г) усі відповіді правильні.
2. Якщо в певному виробничому процесі капітал i праця виступають
субститутами, а ефект обсягу випуску переважає ефект заміни, то
підвищення ціни капіталу: б
а) попит фірми на працю зростає;
б) попит фірми на працю скорочується;
в) попит фірми на працю не змінюється;
г) можливі будь-які з перерахованих змін у попиті на працю.
3. Ціно еластичність попиту на ресурс буде тим вищою: в
а) чим вищою є ціна ресурсу;
б) чим меншою є частка видатків на ресурси в загальних витратах фірми;
в) чим вища еластичність попиту на готову продукцію;
г) серед наведеного правильної відповіді немає.
4. Обсяг попиту на ресурси залежить від: г
а) постійних витрат;
б) змінних витрат;
В) граничних витрат;
г) граничної продуктивності ресурсу.
5. Земельна рента буде зростати, якщо за інших рівних умов: б
а) знизиться ціна землі;
Б) зросте попит на землю;
В) скоротиться попит на землю;
г) зросте пропозиція землі;
д) правильної відповіді немає. 174
6. Граничну вигоду фірми від інвестицій визначає: а
а) очікувана гранична норма віддачі;
б) номінальна відсоткова ставка;
в) гранична норма часової переваги;
г) чиста сучасна цінність.
7. Основною особливістю ринку не відтворюваних ресурсів є те, що: в
а) рента виконує функцію, яка стимулює пропозицію;
б) рента впливає на економічний потенціал;
в) попит є єдиним фактором, який визначає ціну ресурсу;
г) пропозиція є єдиним фактором, який визначає ціну ресурсу.
8. У відповідності до теорії граничної продуктивності крива попиту на працю
на конкурентному ринку співпадає з кривою: в
а) граничних витрат на оплату праці;
б) граничного продукту праці;
в) граничного продукту праці в грошовому значенні;
Г) граничних витрат виробленого продукту.
9. Якщо гранична норма часової переваги дорівнює нулю, то це означає, що: в
а) відмова від додаткової одиниці поточного споживання компенсується
збільшенням на одиницю майбутнього споживання;
б) відмова від поточного споживання зменшить майбутнє споживання;
в) відмова від будь-якої кількості поточного споживання не змінить
Майбутнього споживання;
г) за жодних умов людина не погодиться відмовитись від поточного
споживання заради додаткової одиниці майбутнього споживання.
10. До інвестицій в людський капітал не належать: в
а) витрати на освіту;
б) витрати на охорону здоров’я;
в) витрати на відрядження;
г) витрати на підвищення кваліфікації.
Гранична норма трансформації (МRТ) – показник того, як за умови
повного використання ресурсів і технічно ефективного виробництва зміниться
обсяг виробництва одного блага, якщо обсяг іншого зміниться на одну
одиницю.
Друга теорема добробуту – будь-який оптимальний за Парето стан
розміщення є одночасно ринковою рівновагою.
Ефективність у обміні – ситуація, яку неможливо покращити за
критерієм Парето. Для неї характерні рівність норм граничного заміщення
індивідів і повне використання споживчих ресурсів.
Ефективність за Парето – досягнення оптимального Парето стану.
Загальна ринкова рівновага – такий стан економіки, за якого, на
відміну від часткової ринкової рівноваги, всі ринки одночасно перебувають у
стані рівноваги.
Закон Вальраса – сума вартостей надлишкового попиту на всіх ринках
дорівнює нулю.
Контрактна крива – геометричне місце оптимальних за Парето станів
розміщення в продуктовій коробці Еджворта; сукупність точок дотику кривих
байдужості двох індивідів.
Крива трансформації виробничих можливостей – відображає
максимальний обсяг благ, які можуть одночасно виготовляти за наявних 184
ресурсів ще у випадку застосування найкращих технологій, якщо припустити,
що використовують усі ресурси фірми.
Коробка Еджворта – це графічна побудова, яка дає змогу проаналізувати
оптимальність розміщення двох обмежених за обсягом благ (ресурсів) між
двома індивідами (фірмами).
Крива Скітовського – крива, яка відповідає сукупності комбінацій
кількостей благ, мінімально достатніх для того, щоб обидва індивіда
залишалися на тому самому рівні корисності.
Критерій Парето: стан Х є кращім за стан Y, якщо в стані Х при наймі
одному господарському суб’єкту стає краще, ніж у стані Y, за умови, що
становище жодного з інших не погіршиться.
Модель загальної рівноваги без виробництва – модель, у якій
розглядають лише взаємодію ринків продуктів.
