Тема 4. Характеристика категорій клієнтів соціальної роботи. Методи та форми соціальної роботи

Клієнт соціальної роботи, об’єкт соціальної роботи, підходи до вивчення особистості клієнта, типологія клієнтів; поняття методу соціальної роботи; класифікаційні ознаки групування соціальних технологій; спеціальні методи соціальної роботи.

1. Співвіднесіть підходи і концепції, що лежать у основі вивчення особистості клієнта соціальної роботи до їх розуміння.

Підходи і концепції:	Їх розуміння:
1. Психоаналітична концепція;	А. Його основоположником став відомий психолог К. Роджерс. Ставлення до клієнта базувалося на цінностях любові – служіння, любові-діяльності на благо іншого. Клієнт тут розглядається як суб’єкт, який перебуває в стані постійної тривоги через невідповідність між бажанням бути собою й стра­хом бути самим собою. Людина, яка перебуває в такому стані, не може самоактуалізуватися, розвиватися на основі свого життєвого досвіду;
2. Гуманістичний підхід;	Б. За цього підходу клієнтом є будь-яка людина, котра потребує поради та має нереалізовані потреби матеріального чи емоційного характеру (X. Перлман);
3. Біопсихологічний підхід;	В. Представники цього підходу А. Пінкус і А. Мінахан вважають, що практика соціальної роботи, з одного боку, спрямована на вирішення проблем людини, а з іншого, - на розвиток „системи клієнтури”;
4. Системний підхід.	Г. Грунтується на психоана­лізі З. Фрейда, при якій відносини між соціальним працівником і клієнтом розглядаються як стосунки між психотерапевтом і пацієнтом, тобто, клієнт визначається як пацієнт, якому необхідно допомогти усвідомити, що джерело проблем знаходиться в ньому самому, і всі труднощі є результатом конфлікту між власними бажаннями клієнта або їх несумісністю.

 

2. З якого періоду в теорії і практиці зарубіжної соціальної роботи клієнт – це суб’єкт, який має проблеми:

1.	1991 р.;
2.	1945 р.;
3.	1987 р.;
4.	1915 р.

 

3. За ознаками емоційного реагування працівники соціального захисту поділяють клієнтів на:

1.	жінок і чоловіків;
2.	агресорів, ввічливих, німих;
2.	дітей, молодь, осіб зрілого віку, людей похилого віку;
4.	об’єктів і клієнтів.

 

4. Співвіднесіть класифікаційні ознаки групування соціальних технологій.

	Залежно від рівня суспільних відносин;	А	Глобальні, регіональні, локальні;
	За місцем експериментальної перевірки та апробації;	Б	Інноваційні, кон­структивні, традиційні;
	За ступенем практичного втілення в організаційний процес;	В	Технології макросистем, мезотехнології, мікротехнології;
	За масштабністю соціальних операцій;	Г	Кабінетні, лабораторні, польові;
	За діяльнісним аспектом розуміння.	Д	Соціальний контроль, соціальна профіла­ктика, соціальна терапія, реабілітація, соціальна допомога, соціально-право­вий захист, соціальне страхування, соціальне обслуговування, соціальне опі­кунство, соціальне посередництво, соціальний супровід.

 

5. Співвіднесіть групи спеціальних методів соціальної роботи до їх змісту.

