Основні риси натурального господарства:
1).Замкнутість економічної діяльності. Кожнагосподарська одиниця відокремлена від інших,спирається на власні виробничі та природні ресурси,забезпечує себе всім необхідним для життя,тобто є самодостатньою.
2).Грунтується на ручній праці, примітивних засобах виробництва та найпростішій організації праці. Законом його розвитку,є просте відтворення.
3).Відмінність обміну. Продукція розподіляється між учасниками господарства і безпосередньо надходить до їхнього особистого й виробничого споживання без зворотних зв’язків.
4).Панівна форма суспільного виробництва в усіх докапіталістичних формаціях(первісна община,латифундія рабовласника,маєток феодала).
Натуральне господарство-тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками.
Товарне виробництво-це така форма організації спільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.
Товарне виробництво є відкритою економічною формою господарства.Товарне виробництво функціонує і розвивається на засадах таких економічних законів: закону вартості, закону попиту і пропозиції, закону конкуренції, законів грошового обігу.
Причини виникнення і функціонування товарного виробництва:
Наявність суспільного поділу праці,за якого відбувається спеціалізація виробників на виготовленні певних продуктів або на певних видах діяльності.
Наявність економічного відособлення виробників благ як власників. Економічною
основою відокремленості господарюючих суб’єктів спочатку була приватна власність на засоби виробництва, а потім і інші форми власності(колективна,акціонерна,змішана).
Типи товарного виробництва: просте, розвинуте.
Просте товарне виробництво- це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Воно було притаманне докапіталістичним суспільствам.
Розвинута форма товарного виробництва- це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватій власності, найманій праці й машинній індустрії. Притаманна капіталістичному суспільству.
Спільні ознаки простого товарного виробництва і розвинутого товарного виробництва:
Наявність суспільного поділу праці.
Приватна власність на засоби праці.
Ринкова форма зв’язків між виробниками.
Конкуренція
Відмінності:
Просте товарного виробництво:
Базується на особистій праці виробниками;
Мета- задоволення особистих потреб виробника та членів його сім’ї;
Виробництво товарів має обмежений характер(стосовно панівного натурального господарства);
Незначні масштаби виробництва, кустарна техніка, переважно ручна праця.
Розвинуте товарне виробництво:
Базується на системі найманої праці;
Мета- отримання прибутку підприємцем;
Товарне виробницто набуває загального панівного характеру. Товаром стає і сама робоча сила;
Великі масштаби виробництва, передова техніка, механізована праця.
Товарне виробництво є основою виникнення і розвитку ринкової економіки.
Ринкова економіка- одна з вершин суспільної цивілізації, геніальний винахід людства, що не має альтернативи в оглядній історичній перспективі.
Білет №14
Економічні та неекономічні блага. Товар та його властивості.
Благо-все те, що здатне задовольняти людські потреби, наприклад, плоди природи, продукти праці, послуги,будь-які явища, що задовольняють певні потреби людини, відповідають її інтересам, цілям та прагненням.
Неекономічні блага надаються людині природою, тобто без прикладання її праці,у необмеженій кількості (повітря, морська вода, сонячне тепло).
Економічні блага- це блага економічної (трудової) діяльності людини, які існують в обмеженій кількості.
Класифікація економічних благ:
Матеріальні(особисті,прямі(споживчі),довгострокові(багаторазового використання), теперішні,взаємозамінювані(субститути)).
Нематеріальні(суспільні,непрямі(виробничі),короткострокові(одноразового використання), майбутні, взаємодоповнювальні(комплементарні).
Економічне благо в умовах товарного виробництва набуває форми товару.
Товар- це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну(купівлі-продажу на ринку).
Найважливішими характеристиками товару є споживча вартість і вартість.
Споживча вартість- це здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини.
Вартість товару- це уречевлена в товарі суспільства праця виробника.
Вартість проявляється за допомогою зовнішньої форми її відбиття- мінової вартості.
Мінова вартість є певним кількісним співвідношенням(пропорціжю),в якому товар одного роду обмінюється на товар іншого виду.
У сучасній неокласичній економічній теорії існують деякі інші підходи до характеристики товару та його властивостей,Зокрема введені в науковий обіг такі поняття, як «корисність», «цінність», «рідкість» товару.
