Проаналізувати анімаційні форми дозвілля Стародавньої Греції та окреслити їх вплив на формування сучасного анімаційного тур продукту

Важливим етапом становлення анімаційних форм відпочинку став період розквіту давньогрецької культури. Анімаційні форми дозвілля давніх греків базувалися на „триєдиній хореї” – своєрідному синтезі музики, співу і танців. Представники цих мистецтв мали своїх попередників і покровителів уже в прадавній міфології: божественний Аполлон Музагет, покровитель муз, надихав як поетів, так і музикантів, співаків, танцюристів. Світозарного бога зображували з лірою в руках. Міфи розповідають, що він нерідко змагався у грі на музичних інструментах навіть зі смертними.

Греки любили змагатися не лише у музиці, співах і танцях, але й у театральних виставах і, звичайно ж, у спорті. Все дозвілля греків було проникнуте духом агоністики (agon – боротьба, змагання). Греки намагалися зробити будь-які змагання видовищними і привабливими для великої кількості глядачів. Для цього будувалися спеціальні приміщення і облаштовувалася прилегла територія. Так, у 325 р. до н. е. відкривається грандіозний (100 м у ширину, 30 м у висоту, з 78 сходинками-рядами) театр Діоніса у Афінах. Театр будувався 100 років і вміщував набагато більше запланованих сімнадцяти тисяч глядачів. Цей театр став першою театральною спорудою такого масштабу у світі. Будувалися також і криті приміщення для поетичних і музичних змагань – Одеони (до 6 тис. гляд.). Величезну роль у формуванні видовищних форм дозвілля відігравав давньогрецький театр і пантоміма. Вважається, що міми і мімографи (автори сценок) стали творцями старогрецького театру.

Не менш видовищними були спортивні змагання. Греки любили спорт і присвячували багато часу фізичній культурі. Будувалися спортивні майданчики, стадіони і спеціальні просторі приміщення для спортивних змагань – палестри. Згодом палестри увійшли до складу гімнасій – багатофункціональних закладів, де займалися не лише спортом, але й науками. Апогеєм спортивного життя еллінів стали Олімпіади – найбільше і найвидовищніше свято стародавнього світу. Воно влаштовувалося на честь батька олімпійських богів – Зевса і відбувалося в Олімпії, у священному гаю Зевса Олімпійського, на площі у 3,5 га. На цій території розташовувалися храми богів, адміністративні споруди, гімнасії, лазні, басейни.

Минуло близько 2400 років з часу розквіту грецької культури, але вона справила такий величезний вплив на дальший розвиток культури в цілому світі, що її значення ми відчуваємо досі.

Ще однією анімаційною формою дозвілля давніх греків можна вважати гру. Важко собі уявити дозвіллєву діяльність греків без різноманітних ігор. Перше місце серед них займали ігри у м’яч, хоч вони так і не вийшли за межі навчального майданчика у гімнасії і не досягли високого рівня агону. Вони служили для підтримування фіз. форми і для активних розваг.

Крім спорту греки присвячували свій вільний час і таким світським розвагам, як сімпосіони (побутові або професійні бенкети, урочисті обіди). Якщо на сімпосіон збиралися люди, схильні до інтелектуальних занять, то вони вели бесіди на філософські, літературні, життєві теми. На подібні застілля запрошувались поети, філософи, музиканти, танцівниці, міми. У програму сімпосіонів входили різноманітні ігри.

Надзвичайно насиченим і різноманітним в Аттиці було святкове життя. Анімаційні форми святкування мали майже всі свята, але особливо жваво і різноманітно відзначалися свята на честь богів – Діоніса, Афіни, Аполлона, Зевса, Деметри, Крона, Артеміди, Афродіти та ін. Крім свят на честь окремих богів у Греції відмічали і державні свята. Вони присвячувалися великим перемогам греків над зовнішніми ворогами. Елевтерії, наприклад, влаштовувалися на честь перемоги над персами при Платеях у 479 р. до н. е., Марафонії – на честь перемоги при Марафоні (490 р. до н. е.). Святкова культура Стародавньої Греції стала своєрідним фундаментом для розвитку усієї традиційної культури Європи. У цій культурі яскраво прослідковується анімаційний аспект, коли у процес святкування втягується велика кількість людей, коли відсутні відсторонені споглядальники, натомість всі є активними учасниками дійства.