Групи спеціальних методів:	Зміст:
1. Організаційні (адмініст­ративні);	А. Застосовуються з метою діагностування особливостей індивіда та організації на основі здобутих результатів різних видів психотерапевтичної та психокорекційної роботи: тестування, психодрама, соціодрама тощо;
2. Соціально-економічні;	Б. Розглядаються в контексті управлінського аспекту організації діяльності структури соціальних служб. Реалізація цієї групи методів можлива лише за умови наявності відповідних нормативно-правових документів. Вони закріплюють права та пов­новаження, обов’язки, відповідальність кожної ланки в органах управління соціа­льними службами; дозволяють здійснити оперативне втручання, уточнення, вирі­шити епізодичні завдання. До основних методів цієї групи відносять: регламенту­вання, нормування та інструктування;
3. Педагогічні;	В. Належать всі існуючі за­соби, за допомогою яких спеціалісти соціальної роботи здійснюють вплив на мате­ріальні, моральні, сімейні, національні та інші соціальні інтереси й потреби клієнта: натуральна та грошова допо­мога, моральне заохочення клієнта, встановлення пільг, здійснення патронажу, соціального супроводу, допомоги в побутовому обслуговуванні;
4. Психологічні.	Г. Вони найчастіше використовуються в соціально-педагогіч­ній практиці, є різновидом методів виховання. Методи формування свідомості: переконання, навіювання, приклад та ін.

 

6.Співвіднесіть основні форми організації соціальної роботи до їх змісту.

Форми:	Зміст:
1. Індивідуальна;	А.Полягає в організації суспільно корисної діяльності;
2. Групова;	Б. Здійснюється в різних типах навчально-виховних державних і приватних освітніх закладів і пов’язане з досягненням певного рівня соціальної освіти;
3. Організація суспільно- корисної діяльності;	В. Її призначенням є професійна допомога та посередницька діяльність професіоналів у вирішенні різноманітних проблем особистості й осередків;
4. Соціальне навчання;	Г. У його процесі виявляються і накреслюють­ся основні напрями виходу із проблеми, що хвилює осо­бистість;
5. Соціально-психолого-педагогічна та юридична підтримка;	Д. Полягає у здійсненні соціальної допомоги, соціальних послуг і соціальної реабілітації відповідно до по­треб особистості та характеру проблем, які постали перед нею;
6. Консультування.	Е. Її призначення – організація соціально значу­щих ініціатив участі особистості у соціально спрямованій діяльності громадських об’єднань та організацій;

 

7. В основі якого підходу лежить твердження про необхідність укладення контракту між клієнтом та соціальним працівником:

	гуманістичний;
	біопсихологічний;
	системний;
	психоаналітична концепція.

 

8. В якому підході до вивчення клієнта було введене поняття „індивідуальність клієнта”:

	гуманістичний;
	соціально-педагогічний;
	біопсихологічний;
	системний.

 

9. Як в соціальній роботі співвідносяться поняття об’єкт і клієнт:

	об’єкт і клієнт поняття тотожні;
	соціальна робота з клієнтом не може проводитись без його згоди;
	соціальна робота з об’єктом не може проводитись без його згоди;
	поняття об’єкт у соціальній роботі зустрічається частіше.

 

10. Сутність поняття „клієнт”:

	це будь-який суб’єкт, який має проблеми;
	представник середнього класу;
	емігрант;
	це особа, яка особисто звернулася до соціальної служби чи спеціаліста і користується їх послугами для розв’язання певних проблем.

 

11. На думку В.І. Курбатова, всіх клієнтів можна класифікувати як представників трьох великих груп:............................

 

12...................... в психолого-педагогічній літературі розглядаються як сукупність методів, прийомів і впливів, що використовується для досягнення мети соціального розвитку.

 

13. Які існують групи спеціальних методів соціальної роботи:

	організаційні, соціально-економічні, педагогічні, психологічні, нові методи соціальної взаємодії;
	теоретичні та практичні;
	індивідуальні та групові;
	общинні, княжі.

 

14. Методами формування свідомості є:

	доручення, соціального навчання;
	переконання, навіювання, приклад;
	позитивного підкріплення, негативного підкріплення, змагання;
	закріплення позитивного досвіду.

 

15. До соціологічних методів соціальної роботи належать:

	позитивного підкріплення, негативного підкріплення, змагання;
	переконання, навіювання, приклад;
	спостереження, опитування, анкетування, аналіз документів;
	доручення, соціального навчання.

