Тема 6. Соціальна робота з клієнтами різного віку

Проблема вікової типології в соціальній роботі; соціальна робота з дітьми; дитинство молодшого школяра; соціальна робота з молоддю; соціальна робота з людьми зрілого віку; соціальна робота з людьми літнього віку; вікова структура населення, вікова типологія соціальної робо­ти, вікові завдання, категорія „діти”, категорія „молодь”, категорія „зрілість”, кате­горія „літній вік”.

1. Більшість вітчизняних соціальних працівників користується соціально-педагогічною класифікацією,де вікова періодизація зазвичай співвідноситься з.....

 

2. Співвіднесіть групи завдань кожного віку до їх розкриття.

Групи:	Їх зміст:
1. Природно-культурні;	А. Це пізнавальні, моральні, ціннісно-смислові, що є специфічними для кожного віку в конкретному соціумі, з одного боку, пред’являються особистос­ті у вербалізованій формі інститутами й агентами соціалізації, а з іншого, що існу­ють у вигляді визначених норм і цінностей у суспільній практиці, не збігаючись один з одним і нерідко взаємно суперечачи;
2. Соціально-культурні;	Б. Це становлення самосвідомості особистості, її самовизна­чення в актуальному житті й на перспективу, самоактуалізація й самоствердження, які на кожному віковому етапі мають специфічний зміст і способи їх вирішення;
3. Соціально-психологічні	В. Досягнення на кожному віковому етапі визначеного рівня біологічного дозрівання, фізичного і статевого розвитку, що мають певні нормати­вні розходження в тих чи інших регіонально-культурологічних умовах.

 

3. До вікової категорії „молодше шкільне дитинство” ми відносимо осіб:

	3-6 років;
	6-10 років;
	11-14 років;
	12-14 років.

 

4. Співвіднесіть основні принципи реалізації соціальної робо­ти з молоддю в суспільстві до їх розкриття.

Принципи:	Розкриття:
1. Надання соціальної допомоги молодій людині неза­лежно від її національності, походження, соціального статусу, сфери зайнятості, місця проживання, релігійної належності;	А. Визначає особливості включення різ­них категорій молоді у соціально значущу діяльність; принцип узгодженості швидкоплинних і довготривалих перс­пектив соціалізації особистості, що передбачає взаємодію дер­жавної та особистісної програм фізичного, культурного, освіт­нього, психічного розвитку;
2. Гуманності;	Б. Демократизм;
3. Поєднання допомоги із самодопомогою;	В. Означає використання ши­рокого спектра прийомів і засобів вирішення проблем соціалі­зації кожної особистості державними, громадськими й при­ватними установами та організаціями; принцип етичності, що відображає характер діяльності, спря­мований на опрацювання наявної інформації та збереження конфіденційності;
4. Адаптації;	Г. Передбачає опору на по­зитивні чинники в її розвиткові та наданні допомоги;
5. Системного підходу;	Д. Є основою продуктивної взаємодії у соціальному становленні молоді;
6. Поваги до особистості;	Е. Визначає види та способи розрахунку за надані послуги за­лежно від соціального статусу особистості в суспільстві, її фі­зичного та психічного стану;
7. Партнерства і взаємодовіри;	Є. Його суть – спиратися на позитивний потенціал особистості та її прагнення сприйняти соціальний вплив; принцип інтеграції, який передбачає взаємодію зусиль усіх со­ціальних інститутів, зацікавлених у продуктивному процесі соціалізації особистості;
8. Безплатності обслуговування і платності послуг.	Ж. Означає орієнтацію: а) на пріоритет загальнолюдських цінностей, які передбачають погляд на лю­дину в її взаємозв’язках із природою, суспільством, глобаль­ними проблемами, що зумовлені особливостями і реаліями атомної доби, загальнолюдською культурою, а також такими загальнолюдськими цінностями, що сягають корінням у ро­динне середовище і фундаментальні основи моральності; б) на поєднання інтересів суспільства і потреб особистості в отриманні соціальних послуг.

 

5. Співвіднесіть вікової категорії до їх завдань.

