Особливо важливим етапом у формуванні певної структури народного господарства України стали роки правління Петра 1. Його політика, спрямована на посилення економічної та політичної могутності Росії, водночас стосовно України передбачала посилення колонізації та ліквідацію тих залишків автономного устрою, що ще залишалися. Дбаючи про розвиток мануфактурного виробництва, торговельних зв'язків Росії. Петро1 спрямовував свою політику щодо України на перетворення її у ринок збуту та сировинний придаток Росії. Він накладав певні заборони на розвиток мануфактур в Україні, створюючи умови насамперед для підприємців-росіян та іноземців. Використовуючи українську сировину та українську робочу силу, російський уряд створював казенні (скарбові) мануфактури, всіляко підтримував створення й приватних, але таких, якими б володіли росіяни (суконні та парусно-полотняні мануфактури О. Мєншикова. Строганових та ін.), продукція яких надходила виключно на потреби російської армії та флоту. Російські ж потреби задовольняли виробники селітри, поташу. З'являється кріпосна мануфактура з великою кількістю «приписних» робітників, як державна, так і приватна, власниками якої найчастіше стають російські підприємці.
Великої шкоди петровська політика нанесла українській торгівлі — як зовнішній, так і внутрішній. Високим митом та заборонами були перекриті можливості для українського купецтва у вже налагодженій міжнародній торгівлі. Так, указом 1714р. заборонялося вивозити низку товарів (прядиво, шкури, сало. віск, щетину тощо) через будь-які порти, крім російських — Ригу. Петербург. Архангельськ; у 1719 р. було заборонено вивозити українське збіжжя. Врешті-решт, український експорт було скорочено до мінімуму. З метою забезпечення ринків збуту для російської мануфактурної промисловості заборонялося й завозити в Україну низку іноземних товарів, зокрема панчохи, полотно, сукно, голки. Усі ці дії призвели до значного падіння цін на українському ринку на ряд товарів, що давало можливість російським купцям та уряду скуповувати їх за безцінь. Дуже дошкульною для українського купецтва була й митна політика, внаслідок якої значно зросли митні збори на українські товари, а для деяких товарів (горілка, тютюн) на певний час зовсім заборонявся вивіз. Усе це надзвичайно негативно відбивається на економіці України, активно сприяючи перетворенню її на російську колонію, ринок сировини та збуту для російської промисловості. Цей процес прискорюється в наступні часи, а в період гетьманування останнього гетьмана К. Розумовського унаслідок скасування митних кордонів між Україною і Росією (1754 р.) економіка України стає складовою російської в межах всеросійського ринку, що формується, і цим остаточно скасовуються залишки української автономії. Усі ці дії призвели до значного падіння цін на українському ринку на ряд товарів, що давало можливість російським купцям та уряду скуповувати їх за безцінь.
Позитивне в політиці Петра 1:
1) Виданий іменний указ 1719 р. про рудокопні заводи.
2) Згідно нього майстрові рудокопних заводів звільнялися від повинностей і податків і військової служби.
3) Указ 1721р. – сприяє збільшенню кількості місцевих заводів.
4) В 20-х роках 18 ст. створено спеціальну контору за наглядом за хліборобством для забезпечення хлібом у стихійні лиха.
5) Цікавився поліпшенням обробки землі і кількістю врожаю.
6) 1723р. вересень, указ про посилення пошукових робіт на Дніпрі та розвідуванні корисних копалин.
Спочатку Петро 1 підтримував козаків, торговців сіллю і т. д., згодом почав їх обмежувати.
Негативне в політиці Петра 1:
1) Раніше обирали гетьманів, Петро 1 почав назначати їх – 1708р. призначений гетьманом Іван Скоропадський.
2) 1721р. указ про створення першої малоросійської колегії – контроль гетьманською адміністрацією.
Після сметрі Скоропадського був запрет на гетьманів. Наказним гетьманом став Полуботок, але ненадовго, помер.
3) 1709р. ліквідує стару Запорізьку Січ.
4) Протягом 18 ст. знищив укр.. легку промисловість.
5) Перші акти його після Полтавської битви – заборонив виготовлення зброї.
6) 1719р. передано Московській казні укр.. хімічну промисловість.
7) Заборонено будівництво нових фабрик з метою знищення української конкуренції, заборонено найману робочу силу на мануфактурах.
8) Намагався повністю підпорядкувати Україну Російській імперії.
9) Намагався заволодіти українською фінансовою системою.
10) Податки йшли на розвиток Росії.
Ректор Киево-Могилянської академії Феофан Прокопович (1681—1736) відстоював ідеї меркантилізму, зокрема політику активного торгового балансу шляхом розвитку різних сфер і галузей господарства, а розвинуту економіку називав запорукою загального добробуту і злагоди у суспільстві. Прагнучи розкрити рушійні сили діяльності людей, стверджував, що такими силами є передусім потреби (кожна людина працює задля чогось, а бажане спонукає ЇЇ до дії), що втілюються в меті (всі діють із певною метою), що відрізняє людину від тварини; вважав, що місце людини у суспільстві визначають не привілеї, а чесна праця; засуджував аморальні методи збагачення, розкрадання громадських прибутків. Наголошував, що економ повинен бути працьовитим, бадьорим, вірним, що потрібне добре господарювання та економія. Водночас він обстоював божественне походження необмеженої царської влади, поділ суспільства на різні стани.
