Статистичне зведення - систематизація одиничних фактів,яка дозволяє вийти на узагальнюючі показники,що стосуються всієї досліджуваної сукупності та її окремих частин,здійснити аналіз досліджувальних явищ та процесів. Статистичні зведення розрізняють за рядом ознак.
1.За складністю побудови:
1.1.Просте підсумкове зведення-проводиться без попереднього розподілу одержаних відомостей на групи.При цьому виді зведення визначають загальний підсумок всіх одиниць сукупності або загальний обсяг досліджуваного показника.
1.2 Групове зведення передбачає попередній розподіл одиниць на групи.Це дозволяє підрахувати кількість одиниць сукупності та обсяг досліджуваної ознаки у кожній групі.
2.За способом здійснення:
2.1.Централізоване-весь первинний матеріал спостереження зосереджується,систематизується і узагальнюється у центральні органи державної статистики-Комітет статистики України.
2.2.Децентралізоване-узагальнення матеріалу здійснюється знизу до верху по сходинках управління
Основним методом статистичного зведення є групування-це процес утворення однорідних груп на основі розподілу всієї сукупності досліджуваного явища на окремі групи за найбільш істотними ознаками.В залежності від змісту і форм досліджуваних ознак статистичне групування здійснюється або за допомогою розподілу сукупності на окремі частини,або завдяки обєднанню окремих одиниць сукупності в групи за типовими ознаками.
Види групувань:
-типологічне-групув.за допомогою якого виділяють соціально-економ.типи явищ,визначають істотні відмінності між ними та ознаки що є спільними для всіх груп.
-структурні-розподіл якісно-однорідної сукупності на групи за певною ознакою.
-аналітичні-групування за допомогою яких виявляють і вивчають взаємозвязок між показниками.
Ознаки на основі яких можуть здійснюватися статистичні групування класифік.за такими ознаками:
1.За формою вираження групувальної ознаки: атрибутивні, кількісні (безперервні та декретні)
2.За характером коливання групувальної ознаки: альтернативні, варіаційні.
3.За ролю,яку відіграють ознаки у взаємозвязку досліджуваних явищ:факторні,результативні.
Кількість груп,у багатьох випадках,залежить від того,яку ознаку покладено в основу групування.Якщо групувальна ознака має плавний характер варіювання і застосовують рівні інтервали,то кількість груп орієнтовно можна визначити за формулою Стерфеса: n=1+3,322 lg N,де n-кількість груп N-чисельність сукупності
При групуванні за кількісною ознакою необхідно визначити інтервал групування-різниця між максимальним і мінімальним значенням ознаки в кожній групі. Відповідно менше та більше число мають назву нижньої та верхньої межі інтервалу, а різниця між ними називається величиною інтервалу. Інтервал групування називають закритим, якщо у ньому є нижня і верхня межа. У тому випадку, коли одна з меж відсутня, інтервал є відкритим зверху або знизу.
Інтервали називаються рівними, якщо їх величина у всіх групах однакова. У протилежному випадку утворюються нерівні інтервали, котрі в свою чергу бувають зростаючими або спадаючими.
Якщо виконується групування з рівними інтервалами, його величина визначається за формулою:
,
де 
– відповідно найбільше (максимальне) та найменше (мінімальне) значення групувальної ознаки; m – число груп.
Вторинним групуванням називають групування, яке виконується не за первинними даними, а за вже згрупованими раніше. Воно здійснюються двома способами:
1) збільшенням або зменшенням інтервалів групування;
2) перегрупуванням за чисельністю або питомою вагою груп.
Результати зведення і групування переважно подаються у вигляді статистичних таблиць, які містять заголовки рядків (підмет таблиці) та заголовки граф (присудок таблиці), а у клітинках вміщують числа або позначки