Вікові категорії:	Завдання:
1. Рання юність;	А. Природно-культурні (формування рухових навичок, здатності до прямоходіння, сенсорний розвиток); соціально-культурні (оволодіння мовою, предметно-маніпулятивною діяльністю, розвиток образної та елементарної логічної форм мислення, довільності поведінки, оволодіння первинними способами співро­бітництва й кооперації); соціально-психологічні (становлення „образу Я” та само­оцінки, статева ідентифікація, становлення несвідомого почуття „базової довіри” до зовнішнього світу, почуття автономії, ініціативи);
2. Дошкільне дитинство;	Б. Природно-культурні (завершення фізичного та статевого роз­витку, гармонізація всіх систем організму); соціально-культурні (оволодіння про­грамою навчального закладу, визначення ціннісних орієнтацій у професійній та позапрофесійній сферах, вибір подальшого життєвого шляху, подолання ставлення до людини як до засобу й формування ставлення до неї як до мети, оволодіння ефективною взаємодією з оточуючими особами своєї та іншої статі, іншого віку), самореалізація через самоствердження у внутрішньому та зовнішньому планах): соціально-психологічні (гармонізація „образу Я”, розвиток рефлексії, подолання маргінальності між підлітковим і дорослим станом, відносно безболісне прохо­дження через рольову та особистісну невизначеність, сексуальна децентрація в по­ведінці, гармонізація прагнення „бути як усі” та „бути не як усі”);
3. Дитинство молодшого школяра;	В. Природно-культурні (розвиток рухових навичок, розвиток ознак аскулінності-фемінінності, формування довільності психічних процесів); соціально-культурні (оволодіння роллю учня, систематизованими знаннями й уміннями в обсязі шкільного навчання, індивідуалізація інтересів та оволодіння способами самоорганізації для їх реалізації, формування прагнення до досягнення результату, вміння адекватно оцінювати свої успіхи й невдачі); соціально-психологічні (розви­ток рефлексії щодо своєї діяльності, статева стереотипізація, подолання суперечностей між ролями дитини й школяра (криза шести років) і між прагненнями до імпровізації, творчості, демократичного спілкування й прихильністю до стереотипів і підкорення авторитетам);
4.Підліткове дитинство;	Г. Природно-культурні (організація здорового способу життя); соціально-культурні (формування компетентності в основних сферах життєдіяль­ності – у родині, соціумі; уміння досягти поставленої мети); соціально-психоло­гічні (формування почуття заповзятливості та ефективності в сімейній і трудовій сферах, а також у міжособистісних стосунках, подолання кризи, що можлива в тридцять років);
5. Юнацький вік;	Д. Природно-культурні (збереження здоров’я і здорового способу життя); соціально-культурні (самореалізація у професійній сфері аж до зміни роду діяльності, забезпечення сімейного благополуччя, виховання дітей (пізніше онуків); соціально-психологічні (формування почуття продуктивності, відчуття конт­ролю над ситуацією, подолання можливих криз у віці від 40 до 50 років);
6. Молодість;	Е. Природно-культурні (розвиток усіх систем організму, статеве дозрівання); соціально-культурні (оволодіння знаннями в обсязі шкільного курсу, проба сил у різних сферах інтересів, формування групового інстинкту, залучення до романтичних ідеалів (вірність, друг, відвага, честь та ін.), самовиховання в значущих сферах (фізичне вдосконалювання, індивідуальні інтереси); соціально-психологічні (подолання кризи особистої ідентичності через поглиблення та розширення самооцінок, ідентифікація зі статевовіковою групою й референтною групою ровесників, подолання маргінальності між дитинством та отроцтвом через автоно­мізацію від дорослих, набуття навичок саморегуляції в значущих сферах поведінки й взаємостосунків);
7. Люди зрілого віку.	Є. природно-культурні (завершення гармонізації всіх систем ор­ганізму, стабілізація життєвих сил); соціально-культурні (адаптація до соціальних ролей і стосунків дорослого; оволодіння знаннями та уміннями, а також і нормами, необхідними для виконання соціальних ролей працівника, студента, сім'янина, військовослужбовця); соціально-психологічні (формування почуття ідентичності й індивідуальності, здатності до інтимної психологічної близькості, самоствердження через самореалізацію у взаєминах з особами іншої статі й відповідність соціальним ролям, що виконуються).

 

6. Співвіднесіть вікові категорії до інститутів та агентів соціалізації, що їм притаманні.