Модель загальної рівноваги з виробництвом – модель, у якій
розглядають взаємодію ринків продуктів і ринків ресурсів.
Недосконалі суспільні блага – блага, які можна розділити серед людей
таким чином, що інші від цього не відчують ніякої вигоди і не понесуть ніяких
витрат.
Неспроможність ринку – це відсутність можливості самостійно (без
втручання держави) вирішувати нагальні проблеми змішаної економіки.
Перша теорема добробуту наголошує: всі стани ринкової рівноваги є
оптимальними за Парето.
Покращення за Парето – ситуація, за якої є спосіб покращити стан
якогось господарського суб’єкта, не погіршуючи стану жодного іншого.
Пристосування ринку за Вальрасом – ситуація, за якої на ринку
відбувається спочатку зміна ціни і лише після встановлення рівноважної ціни
починаються господарські трансакції, під час яких визначається рівноважний
обсяг попиту й пропозиції.
Пристосування ринку за Маршаллом – ситуація, за якої на ринку в
стані нерівноваги відбувається зміна обсягів попиту й пропозиції, в результаті
чого встановлюється рівноважна ціна.
Тестові завдання
1. Під час аналізу часткової рівноваги, якщо попит на молоко змінюється,
економісти аналізують вплив цього фактора: а
а) тільки на ринок молока;
б) на всі ринки, де молоко є товаром-замiнником;
в) на всі ринки, де молоко є ресурсом для виробництва;
г) на всі ринки, де зміна ціни на молоко може призвести до зміщення кривих
попиту або пропозиції.
2. Зміна рівноважної ціни й рівноважного обсягу виробництва на окремих
ринках є аналізом: в
а) загальної рівноваги;
б) споживчої рівноваги;
в) часткової рівноваги;
г) рівноваги виробника.
3. Розподіл ресурсів є Парето-ефективним, якщо: в
а) хоча б один суб’єкт може поліпшити свій стан без погіршення стану іншого;
б) існує можливість поліпшити стан усіх економічних суб’єктів;
в) жоден суб’єкт не може поліпшити свого стану, не погіршуючи при цьому
стану іншого;
г) існує можливість погіршити стан усіх економічних суб’єктів.
4. Оптимальний обсяг виробництва суспільного блага графічно відповідає
точці перетину: б
а) кривій сукупних приватних витрат і кривої ринкового попиту;
б) кривій граничних суспільних витрат і кривої суспільного попиту;
в) кривій граничних приватних витрат і кривої індивідуального попиту;
г) кривій сукупних суспільних витрат і кривої індивідуального попиту.
5. Досягнення загальної рівноваги за Кейнсом здійснюється за умови: в
а) ринкового саморегулювання в короткостроковому аспекті;
б) для взаємних домовленостей між господарськими суб’єктами;
в) втручання держави в економічний процес;
г) наявності ефективних інститутів ринкової економіки.
6. Умовою оптимальної структури економіки є: в
а) МР1 = МР2 = … = МРn;
б) МRТS1 = МRТS2 = …= МRТS n;
в) МRТ = МRS1 = … = МRS n;
г) МRS1 = МRS2 = … = МRS n.
7. Дослідження загальної рівноваги є аналізом: г
а) рівноважної ціни й рівноважного обсягу виробництва на окремих ринках; 186
б) рівноваги окремого споживача;
в) встановлюється рівновага всіх фірм і споживачів;
г) стану економіки, за якого одночасно забезпечується рівновага на всіх ринках
товарів і послуг.
8. Пристосування ринку за Вальрасоим здійснюється шляхом: б
а) зміни обсягу попиту й пропозиції за певної ціни;
б) зміни ціни за певних обсягів попиту й пропозиції;
в) зміни механізму ціноутворення;
г) встановлення фіксованих цін.
9. Ефективність розподілу досягається за умови: б
а) рівності граничних норм технологічного заміщення ресурсів при виробництві
обох товарів;
б) рівності граничних норм заміщення продуктів у споживанні;
в) рівності бюджетних обмежень двох споживачів;
г) рівності ізокости двох виробничих фірм.
10. Гранична норма трансформації в певній точці трансформаційної кривої
дорівнює граничним нормам заміщення індивідів, якщо: а
а) досягається найвища з можливих кривих Скітовські;
б) досягається технічна ефективність у кожній з галузей економіки;
в) виробничі ресурси використовують повністю;
г) індивіди поводяться раціональн
Типові питання та їх рішення
Задача 1. Індивіди мають наступні функції корисності: U1=QX1·QY1;
U2=QX2·Q2
Y 2
. Запаси споживчих ресурсів становлять: QX = 12; QY =24. Визначте,
яким буде співвідношення граничних норм заміщення індивідів при розподілі
«усе порівну».
