Паперово-кредитна система

Припинено виконання золотом ролі загального еквівалента;

Скасовано офіційну ціну на золото;

Скасована фіксація золотого вмісту національних валют(масштабу цін);

Впроваджено перехід до плаваючих валютних курсів.

Кредитні гроші-це знаки вартості,які виникають і функціонують на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником.

Відмінності між паперовими та кредитними грошима:

Кредитні гроші:

Їхнє виникнення пов’язане із функцією як засобу платежу;

Забезпечені золотом та іншими активами;

Випускаються банками;

Вільно обертаються;

Паперові гроші:

Їхнє виникнення пов’язане із функцією як засобу обігу;

Не забезпечені золотом;

Випускаються державою;

Мають примусовий характер обігу, обов’язкові до приймання.

Види кредитних грошей:

вексель,банкнота,чек,кредитна картка,електронні гроші.

Вексель-це письмове боргове зобов’язання,суворо встановленої законом форми,в якому вказані величина грошового боргу,строки його сплати, а також право його власника(векселетримача), вимагати від боржника(векселедавця) сплати боргу при настанні встановленого строку.

Векселі бувають простими та переказними.

Комерційний вексель-це боргове зобов’язання, яке підприємці видають один одному при купівлі-продажу товарів з відстрочкою платежу, тобто в борг.

Банкнота-вексель банку,за яким пред’явник може в будь-який час одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель.

Чек- це письмове розпорядження власника поточного рахунка в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунка на інший рахунок певної суми грошей.

Види чеків: іменні-не підлягають передачі; ордерні- з правом передачі іншій особі за індосаментом; на пред’явника- без зазначення прізвища.

Кредитна картка- це іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунка в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплату готівкою.

Більшого поширення набувають депозитні та електронні гроші.

Депозитні гроші- це різновид банківських грошей, який існує у вигляді певних сум, записаних на рахунках економічних суб’єктів у банках

Різновидом депозитних грошей є електронні гроші.

Електронні гроші – це магнітні носії платіжної інформації, які замінюють паперові гроші, чеки та інші грошові документи у безготівкових розрахунках між клієнтами і банками за допомагою електронно-інформаційних систем.

Формування та розвиток грошової системи в Україні.

Створення і розвиток грошової системи України

Грошова система України функціонує відповідно до закону про Національний банк України.

Офіційною грошовою одиницею (валютою) є гривня.(Ст.99 КУ)

Співвідношення між гривнею і золотом Законом не встановлено. Офіційний

курс гривні до іноземних грошових одиниць визначається НБУ і

публікується в пресі. Фіксований масштаб цін відсутній. Видами грошей,

що мають законну платіжну силу, є банкноти і металеві монети, що

забезпечуються всіма активами Національного банку. Крім готівки

функціонують і безготівкові гроші (у виді засобів на рахунках у

кредитних установах). Виключним правом емісії готівки, організації і

їхнього обертання і вилучення володіє НБУ. На Національний банк України

покладені такі обов'язки:

прогнозування й організація виробництва, перевезення і збереження

банкнот і монет, а також створення їхніх резервних фондів;

установлення правил збереження, перевезення й інкасації готівки для

кредитних організацій;

визначення ознак платоспроможності грошових знаків і порядку заміни і

Знищення ушкоджених;

розробка порядку ведення касових операцій для кредитних організацій;

визначення правил, форми, термінів і стандартів здійснення безготівкових

розрахунків;

ліцензування розрахункових систем кредитних установ.

З метою регулювання економіки НБУ залучає такі інструменти: ставки

облікового відсотка; норми обов'язкових резервів кредитних установ;

операції на відкритому ринку; здійснює регламентацію економічних

нормативів для кредитних заснувань.

Для здійснення касового обслуговування кредитних заснувань, a також

інших юридичних осіб, на території України створюються

розрахунково-касові центри при територіальних головних управліннях НБУ.

Ці центри формують оборотну касу по прийомі і видачі готівки, a також

резервні фонди грошових банківських квитків і монет.

Резервні фонди являють собою запаси не випущених в обіг банкнот і монет

у сховищах НБУ і мають важливе значення для організації і

централізованого регулювання касових ресурсів. Залишок готівки в

оборотній касі лімітується і при перевищенні ліміту надлишки грошей

передаються з оборотної каси в резервні фонди. Об'єктивна потреба в

резервних фондах обумовлена необхідністю: задоволення потреб економіки в

готівці; відновлення грошової маси в обігу в зв'язку з приходом у

негодність окремих банкнот; підтримки обов'язкового покупюрного складу

грошової маси в цілому по країні і регіонам; скорочення витрат на

перевезення і збереження грошових знаків. Готівка випускаються в обіг

на основі емісійного дозволу - документа, що дає право НБУ підкріплювати

оборотну касу за рахунок резервних фондів грошових банкнот і монет.

Білет№20

Інфляція,її сутність, причини, види,економічні і соціальні наслідки та шляхи подолання.

Інфляція- це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

Типи інфляцій:

Залежно від переважаючого впливу факторів- інфляція попиту,інфляція пропозиції;

За ступенем прогнозування- очікувана, неочікувана;

За співвідношенням темпів зростання цін на товари- збалансована, незбалансова;

За характером прояву- відкрита,прихована.

За темпами зростання- повзуча, галопуюча, гіперінфляція.

Причини інфляції:

1).порушення пропорцій суспільного виробництва;

2). Надмірна емісія паперових грошей;

3). Дефіцит державного бюджету;

4). Мілітаризація економіки;

5).значне зростання внутрішнього і зовнішнього державного боргу;

6).недосконалість податкової системи;

7).кризові явища у фінасово-кредитній системі;

8).зовнішньоекономічні фактори;

9).монополізація виробництва;

Стагфляція- це інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.

Економічні наслідки інфляції:

1).Інфляція руйнує нормальні господарські зв’язки,посилює хаос і диспропорції в економіці, дезорганізує інвестиційний процес.

2).Капітали переливаються зі сфери виробництва у сферу обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутку, а також переміщаються за кордон у пошуках прибутковішого застосування й гарантованого прибутку. Зростають спекуляція, тіньова економіка, корупція.

3).Порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи. Розкриваються кредитні угоди, бо при інфляції невигідно надавати довгострокові кредити під невеликі проценти, оскільки кредиторові доведеться отримувати борги у знецінених грошах.

4).Поступово згортаються товарно-грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних угод.

5).Інфляція негативно впливає і на міжнародне економічне та валютно- кредитне становище країни. Вона підриває конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів, водночас стимулює імпорт товарів з-за кордону, оскільки на внутрішньому ринку вони продаються за вищими цінами. Інфляція стримує надходження іноземного капіталу, знижує офіційний і ринковий курси національної валюти через її знецінення.

Соціальні наслідки інфляції:

1). Інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо,тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.

2). Інфляція знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.

3). Інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві.

Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає здійснення тактичних(короткострокових) заходів щодо зниження рівня наявної інфляції та стратегічних(довгострокових) заходів, спрямованих на недопущення інфляції у тривалій перспективі.

До заходів антиінфляційної державної політики належать:

1). Зростання виробництва і насичення ринку товарами;

2). Обмеження емісії грошей;

3). Подолання дефіциту державного бюджету;

4). Стимулювання нагромаджень та інвестицій;

5). Проведення обґрунтованої кредитної політики;

6).розвитку ринку цінних паперів;