Вікові категорії:	Інститути та агенти соціалізації:
1. Рання юність;	А. Родина;
2. Дошкільне дитинство;	Б. Школа;
3. Дитинство молодшого школяра;	В. Дитячі ясла і садки;
4. Підліткове дитинство;	Г. Батьки чи дорослі, які їх заміняють;
5. Юнацький вік;	Д. Телеба­чення, радіо, книги;
6. Молодість;	Е. Старші члени родини;
7. Люди зрілого віку.	Є. Найближчі сусіди;
	Ж. Вихователі;
	З. Однолітки;
	Й. Позашкільні установи;
	К. Вчителі;
	Л. Мікросоціум;
	М. Старші діти своєї статі;
	Н. Теле­бачення і відео;
	О. Навчальні заклади;
	П. Друзі;
	Р. Суспільство однолітків;
	С. Трудовий ко­лектив;
	Т. Військовий підрозділ;
	У. Колеги;
	Ф. Еталонні групи та особи;

 

7. Віковими завданнями ранньої юності є:

	Природно-культурні (формування рухових навичок, здатності до нрямоходіння, сенсорний розвиток); соціально-культурні (оволодіння мовою, предметно-маніпулятивною діяльністю, розвиток образної та елементарної логічної форм мислення, довільності поведінки, оволодіння первинними способами співро­бітництва й кооперації); соціально-психологічні (становлення „образу Я” та само­оцінки, статева ідентифікація, становлення несвідомого почуття „базової довіри” до зовнішнього світу, почуття автономії, ініціативи);
	Природно-культурні (завершення фізичного та статевого роз­витку, гармонізація всіх систем організму); соціально-культурні (оволодіння про­грамою навчального закладу, визначення ціннісних орієнтацій у професійній та позапрофесійній сферах, вибір подальшого життєвого шляху, подолання ставлення до людини як до засобу й формування ставлення до неї як до мети, оволодіння ефективною взаємодією з оточуючими особами своєї та іншої статі, іншого віку), самореалізація через самоствердження у внутрішньому та зовнішньому планах): соціально-психологічні (гармонізація „образу Я”, розвиток рефлексії, подолання маргінальності між підлітковим і дорослим станом, відносно безболісне прохо­дження через рольову та особистісну невизначеність, сексуальна децентрація в по­ведінці, гармонізація прагнення „бути як усі” та „бути не як усі”);
	Природно-культурні (розвиток рухових навичок, розвиток ознак аскулінності-фемінінності, формування довільності психічних процесів); соціально-культурні (оволодіння роллю учня, систематизованими знаннями й уміннями в обсязі шкільного навчання, індивідуалізація інтересів та оволодіння способами самоорганізації для їх реалізації, формування прагнення до досягнення результату, вміння адекватно оцінювати свої успіхи й невдачі); соціально-психологічні (розви­ток рефлексії щодо своєї діяльності, статева стереотипізація, подолання суперечностей між ролями дитини й школяра (криза шести років) і між прагненнями до імпровізації, творчості, демократичного спілкування й прихильністю до стереотипів і підкорення авторитетам).
	Природно-культурні (завершення гармонізації всіх систем ор­ганізму, стабілізація життєвих сил); соціально-культурні (адаптація до соціальних ролей і стосунків дорослого; оволодіння знаннями та уміннями, а також і нормами, необхідними для виконання соціальних ролей працівника, студента, сім’янина, військовослужбовця); соціально-психологічні (формування почуття ідентичності й індивідуальності, здатності до інтимної психологічної близькості, самоствердження через самореалізацію у взаєминах з особами іншої статі й відповідність соціальним ролям, що виконуються).

8. Основними напрямами роботи соціальних працівників з молоддю юнацького віку є:

	Допомога в адаптації до но­вих ролей, індивідуальні консультації, допомога в знаходженні сфер діяльності, що задовольняють певні вимоги, консультування молодих родин, створення клубів і груп за інтересами і для спілкування, залучення до роботи з молодшим поколінням;
	Консультації з проблем сі­мейного життя й виховання дітей, допомога в професійній переорієнтації, організація групового дозвілля в мікросоціумі, створення клубних, групових та індивідуальних можливостей реалізації позапрофесійних інтересів, залучення до громадського життя мікросоціуму (виховання дітей, взаємодопомога, допомога людям похилого віку і т. ін.), допомога віктимним і маргінальним особистостям;
	Просвітницька діяльність із батьками та юнаками; створення умов для позитивного вільного проведення часу відповідно до тенденцій моди; створення різних за змістовною спрямованістю клубів та організацій, діагностика віктимних сфер і віктимності особистості, її подолання, робота з переорієнтації окремих юнацьких груп і „розколу” асоціальих груп;
	Консультації з питань сімей­ного життя і виховання дітей, профілактики й подолання внутрішньоособистісних і міжособистісних конфліктів; створення можливостей у мікросоціумі для реалізації сімейних та індивідуальних інтересів, участі в суспільному житті, створення сімей­них клубів та об’єднань, організація допомоги неблагополучним родинам і само­тнім людям.