У класиків споживча вартість є об’єктивною, абстрактною якістю будь-якого товару або послуги, які виробляються для того, щоб задовольнити людські потреби. Отже, споживча вартість для них- це природна корисність товару взагалі, безвідносно до потреб конкретної людини.
Корисність у неокласиків, на відміну від споживчої вартості, поняття чисто суб’єктивне, індивідуальне для кожної конкретної людини. Вона показує ступінь задоволення або приємності, які отримує конкретна людина від споживання того чи іншого товару або послуги.
Цінність. Люди,купуючи ті чи інші товари, тим самим ніби оцінюють ступінь їхньої корисності конкретно для себе. Неокласики оцінку ступеня корисності блага індивідом подають як цінність. Цінність має лише те, що є ціннимв очах покупця, чиї суб’єктивні оцінки і є основною для визначення виробленого блага як вартості. Цінність є водночас функцією витрат праці і функцією корисності.
Поєднання вартості й цінності та їхнє суспільне визнання відбивається в ціні. Ціну можна вважати формою грошового вираження вартості і цінності товару. Ціна зумовлює можливість одночасного прояву інтересів виробників і споживачів. Тільки вартість є рушійним мотивом для товаровиробника, так само як цінність- рушійний мотив для споживача.
З позицій неокласичних поглядів,цінність благ залежить також і від їхньої рідкості, тобто від жагучості потреб та запасу(кількості) благ, які здатні ці потреби задовольняти.
Рідкість- характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства. Більшу цінність мають ті блага, що обмежені, рідкісні порівняно з потребами в них.
Білет№15
Альтернативні теорії вартості, їх еволюція та сучасне трактування. Закон вартості,його суть, функції.
Основні теорії вартості:
Теорія факторів(витрат) виробництва визначає вартість товарів за витратами на їхнє виробництво.
Теорія попиту і пропозиції визначає вартість товарів за співвідношенням попиту і пропозиції на них у процесі обміну.
Теорія трудової вартості оцінює вартість товарів залежно від затрат суспільно необхідної праці на їхнє виробництво.
Теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
Однак незважаючи на різноманіття концепцій вартості, розуміння її сутності формувалося під впливом двох найпоширеніших теорій: класичної теорії трудової вартості та маржиналістської теорії граничної корисності. Представники трудової теорії вартості визначали вартість товару за витратами суспільно необхідної праці, теорії граничної корисності- за ступенем корисності речі для споживача.
Трудова теорія вартості була започаткована представниками англійської класичної політичної економії В.Петті, А.Смітом, Д.Рікардо, а згодом була доповнена і завершена К.Марксом.
Згідно з цією концепцією єдиним джерелом вартості є праця, яка становить субстанцію або внутрішній її зміст. Поділивши працю на конкретну і астракту, К. Маркс показав, що конкретна праця створює в товарі споживчу вартість, а абстрактна- вартість.
У трудовій теорії вартості недостатньо приділено уваги і взаємозв’язку вартості та споживчої вартості, насамперед, впливу останньої на величину вартості товару.
Відповідно до марксистської теорії вартість створюється працею робітників лише у сфері матеріального виробництва. Такий підхід зумовив розмежування економіки на виробничу і невиробничу сфери і, відповідно, поділ праці на продуктивну і непродуктивну, яка не створює ні вартості, ні доданої вартості.
У 2половині ХХст. отримала широке поширення принципово нова концепція вартості- маржиналістська теорія граничної корисності. Засновники цієї теорії К. Менгер, Л. Вальрас, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, В.Парето, Г. Гессен та їхні прихильники вважали, що в основі цінності товару лежить не праця, а суб’єктивно- психологічна думка споживача щодо його корисності.
Відповідно до маржиналістських поглядів суб’єктивна цінність благ залежить від двох факторів: рідкісності, тобто наявного запасу та ступеня насиченості потреби в них.
Цінність блага певного виду визначається корисністю граничного(останнього) екземпляру, що задовольняє найменшу потребу суб’єкта. Це стійкий взаємозв’язок між вказаними економічними явищами отримав у маржиналістів назву закону спадної граничної корисності.
Гранична корисність- це додаткова корисність, яку отримує споживач від додаткової одиниці товару чи послуги.
Перш за все вони виходили з того, що аналіз слід розпочинати не з виробництва, а з вивчення потреб людей, з пошуку критерію оцінювання ступеня корисності благ.
