Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Тема 6. Соціальна робота з клієнтами різного віку




Проблема вікової типології в соціальній роботі; соціальна робота з дітьми; дитинство молодшого школяра; соціальна робота з молоддю; соціальна робота з людьми зрілого віку; соціальна робота з людьми літнього віку; вікова структура населення, вікова типологія соціальної робо­ти, вікові завдання, категорія „діти”, категорія „молодь”, категорія „зрілість”, кате­горія „літній вік”.

1. Більшість вітчизняних соціальних працівників користується соціально-педагогічною класифікацією,де вікова періодизація зазвичай співвідноситься з.....

 

2. Співвіднесіть групи завдань кожного віку до їх розкриття.

Групи: Їх зміст:
1. Природно-культурні; А. Це пізнавальні, моральні, ціннісно-смислові, що є специфічними для кожного віку в конкретному соціумі, з одного боку, пред’являються особистос­ті у вербалізованій формі інститутами й агентами соціалізації, а з іншого, що існу­ють у вигляді визначених норм і цінностей у суспільній практиці, не збігаючись один з одним і нерідко взаємно суперечачи;
2. Соціально-культурні; Б. Це становлення самосвідомості особистості, її самовизна­чення в актуальному житті й на перспективу, самоактуалізація й самоствердження, які на кожному віковому етапі мають специфічний зміст і способи їх вирішення;
3. Соціально-психологічні В. Досягнення на кожному віковому етапі визначеного рівня біологічного дозрівання, фізичного і статевого розвитку, що мають певні нормати­вні розходження в тих чи інших регіонально-культурологічних умовах.

 

3. До вікової категорії „молодше шкільне дитинство” ми відносимо осіб:

  3-6 років;
  6-10 років;
  11-14 років;
  12-14 років.

 

4. Співвіднесіть основні принципи реалізації соціальної робо­ти з молоддю в суспільстві до їх розкриття.

Принципи: Розкриття:
1. Надання соціальної допомоги молодій людині неза­лежно від її національності, походження, соціального статусу, сфери зайнятості, місця проживання, релігійної належності; А. Визначає особливості включення різ­них категорій молоді у соціально значущу діяльність; принцип узгодженості швидкоплинних і довготривалих перс­пектив соціалізації особистості, що передбачає взаємодію дер­жавної та особистісної програм фізичного, культурного, освіт­нього, психічного розвитку;
2. Гуманності; Б. Демократизм;
3. Поєднання допомоги із самодопомогою; В. Означає використання ши­рокого спектра прийомів і засобів вирішення проблем соціалі­зації кожної особистості державними, громадськими й при­ватними установами та організаціями; принцип етичності, що відображає характер діяльності, спря­мований на опрацювання наявної інформації та збереження конфіденційності;
4. Адаптації; Г. Передбачає опору на по­зитивні чинники в її розвиткові та наданні допомоги;
5. Системного підходу; Д. Є основою продуктивної взаємодії у соціальному становленні молоді;
6. Поваги до особистості; Е. Визначає види та способи розрахунку за надані послуги за­лежно від соціального статусу особистості в суспільстві, її фі­зичного та психічного стану;
7. Партнерства і взаємодовіри; Є. Його суть – спиратися на позитивний потенціал особистості та її прагнення сприйняти соціальний вплив; принцип інтеграції, який передбачає взаємодію зусиль усіх со­ціальних інститутів, зацікавлених у продуктивному процесі соціалізації особистості;
8. Безплатності обслуговування і платності послуг. Ж. Означає орієнтацію: а) на пріоритет загальнолюдських цінностей, які передбачають погляд на лю­дину в її взаємозв’язках із природою, суспільством, глобаль­ними проблемами, що зумовлені особливостями і реаліями атомної доби, загальнолюдською культурою, а також такими загальнолюдськими цінностями, що сягають корінням у ро­динне середовище і фундаментальні основи моральності; б) на поєднання інтересів суспільства і потреб особистості в отриманні соціальних послуг.

 

5. Співвіднесіть вікової категорії до їх завдань.

