Пропагандистська та агітаційна комунікація
Пропагандистська комунікація.
Пропаганда є різновидом суспільної діяльності, пов’язаної з масовим пе-реконанням у правильності чи неправильності тих або інших ідей, думок, понять, принципів. Пропагувати здоровий спосіб життя означає переконува-ти людей у тому, що такий спосіб є кращим.
Як і у випадку зі зв’язками з громадськістю, для пропаганди дуже важли-вою є масова комунікація, оскільки вона дозволяє пропагандистам макси-мально ефективно досягати своєї мети.
Пропагандисти використовують майже всі форми масового спілкування, аби тільки виконати визначені завдання, спрямовані на корекцію масової свідомості.
Пропаганда відрізняється від паблік рилейшинз тим, що вона спрямована на зміни в громадській думці, масовій свідомості стосовно явищ ідеологіч-ного характеру. Паблік рилейшинз пов’язані теж зі змінами громадської ду-мки чи масової свідомості, але стосовно конкретних організацій або осіб, зі створенням необхідного їм іміджу. Крім того, фахівці з PR відзначають, що піарники “працюють” з комунікаційною правдою, тобто тією частиною ві-дображеної реальності, яка може становити інтерес для комуніката. Пропа-гандисти ж можуть свідомо вдаватися до міфотворчості й поширювати не-точні або неперевірені факти.
Агітаційна комунікація.
Масова комунікація, яка обслуговує потреби агітаторів, їхню діяльність, спрямовану на заклик, заохочення, називається агітаційною. Агітаційна ко-мунікація, як і пропагандистська та PR-комунікації, має яскраво виражену комунікаційну інтенцію. Інформаційні продукти розглядаються як засоби агітації.
На відміну від пропагандистської комунікації, яка передбачає отримання позитивного результату у вигляді переконаного комуніката, агітаційна обме-жується проявом готовності збоку комуніката певним чином діяти, виявом зацікавлення до чогось чи когось.
Для досягнення комунікаційної мети агітатори використовують різні фор-ми масового спілкування.
інформаційна війна: поняття. Основні принципи і засоби реалізації
Інформаці́йна війна́ (англ. Information War) — використання і управління інформацією з ціллю набуття конкурентоздатної переваги над супротивником.
Для прикладу розглянемо інформаційну війну (використано інтернет-ре-сурс Інформаційна війна відноситься до крупних інформаційних технологій соціального впливу з метою дестабілізації ситуації, в якій перебуває опонент або ворог, зміни масової свідомості ворога, послаблення його позицій.
Відомо ще з історії, що професійні комуніканти, які зорганізовують і ве-дуть війну, активно використовують мас-медіа для досягнення свої мети. У 20-х роках США вели радіопередачі на країни Латинської Америки, Велико-британія — на свої колонії, Німеччина — на німців Померанії і Верхньої Сі-лезії у Польщі, судетів — у Чехії. Відомим фактом стала німецько-австрій-ська радіовійна 1933—1934 рр. з приводу приєднання Австрії до рейху. Са-ме тоді з’явилося поняття “інформаційний агресор”.
Метою інформаційної війни є послаблення моральних і матеріальних сил супротивника, посилення власних. Вона передбачає заходи пропагандистсь-кого впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях.
Перше і головне завдання інформаційних агресій полягає в маніпулюван-ні масами, у впливі на еліту певних держав або й своєї країни. Мета такої маніпуляції найчастіше полягає у:
• внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;
• дезорієнтації та дезінформації мас;
• послабленні певних переконань, устоїв;
• залякуванні свого народу образом ворога (у такому випадку маємо підстави говорити про інформаційну війну на своїй території; саме таку інформаційну війну вела Росія перед збройним конфліктом у Чечні: фор-муючи образ ворога, російські державні і продержавні ЗМІ називали заго-ни чеченців бандформуваннями, формували загальне негативне ставлення до чеченців і взагалі – “осіб кавказької національності” і т. д.);
• залякуванні супротивника своєю могутністю.
Оскільки в ході інформаційної війни здійснюється вплив на психологічну сферу людини, мас чи певних соціальних груп, — методи її ведення базу-ються на соціально-психологічних чинниках і дуже часто зводяться до наві-ювання або використання “брудних технологій”. Майже ніколи реальні цілі інформаційної війни не афішуються ― навпаки, вони маскуються добропри-стойним приводом.
