Визначення потреби підприємства в оборотних фондах

Оборотні фонди

Оборотні фонди – це частина виробничих фондів, які повністю споживаються у кожному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на вартість створюваної продукцію. Їх речовим змістом є предмети праці, а також деякі засоби праці.

На практиці виробничі фонди поділяють на:

- виробничі запаси (предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах у вигляді запасів);

- незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництва (предмети праці, які перебувають у процесі виробництва на різних стадіях і ще не пройшли всіх стадій виробництва; напівфабрикати власного виготовлення – це ті предмети праці, які повністю були оброблені в одному виробничому підрозділі, але потребують ще й обробки в інших підрозділах виробництва);

- витрати майбутніх періодів (витрати, які не є речовим елементом оборотних фондів, а є витратами, що здійснені в даному періоді на підготовку та освоєння нової продукції, але з погашенням в майбутньому).

Найбільшу частину оборотних фондів складають виробничі запаси, до складу яких входять:

- сировина;

- основні і допоміжні матеріали;

- куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби;

- паливо;

- тара і тарні матеріали;

- запасні частини для ремонту;

- малоцінні та швидкозношувальні предмети (в основному засоби праці, термін використання яких не перевищує одного року).

До незавершеного виробництва – відносять такі предмети праці, які перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

Витрати майбутніх періодів не є речовим елементом оборотних коштів, а являють собою грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, а будуть віднесені на собівартість продукції частинами в майбутніх періодах.

Співвідношення окремих елементів оборотних фондів до їх загального обсягу, виражене у відсотках характеризує їх виробничо-технологічну структуру. Підприємства різних галузей промисловості мають значні відмінності у структурі оборотних фондів. Це залежить від характеру виробництва, тривалості технологічного циклу, видів продукції, територіального розміщення виробництва та ін.

Фонди обігу – це кошти, вкладені в запаси готової продукції, продукцію відвантажену, грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках, грошові кошти у незавершених розрахунках, дебіторська заборгованість, готівка в касі.

Оборотні кошти - це сукупність коштів підприємства що авансуються на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення безперервного їх кругообігу.

Оборотні кошти поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих належать ті, до яких встановлюються нормативи запасів: всі оборотні фонди та готова продукція на складах підприємства. До ненормованих належать: відвантажена готова продукція, готівкові кошти підприємства, дебіторська заборгованість.

Співвідношення окремих елементів оборотних коштів у загальному її обсязі, яке виражається у відсотках, характеризує структуру оборотних коштів.

За джерелами формування оборотні кошти підприємства поділяються на:

- власні (кошти, які постійно перебувають у розпорядженні підприємства);

- залучені (це кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви).

 

 

Визначення потреби підприємства в оборотних фондах.

 

Від правильного визначення потреби підприємств в оборотних засобах значною мірою залежить ефективність їх використання. Надходження виручки від реалізації продукції (послуг) часто не співпадає у часі із споживанням матеріальних ресурсів. До отримання виручки від реалізації продукції оборотні засоби є джерелом фінансування поточних виробничих витрат підприємства. Проміжок часу від моменту споживання виробничих запасів, їх перетворення в готову продукцію до її реалізації може бути досить тривалим. Це обумовлює необхідність формування оборотних засобів у певному розмірі.

Оборотні засоби поділяють на нормовані й ненормовані. До нормованих належать всі оборотні фонди і готова продукція на складах підприємства. До ненормованих відносяться відвантажена готова продукція та готівкові й безготівкові грошові кошти підприємства.

Кожному підприємству необхідно правильно визначати оптимальну потребу в оборотних засобах. Це дозволить йому з мінімальними витратами отримувати прибуток, запланований при даному обсязі виробництва. Заниження величини оборотних засобів обумовить нестійкий фінансовий стан, перебої у виробничому процесі і, як наслідок, зменшення обсягу виробництва та прибутку. Заморожування коштів як у складських запасах готової продукції, так і в понаднормових залишках сировини, матеріалів та ін. обходиться підприємству дуже дорого, бо вільні грошові засоби можна використати більш раціонально для отримання додаткового доходу.

Визначення потреби комунального підприємства в оборотних засобах повинно бути узгоджено з кошторисом витрат на виробництво і виробничим планом.

У виробничому плані мають бути відпрацьовані питання, від яких залежать забезпечення виробництва і потреба в оборотних засобах. Завдання значно спрощується, якщо з постачальниками уже склалися певні господарські зв’язки, своєчасно укладено господарські договори і визначено всі умови поставок (ціни на товарно-матеріальні цінності, розміри партій, що поставляються, умови й форми розрахунків та ін.).

