптації; в становлення контакту з проблемною дитиною, виведення її із стресового стану; координація спільних дій з навчально-виховними закладами, правоохоронними установами, громадськими організаціями; 4.соціальне планування реабілітаційних заходів; 5. корекція особистісних рис, які зумовлюють девіантну поведінку й сприяють соціальній дезадаптації; набуття навичок щодо подолання проблем, формування позитивної соціальної поведінки; 6. корекція негативного впливу соціального оточення (сім’ї, неформальних груп однолітків, усунення таврування з боку оточуючих);7. застосування індивідуального педагогічного підходу до дитини; 8. психологічна підтримка і зворотній зв’язок; 9. створення умов для повноцінного задоволення потреб дитини, розвитку її творчих здібностей, самореалізації у творчій діяльності, праці, змістовного відпочинку; залучення до соціальних груп однолітків соціально-позитивної спрямованості.
15. Співвіднесіть поняття до їх визначень.
| Поняття: | Визначення: |
| 1. Соціальне обслуговування; | А. Соціальна робота, яка спрямована на підтримку системи заходів, достатніх для забезпечення життєдіяльності соціально незахищених верств населення з метою подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення їхнього соціального статусу; |
| 2. Соціальний супровід; | Б. Соціальна робота, яка спрямована на здійснення системи заходів з метою відновлення морального, психічного та фізичного стану дітей, молоді та сім’ї, їх соціальних функцій, приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність із загальновизнаними суспільними правилами і нормами; |
| 3. Соціальна профілактика; | В. Соціальна робота, яка спрямована на організацію та впровадження системи заходів щодо запобігання аморальній, протиправній, іншій асоціальній поведінці, виявлення та запобігання будь-якому негативному впливу та його наслідкам для життя й здоров’я дітей, молоді та сім’ї; |
| 4. соціальна реабілітація. | Г. Соціальна робота, яка спрямована на здійснення системи заходів щодо задоволення різноманітних потреб з метою гармонійного та всебічного розвитку дітей, молоді та сім’ї. |
16. Основними напрямами соціального захисту молоді (за Ф. Мустаєвою) є:
| оздоровлення соціального середовища; | |
| соціальний захист процесу формування й розвитку особистості молодої людини; | |
| соціальний захист середовища формування і розвитку особистості; | |
| захист прав молодої людини; | |
| цільовий соціальний захист; | |
| утвердження не на словах, а на ділі високих моральних цінностей та настанов. |
17. Вікова субкультура...........................: власне життєдіяльність, конкретизована залежно від статі, віку, професійної належності, місця проживання; особливості сімейного, сусідського і професійного спілкування.
18. Поставте у логічній послідовності здійснення етапи технологічного процесу індивідуальної діяльності в соціальній роботі.
1. соціальна дія; 2. оцінка реальної ситуації; 3. етап визначення, чого прагне клієнт, яких результатів він чекає, звертаючись за допомогою до фахівця.
19. Основними напрямами соціальної роботи з................... є: виявлення осіб, які вимагають соціального піклування вдома й у спеціальних установах; створення умов для вияву активності людей похилого віку в мікросоціумі й задоволення їхніх інтересів; роз’яснювальна робота з близькими людей похилого віку.
20. Соціальний захист верств населення літнього і старечого віку складається з.......................,...................,.....................
21. Співвіднесіть вікової категорії до їх особливостей субкультури.
| Вікові категорії: | Особливості субкультури: | |
| 1. Рання юність; | А. Ігри (на уроці, на перерві, надворі, вдома), дитячий сленг, словесна творчість, фантазії та марновірства, прізвиська; | |
| 2. Люди зрілого віку; | Б. Ігри (перевага рухливих, поява азартних, захоплення електронними), жаргон, елементи моди в одязі тощо, марновірства, міфи, фантазії; | |
| 3. Дитинство молодшого школяра; | В. Мода, жаргон, способи проведення часу, стиль поведінки, естетичні пристрасті; | |
| 4.Підліткове дитинство; | Г. Норми, домагання, стиль поведінки, естетичні пристрасті, характерні для соціально диференційованого суспільства ровесників (студенти, робітники, сільські жителі, військовослужбовці, кооператори і т. ін.), жаргон; | |
| 5. Юнацький вік; | Д. Диференціація проведення вільного часу з урахуванням соціальної приналежності, місця проживання, соціально-психологічних особливостей кола спілкування; | |
| 6. Молодість. | Е. Власне життєдіяльність, конкретизована залежно від статі, віку, професійної належності, місця проживання; особливості сімейного, сусідського і професійного спілкування. |
22. Співвіднесіть вікової категорії до небезпек, що їх супроводжують.
| Вікові категорії: | Небезпеки: | |
| 1. Рання юність; | А. Хвороби і фізичні травми, безграмотність та (або) аморальність батьків, убогість, занедбаність, антигуманність вихователів дитячих установ; | |
| 2. Дошкільне дитинство; | Б. Пияцтво та аморальність батьків, убогість, антигуманність учителя. паління, розтління, зґвалтування, фізичні травми, гноблення старшими хлопцями; | |
| 3. Дитинство молодшого школяра; | В. Пияцтво, алкоголізм, аморальність батьків; убогість, помилки педагогів і батьків, паління, токсикоманія, зґвалтування, розтління, самотність, фізичні травми, цькування однолітків, залучення до асоціальних і злочинних груп; | |
| 4.Підліткове дитинство; | Г. Антисоціальна родина, пияцтво, наркоманія, педагогічні помилки батьків і вчителів, убогість, проституція, зґвалтування, самотність, суїцид, втрата перспективи, фізичні травми, маргінальність, цькування однолітків, залучення до злочинних груп; | |
| 5. Юнацький вік; | Д. Наркоманія, проституція, зґвалтування, самотність, суїцид, безробіття, втрата сенсу життя, злочинна діяльність, маргінальність, пияцтво, алкоголізм, розлучення; | |
| 6. Молодість; | Е. Пияцтво, алкоголізм, самотність, суїцид, безробіття, втрата життєвих перспектив, хвороби, убогість, смерть близьких, сімейні безладдя, розлучення; | |
| 7. Люди зрілого віку; | Є. Наркоманія, пияцтво, алкоголізм, проституція, зґвалтування, самотність, суїцид, безробіття, убогість, маргінальність, втягнення до злочинних угруповань. | |
| 8. Люди літнього віку. | Ж. Алкоголізм, паління, самотність, суїцид, занедбаність, хвороби, убогість. |