Основними напрямками діяльності підрозділів, на які покладається веден-ня інформаційно-психологічних спецоперацій, є:
• підрив морально-політичного стану особового складу збройних сил і населення противника, паралізація їх волі до боротьби;
Система — об'єкт інформаційної операції, може включати будь-який елемент у епістемології супротивника. Епістемологія містить у собі організацію, структуру, методи і вірогідність знань. На стратегічному рівні ціль кампанії інформаційної війни — вплинути на рішення супротивника або конкурента, і як наслідок, на його поводження таким чином, щоб він не знав, що на нього впливали. Навіть тоді, коли цієї мети важко досягти, вона все-таки залишається кінцевою метою кампанії на стратегічному рівні. Успішна, хоча і незавершена інформаційна кампанія, проведена на стратегічному рівні, приведе до рішень супротивника (а отже і його дій), що будуть суперечити його намірам чи заважати їхньому виконанню.
Успішна інформаційна кампанія, проведена на оперативному рівні, буде підтримувати стратегічні цілі, впливаючи на можливість ворога приймати рішення оперативно та ефективно. Іншими словами, метою інформаційних атак на операційному рівні є створення таких перешкод процесу ухвалення рішення ворогом, щоб супротивник не міг діяти чи вести війну координовано та ефективно. В інформаційній війні метою є гармонізація дій на оперативному рівні з діями на стратегічному рівні, щоб об'єднані, вони змушували супротивника приймати рішення, які приводили б до дій, що допомагали досягати суб'єктові власних цілей і заважали б супротивнику домагатися виконання своїх.
Щодо цілей атак в інформаційній війні, то чим більш залежний супротивник від інформаційних систем при ухваленні рішення, тим більше він уразливий до ворожого маніпулювання цими системами. Програмні віруси впливають тільки на ті системи, у яких є програми.
Чим сучасніше суспільство, тим більше воно покладається на інформацію та засоби її доставки. Сюди відноситься також Інтернет — але це лише вершина цієї інформаційної конструкції. Будь-яка розвинена країна має телефонну, банківську та безліч інших мереж, що керуються комп'ютерами, отже мають властиві для них слабкі місця.
Інформаційна війна — це вже не туманна галузь футурології, а реальна дисципліна, яку вивчають і розробляють. У найбільш широкому сенсі інформаційна війна включає засоби пропаганди.
Генеральна мета інформаційної війни, таким чином, — порушити обмін інформацією в таборі конкурента. Неважко зрозуміти, що цей вид зброї, як правило, взагалі не спрямований на завдання втрат живій силі. У цьому сенсі крива технології вивела, нарешті, до безкровної і в той же час винятково ефективної зброї. Вона знищує не населення, а державний механізм. Інформаційно-комп'ютерна революція відкриває широкі можливості для впливу на народи та владу, маніпулювання свідомістю та поведінкою людей навіть на віддалених просторах. Беручи до уваги процес глобалізації телекомунікаційних мереж, що відбувається в світі, можливо припустити, що саме інформаційним видам агресії буде наданий пріоритет у майбутньому. Потрібна серйозна увага фахівців різного профілю до цього питання, щоб уникнути найбільш негативних наслідків цієї війни для всього людства.
• мобілізація свого населення на широку підтримку військових дій, ско-вування пацифістських настроїв та виступів;
• забезпечення моральної підтримки дій своїх військ збройними силами та населенням союзників;
• введення супротивника в оману, дезінформація суспільної свідомості з метою приховування істинних замислів.
Одночасно ведеться обробка світового співтовариства з метою обґрунту-вання своїх дій та провокування союзницьких настроїв. При цьому інформа-ція фільтрується, дозується та подається у вигідному для тієї чи іншої сторо-ни світлі.
Іншими словами, метою інформаційних атак на операційному рівні є створення таких перешкод процесу ухвалення рішення ворогом, щоб супро-тивник не міг діяти чи вести війну координовано та ефективно.
У гіршому випадку відповідь супротивника може включати контратаки проти дружніх інформаційних систем, що не відрізняється від побічних руй-нувань “вогневої підтримки”.
Щодо цілей атак в інформаційній війні, то чим більш залежний супро-тивник від інформаційних систем при ухваленні рішення, тим більше він уразливий до ворожого маніпулювання цими системами.
Генеральна мета інформаційної війни таким чином — порушити обмін інформацією в таборі супротивника.
Зрозуміло, що масова свідомість є ареною боротьби різних політичних систем і в мирний час. Дії протиборчих сторін при цьому можна порівняти з глобальними центробіжними PR-кампаніями. Ці кампанії досить різняться як за цілями, масштабами, так і за аудиторією, на яку спрямовано виборчий інформаційний вплив. Його мішенню може стати як соціум в цілому, так і певні референтні групи (наприклад, політична чи військова еліта держави). При цьому можуть застосовуватися дипломатичні методи, пропаганди-стські та психологічні кампанії, діяльність місцевих ЗМІ, Інтернет-ре-сурси та т. ін.
