Індустріалізація в розвинутих країнах відбувалася на основі науково-технічної революції. Відкриття в галузі математики, фізики, хімії, інших наук сприяли технічному прогресові, створенню оригінальних машин, механізмів, приладів, які масово запроваджувалися у виробництво. Найважливішим винаходом останньої третини 19 ст. було створення технічної лінії з виробництва, передачі і споживання електричної енергії. Це стало можливим після винаходу динамомашини (В.Сіменс – Німеччина, 1867р..), генератора електричного струму (Т.Едісон – США, 1883р.), трансформатора для передачі електричного струму на відстань (1891), електродвигуна. Розпочалася еликтрифікація виробництва, транспорту і побиту. Парова енергія стала витіснятися еликтричною. Були винайдені електрична плавильна піч (1877), електричне зварювання металів (1877), електрична залізниця – трамвай (1879), електрична лампа (1886) та багато інших винаходів.
У 80 – 90-х роках було відкрито і вдосконалено використання інших видів енергії. Серед них виділяються винаходи двигунів внутрішнього згоряння – карбюраторного (Н. Отто, Німеччина, 1887р.) та дизельного
(Р.Дизель – Німеччина, 1893 р.).
У 80-х роках двигуни внутрішнього згоряння були вдосконаленні. На їх базі німецькі винахідники Г.Даймлер і К. Бенц створили автомобіль, який мав велике техніко- економічне значення.
Відкриття в галузі виробництва хімічної продукції (синтетичні барвники, кислоти, фарбувальні, лікарські, парфумерні та інші вироби) дали поштовх прискореного розвитку хімічної промисловості.
Велике економічне значення мали технічні вдосконалення в металургії – конверторний спосіб виробництва сталі, впровадження мартенівських печей, які знач но підвищували продуктивність праці.
Цьому сприяли технічні і технологічні новації в металообробці. Був винайдений автоматичний револьверний верстат (США), вдосконалений токарний та інші металорізальні механізми.
Важливі вдосконалення були зробленні в технічній сфері легкої, поліграфічної та інших галузях промисловості (автоматичний ткацький верстат, лінотип, автомат для виробництва пляшок тощо).
Темпи технічного прогресу були вража.чими, їхні результати важко переоцінити. Технічні та технологічні відкриття різко підвищили ефективність праці, почалося масове виробництво товарів, знизилися їх собівартість.
Структурні зрушення останьої третини 19 – початку 20 століття зумовили зміни у галузевій структурі машинної індустрії. ЇЇ провідними галузями стало виробництво електроенергії, продукції органічної і неорганічної хімії, добувної, металургійної, машинобудівної, транспортної промисловості. Розвивалися нові галузі: сталеливарна, нафтодобувна і нафтопереробна, електротехнічна, алюмінієва, автомобільна.
Значне зростання продуктивних сил, виникнення нових капіталомістких галузей і нової технології вимагали істотного укрупнення виробництва, створюючи для цього технічні умови. Так, нова сталеливарна технологія вимагала переходу від окремих дрібних доменних печей до великих заводів з повним металургійним циклом. Впровадження електроенергії замість пари дозволило збільшити розміри промислових підприємств.
Але розширення виробництва вимагало великих вкладень. Тому якісно нові зміни відбувалися і в організації та управлінні виробництвом. Провідне місце належало товариствам на основі акціонерної колективної власності, завдяки яким залучалися вільні капітали. Посилився процес концентрації виробництва і централізації капіталу, що охопив усі розвинуті країни й основні галузі їхньої економіки. У промисловості, банківській сфері виникають і розвиваються монополістичні обєднання. Банки перетворюються на фінансові центри, що контролювали як грошовий капітал, так і промислове виробництво. Зрощення банківського капіталу з промисловим зумовило формування фінансової олігархії. Капіталізм вільної конкуренції почав переростати в монополітичний капіталізм.
Монополія – це форма організації виробництва, що передбачає обєднання підприємств, які виробляють продукцію певного виду; виникає на основі високого рівня концентрації виробництва та капіталу з метою встановлення контролю над ринком для обмеження конкуренції та отримання високих прибутків
Основними формами монополій є:
- картель - об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу та комерційну самостійність, а домовляються про частку кожного у загальному обсязі виробництва, ціни, ринки збуту, обмінюються патентами на нову техніку тощо;
- синдикат - об’єднання підприємств, в якому розподіл замовлень на купівлю сировини і реалізацію продукції здійснюється через єдину збутову контору або інший аналогічний орган. Учасники синдикату зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність;
- трест - обєднання підприємств однієї або кількох технологічно повязаних між собою галузей промисловості, учасники якого втрачають свою комерційну і виробничу самостійність, підкоряючись єдиному контролю. Юридично створенн тресту означає передачу контролю над колись незалежними підприємствами (у формі контрольного пакета акцій особливого довірчого сертифіката) його засновникам. Нерідко трест очолює холдинг - держательська компанія, яка зосереджує у своїх руках акції учасників цього обєднання і здійснює контроль за їхньою діяльністю.
- концерн – обєднання підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, банків, науково- дослідних та навчальних центрів тощо зі спільною і єдиним фінансовим контролем, метою якого є здійснення спільної діяльності. Оперативне керівництво здійснює рада директорів.