Вікові категорії: Завдання:  
1. Рання юність; А. Природно-культурні (формування рухових навичок, здатності до прямоходіння, сенсорний розвиток); соціально-культурні (оволодіння мовою, предметно-маніпулятивною діяльністю, розвиток образної та елементарної логічної форм мислення, довільності поведінки, оволодіння первинними способами співро­бітництва й кооперації); соціально-психологічні (становлення „образу Я” та само­оцінки, статева ідентифікація, становлення несвідомого почуття „базової довіри” до зовнішнього світу, почуття автономії, ініціативи);
2. Дошкільне дитинство; Б. Природно-культурні (завершення фізичного та статевого роз­витку, гармонізація всіх систем організму); соціально-культурні (оволодіння про­грамою навчального закладу, визначення ціннісних орієнтацій у професійній та позапрофесійній сферах, вибір подальшого життєвого шляху, подолання ставлення до людини як до засобу й формування ставлення до неї як до мети, оволодіння ефективною взаємодією з оточуючими особами своєї та іншої статі, іншого віку), самореалізація через самоствердження у внутрішньому та зовнішньому планах): соціально-психологічні (гармонізація „образу Я”, розвиток рефлексії, подолання маргінальності між підлітковим і дорослим станом, відносно безболісне прохо­дження через рольову та особистісну невизначеність, сексуальна децентрація в по­ведінці, гармонізація прагнення „бути як усі” та „бути не як усі”);
3. Дитинство молодшого школяра; В. Природно-культурні (розвиток рухових навичок, розвиток ознак аскулінності-фемінінності, формування довільності психічних процесів); соціально-культурні (оволодіння роллю учня, систематизованими знаннями й уміннями в обсязі шкільного навчання, індивідуалізація інтересів та оволодіння способами самоорганізації для їх реалізації, формування прагнення до досягнення результату, вміння адекватно оцінювати свої успіхи й невдачі); соціально-психологічні (розви­ток рефлексії щодо своєї діяльності, статева стереотипізація, подолання суперечностей між ролями дитини й школяра (криза шести років) і між прагненнями до імпровізації, творчості, демократичного спілкування й прихильністю до стереотипів і підкорення авторитетам);
4.Підліткове дитинство; Г. Природно-культурні (організація здорового способу життя); соціально-культурні (формування компетентності в основних сферах життєдіяль­ності – у родині, соціумі; уміння досягти поставленої мети); соціально-психоло­гічні (формування почуття заповзятливості та ефективності в сімейній і трудовій сферах, а також у міжособистісних стосунках, подолання кризи, що можлива в тридцять років);
5. Юнацький вік;   Д. Природно-культурні (збереження здоров’я і здорового способу життя); соціально-культурні (самореалізація у професійній сфері аж до зміни роду діяльності, забезпечення сімейного благополуччя, виховання дітей (пізніше онуків); соціально-психологічні (формування почуття продуктивності, відчуття конт­ролю над ситуацією, подолання можливих криз у віці від 40 до 50 років);
6. Молодість; Е. Природно-культурні (розвиток усіх систем організму, статеве дозрівання); соціально-культурні (оволодіння знаннями в обсязі шкільного курсу, проба сил у різних сферах інтересів, формування групового інстинкту, залучення до романтичних ідеалів (вірність, друг, відвага, честь та ін.), самовиховання в значущих сферах (фізичне вдосконалювання, індивідуальні інтереси); соціально-психологічні (подолання кризи особистої ідентичності через поглиблення та розширення самооцінок, ідентифікація зі статевовіковою групою й референтною групою ровесників, подолання маргінальності між дитинством та отроцтвом через автоно­мізацію від дорослих, набуття навичок саморегуляції в значущих сферах поведінки й взаємостосунків);
7. Люди зрілого віку. Є. природно-культурні (завершення гармонізації всіх систем ор­ганізму, стабілізація життєвих сил); соціально-культурні (адаптація до соціальних ролей і стосунків дорослого; оволодіння знаннями та уміннями, а також і нормами, необхідними для виконання соціальних ролей працівника, студента, сім'янина, військовослужбовця); соціально-психологічні (формування почуття ідентичності й індивідуальності, здатності до інтимної психологічної близькості, самоствердження через самореалізацію у взаєминах з особами іншої статі й відповідність соціальним ролям, що виконуються).

 

6. Співвіднесіть вікові категорії до інститутів та агентів соціалізації, що їм притаманні.