62. Описати дозвіллєву культуру Стародавнього Риму та окреслити її вплив на формування сучасного анімаційного тур продукту

На дозвіллєву культуру Стародавнього Риму суттєво вплинула Давньогрецька культура. Щоправда, у Стародавньому Римі вже не існувало триєдиної хореї, багато розваг були запозичені не лише з Греції, а й з інших країн Сходу і Заходу. Як наслідок спостерігається певна вторинність дозвіллєвої культури римлян, хоча з’являються і нові форми дозвілля, які, втім, носять жорсткий, а інколи жорстокий характер. Це стосується, в першу чергу, таких видовищяк цькування тварин, гладіаторські бої, ярмарки потвор (людей і тварин з фізичними вадами).

Традиція публічних бійок до смерті виникла під час ритуалів поховань відомих воїнів. Їх родичі біля поховання змушували битися рабів. Гладіатори вчилися публічно вбивати собі подібних у спеціальних школах. Цікаво, що в цих школах, серед інших дисциплін, викладали риторику. Досить часто гладіатор, виходячи на арену цирку чи амфітеатру, звертався з короткою промовою до глядачів, закликаючи їх підтримати саме його. Інколи ораторські здібності гладіатора врятовували йому життя. Якщо під час промови боєць встигав сподобатися публіці – вона його милувала, якщо ж ні – опускала великі пальці рук донизу, що означало – смерть. Для урізноманітнення було збудовано усього за 8 років Колізей (72-80 р. нової ери) за часи імператора Віспасіана і його сина Тіта. Його розміри вражали: 187 м довжина, 155 м ширина. За час свого існування Колізей побачив багато чого: бої гладіаторів (звичайно це були спеціально підготовлені раби), полювання на хижих звірів, що привозяться з далеких країн, морські бої, для проведення яких арена заливалася водою. І, нарешті, Колізей був місцем мучеництва перших християн.

Іншим анімаційним заходом, що відбувався у спеціально збудованих цирках, були перегони на колісницях. Для римлян ці видовища були азартними, оскільки робилися ставки на переможця. В перегонах брали участь представники еліти і навіть імператори. Емоції під час перегонів досягали апогею, коли змагалися представники різних країн, що входили до складу Римської імперії. Розваги, що відбувалися в цирках і амфітеатрах, не обмежувалися бійками і перегонами. Тут відбувалися театральні виступи акробатів, еквілібристів, жонглерів, коміків, дресирувальників.

Давні римляни жили за лозунгом: «Хліба і видовищ». Видовищ у Римі було вдосталь. Публіка мала можливість обирати. Часто-густо вибір більшості з римлян падав на легкі для сприйняття або на жорстокі видовища.

Хоч давньоримський театр і запозичив багато ідей з грецького, його значення для римлян було набагато нижчим, ніж для греків. У Римі театр став дохідним підприємством з достатньо високою платнею за вхід. Вміщував він не більше 500-800 глядачів. Кількість акторів (гістріонів) збільшується, збільшується і кількість декорацій, але зміст вистав стає досить примітивним. Трагіків рівня Есхіла, Софокла чи Еврипіда римський театр не має. Звідси й порівняно невелика його популярність.

Римляни в своєму дозвіллєвому арсеналі мали велику кількість ігор. Особливо їм подобались азартні ігри, які, в принципі, були заборонені протягом усього року, за винятком свята Сатурналій. Не було нестатку в Римі і в інших формах ігрової діяльності. До ігор безневинних належали всілякі загадки і головоломки. Ними тішилися і дорослі, і молоді. Були ігри на увагу, на реакцію, на удачу. Популярною була гра «Дванадцять ліній». Вона нагадує сучасну гру «Хрестики-нолики». Знали римляни і гру, схожу на шашки чи шахи. Грали і в рухливі, спортивні ігри. Крім ігор, улюбленими видами відпочинку римлян були полювання, бенкети, купання в термах.

Давньоримська дозвіллєва культура характеризується і великою кількістю свят. Культура святкування Стародавнього Риму охоплює релігійні свята, змагання та політ. події.

Святаподілялися на загальнодержавні та свята нижчого рангу, офіційні та побутові, сільські та міські, постійні або разові, свята окремих божеств і професій. До програм свят додавалися суто видовищні, розважальні дійства.