Поєднавши теорію витрат з теорією граничної корисності на основі попиту та пропозиції, А.Маршалл тим самим поклав початок неокласичному аналізу в економічній науці.
Видатний український економіст М.І. Туган- Барановський вважав теорії трудової вартості і граничної корисноств такими, що доповнюють одна одну. Працю і граничну корисність він подав як об’єктивний і суб’єктивний фактори, що формують вартість. Будь-який господарський процес не виключає ні об’єктивну, ні суб’єктивну сторони, він має обидві сторони. Трудова теорія вартості виявила об’єктивні, теорія граничної вартості- суб’єктивні фактори цінності, а справжня теорія вартості має поєднувати те і інше.
Прихильники трудової теорії вартості: Н. Зібер, Л. Федорович, І. Міклашевський; суб’єктивно- психологічної теорії цінності- Є. Слуцький, Н. Бунге, Р. Орженецький, Д.Піхно; синтезу цих двох підходів- А. Антонович.
Вартість виступає результатом поєднання в товарі двох чинників- витрат праці і його корисності. Вона водночас є категорією виробництва і категорією обміну. Ринкова вартість(ціна), за якою реалізуються товари, ніби синтезує виробничі й ринкові системо визначальні фактори, за допомогою яких вона формується.
Закон вартості- це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.
Закон вартості діє через відхилення цін від вартості. Коливання цін є механізмом дії закону вартості.
Регулювальна роль закону вартості виявляється в тому, що через механізм коливання цін навколо вартості відбувається розподіл робочої сили і капіталу між різними галузями виробництва, внаслідок чого стихійно досягається певна пропорційність, збалансованість між сферами суспільного виробництва. Відхилення цін від вартості економічно сигналізує товаровиробнику про зміну кон’юктури ринку, а відповідно орієнтує виробництво,яких товарів недостатньо, а яких- надмірно. Якщо того або іншого товару виробляється не достатньо, то попит на нього перебільшує пропозицію. Ціна на такий товар зростає. Це приваблює в галузь ресурси і робочу силу з інших галузей, де прибутки нижче, отже, виробництво цього товару зростає.
Функції закону вартості:
Регулює пропорції суспільного виробництва, оскільки на його основі проходить стихійний розподіл(через ринок) капіталів і робочої сили між окремими галузями виробництва.
Стимулює розвиток продуктивних сил, спонукаючи товаровиробника вводити нову техніку і вдосконалювати методи організації виробництва.
Зумовлює диференціацію товаровиробників, тобто збагачення одних і банкрутство інших.
Білет№16
Теоретичні концепції виникнення та суті грошей.
Концепції виникнення грошей:
Раціоналістична пояснює виникнення грошей як результат домовленості між людьми про введення спеціального інструмента(грошей) для здійснення обміну товарів.
Раціоналістична концепція панувала до кінця ХVIIIст. Так, П.Самуельсон визначає гроші як «штучну соціальну умовність», а Дж.К.Гелбрейт вважає, що закріплення грошових функцій за благородними металами та іншими предметами- «продукт угоди між людьми». Гроші у своїх найпростіших проявах виникли на ранніх етапах розвитку окремих народів, коли ні фактор взаєної угоди, ні влада держави не могли відігравати істотної ролі у конституюванні такої складної категорії, як гроші. Маожна припустити, що держава лише на певній стадії розвитку законодавчо закріпила певний товар, який стихійно виконував роль загального еквівалента, як «декретні гроші».
Держава може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей- їх форму, номінал, масу, порядок емісії грошових знаків, курс обміну валют з метою кращого пристосування їх до ефективного виконання своєї суспільної ролі.
Еволюційна концепція стверджує, що гроші виникли стихійно, незалежно від волі людей, у результаті тривалого еволюційного розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва та обміну.
Вперше була сформульована засновниками класичної політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом.
На ранньому етапі розвитку людського суспільства появі грошей передувала епоха натурального(бартерного) товарообміну(Т1-Т2), коли товар Т1 виражав свою вартість у протиставленому йому товарі-еквіваленті Т2. При бартері необхідно знайти
партнера, у якого є те, що вам треба, а він повинен хотіти те, що ви пропонуєте до обміну. Для того,щоб отримати потрібний товар, необхідно було попередньо відшукати товар- посередник, який задовольнив би партнера по обміну, а з часом і товар, який би відповідав інтересам усіх учасників обмінних операцій, тобто був загальним еквівалентом.