Одночасно з визначенням кола постачальників складається повний перелік сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, малоцінних і швидкозношуваних предметів, запасних частин, при необхідності (наприклад, у зеленому господарстві, водопостачальному господарстві та ін.) передбачається використання тари, що закуповується, або власного виробництва, одноразового або багаторазового використання. На деяких підприємствах слід проробляти питання упаковування певних видів продукції (наприклад, “квіти на зріз”), бо упаковування поліпшує товарний вигляд продукції і потребує додаткових витрат.

У завершальній частині виробничого плану відображаються витрати на виробництво та реалізацію продукції (послуг), що визначають її собівартість (експлуатаційні витрати підприємства). Саме ця величина виробничих витрат лежить в основі визначення потреби в оборотних засобах.

На комунальному підприємстві, яке працює нормально, перше місце за питомою вагою посідають оборотні засоби, які обслуговують процес виробництва. Тому при плануванні особливу увагу треба приділяти виробничим запасам.

Планування оборотних засобів полягає у розробці й встановленні кожним комунальним підприємством норм та нормативів оборотних коштів за окремими видами або групами матеріалів та інших товарно-матеріальних цінностей і витрат. Норми на матеріали, паливо виражаються в днях запасів; малоцінний інвентар, інструменти та швидкозношувані предмети - в грошових одиницях на одне робоче місце (а в лазнях - у грошових одиницях на одне роздягальне місце) та інших відносних величинах. Крім норм оборотних коштів підприємства розраховують також нормативи власних оборотних коштів у грошовому вираженні. Окрім методу прямого рахунку у фінансових розрахунках нормативу власних оборотних коштів використовують аналітичний і коефіцієнтний методи.

Норми оборотних коштів визначають на строк роботи підприємства при даному обладнанні та технології. Нормативи власних оборотних коштів у грошовому вираженні розраховують кожний рік на підставі затверджених норм оборотних коштів і показників виробничо-фінансового плану на плановий рік.

Норми оборотних коштів розроблюються кожним підприємством з урахуванням технології, що прийнята на цьому підприємстві, умов та періодичності постачання і середньодобових витрат матеріалів та палива.

При розробці норм оборотних коштів враховують заходи щодо прискорення оборотності оборотних коштів, бо чим менше часу оборотні кошти затримуються у виробництві та в обігу, тим їх менше потребує підприємство для забезпечення його безперебійної роботи.

Для забезпечення прискорення оборотності оборотних коштів необхідно опорядити складське господарство і так організувати розрахунки, щоб абонентська та інші дебіторські заборгованості були мінімальними.

Розміри норм оборотних коштів, виражені у відносних величинах, визначають, виходячи з умов постачання та збуту - часу на доставку (перевозку) сировини та матеріалів, системи і форм розрахунків та часу документообігу, тривалості періоду виробництва продукції.

Для розрахунків норм і нормативів власних оборотних коштів основні й допоміжні матеріали поділяють на дві групи. До першої групи відносять: сировину, основні й допоміжні матеріали, паливо (крім газу), які використовують у великих кількостях або на значну суму, до другої групи - всі останні допоміжні матеріали.

Для кожного виду сировини, основних та допоміжних матеріалів, що входять до першої групи, а також для палива, визначають їх середньодобові витрати та норми оборотних коштів у днях. Одноденні витрати підраховують, поділивши суму річних витрат на цей матеріал - на 360 днів, а квартальних - на 90 днів.

Норма оборотних коштів для цієї групи товарно-матеріальних цінностей включає:

час знаходження сировини, матеріалів і палива у дорозі (транспортний запас);

час, який необхідно витратити на приймання, розвантаження, сортування, складування, а в необхідних випадках лабораторні аналізи;

час перебування у вигляді складського запасу;

час перебування у вигляді гарантійного (страхового) запасу.

Транспортний запас визначається тривалістю доставки матеріалів (палива), зменшений на час обороту документів, тобто обмежений часом від моменту відправки до моменту оплати рахунків постачальника. При наявності декількох постачальників визначають середньозважену норму запасу в днях.

Час, необхідний для приймання, розвантаження, сортування, складування та лабораторного аналізу, встановлюють за допомогою хронометражу цих робіт.

Розмір поточного складського запасу сировини та матеріалів визначають залежно від частоти поставок. Поточний складський запас сировини та матеріалів (палива) в днях приймають у розмірі 50% від тривалості інтервалу між двома суміжними поставками. При наявності двох або декількох постачальників одного й того ж матеріалу частоту поставок визначають як середньозважену.