Розв’язання
1. Оптимальним є такий розподіл споживчих ресурсів, за якого норми
заміщення обох споживачів будуть однаковими за певного використання цих
ресурсів.
2. Обчислимо граничні норми заміщення обох індивідів:
для першого вона буде становити:
!
X
Y
Q
Q
MRS = −; 187
для другого:
2 2
2 2 X
Y
X Y
Y
Q
Q
Q Q
Q
MRS
⋅
= −
⋅ ⋅
= −
Підставивши значення розподілу, отримуємо
МRS1 = -12: 6 = 2
МRS2 = -12: 12 = 1.
Граничні норми заміщення індивідів не однакові.
Отже, розподіл не є оптимальним, оскільки нерівність граничних норм
заміщення індивідів означає, що точка розподілу споживчих ресурсів не
лежить на контрактній кривій.
Задача 2. Якщо гіпотетична економіка складається з певної (n) кількості
індивідів, кожен з яких координує свою діяльність з іншими (n – 1) індивідами.
Визначте кількість контрактів, яку необхідно укласти:
1. За умови ринкового способу координації, коли кожний індивід укладає
контракт із кожним з інших індивідів.
2. За умови, що координацію здійснюють через центральний координаційний
орган.
Розв’язання
1. Сукупна кількість контрактів є сумою контрактів, які укладає кожен учасник
ринку. Оскільки в даній економіці діє n учасників, то сукупна кількість
контрактів становитиме:
N = n – 1 + n – 2 + … + n – n = n2
– (1 +2 +… + n) = n2
–∑=
n
i
i
.
2. За умови, що здійснюють через центральний координаційний орган, кожний
індивід має лише один контракт, а саме контракт з центральним
координаційним органом. А значить кількість контрактів дорівнює кількості
суб’єктів ринкових відносин, тобто n.
Задача 3. Два індивіда конкурують між собою, початковий запас споживчих
благ Х = 24, Y = 24. Вони максимізують свою корисність відповідно до функцій
корисності U1 = QX1 Q
Y 2
і U2= Q2
X 2 QY2.
Визначте, чи будуть оптимальними за критерієм Парето стани розміщення, за
яких:
1. Перший індивід має все, а другий нічого.
2. Індивіди мають порівну кожного блага.
Розв’язання
Оптимальний за Парето стан характеризується повним використанням
ресурсів та рівністю норм граничного заміщення індивідів.
1. Визначимо граничні норми заміщення за формулами
2 2
2 2 X
Y
X Y
Y
Q
Q
Q Q
Q
MRS
⋅
= −
⋅ ⋅
= −.
2 2
2 2
X
Y
X Y
Y
Q
Q
Q Q
Q
MRS = −
⋅
= −
Відповідно маємо МRS1 = 24: 24 = 1
Граничну норму заміщення для другого індивіда не можна визначити,
тому що його обсяг споживання кожного блага дорівнює нулю.
Збільшення корисності другого індивіда можливе лише, коли корисність
першого зменшиться, тобто він поступиться певним обсягом споживчих благ.
Отже, стан є оптимальним за Парето.
2. За умови, коли індивіди мають порівну кожного блага
МRS1 = -12: 12 = - 1
МRS2 = - (2 · 12): 12 = - 2
Оскільки норми граничного заміщення не однакові, тому такий стан
розміщення не є оптимальним за Парето.
Гранична плата – зміна суми платежу за негативний зовнішній ефект у
результаті скорочення обсягу виробництва блага, яке спричиняє зовнішній
ефект, на одиницю.
Гранична шкода – зміна обсягу витрат суспільства чи окремих індивідів
у результаті зміни обсягу виробництва блага, яке спричиняє зовнішній ефект,
на одиницю.
Граничний прибуток – зміна прибутку внаслідок зміни обсягу
виробництва на одну одиницю. 197
Екологічний податок – податок, призначений для скорочення обсягу
викидів шкідливих речовин у довкілля.
Зовнішні ефекти (екстерналії) – побічні наслідки економічної
діяльності, які не регулюються ринком і впливають на інтереси третіх осіб як у
сфері виробництва, такі у сфері споживання; фактори, які не враховують при
визначенні ВВП, але здійснюють вплив на добробут людей.
Зовнішній ефект у виробництві – вплив однієї фірми на іншу своєю
господарською діяльністю, що незалежно від витрат ресурсів і ефективності
останньої збільшує чи зменшує її обсяг виробництва.
Зовнішній ефект у споживанні – корисний (шкідливий) вплив на
споживання, який нічого не коштує їх споживачам (виробникам).