Вікові категорії: Інститути та агенти соціалізації:
1. Рання юність; А. Родина;
2. Дошкільне дитинство; Б. Школа;
3. Дитинство молодшого школяра; В. Дитячі ясла і садки;
4. Підліткове дитинство; Г. Батьки чи дорослі, які їх заміняють;
5. Юнацький вік; Д. Телеба­чення, радіо, книги;
6. Молодість; Е. Старші члени родини;
7. Люди зрілого віку. Є. Найближчі сусіди;
  Ж. Вихователі;
  З. Однолітки;
  Й. Позашкільні установи;
  К. Вчителі;
  Л. Мікросоціум;
  М. Старші діти своєї статі;
  Н. Теле­бачення і відео;
  О. Навчальні заклади;
  П. Друзі;
  Р. Суспільство однолітків;
  С. Трудовий ко­лектив;
  Т. Військовий підрозділ;
  У. Колеги;
  Ф. Еталонні групи та особи;

 

7. Віковими завданнями ранньої юності є:

  Природно-культурні (формування рухових навичок, здатності до нрямоходіння, сенсорний розвиток); соціально-культурні (оволодіння мовою, предметно-маніпулятивною діяльністю, розвиток образної та елементарної логічної форм мислення, довільності поведінки, оволодіння первинними способами співро­бітництва й кооперації); соціально-психологічні (становлення „образу Я” та само­оцінки, статева ідентифікація, становлення несвідомого почуття „базової довіри” до зовнішнього світу, почуття автономії, ініціативи);
  Природно-культурні (завершення фізичного та статевого роз­витку, гармонізація всіх систем організму); соціально-культурні (оволодіння про­грамою навчального закладу, визначення ціннісних орієнтацій у професійній та позапрофесійній сферах, вибір подальшого життєвого шляху, подолання ставлення до людини як до засобу й формування ставлення до неї як до мети, оволодіння ефективною взаємодією з оточуючими особами своєї та іншої статі, іншого віку), самореалізація через самоствердження у внутрішньому та зовнішньому планах): соціально-психологічні (гармонізація „образу Я”, розвиток рефлексії, подолання маргінальності між підлітковим і дорослим станом, відносно безболісне прохо­дження через рольову та особистісну невизначеність, сексуальна децентрація в по­ведінці, гармонізація прагнення „бути як усі” та „бути не як усі”);
  Природно-культурні (розвиток рухових навичок, розвиток ознак аскулінності-фемінінності, формування довільності психічних процесів); соціально-культурні (оволодіння роллю учня, систематизованими знаннями й уміннями в обсязі шкільного навчання, індивідуалізація інтересів та оволодіння способами самоорганізації для їх реалізації, формування прагнення до досягнення результату, вміння адекватно оцінювати свої успіхи й невдачі); соціально-психологічні (розви­ток рефлексії щодо своєї діяльності, статева стереотипізація, подолання суперечностей між ролями дитини й школяра (криза шести років) і між прагненнями до імпровізації, творчості, демократичного спілкування й прихильністю до стереотипів і підкорення авторитетам).
  Природно-культурні (завершення гармонізації всіх систем ор­ганізму, стабілізація життєвих сил); соціально-культурні (адаптація до соціальних ролей і стосунків дорослого; оволодіння знаннями та уміннями, а також і нормами, необхідними для виконання соціальних ролей працівника, студента, сім’янина, військовослужбовця); соціально-психологічні (формування почуття ідентичності й індивідуальності, здатності до інтимної психологічної близькості, самоствердження через самореалізацію у взаєминах з особами іншої статі й відповідність соціальним ролям, що виконуються).

8. Основними напрямами роботи соціальних працівників з молоддю юнацького віку є:

  Допомога в адаптації до но­вих ролей, індивідуальні консультації, допомога в знаходженні сфер діяльності, що задовольняють певні вимоги, консультування молодих родин, створення клубів і груп за інтересами і для спілкування, залучення до роботи з молодшим поколінням;
  Консультації з проблем сі­мейного життя й виховання дітей, допомога в професійній переорієнтації, організація групового дозвілля в мікросоціумі, створення клубних, групових та індивідуальних можливостей реалізації позапрофесійних інтересів, залучення до громадського життя мікросоціуму (виховання дітей, взаємодопомога, допомога людям похилого віку і т. ін.), допомога віктимним і маргінальним особистостям;
  Просвітницька діяльність із батьками та юнаками; створення умов для позитивного вільного проведення часу відповідно до тенденцій моди; створення різних за змістовною спрямованістю клубів та організацій, діагностика віктимних сфер і віктимності особистості, її подолання, робота з переорієнтації окремих юнацьких груп і „розколу” асоціальих груп;
  Консультації з питань сімей­ного життя і виховання дітей, профілактики й подолання внутрішньоособистісних і міжособистісних конфліктів; створення можливостей у мікросоціумі для реалізації сімейних та індивідуальних інтересів, участі в суспільному житті, створення сімей­них клубів та об’єднань, організація допомоги неблагополучним родинам і само­тнім людям.