9. Провідними інститутами та агентами соціалізації людей зрілого віку є:

	Родина, місце роботи, ЗМК, члени родини; їх роль у вирішенні вікових завдань;
	Родина, мікросоціум, інститути піклування, релігійні організації; родичі, сусіди, товариші по дозвіллю, їх роль і можливості у вирішенні вікових завдань;
	Родина, дитячі ясла і садки, ЗМК (телеба­чення, радіо, книги), батьки чи дорослі, які їх заміняють, інші старші члени родини, найближчі сусіди, вихователі, однолітки (з трьох років);
	Родина, місце роботи, ЗМК, члени родини; їх роль у вирішенні вікових завдань, найближчі сусіди, вихователі, однолітки (з трьох років).

10. До небезпек дітей періоду дошкільного дитинства відносять:

1. хвороби і фізичні травми;	6. зґвалтування;
2. безграмотність та (або) аморальність батьків;	7. занедбаність;
3. убогість;	8. фізичні травми;
4. паління;	9. гноблення старшими хлопцями;
5. розтління;	10. антигуманність вихователів дитячих установ.

11. Пияцтво, алкоголізм, аморальність батьків; убогість, помилки педа­гогів і батьків, паління, токсикоманія, зґвалтування, розтління, самотність, фізичні травми, цькування однолітків, залучення до асоціальних і злочинних груп – це небезпеки...............................

12. Вікова субкультура..................: мода, жаргон, способи проведення часу, стиль поведінки, естетичні пристрасті.

13. Соціальна робота з дітьми припускає їх типологізацію за...............: діти-інваліди, дітей з неповних родин, діти з малозабезпечених родин, „діти вулиці”, кинуті діти, діти-утікачі, діти-сироти, діти, які страждають на алкоголізм, токсикоманію, наркоманію, діти-злочинці, діти соціально-педагогічної занедбаності, діти, які зазнали наси­льство, діти девіантної поведінки і т. ін.

14. Оставте етапи технології подолання девіантної поведінки дитини у логічній послідовності здійснення.

1. Дослідження особистісних рис дитини, особливостей її фізичного та психічного розвитку, причин її девіантної поведінки й соціальної дезадаптації та чинників соціального середовища, що сприяють формуванню девіантної поведінки й заважають соціальній адаптації; в становлення контакту з проблемною дитиною, виведення її із стресового стану; координація спільних дій з навчально-виховними закладами, правоохоронними установами, громадськими організаціями; 4.соціальне планування реабілітаційних заходів; 5. корекція особистісних рис, які зумовлюють девіантну поведінку й сприяють соціальній дезадаптації; набуття навичок щодо подолання проблем, формування позитивної соціальної поведінки; 6. корекція негативного впливу соціального оточення (сім’ї, неформальних груп однолітків, усунення таврування з боку оточуючих);7. застосування індивідуального педагогічного підходу до дитини; 8. психологічна підтримка і зворотній зв’язок; 9. створення умов для повноцінного задоволення потреб дитини, розвитку її творчих здібностей, самореалізації у творчій діяльності, праці, змістовного відпочинку; залучення до соціальних груп однолітків соціально-позитивної спрямованості.

15. Співвіднесіть поняття до їх визначень.

Поняття:	Визначення:
1. Соціальне обслуговування;	А. Соціальна робота, яка спрямована на підтримку системи заходів, достатніх для забезпечення життєдіяльності соціально незахищених верств населення з метою подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення їх­нього соціального статусу;
2. Соціальний супровід;	Б. Соціальна робота, яка спрямована на здійснення сис­теми заходів з метою відновлення морального, психічного та фізичного стану дітей, молоді та сім’ї, їх соціальних функцій, приведення індивідуальної чи колективної поведінки у відповідність із загальновизнаними суспільними правилами і нормами;
3. Соціальна профілактика;	В. Соціальна робота, яка спрямована на організацію та впровадження системи заходів щодо запобігання аморальній, протиправній, іншій асоціальній поведінці, виявлення та запобігання будь-якому негативному впливу та його наслідкам для життя й здоров’я дітей, молоді та сім’ї;
4. соціальна реабілітація.	Г. Соціальна робота, яка спрямована на здійснення си­стеми заходів щодо задоволення різноманітних потреб з метою гармонійного та всебічного розвитку дітей, молоді та сім’ї.