 

16. Який метод соціальної роботи застосовується у груповій взаємодії:

	казкотерапія;
	тренінг;
	сімейна терапія;
	ігрові техніки.

17. Методи........................ спрямовані на стимулювання особистості до покращення чи зміни своєї поведінки, розвитку мотивації на соціально схвалені способи та види діяльності. Серед них визначають: методи по­зитивного підкріплення, методи негативного підкріплення, методи змагання.

18. Співвіднесіть психологічні методи соціально-педагогічної роботи до їх визначень.

1. Тестування;	А. Є одним із методів активного навчання та психологічного впливу, що застосову­ється в процесі групової взаємодії;
2. Психодрама;	Б. Спеціальний вид психодрами, спрямований на аналіз відносин між різними групами людей. Він не обмежується проблемами однієї люди­ни чи конкретної групи, спрямований на проблеми, які виникають у певному соціумі чи культурі, й притаманні значній кількості людей. Під час його аналізуються певні колективні уявлення та досвід, що зумовлені різними соціокультурними особливостями (соціальними, етнічними, професійними тощо);
3. Соціодрама;	В. спрямована на корекцію міжособистісних стосунків між членами подружжя, батьками та дітьми. У процесі сімейної психотерапії робота спеціаліста та клієнтів насамперед спрямовується на пошук та усунення причини емоційних розладів у сім’ї;
4. Ігрова терапія;	Г. Є однією з найцікавіших психокорекційних технік і дозволяє вирішити без­ліч психолого-педагогічних завдань;
5. Сімейна психотерапія;	Д. Як метод дозволяє досягнути „реставрації” міжособистіс­них стосунків у випадку, коли мовний контакт з клієнтом порушено чи він взагалі не існує;
6. Арттерапія;	Е.Метод психологічної діагностики, провідним організаційним моментом якого є застосування стандартизованих запитань і завдань, що мають певну шкалу значень. Він дає змогу з певною мірою точності встановити актуальний рівень розвитку в індивіда необхідних навичок, знань, особистісних характеристик тощо;
7. Епістолярна терапія;	Є. Метод впливу на психоемоційний і фізичний стан людини за до­помогою різних видів художнього та ужиткового мистецтва (малювання, живопис, ліплення, різьба, випалювання, дрібні вироби з хутра та тканин тощо);
8. Казкотерапія;	Ж. Метод корекції емоційних і поведінкових розладів у дітей шляхом залучення їх до різноманітних ігрових ситуацій. У процесі цього методу спеціаліст спостерігає за поведінкою дитини, що дає йому певний діагностичний матеріал для того, аби запропонувати дитині таку гру та роль у ній, яка допоможе усвідомити негативні аспекти своєї поведінки чи сформувати ті навички соціальної взаємодії, які в неї є відсутніми або мало розвинутими;
9. Соціально-психологічний тренінг.	З. Метод групової психотерапії, де використовується рольова гра, під час якої створюються необхідні умови для спонтанного вираження індиві­дом почуттів, що пов’язані з важливими для нього проблемами. Під час цього методу створюються умови для переосмислення особистістю власних проблем і конф­ліктів, подолання неконструктивних поведінкових стереотипів і способів емоційної реакції, формування адекватних прийомів поведінки.

 

19. Перше наукове обґрунтування індивідуальний метод отримав у праці “Соціальні діагнози”.

1. А.Соломон;	3. С. Вронські;
2. М.Річмонд;	4. Г.Конопка.

 

20. „Індивідуальна терапія”, „сімейна терапія”, „групова терапія” – це......... методи соціальної роботи.

21. Методи соціальної роботи умовно поділяються на:

	індивідуальні та групові;
	мобільні та поступові;
	тимчасові та постійні;
	класичні та інноваційні.

 

22. До класичних методів соціальної роботи відносять:

	мобільну соціальну роботу;
	методи соціального дослідження;
	терапевтичні техніки;
	індивідуальну, групову та общинну роботу.