З подальшим розвитком товарних відносин роль товару- посередника, який виконував функцію загального еквівалента, закріпилась за дорогоцінними металами – сріблом та золотом, а згодом - тільки за золотом.
З появою грошей увесь товарний світ ніби розділився на два полюси: на одному знаходяться всі звичайні товари, на другому- особливий товар- гроші, що виконують роль загального еквівалента і мають абсолютну ліквідність(здатність до реалізації).
Гроші сприяли трансформації бартерного товарообміну(Т1-Т2) у товарно-грошовий обіг(Т1-Г-Т2).
Гроші- це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.
Основні властивості грошей:
Гроші виконують роль загального еквівалента, своєрідного «економічного метра», за допомогою якого решта товарів вимірюють свою вартість.
Гроші набквають загальної споживчої вартості,яка полягає у їхній здатності обмінюватись на всі інші товари, тобто вони мають абсолютну ліквідність.
Гроші виражають певні економічні відносини, які виникають між товаровиробниками з приводу обміну продуктима праці через ринок.
Теорії грошей:
Металева- представники-Т.Ман, У.Стаффорд, Д.Норе- визнавали лише металеві гроші з благородних металів. Стверджували,що золото і срібло є грошима завдяки своїм природним властивостям, а не розвитку відносин обміну.
Номіналістична-прихильники –Дж.Берклі, Дж.Стюарт- вважали гроші суто умовними номінальними знаками, вартість яких не залежить від матеріального змісту, а визначається лише найменуванням.
Кількісна- основоположники-Дж.Локк,Д. Юм, Ш.Монтеск’є- стверджквали, що вартість грошей та рівень товарних цін визначаються кількістю грошей в обігу.
Білет№17
Функції грошей та їх еволюція.
Функції грошей- це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці.
Фукція грошей як міри вартості полягає у здатності грошей як загального еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни.
Функція грошей як міри вартості в епоху золотих та повноцінних паперових грошей реалізується через масштаб цін.
Масштаб цін- це певна вагова кількість дорогоцінного металу, яка законодавчо встановлюється державою як грошова одиниця країни та використовується для виміру товарних цін. Через масштаб цін ціни товарів встановлюються не за ваговою кількістю золота, а в національних грошових одиницях.
У функції засобу обігу- гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг.
Функцію засобу обігу гроші виконують у формі монет і паперових грошей.
Монета- зливок грошового металу певної ваги, форми, проби, номіналу, узаконений державою як засіб обігу. Вона обслуговувала економічні відносини людей протягом кількох тисячоліть. У процесі тривалого обігу монети стираються, ваговий вміст золота в монеті зменшується, і вона стає ніби неповноцінною. Проте,такі монети, реальна вартість яких відмінна від номінальної, продовжують успішно функціонувати як засіб обігу. Крім того, функцію засобу обігу гроші виконують миттєво, як тимчасовий посередник, що робить їх індиферентними до своєї вартісної форми.
Паперові гроші- це знаки, символи, представники повноцінних(золотих) грошей в обігу, що наділені державною владою примусовим курсом обігу. Паперові гроші не мають власної вартості, оскільки затрати на виготовлення їх незначні, але мають купівельну спроможність.
Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин. Цю функцію гроші здійснюють як у сфері товарного обігу при продажу товару в кредит, і погашенні боргу, так і поза ним при погашенні різноманітних зобов’язань(заробітна плата,сплата податків, повернення позик, орендна і квартирна плата, повернення позик).На основі цієї функції виникли кредитні гроші- вексель, банкнота,чек.
Функцію утворення скарбу виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагромаджуються і перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній «плоті». Ця функція пов’язана зі здатністю золотих чи срібних грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства.
Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов’язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами. У цій функції гроші виступають у трьох значеннях:
Як загальний платіжний засіб(розрахунки за зовнішньоторговельним та платіжним балансами країни).
Як загальний купівельний засіб(купівля таких товарів, як зброя, зерно, енергоресурси з негайною готівковою оплатаю).
Як загальне втілення суспільного багатства нації у разі переміщення золота з однієї країни в іншу без зустрічного переміщення товарного еквівалента чи погашення боргу(надання позик, сплата контрибуцій, передача золота на збереження).
Гроші сьогодні виконують три основні функції: засобу обігу, міри вартості, засобу нагромадження.
