В останній третині ХІХ ст. в економічній теорії виникла нова течія марженалізм, яка згодом стала визначальним напрямком розвитку політичної економії.
Маржиналізм (від marginal – граничний), відомий під назвою теорій граничної корисності та граничної продуктивності, перетворився на самостійну течію буржуазної політекономії в другій половині XXI ст.
Виникнення маржиналізму зумовлювалось передусім об’єктивними чинниками: поглибленням поділу праці, розширенням капіталістичного ринку, зростанням взаємозалежності та конкурентної боротьби між економічними суб’єктами. Головна функція підприємця була пов’язана з вибором правильного рішення щодо розміру ресурсів і продаж, рівня ринкових цін.
Теорії маржиналізму стали формою відображення пурвинних економічних потреб і прагнень приватних підприжмців. Крім того, нова течія виконувала й ідеологічну функцію, протиставляючи свої концепції марксизму й виступаючи проти трудової теоріх вартості. Для маржиналізму характерна нова методологія, основними ознаками є такі:
1) психологізація економічного аналізу – участь індивіда в економічних процесах зумовлюється психологічними.ю суб’єктивними чинниками й оцінками;
2) суб’єктивно – ідеалістичний підхід – погляд на систему вільного підприємництва з боку ізольованого господалюючого суб’єкта;
3) принцип раціональної поведінки людини на основі власних, суб’єктивних уявлень;
4) позаісторичний підхід – предмет дослідження однаковий і вічний для будь-яких суспільств (раціональний розподіл обмежених ресурсів);
5) примат обміну споживання над виробництвом – корисність блага може оцінити лише споживач;
6) принцип рідкісності – обмеженість пропозиції того чи іншого блага, унаслідок чого ціна потрапляє в повну залежність від попиту, пов’язаного з суб’єктивними величинами;
7) оперування граничними величинами – граничною корисністю, граничною продуктивністю;
8) ідеологічна нейтральність економічного аналізу – спроба побудувати теорію „чистої економіки” без урахування політичних чинників.
Методи марженалізму:
- ідеологічна нейтральність аналізу;
- обмеженість ресурсів;
- статистичне дослідження суспільства з точки зору суттєвого в економічних відносинах;
- використання суб’єктивно-економічного методу;
- суттєвість класів продавця і покупця і виробника і споживача.
Маржиналізм не однорідна течія, він складається з кількох шкіл – австрійської, кембриджської, американської та лозаннської.
Тож, кембриджська школа представлена дослідженням Альфреда Маршалла, Френсіса Еджворта, Артура Пігу.
Найбільший внесок у розвиток концепції зробив А. Маршалл, основи теорії якого викладено в книзі „Принципи економіки” (1890). Він подолав обмеженість маржиналістських концепцій австрійської школи, об’єднавши їх з деякими іншими ідеями. Це дає змогу вважати його засновником нового напрямку економіної науки – неокласичного аналізу, який означає компромісне поєднання різних теоретичних концепцій.
У центрі уваги економістів кембриджської школи був механізм ринкового формування цін. Маршалл визнав лише функціональний аналіз, тому всі три параметри ринку (ціну, попит, пропозицію) він розглядав разом, у їх взаємодії. Свій висновок Маршалл сформулював так: ні попит, ні пропозиція не мають вирцшального значення з погляду визначення ціни; попит і пропозиція – рівноправні елементи механізму ринкового ціноутворення. З одного боку, ринкових мезанізм, що діє в умовах необмеженої конкуренції, встановлює залежність попиту та попозиції від ціни. Якщо, наприклад, на певному товарному ринку ціна зростає, то попит знижується, а пропозиція збільшується. З іншого боку, ринкова система діє в протилежному напрямі, визначаючи рух ціни співвідношенням попиту та пропозиції. Камбриджська школа широко використовує поняття ринкової рівноваги – такого стану ринку, коли попит на певний товар дорівнює його пропозиції, тобто існує стала ринкова ціна – ціна рівноваги.
Використовуючи графічний метод дослідження, Маршалл уперше поєднав в одній системі координат графіки попиту та пропозиції, що дістали назву „хрест” Маршалла (малювати не буду, графік – перетин двох гіперболічних функцій: спадної попиту та зростаючої пропозиції у площині [кількість товару; ціна товару]). Точка їх перетину – ідеальна ціна, що задовольняє і виробників і споживача.
Згідно з позицією Маршалла ідеальною є така картина ринкової взажмодії, коли попит і пропозиція однаково впливають на зміну ціни. Проте характер цієї взаєиодії змінюється залежно від тривалості відрізку часу, що розглядається. У межах короткотермінового інтервалу пріоритет отримує попит, тому що пропозиція більш інерційна, потребує впроваждення нових виробничих потужностей або нових умов виробництва. Величина пропозиції, таким чином, має постійний характер, а попит перетворюється на вирішальний ціноутворюючий фактор. У межах довготермінового інтервалу роль головної ціноутворюючої сили виконують провозиція та пов’язані з нею витрати виробництва. Чим довший період, тим сильніший їх вплив порівняно з дією фактора попиту. Причину такого становища в довготривалій перспективі А. Маршалл вбачав у тому, що саме виробництво визначає рух потреб, які потім набирають вигляду граничних корисностей попиту. Концепція формування ринкових цін була логічною та збалансованою, тому вона суттєво вплинула на подальший розвиток економічної теорії. Ідея про вирішальну роль попиту в короткотерміновому регулюванні цін стала одним з принципів кейнсіанської системи макрорегулювання. Інший висновок – про переважне значення пропозиції в довготерміновій динаміці цін – розвинули теоретики сучасного консерватизму.
А. Маршалл відмовився від примату суб’єктивних оцінок граничної корисності під час аналізу цін, трактуючи їх як один із факторів, що впливає на попит. Він відхилив точку зору англійських економітсів, які бачили остаточну основу ціни у витратах виробництва.
Прагнучи поєднати теорію граничної корисності з теорією витрат виробництва, А. Маршалл провів реформу всередині маржиналізму – граничні характеристики почали застосовуватися не тільки для попиту та споживання, а й для пропозиції та виробництва. Було впроваждено поняття граничних витрат – витрат на виробництво останньої одиниці певного товару, які ототожнювалися з мінімальною ціною (ціною пропозиції). У граничних витратах теоретики кембриджської школи бачили суму доходів, які розподіляються між власниками окремих факторів виробництва, а саме: заробітної плати, відсотка на грошовий капітал і підприємницького доходу.
При цьому останній поділявся на дві частини: перша розглядалась як компенсація витрат праці підприємця з управління, а друга – як плата за ризик, пов’язаний з невизначеністю ринку.
Попит на певний товар лідер кембриджської школи поставив у залежність від трьох факторів – граничної корисності, ринкової ціни та грошового доходу, який використовується на споживання; вирішальне значення він надав першому з них. Маршалл досліджував проблеми попиту на окремі товари й розробив концепцію еластичності попиту. Показник еластичності визначається відношенням зміни попиту на товар до зміни ціни на товар.
У практиці показник інтерпритується так:
1) якщо він дорівнює одиниці, то підвищення чи зниження ціни не вплине на попит
2) якщо попит еластичний (тобто показник більше одиниці), то незначне зниження ціни значно збільшить обсяг реалізації, а одержане зростання сукупного доходу перекриє збитки від зниження ціни
3) якщо попит нееластичний (показник меньше одиниці), то підвищення ціни суттєво не зменшить обсягу реалізації й забезпечить додатковий прибуток
Маршалл також розробив неокласичну теорію грошей, що викладена у його праці „Гроші, кредит і торгівля”.
