Рентабельність — поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.
Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі три традиційні показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку. Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:
де П — валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг); Вв — виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість). Доцільно цей показник обчислювати з врахуванням витрат на її збут, зменшивши при цьому валовий прибуток на величину цих витрат і водночас збільшивши на них знаменник формули.
Оскільки коефіцієнт віддачі за товарною продукцією:
де ТП — вартість товарної продукції (робіт, послуг) за поточними цінами реалізації, то рівень рентабельності можна також визначити з виразу:
Даний показник характеризує економічну ефективність поточних витрат, ступінь їх окупності. У тих випадках, коли грошова виручка від реалізації продукції не покриває витрат на її виробництво, визначають показник рівня збитковості як процентне відношення суми збитку до собівартості цієї продукції.
Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображує ефективності використання всіх авансованих витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів. Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку (Нn):
де Фос і Фоб — середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних фондів.
З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення ефективності виробництва.
Для оцінки ефективності виробництва в аграрних підприємствах важливе значення має і такий показник, як приведена маса прибутку, що визначається діленням одержаного підприємством валового прибутку на площу сільськогосподарських угідь.
По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культурами доцільно розраховувати три показники: рівень рентабельності, масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнер продукції. При цьому слід брати до уваги такі дві обставини. По-перше, при визначенні приведеної маси прибутку в цілому за рослинництвом слід прибуток від рентабельних галузей зменшити на збитки нерентабельних (збиткових) рослинницьких галузей. По-друге, масу прибутку на гектар посіву певної культури (Мк) необхідно визначати з обов’язковим урахуванням її рівня товарності за формулою:
де Пк — прибуток, одержаний від реалізації певної культури;
S — площа посіву культури; Кт — коефіцієнт товарності.
По тваринництву в цілому визначають рівень рентабельності і приведену масу прибутку на гектар сільськогосподарських угідь. При цьому прибуток від рентабельних тваринницьких галузей зменшується на збитки нерентабельних. По окремих тваринницьких галузях розраховують рівень рентабельності, масу прибутку на середньорічну голову і масу прибутку на центнер реалізованої продукції..
З переходом до ринкової економіки і зростанням конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначати такий показник, як рентабельність продажу. Він розраховується за формулою:
, тобто 
Цей показник показує, яка питома вага прибутку в загальній сумі грошової виручки від реалізації продукції.
Метод «витрати — обсяг — прибуток», що його частіше називають аналізом беззбитковості, або «break-even-point» аналізом (аналізом точки розриву). Він дозволяє:-визначити планові обсяги виробництва і продажу товару з погляду їх беззбитковості;
-прийняти рішення щодо цільових розмірів прибутку;-збільшувати гнучкість фінансового планування, ураховуючи можливі зміни в ціні реалізації, обсягу продажу, постійних і змінних витрат.
Суть методу аналізу беззбитковості полягає в пошукові критичного обсягу реалізації продукції, при зменшенні якого підприємство починає зазнавати збитків. Це можна визначити одним із двох способів — графічним чи за допомогою формули норми беззбитковості.
Для визначення планової величини продажу, яка відповідає беззбитковому станові підприємства (продукту), необхідно знати три величини:
1) ціну реалізації одиниці товару. 2) обсяг постійних (фіксованих) витрат, які в короткий період часу не пов’язані безпосередньо з обсягом виробництва і продажу продукції та змінами їх. 3) обсяг змінних витрат, які змінюються пропорційно обсягові виробництва. Це витрати на продуктивний корм, оплату праці основного виробничого персоналу, пальне і мастильні матеріали, транспортні витрати (у рослинництві — витрати на насіння, добрива)
Для однопродуктової моделі точку беззбитковості, яка означає, що виручка від продажу продукції підприємства дорівнює сукупним витратам (О Ц = Пв + Зв О), можна визначити за формулою:
, де О — обсяг продажу, Ц — ціна реалізації одиниці продукції, Пв — величина постійних (фіксованих) витрат; Зв — величина змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції. Точку беззбитковості можна розрахувати не тільки у фізичних, але й у грошових одиницях — гривнях. Тоді формула визначення точки беззбитковості буде такою:
.
8.Суть ефективності с.г.виробництва,основні показники,шляхи підвищення.
Рис..1. Формування ефективності виробництва
Ефективність — це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами, причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (виробничо спожиті ресурси). Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, розрізняють такі види ефективності: технологічну, економічну і соціальну.
Технологічна ефективність — це результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту продуктивність живих організмів, які використовуються в сільському господарстві як засоби виробництва.
Економічна ефективність — це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва.
Соціальна ефективність — поняття, що відображає поліпшення соціальних умов життя людей.
Економічні показники ефективності с.г.виробництва:
1. Співвідношення різних форм власності у сільському господарстві і їх питома вага у виробництві валової і товарної продукції, виробничих фондах, внутрішньому валовому суспільному продукті і національному доході.
2. Показники розмірів господарства за площею сільськогосподарських угідь, поголів'ям продуктивної худоби, виробництвом валової і товарної продукції, розмірами грошового доходу.