 

16. Основними напрямами соціаль­ного захисту молоді (за Ф. Мустаєвою) є:

	оздоровлення соціального середовища;
	соціальний захист процесу формування й розвитку особистості молодої лю­дини;
	соціальний захист середовища формування і розвитку особистості;
	захист прав молодої людини;
	цільовий соціальний захист;
	утвердження не на словах, а на ділі високих моральних цінностей та настанов.

 

17. Вікова субкультура...........................: власне життєдіяльність, конкретизована залежно від статі, віку, професійної належності, місця проживання; особливості сімейного, сусідсько­го і професійного спілкування.

 

18. Поставте у логічній послідовності здійснення етапи технологічного процесу індивідуальної діяльності в соціальній роботі.

1. соціальна дія; 2. оцінка реальної ситуації; 3. етап визначення, чого прагне клієнт, яких резуль­татів він чекає, звертаючись за допомогою до фахівця.

19. Основними напрямами соціальної роботи з................... є: виявлення осіб, які вимагають соціально­го піклування вдома й у спеціальних установах; створення умов для вияву активно­сті людей похилого віку в мікросоціумі й задоволення їхніх інтересів; роз’ясню­вальна робота з близькими людей похилого віку.

20. Соціальний захист верств населення літнього і старечого віку складається з.......................,...................,.....................

21. Співвіднесіть вікової категорії до їх особливостей субкультури.

Вікові категорії:	Особливості субкультури:
1. Рання юність;	А. Ігри (на уроці, на перерві, надворі, вдома), дитячий сленг, словесна творчість, фантазії та марновірства, прізвиська;
2. Люди зрілого віку;	Б. Ігри (перевага рухливих, поява азартних, захоплення еле­ктронними), жаргон, елементи моди в одязі тощо, марновірства, міфи, фантазії;
3. Дитинство молодшого школяра;	В. Мода, жаргон, способи проведення часу, стиль поведінки, естетичні пристрасті;
4.Підліткове дитинство;	Г. Норми, домагання, стиль поведінки, естетичні пристрасті, характерні для соціально диференційованого суспільства ровесників (студенти, робітники, сільські жителі, військовослужбовці, кооператори і т. ін.), жаргон;
5. Юнацький вік;	Д. Диференціація проведення вільного часу з урахуванням соціальної приналежності, місця проживання, соціально-психологічних особливостей кола спілкування;
6. Молодість.	Е. Власне життєдіяльність, конкретизована залежно від статі, віку, професійної належності, місця проживання; особливості сімейного, сусідсько­го і професійного спілкування.

 

22. Співвіднесіть вікової категорії до небезпек, що їх супроводжують.

Вікові категорії:	Небезпеки:
1. Рання юність;	А. Хвороби і фізичні травми, безграмотність та (або) аморальність батьків, убогість, занедбаність, антигуманність вихователів дитячих установ;
2. Дошкільне дитинство;	Б. Пияцтво та аморальність батьків, убогість, антигуманність учителя. паління, розтління, зґвалтування, фізичні травми, гноблення старшими хлопцями;
3. Дитинство молодшого школяра;	В. Пияцтво, алкоголізм, аморальність батьків; убогість, помилки педа­гогів і батьків, паління, токсикоманія, зґвалтування, розтління, самотність, фізичні травми, цькування однолітків, залучення до асоціальних і злочинних груп;
4.Підліткове дитинство;	Г. Антисоціальна родина, пияцтво, наркоманія, педагогічні помилки батьків і вчителів, убогість, проституція, зґвалтування, самотність, суїцид, втрата перспективи, фізичні травми, маргінальність, цькування однолітків, залучення до злочинних груп;
5. Юнацький вік;	Д. Наркоманія, проституція, зґвалтування, самотність, суїцид, безро­біття, втрата сенсу життя, злочинна діяльність, маргінальність, пияцтво, алкого­лізм, розлучення;
6. Молодість;	Е. Пияцтво, алкоголізм, самотність, суїцид, безробіття, втрата життє­вих перспектив, хвороби, убогість, смерть близьких, сімейні безладдя, розлучення;
7. Люди зрілого віку;	Є. Наркоманія, пияцтво, алкоголізм, проституція, зґвалтування, само­тність, суїцид, безробіття, убогість, маргінальність, втягнення до злочинних угру­повань.
8. Люди літнього віку.	Ж. Алкоголізм, паління, самотність, суїцид, занедбаність, хвороби, убогість.