В середині 16 ст. в Нижньому Подніпров'ї українські козаки заснували Запорізьку Січ, яка стала праосновою нової української держави. Це оригінальна військова організація народної самооборони, самоуправління, демократія, економічний лібералізм та федерація.
На цих землях формувалося козацьке землеволодіння. Селяни були вольними. Основною формою землеволодіння середнього козака був хутір. Багаті козаки, окрім землеробства і скотарства, займалися різним промислом, ремеслом.
В центрі знаходився о. Хортиця – великий базар кошових, круг козаків.
Наступ феодалів на права селян зумовив посилення національно-визвольної боротьби українського народу. Обмеження і переслідування торкнулися і українського козацтва. У 1638 році польський сейм затвердив "Ординацію", яка передбачала знищення козацтва як прошарку. Всі козаки, за винятком 6000 реєстрових, перетворювалися на кріпосних.
У 1648 році гетьманом Запорізького війська був обраний Богдан Хмельницький. Перемога у визвольній війні (1648-1654 роки) над польсько-шляхетськими арміями і звільнення значної території України мали великі соціально-економічні наслідки.
Були знищені крупні латифундії магнатів, селяни відмовилися від виконання частини повинностей, частина землі польської шляхти перейшла в руки кріпосних, які могли її успадковувати, продавати, дарувати. Селяни і городяни дістали можливість переходити в козацький стан, який отримав привілеї і особливі права (звільнення від податків, право на володіння землею, підкорення особливим юридичним нормам). Перетворилася на особливий стан козацька старшина, яка прагнула закріпити за собою земельні володіння і отримати промислові підприємства. Відновилося феодальне землеволодіння.
Звільнена територія України, де влада зосередилася в руках Війська Запорізького, була розділена на полки і сотні, створена судова система і відповідні господарські і фінансові органи. У 1654 році Україна увійшла до складу Російської держави на правах самостійної держави-автономії. Галичина залишилася в Речі Посполитій, Північна Буковина належала Молдавському князівству, Закарпаття – Угорщині. У другій половині 17 і в 18 сторіччі господарський розвиток українських земель визначався економічними системами Речі Посполитої і Росії.
Основним заняттям населення залишалося сільське господарство. Розширилися посівні площі і перелік сільськогосподарських культур, виросло значення зернового господарства, поглибилася спеціалізація окремих районів, отримало розвиток племінне тваринництво, були вдосконалені сільськогосподарські знаряддя праці. Швидке зростання поміщицького землеволодіння супроводжувалося збільшенням кількості безземельних і малоземельних селян. На зміну цеховому виробництву прийшла мануфактура, в якій разом з вільнонайманою працею застосовувалася і праця кріпосних. Розвиток товарно-грошових відносин привів до диференціації населення. Масовий вихід збіднілого населення на заробітки свідчить про початок формування ринку робочої сили. Зароджується національна буржуазія.
Посилюються економічні зв'язки між населеними пунктами, регіонами, розвивається внутрішня торгівля, зростає кількість ярмарків. Особливу групу торговців складали чумаки. З'явилися спекулянти і перекупники.
Богдан Хмельницький ( 1595-1657 рр.). Гетьман, видатний державний діяч фундатор і будівничий Української Козацької Держави.
У 16 ст. селянство поділилося на: данників (за користування бортничеством), тяглових (панщина) і слуг. А також на похожих (особисто вільні) і непохожих (прикріплювалися до свого наділу).
Козацькі землі не мали постійного населення, але набули певної структури:1)на тих, хто працює; 2)на тих хто воює; 3)на тих хто молиться.
Основні чинники політики Богдана Хмельницького:
1) Воєнно-політичні.
2) Відносини з Річчю Посполитою.
3) Розмах антифеодальної боротьби.
За часів Б.Хмельницького:
1) створено нову провідну верству – козацьку старшину (згодом, у XVIIIст. вона перетворилася на українську шляхту, а у XIXст. – на українське дворянство);
2) припинене негайне відмежування козаків від селян;
3) звільнено від кріпосної залежності селян, які створили нову соціальну верству – посполиті військові сили. Після війни від влади феодалів звільнилося міщанство;
4) міста отримали право на самоуправління зросла їх роль як центрів ремесла і торгівлі;
5) реалізовано заходи щодо розвитку промислової мануфактури, охорони міських ремесел, їх цехової організації;
6) видавалися укази й універсали про охорону купецьких прав, що сприяло розвитку внутрішньої торгівлі;
7) зміцнювалися зв'язки з іншими країнами (іноземні купці звільнювалися від сплати ввізних і вивізних мит, одержували інші пільги, укладались довгострокові торговельні угоди);
8) державна влада активно втручалася у господарське життя.
Міста були й головними центрами торгівлі, у них проживала значна кількість покупців, серед яких існувала певна спеціалізація. Одні торгували хлібом, худобою, інші — сіллю, горілкою чи тютюном. Торгівля зосереджувалася на торгах і ярмарках, які відбувалися у визначені дні.
Гетьманські універсали(їх було 50) захищали купецтво, надавали їм певні права та привілеї, обмежували і навіть звільняли їх товари від внутрішніх мит. Усе це сприятливо впливало на розвиток товарно-грошових відносин та формування внутрішнього ринку.
Доходи державного скарбу забезпечувалися за рахунок «податних станів» — селян, міщан, частково козаків. Козацька старшина, православне духовенство, українська шляхта податками не обкладалися. «Податні стани» платили цілий ряд податків: стації — податок на утримання війська; «подимний» податок (від «диму», тобто садиби). Особливе мито — «показанщина» — збиралося з усіх тих, у тому числі й козаків, хто виробляв алкогольні напої.
Хмельницький притримувався політики меркантилізму(протекціонізму).