3. Показники аграрно-ресурсного потенціалу і ефективності його використання:
a. Показники використання землі: площа сільськогосподарських угідь, їх співвідношення в загальній площі; площа особливо цінних земель, ґрунтовий покрив і його структура; землезабезпеченість населення; продуктивність сільськогосподарських; якісна оцінка земель
b. Показники якісно-кількісної характеристики земель
с. Показники економічної оцінки і ефективності використання земель: порівняльна економічна оцінка земель у балах, грошова оцінка земель, ціна землі, земельна рента, виробництво валової продукції, валового і чистого доходу на один гектар сільськогосподарської ріллі.
d. Показники водозабезпеченості сільськогосподарського виробництва: загальний об'єм водних ресурсів; природний і водогосподарський баланс водних ресурсів; рівень водозабезпеченості територій;об'єм використання води для сільського господарства
e. Показники основних засобів виробництва: рівня фондоозброєності сільськогосподарських підприємств,розмірів основних фондів, їх структура, використання, питома вага їх активної частини, їх вартість на 100 га
сільськогосподарських угідь, на одного працездатного, коефіцієнти відтворення основних фондів
f. Показники рівня енергозабезпеченості сільськогосподарських підприємств, їх енергетичних потужностей: сумарна енергетична потужність господарств, структура енергетичних потужностей господарств, коефіцієнти енерго- і електрогалузевої праці.
g. Показники рівня забезпечення господарств виробничим обладнанням.
4. Показники рівня розвитку сільськогосподарських виробництва і обсяг виробництва валової і товарної продукції; реалізація на ринку основних видів продукції: рослинництва і тваринництва, структура валової і реалізованої продукції; рівень товарності, виробництво валової і реалізованої продукції в розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь і на гектар ріллі, 100 гривень основних виробничих фондів, на одного працездатного; урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби.
5. Показник розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва: питома вага зон і районів у виробництві валової і товарної продукції, структура посівної площі і поголів'я продуктивної худоби, виробництво валової і реалізованої продукції на 100 га с/г угідь, 100 гривень, основних виробничих фондів; індекси спеціалізації, територіальної концентрації механізації.
6. Показники індустріалізації с/г виробництва і науково-технічного прогресу, коефіцієнти фондоозброєності сільськогосподарського виробництва і його енергозабезпеченості, наявність енергетичних потужностей в кінських силах на 100 га сільськогосподарських угідь і на 100 гривень валової продукції і т.д.
8. Економічні показники хімізації с/г виробництва: загальні обсяги виробництва мінеральних добрив, хімічних меліорантів, пестицидів і гербіцидів; співвідношення азоту, фосфору і калію у мінеральних добривах; приріст урожайності с/г культур на удобрених, вапнованих, гіпсованих землях; окупність затрат; удобрення ґрунтів і хімічна меліорація земель.
9. Показники матеріально-технічного забезпечення господарств: рівень постачання забезпечення промисловими засобами виробництва і предметами праці
10. Економічні показники рівня розвитку с/виробництва: обсяги виробництва валової і товарної продукції, її реалізація на внутрішньому ринку; структура валової і товарної продукції; виробництво валової продукції; валового і чистого доходу на одиницю земельної площі, на 100 грн. основних виробничих фондів.
11. Економічні показники розвитку рослинництва: розміри масової площі с/г культур, їх урожайність, валовий збір; структура посівної площі; валова продукції рослинництва в розрахунку на га с/г угідь; сума затрат на її виробництво.
12. Економічні показники розвитку тваринництва: поголів'я всіх видів продуктивної худоби; структура умовного поголів'я продуктивної худоби; обсяги виробництва тваринницької продукції в абсолютних і відносних показниках (в розрахунку на 100 га с/г угідь, на одну умовну голову).
13. Фінансово-економічні показники: розмір інвестиційного капіталовкладення на розвиток сільського господарства і його галузей; розмір прибутків позичок і заборгованості с/г підприємств; ціни на с/г продукцію; розміри податків і страхових платежів.
14. Показники економічної ефективності с/г виробництва: затрати праці на одиницю продукції; собівартість продукції, рівень рентабельності чи збитковості; чистий дохід на одиницю продукції, затрати на її виробництво, гектар посівної площі; грошові доходи господарства від реалізації с/г продукції, їх розподіл і використання, темпи розширеного відтворення, рівень оплати праці, доходів сільського населення його життєвого рівня
Для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не тільки нарощувати виробництво продукції, а й раціонально використовувати її в господарстві і розподіляти по каналах реалізації. У процесі реалізації продукції господарствам перераховується виручка, яка повинна відшкодовувати зроблені витрати і забезпечувати отримання прибутку, необхідного для подальшого розширеного відтворення. Найважливіші результати діяльності кожного підприємства - прибуток і рентабельність, які залежать, в основному, від реалізації продукції. На кожному підприємстві реалізація продукції має відбуватися у відповідності з планом по її обсягу, асортименту та строками.