9. Провідними інститутами та агентами соціалізації людей зрілого віку є:

  Родина, місце роботи, ЗМК, члени родини; їх роль у вирішенні вікових завдань;
  Родина, мікросоціум, інститути піклування, релігійні організації; родичі, сусіди, товариші по дозвіллю, їх роль і можливості у вирішенні вікових завдань;
  Родина, дитячі ясла і садки, ЗМК (телеба­чення, радіо, книги), батьки чи дорослі, які їх заміняють, інші старші члени родини, найближчі сусіди, вихователі, однолітки (з трьох років);
  Родина, місце роботи, ЗМК, члени родини; їх роль у вирішенні вікових завдань, найближчі сусіди, вихователі, однолітки (з трьох років).

10. До небезпек дітей періоду дошкільного дитинства відносять:

1. хвороби і фізичні травми; 6. зґвалтування;
2. безграмотність та (або) аморальність батьків; 7. занедбаність;
3. убогість; 8. фізичні травми;
4. паління; 9. гноблення старшими хлопцями;
5. розтління; 10. антигуманність вихователів дитячих установ.

11. Пияцтво, алкоголізм, аморальність батьків; убогість, помилки педа­гогів і батьків, паління, токсикоманія, зґвалтування, розтління, самотність, фізичні травми, цькування однолітків, залучення до асоціальних і злочинних груп – це небезпеки...............................

12. Вікова субкультура..................: мода, жаргон, способи проведення часу, стиль поведінки, естетичні пристрасті.

13. Соціальна робота з дітьми припускає їх типологізацію за...............: діти-інваліди, дітей з неповних родин, діти з малозабезпечених родин, „діти вулиці”, кинуті діти, діти-утікачі, діти-сироти, діти, які страждають на алкоголізм, токсикоманію, наркоманію, діти-злочинці, діти соціально-педагогічної занедбаності, діти, які зазнали наси­льство, діти девіантної поведінки і т. ін.

14. Оставте етапи технології подолання девіантної поведінки дитини у логічній послідовності здійснення.

1. Дослідження особистісних рис дитини, особливостей її фізичного та психічного розвитку, причин її девіантної поведінки й соціальної дезадаптації та чинників соціального середовища, що сприяють формуванню девіантної поведінки й заважають соціальній адаптації; в становлення контакту з проблемною дитиною, виведення її із стресового стану; координація спільних дій з навчально-виховними закладами, правоохоронними установами, громадськими організаціями; 4.соціальне планування реабілітаційних заходів; 5. корекція особистісних рис, які зумовлюють девіантну поведінку й сприяють соціальній дезадаптації; набуття навичок щодо подолання проблем, формування позитивної соціальної поведінки; 6. корекція негативного впливу соціального оточення (сім’ї, неформальних груп однолітків, усунення таврування з боку оточуючих);7. застосування індивідуального педагогічного підходу до дитини; 8. психологічна підтримка і зворотній зв’язок; 9. створення умов для повноцінного задоволення потреб дитини, розвитку її творчих здібностей, самореалізації у творчій діяльності, праці, змістовного відпочинку; залучення до соціальних груп однолітків соціально-позитивної спрямованості.

15. Співвіднесіть поняття до їх визначень.

Поняття: Визначення:
1. Соціальне обслуговування; А. Соціальна робота, яка спрямована на підтримку системи заходів, достатніх для забезпечення життєдіяльності соціально незахищених верств населення з метою подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення їх­нього соціального статусу;
2. Соціальний супровід; Б. Соціальна робота, яка спрямована на здійснення сис­теми заходів з метою відновлення морального, психічного та фізичного стану дітей, молоді та сім’ї, їх соціальних функцій, приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність із загальновизнаними суспільними правилами і нормами;
3. Соціальна профілактика; В. Соціальна робота, яка спрямована на організацію та впровадження системи заходів щодо запобігання аморальній, протиправній, іншій асоціальній поведінці, виявлення та запобігання будь-якому негативному впливу та його наслідкам для життя й здоров’я дітей, молоді та сім’ї;
4. соціальна реабілітація. Г. Соціальна робота, яка спрямована на здійснення си­стеми заходів щодо задоволення різноманітних потреб з метою гармонійного та всебічного розвитку дітей, молоді та сім’ї.

