Методика визначення собівартості сільськогосподарської продукції

Методи розподілу витрат і обчислення собівартості:

1) Метод прямого віднесення витрат на відповідні види продукції. Цей метод обчисл.1ц зеленої маси продукції,однорічних трав.

Собівартість=сума витрат по даному обєкту обміну: обсяг виробленої продукції

2) Метод включення вартості побічної продукції із загальної суми витрат- при цьому побічна продукція оцінюється за нормативною собівартістю або фактичними витратами на її збирання,перевезення,заготівлю.Цим методом обчислюють 1ц приросту живої маси молодняку,свиней,ВРХ.

3) Метод розподілу витрат між видами продукції пропорційно до кількості значення однієї з ознак,спільної для даних видів продукції -такими ознаками можуть бути вміст в окремих видах продукції повноцінного зерна,поживних речовин.Цей метод використов.при обчисленні собівартості зерна і зернових відходів.

4)метод оцінки витрат на окремі види продукції експертним шляхом і вираження їх у певних відносних показниках

5)Метод розподілу витрат за допомогою коефіцієнтів-при їх визначенні,витрати на одиницю одного з видів продукції приймаються за одиницю,а що до інших видів продукції виражаються відповідним коефіцієнтом.Цим методом обчислюється собівартість 1 продукції вівчарства.

6)Метод розподілу витрат пропорційно до вартості окремих видів продукції за реалізаційними цінами.Використовується при обчисленні продукції овочівництва,бджільництва та інших галузей.

У світовій практиці найчастіше використов.калькуляцію собіварт.продукції за повними(всі види витрат,що стосуються виробництва і продажу продукції включаються в калькуляцію) не повними(включаються не всі витрати на виробництво і збут продукції).

Визначення собівартості продукції рослинництва. Об’єктами розрахунку собівартості в рослинництві є різні види продукції, які одержують від кожної сільськогосподарської культури.

В товарному зерновому виробництві розраховується собівартість центнера зерна, зерновідходів і нормативна собівартість центнера соломи.

Собівартість центнера зерна і зерновідходів визначаємо у такій послідовності. Спочатку розраховуємо нормативну собівартість усього обсягу одержаної соломи.Потім зменшуємо загальну суму витрат на нормативну собівартість соломи.Далі визначаємо вагу повноцінного зерна, а також частку повноцінного зерна у зерновідходах у загальному обсязі повноцінного зерна.

У товарному буряківництві визначають собівартість центнера коренів методом вилучення із загальної суми витрат нормативної собівартості гички. Залишкову суму витрат ділять на одержаний обсяг коренів і одержують собівартість центнера основної продукції. В насіннєвому буряківництві розраховують собівартість центнера насіння. Для визначення собівартості центнера насіння соняшника потрібно загальну суму витрат на вирощування і збирання цієї культури зменшити на нормативну собівартість соняшнику і кошиків і одержаний результат поділити на фізичну масу насіння після доробки (доочистки).

Визначення собівартості продукції тваринництва. Об’єктами визначення собівартості в тваринництві є основні види продукції. Зокрема, в скотарстві визначають собівартість молока, приплоду, приросту живої маси молодняка всіх вікових груп і дорослої худоби на відгодівлі, а також їх живої маси; у птахівництві — яєць, приросту живої маси і живої маси за відповідними віковими групами кожного виду птиці; в рибництві — собівартість мальків, цьоголіток, риби однорічного віку і товарної риби.

Собівартість молока і приплоду визначають так. Спочатку розраховують собівартість одного кормодня в молочному скотарстві діленням усієї суми витрат по цій галузі на кількість кормоднів. Нормативно вважають, що собівартість однієї голови приплоду становить 60 кормоднів. Множенням одержаного приплоду на 60 кормоднів і на собівартість одного кормодня визначають суму витрат, яку відносять на приплід. Загальна сума витрат по молочному скотарству зменшується на витрати, які віднесені на приплід, і на загальну нормативну собівартість гною, яку розраховують множенням планової собівартості тонни цієї побічної продукції на її загальний обсяг, одержаний протягом звітного року. Залишок витрат відносять на молоко. Діленням цих витрат на обсяг одержаного молока визначають собівартість центнера цього виду продукції.

Загальна сума витрат для визначення собівартості 1 ц живої маси обчислюється сумою початкової балансової вартості тварин на початок року, вартості тварин, переведених на вирощування і відгодівлю протягом року, вартості одержаного приплоду і фактичних витрат звітного року, віднесених на приріст живої маси тварин. Одержану суму ділять на живу масу поголів’я, що калькулюється. Вона дорівнює живій масі тварин на кінець року плюс жива маса вибулих протягом року тварин (в обліку — без маси загиблих тварин). Собівартість 1 ц живої маси худоби є важливим економічним показником, оскільки на його основі визначається собівартість тварин, що реалізуються підприємством, здійснюється грошова оцінка молодняка, який переводиться в основне стадо, і собівартість тварин, що залишилися на кінець року.