Для розрахунку норм гарантійного (страхового) запасу визначають середнє фактичне відхилення поставок у попередньому році від середнього інтервалу. Це середнє відхилення і буде нормою гарантійного запасу. Однак вона не повинна перевищувати 50% поточного запасу навіть при іногородніх поставках.

Для розрахунків особливого страхового запасу, наприклад, хімікатів для очистки води у період повені, встановлюють граничні добові витрати та середню тривалість повені за даними минулих років.

Норматив власних оборотних коштів на сировину, матеріали та паливо визначають, помноживши вартість одноденних витрат (Р) сировини, матеріалів, палива на норму оборотних коштів 
 (Д) для цього виду (елемента) за формулою:

Н = Р х Д,

де Н - норматив власних оборотних коштів для елемента

сировина, або матеріали, або паливо;

Р - вартість одноденних витрат на сировину, матеріали

або паливо;

Д - середньозважена норма оборотних коштів у днях

для сировини, матеріалів або палива.

Середню норму оборотних коштів для допоміжних матеріалів, що віднесені до другої групи, визначають, поділивши їх середній за рік фактичний залишок у грошовому виразі на одноденні фактичні витрати. Норматив власних оборотних коштів цієї групи визначають за приведеною вище формулою.

Весь норматив власних оборотних коштів комунального підприємства, що встановлюється для створення запасів матеріалів, дорівнює сумі нормативів, обрахованих для першої та другої груп матеріалів.

Норматив власних оборотних коштів на запасні частини, що призначені для ремонту обладнання (при виконанні робіт господарським способом), розраховують методом прямих розрахунків, виходячи з потреби в запасних частинах кожного найменування, строків поставки та строків використання їх для ремонту за формулою:

Н = (С х Ч х М х К: В) х Ц,

де Н - норматив оборотних коштів на запасні частини для

обладнання одного найменування, грн.;

С - норма оборотних коштів для деталей у днях, що

визначається залежно від умов постачання;

Ч - кількість однойменних деталей у кожному механізмі;

М - кількість механізмів (обладнання) одного типу;

К - коефіцієнт, що враховує зниження потреби в запасних

частинах по однорідних деталях у зв’язку з тим, що при наявності великої кількості взаємозамінюваних та однойменних деталей і однотипних механізмів потреби в поточних залишках запасних частин знижуються;

В - строк служби деталей у днях;

Ц - ціна однієї деталі, грн.

Розрахунок нормативу по незавершеному виробництву виконують за формулою:

Нн = (С х П х К): Д,

де Нн - норматив власних оборотних коштів по незавершеному виробництву, грн.;

С - витрати на виробництво валової продукції, грн.;

П - тривалість виробничого циклу, днів;

К - коефіцієнт зростання витрат у незавершеному виробництві;

Д - кількість днів у плановому періоді, днів.

Коефіцієнт зростання витрат у незавершеному виробництві визначають:

на підприємствах, де витрати на виробництво здійснюються рівномірно - поділивши суму одноразових матеріальних витрат

(А) та половину всіх останніх витрат (Б) на загальну суму витрат за кошторисом виробництва (А + Б) за формулою:

К = (А + 0,5 Б): (А + Б),

де А - витрати, що здійснюються одноразово на початку процесу виробництва;

Б

всі наступні витрати до закінчення виробництва виробів;

К

коефіцієнт нарощування витрат у незавершеному

виробництві;

на підприємствах, де витрати послідовно приєднуються до вартості виготовлюваної продукції, зростають нерівномірно, тобто за кожний день складають різні суми, - поділивши зростаючі вартості незавершеного виробництва (у процентах до загальної вартості виробництва) на кількість днів виробничого циклу. Наприклад, якщо витрати першого дня циклу складали 15% повної вартості виробництва, першого і другого днів разом - 28, трьох днів - 48, чотирьох - 72, а п’яти днів - 100%, то коефіцієнт зростання витрат становить:

К = (15 + 28 + 48 + 72 + 100): 5 = 0,326.

Норматив власних оборотних коштів по витратах майбутніх періодів знаходять за формулою

Нб = Во + Рп – Рв.

Тут Нб - норматив власних оборотних коштів на витрати майбутніх періодів, грн.;

Во - сума коштів, вкладених у ці витрати на початок

планового періоду, грн.;

Рп - витрати, що здійснюватимуться у плановому році, грн.;

Рв - витрати, що включаються в собівартість продукції

планового року, грн.

На основі виконаних розрахунків нормативів власних оборотних коштів по кожному окремому елементу підраховують загальну суму потрібних підприємству оборотних коштів - норматив власних оборотних коштів по підприємству в цілому.