 

16. Основними напрямами соціаль­ного захисту молоді (за Ф. Мустаєвою) є:

  оздоровлення соціального середовища;
  соціальний захист процесу формування й розвитку особистості молодої лю­дини;
  соціальний захист середовища формування і розвитку особистості;
  захист прав молодої людини;
  цільовий соціальний захист;
  утвердження не на словах, а на ділі високих моральних цінностей та настанов.

 

17. Вікова субкультура...........................: власне життєдіяльність, конкретизована залежно від статі, віку, професійної належності, місця проживання; особливості сімейного, сусідсько­го і професійного спілкування.

 

18. Поставте у логічній послідовності здійснення етапи технологічного процесу індивідуальної діяльності в соціальній роботі.

1. соціальна дія; 2. оцінка реальної ситуації; 3. етап визначення, чого прагне клієнт, яких резуль­татів він чекає, звертаючись за допомогою до фахівця.

19. Основними напрямами соціальної роботи з................... є: виявлення осіб, які вимагають соціально­го піклування вдома й у спеціальних установах; створення умов для вияву активно­сті людей похилого віку в мікросоціумі й задоволення їхніх інтересів; роз’ясню­вальна робота з близькими людей похилого віку.

20. Соціальний захист верств населення літнього і старечого віку складається з.......................,...................,.....................

21. Співвіднесіть вікової категорії до їх особливостей субкультури.

Вікові категорії: Особливості субкультури:  
1. Рання юність; А. Ігри (на уроці, на перерві, надворі, вдома), дитячий сленг, словесна творчість, фантазії та марновірства, прізвиська;
2. Люди зрілого віку; Б. Ігри (перевага рухливих, поява азартних, захоплення еле­ктронними), жаргон, елементи моди в одязі тощо, марновірства, міфи, фантазії;
3. Дитинство молодшого школяра; В. Мода, жаргон, способи проведення часу, стиль поведінки, естетичні пристрасті;
4.Підліткове дитинство; Г. Норми, домагання, стиль поведінки, естетичні пристрасті, характерні для соціально диференційованого суспільства ровесників (студенти, робітники, сільські жителі, військовослужбовці, кооператори і т. ін.), жаргон;
5. Юнацький вік;   Д. Диференціація проведення вільного часу з урахуванням соціальної приналежності, місця проживання, соціально-психологічних особливостей кола спілкування;
6. Молодість. Е. Власне життєдіяльність, конкретизована залежно від статі, віку, професійної належності, місця проживання; особливості сімейного, сусідсько­го і професійного спілкування.

 

22. Співвіднесіть вікової категорії до небезпек, що їх супроводжують.

Вікові категорії: Небезпеки:  
1. Рання юність; А. Хвороби і фізичні травми, безграмотність та (або) аморальність батьків, убогість, занедбаність, антигуманність вихователів дитячих установ;
2. Дошкільне дитинство; Б. Пияцтво та аморальність батьків, убогість, антигуманність учителя. паління, розтління, зґвалтування, фізичні травми, гноблення старшими хлопцями;
3. Дитинство молодшого школяра; В. Пияцтво, алкоголізм, аморальність батьків; убогість, помилки педа­гогів і батьків, паління, токсикоманія, зґвалтування, розтління, самотність, фізичні травми, цькування однолітків, залучення до асоціальних і злочинних груп;
4.Підліткове дитинство; Г. Антисоціальна родина, пияцтво, наркоманія, педагогічні помилки батьків і вчителів, убогість, проституція, зґвалтування, самотність, суїцид, втрата перспективи, фізичні травми, маргінальність, цькування однолітків, залучення до злочинних груп;
5. Юнацький вік;   Д. Наркоманія, проституція, зґвалтування, самотність, суїцид, безро­біття, втрата сенсу життя, злочинна діяльність, маргінальність, пияцтво, алкого­лізм, розлучення;
6. Молодість; Е. Пияцтво, алкоголізм, самотність, суїцид, безробіття, втрата життє­вих перспектив, хвороби, убогість, смерть близьких, сімейні безладдя, розлучення;
7. Люди зрілого віку; Є. Наркоманія, пияцтво, алкоголізм, проституція, зґвалтування, само­тність, суїцид, безробіття, убогість, маргінальність, втягнення до злочинних угру­повань.
8. Люди літнього віку. Ж. Алкоголізм, паління, самотність, суїцид, занедбаність, хвороби, убогість.

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-10-22; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 685 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

80% успеха - это появиться в нужном месте в нужное время. © Вуди Аллен
==> читать все изречения...

2906 - | 2814 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.013 с.