Акредитив - документ, що засвідчує права особи, на ім'я якої його видано, отримати в кредитній установі зазначену в акредитиві суму. Оплата акредитиву здійснюється кредитною установою в місці пред'явлення його за рахунок грошової суми, яку внесено до ощадної каси або знято з рахунку його власника, або згідно з договором між банками. Після відвантаження продукції бенефіціар подає необхідні документи, передбачені умовами акредитива виконуючому банку. При дотриманні всіх умов договору проводиться виплата за акредитивом. Інколи умовою виплати грошей з акредитива може бути акцепт* уповноваженої покупцем особи, яка засвідчує в банку постачальника зразок свого підпису.
Види акредитивів:
· Авізований — акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку, щоб повідомити бенефіціара про відкриття акредитива без зобов'язання з бокуавізуючого банку.
· Прямо авізований — акредитив, який банк-емітент направляє безпосередньо бенефіціарові. Така форма авізування має певні незручності: не дає змоги контролювати справжність акредитива й ускладнює процес з’ясування платоспроможності банку-емітента.
· Грошовий — видається банком своєму клієнтові на право одержання повної зазначеної в ньому суми або окремими частками в інших банках протягом визначеного часу.
· Акредитив з попереднім авізо — акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб попередньо повідомити бенефіціара про відкриття акредитива без будь-якого зобов'язання авізуючого банку чи банку-емітента.
· Компенсаційний — форма розрахунків за експортно-імпортні операції, за якою у розрахунках за допомогою компенсаційного акредитиву. використовують два акредитиви. Перший (основний) акредитив за дорученням іноземного покупця його банк виставляє бенефіціарові-посереднику. Другий — за дорученням бенефіціара-посередника його банк виставляє бенефіціарові-постачальнику товарів.
· Неподільний — акредитив, яким передбачена оплата суми поставок товарів (здебільшого експортних) лише після завершення поставки у повному обсязі, передбаченому угодою (контрактом).
· Непокритий — акредитив, оплату за яким у разі тимчасової відсутності у платника коштів гарантує банк-емітент шляхом надання банківського кредиту.
· Переказний — акредитив, який може бути переданий для будь-яких розрахунків іншій особі (іншому власнику).
· Покритий — акредитив, за яким банк переводить власні кошти платника, що містяться на його рахунку, або наданий йому кредит у розпорядження банку-постачальника.
· Поновлюваний — акредитив, який призначається для багатьох почергових платежів при регулярних оплатах товарів стабільному учасникові торговельної угоди — постачальнику товарів, який здійснює поставки товарів з інтервалом, у певні проміжки часу.
· Револьверний — акредитив, відповідно до якого оплата за відвантажені товари проводиться почергово за фактом відвантаження (оплачується лише певна частина партії реально відвантаженого товару від загальної суми поставок, передбачених контрактом.
11.Характеристика основних моделей зовнішньоекономічної політики держави.
До складу зн торг політики д-ви входять зн торгівельна, зн інвестиційна, валютна і митна політики.
Зн торг політика – встановлює і регулює відносини з іноз д-вами в галузі ЗЕД, що охоплюють мідна обмін товарами, послугами, інформ тощо. Поділяється на імпортну (спрямована на регулюв ввезення іноз товарів, послуг тощо через прямі обмеження) та експортну (спрямована на реаліз конкурентоспром товарів на св. Ринку і стимулювання в-ва.).
Зн інвестиційна політика – являє собою комплекс заходів для залучення і використ іноз інвестицій на терит д-ви і регулювання вивозу інвестицій за кордон. Містить як політику імпорту іноз інвестицій, так і політику експорту вітчизняних інцест.
Валютна політика – сукупність економ, юр і організаційних форм і методів у галузі валютних відносин, здійснюваних д-вою і міжнародними валютно-фін установами. Сферою її впливу є валютний ринок і ринок дорогоцінних металів.
Поділяється на дисконтну (використання дисконтної ставки відсотка для регулювання руху інвестицій і збалансування платіжних зобов’язань) і девізну (регулювання вал курсу за допомогою валютних інтервенцій і вал обмежень).
Митна політика. Її метою є забезпечення найбільш ефективного використ інструментів митного контролю і регулювання товарообміну на митній території.