Еволюція форм грошей:
Товарні гроші
Металеві гроші
Паперові гроші
Кредитні гроші
Електронні гроші
Еволюція форм грошей відбувається в напрямі руху від повноцінних грошей (товарних, металевих з дорогоцінних металів) що мали власну реальну вартість, до неповноцінних і дематералізованих грошей (білонні монети, банкноти, депозитні електронні), які набувають вартості опосередковану виключно через сферу обігу.
Еволюція функції грошей:
Еволюція функцій міри вартості. Сучасні гроші виконують функцію порівняння вартості обмінюваних товарів виступають як рахункові одиниці, за допомогою яких визначаються ціни, ведеться грошовий облік національного продукту.
Еволюція функції грошей утворення скарбів. Паперові та кредитні гроші набувають якісно нової функціональної форми- стають капіталом і можуть виконувати функцію нагромадження.
Еволюція функції грошей як засобу платежу. Розвиток кредитних грошей і кредитних відносин має суттєвий вплив на всі сторони сучасного економічного і суспільного життя, що переконливо свідчить про переростання товарно-грошової форми господарства у товарно-кредитну,яка відповідає вищому ступеню розвитку суспільного виробництва.
Еволюція світових грошей. Функцію світових грошей виконують вільно конвертовані національні валюти розвинених країн і колективні міжнародні грошові одиниці(євро).
Білет№18
Грошовий обіг його закони.Рівняння грошової і товарної мас І.Фішера. Грошові агрегати.
Грошовий обіг- це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, якій обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.
Закон грошового обігу передбачає,що протягом певного періоду в обігу має бути певна,об’єктивно зумовлена грошова маса. Він з’ясовує внутрішні зв’язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.
Формула:
СЦ-К+П-ВП
КГ= -----------------,
О
Де КГ-кількість грошей необхідних для обігу; СЦ- сума цін товарів, реалізованих протягом року; К - сума цін товарів проданих у кредит; П –платежі за кредити минулого року; ВП- платежі, які взаємно погашаються; О- швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.
Закон обігу паперових грошей полягає в тому, що їх випуск має дорівнювати тій кількості замінених ними золотих грошей, яка необхідна для забезпечення нормального товарного обігу.
Рівняння грошової та товарної мас, запронованої американським економістом І.Фішером:
M*V=P*Q,
Де M-маса грошей в обігу;V-середня швидкість обігу грошей;P- середній рівень цін на товари та послуги;Q-кількість товарів та послуг, представлених на ринку.
З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:
P*Q
М=------------
V
Потреба в грошах доповнюється попитом на гроші,зумовленим заощадженнями готівкових грошей населенням. Якщо позначити цей попит на гроші показником L(r),то формула кількості набуде такого вигляду:
P*Q
М=-----------+L(r).
V
Грошова маса- це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій форма, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.
Структура грошової маси:
Готівкові гроші:
Розмінні білонні монети-що виготовляються з недорогоцінних металів або їх сплавів, номінальна вартість якої перевищує вартість вміщеного в неї металу та витрат на її чеканку.
Банкноти
Казначейські білети
Безготівкові гроші:
Чекові внески
Депозитні сертифікати
Державні цінні папери
Агрегатні показники грошової маси:
М0- готівка; монети і банкноти, що перебувають в обігу
М1=М0+ поточні рахунки та інші безстрокові чекові
М2=М1+ зфощаджувальні й невеликі строкові депозити(внески) в банках
М3=М2+ внески у спеціалізованих установах і великі строкові депозити
L=M3+ облігації, скарбничі векселі та інші аналогічні кредитні інструменти.
Білет№19
Грошова система,її основні елементи та типи. Формування і розвиток грошової системи в Україні.
Грошова система- це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою.
Типи грошових систем:
Металева система- це грошова система, в якій роль загального еквівалента і засобу обігу виконують металеві гроші із золота чи срібла.
Види металевої системи- біметалізм і монометалізм.
Біметалізм є системою, де роль загального еквівалента та законодавчо закріплюється одночасно на рівних правах за двома благородними металами- золотом і сріблом.
Монометалізм- це грошова система, в якій роль загального еквівалента закріпляється за одним благородним металом золотом.
Різновиди золотого монометалізму:
Золотомонетний стандарт,золотозливковий стандарт, золотодевізний, золотодоларовий.