Корекція зовнішніх ефектів – діяльність держави чи приватних
господарських суб’єктів, спрямована на оптимізацію обсягу зовнішнього
ефекту.
Моральний ризик – ситуація, яку господарські суб’єкти намагаються
використати задля власного збагачення за рахунок інших.
Негативний зовнішній ефект – негативний вплив одного
господарського суб’єкта на іншого, за який створювач ефекту не несе
відповідальності. Внаслідок цього обсяг виробництва такого ефекту буде
більший, ніж бажано для суспільства.
Позитивний зовнішній ефект – позитивний вплив одного
господарського суб’єкта на іншого, за який одержувач ефекту нічого не
сплачує. Через це обсяг виробництва такого ефекту буде меншим, ніж бажано
для суспільства.
Перехресний зовнішній ефект – явище, за якого учасники ринку
створюють один для одного зовнішні ефекти.
Податок Пігу – податок на виробничу діяльність, що створює
негативний зовнішній ефект; має таку структуру, щоб спонукати приватних
господарських суб’єктів брати до уваги під час прийняття господарських
рішень створені ними негативні впливи на суспільство.
Субсидія Пігу – негативний податок, який можна застосовувати для
стимулювання скорочення обсягу негативного зовнішнього ефекту.
Суспільні блага – блага, користь від використання яких не розділимо
розподілена по всьому суспільству в однаковій мірі незалежно від того, хочуть
чи ні окремі його представники купувати це благо.
Суспільний аналіз «витрати - вигоди» має на меті з’ясувати, чи є
сукупність благ, пропонована урядом, такою, що виправдовує ті витрати, які
має здійснити суспільство на реалізацію їх надання.
Теорема Коуза: досягнення ефективного з погляду суспільства обсягу
блага, що створює зовнішній ефект, не залежить від того, кому з суб’єктів
належить право власності.
Теорія суспільного вибору – теорія, що ґрунтується на аналізі процесів
прийняття колективних рішень, дослідженнях взаємозв’язку між пріоритетами
громадян і прийняттям державних рішень 198
Функція суспільного добробуту – функція, що узагальнює індивідуальні
функції корисності з урахуванням уподобань індивідів.
Чисті суспільні блага – блага, які споживають колективно всі люди
незалежно від того, платять вони за нього чи ні.
Тестові завдання
1. До суспільних благ не можна віднести: а
а) електроенергію;
Б) маяки;
в) протиповіневі захисні споруди;
г) освітлення міст.
2. Зовнішній ефект має місце, коли: в
а) нові товари виготовляють з відходів виробництва;
б) наслідки виробництва або споживання не були передбачені;
в) виробник не відшкодовує завданої третім особам шкоди і не отримує
винагороди за корисні ефекти, що супроводжують його виробництво.
г) виробництво чи споживання товару безпосередньо не впливають на третіх
осіб, які не беруть участі в купівлі-продажу цього товару.
3. Виробництво суспільних благ відносять до сфери неспроможності ринку,
оскільки: б
а) на ринках цих товарів ціна може відхилятися від рівноважної;
б) потреби споживачів у цих благах не набувають форми ринкового попиту;
в) виробники суспільних благ отримують субсидії від держави;
г) суспільні блага є економічними благами.
4. До методів корекції зовнішніх ефектів не належать: г
А) оподаткування;
Б) субсидування; 199
в) встановлення прав власності;
г) ринкове ціноутворення.
5. Наявність позитивного зовнішнього ефекту означає: б
а) високий рівень граничних витрат виробництва блага;
б) низький рівень приватного попиту на благо порівняно з суспільним;
в) рівність граничних приватних і суспільних витрат;
г) неврахування виробниками повних суспільних витрат.
6. За допомогою теореми Коуза можна вирішити проблему зовнішніх ефектів
за наявності: б
а) великої кількості залучених до переговорів господарських суб’єктів;
б) визначеності прав власності;
в) державного втручання в процес ціноутворення;
г) можливості застосування цінової дискримінації.
7. Негативний зовнішній ефект виникає у випадку, коли: а
а) міська влада дає дозвіл на відкриття повітряних коридорів для
пасажирських літаків над житловими масивами;
б) ви з задоволенням готуєтесь до екзамену з мікроекономіки під гучний реп,
що лунає з кімнати сусіда;
в) реклама тютюнових виробів призводить до збільшення попиту на них і
поширення шкідливої звички;
г) правильні відповіді а) і в).
8. Позитивний зовнішній ефект має місце у випадку: в
а) виробництва спортивних товарів;
б) зниження витрат фірми на виробництво спортивних товарів при збільшенні
обсягу їх випуску;
