Право—користування—чужою земельною—ділянкою--для с/г потреб (емфітевзис)та—для--забудови 7 страница

128.Капітальне будівництво та способи його здійснення. Капітальне будівництво—це галузь матеріального виробництва, в межах якої здійснюється створення нових, реконструкція діючих основних фондів виробничого і невиробничого призначення, а також технічне переозброєння їх.Для цього процесу характерні довготривалість виробничого циклу, значна різноманітність об'єктів будівництва (реконструкції, розширення), здійснення виробничого процесу на місці майбутнього функціонування основних фондів.До сфери капітальною будівництва відносяться:-спорудження будівель та об'єктів виробничого та невиробничого призначення;- монтаж устаткування; - проектно-пошукові, бурові та інші роботи, що пов'язані зі спорудженням відповідних об'єктів;- капітальний ремонт будівель і споруд.Капітальне будівництво може виконуватись підрядним способом, тобто шляхом залучення до виконання будівельних і спеціалізованих монтажних робіт підрядних будівельних організацій, які на підставі договору із замовником будують об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації. Будівництво може здійснюватись і власними силами замовника без залучення спеціалізованих будівельних організацій, тобто господарським способом. Якщо виникає потреба поєднати зусилля підрядної організації і замовника, то будівництво об'єкта може вестись змішаним способом. Вибір способу будівництва залежить від конкретних умов, в яких перебуває замовник, від складності об'єкта, технічних можливостей замовника, наявності підрядних організацій, які були б зацікавлені у виконанні робіт для замовника, та ін. Планування його обсягів на підприємстві здійснюється в такій послідовності. 1.Уточнюються розрахунки балансу виробничих потужностей підприємства за відповідною номенклатурою продукції. З цією метою перевіряються: наявність виробничих потужностей на початок планового періоду; розрахунки їх використання; терміни освоєння проектних потужностей раніше введених об'єктів.2.Оцінюються можливості приросту діючих виробничих потужностей за рахунок проведення організаційно-технічних заходів, технічного переозброєння та реконструкції.3.Визначаються необхідні обсяги введення в дію нових виробничих потужностей за рахунок розширення діючих об'єктів та нового будівництва. Вони розраховуються як різниця між запланованим збільшенням обсягів виробництва відповідної продукції та максимально можливим приростом потужностей на діючих об'єктах за рахунок їх технічного озброєння та реконструкції.

129.Договір позички(безоплатного користування майном):поняття, зміст, умови припинення. За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. Договір позички речі побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно.Договір позички між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій формі.Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.Договір позички транспортного засобу, в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Позичкодавцем може бути фізична або юридична особа.Особа, яка здійснює управління майном, може бути позичкодавцем за згодою власника.Юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю.. Якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею. Позичкодавець має право на відчуження речі, яка передана ним у користування. До набувача речі переходять права та обов’язки позичкодавця.Користувач не має переважного права перед іншими особами на купівлю речі, переданої йому у користування.

131.Договори доручення, комісії.Специфіка правового регулювання за цими договорами. (ст.1000ЦК)За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.Строк договору доручення.Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному.Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим. Обов'язки повіреного: 1)повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;2)після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;3)негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення. Обов'язки довірителя: 1.Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.2 Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: 1)забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;2)відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.3.Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення.

151.Суб’єкти ліцензійних відносин. Сторонами у договорі—ліцензіаром і ліцензіатом — можуть виступати всі учасники цивільно-правового обороту, тобто фізичні і юридичні особи та держава, інтереси якої представляє Дер­жавний комітет з питань науки та інтелектуальної власності. Ліцензіар — це власник запатентованого або незапатентованого винаходу.Ліцензіат—фізична або юридична особа, яка відповідно до ліцензійного договору дістала дозвіл (ліцензію) на використання винаходу. Особливістю участі в ліцензійному договорі є те, що і з боку ліцензіара, і з боку ліцензіата можуть брати участь кілька осіб. Так, ліцензіарами виступають співавтори винаходу, а ліцензіатами — кооперативні юридичні особи. Воло­дільцем патенту може бути особа, яка не досягла 18 років, у ліцензійних відно­синах інтереси цієї особи захищатиме її законний представник. Іноземні громадяни та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права, передбачені ЗУ "Про охорону прав на винаходи і корисні мо­делі". Отже, вони також можуть бути учасниками ліцензійних правовідносин.

132.Поняття та значення договору підряду. За договором підряду одна сторона(підрядник)зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку,переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт,встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов’язаний одержати спеціальний дозвіл.Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором,залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником —як замовник.Підрядник зобов’язаний вживати усіх заходів щодозбереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Підрядник зобов’язаний своєчасно попередити замовника:1)про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника;2)про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи;3)про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи. Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботивідмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

133.Зміст договору підряду та його предмет договору. Суттєвими в договорі підряду є умови, що стосуються його предмета, ціни та строку виконання. Саме вони і визначають зміст договору підряду, його особливості.Предметом договору підряду є результат виконаної підрядчиком роботи. З огляду на це не безспірною є думка про те, що предмет договору підряду — це виконання підрядчиком певної роботи і передача замовникові її результатів. Фактично таке визначення предмета договору підряду відтворює текст законодавче сформульованого поняття договору, яке містить дані про сторони, їхні права та обов'язки, а також опосередковані дані щодо умов договору.

У договорі підряду повинні бути чітко визначені вимоги до його предмета щодо якості, кількості тощо. Пріоритет у формулюванні предмета договору, безумовно, належить замовникові, -який виходить із своїх потреб. Однак це не означає, що підрядчику законом відведена пасивна роль. Він також бере участь в оцінці предмета, виходячи з своїх матеріальних, професійних та інших можливостей.Наступною суттєвою умовою договору підряду є ціна, тобто грошова сума, належна підрядчику за виконане замовлення. Визначення ціни багато в чому залежить від складу сторін договору. Так, якщо сторонами в ньому виступають громадяни, то ціна визначається за погодженням між ними. Надання послуг за договором підряду організаціями здійснювалося тривалий час, як правило, за цінами відповідно до затверджених у встановленому порядку прейскурантів, цінників, тарифів, каталогів.Третьою суттєвою умовою договору підряду є строк його виконання, яким визначається момент завершення підрядних робіт і здачі їх результатів замовнику. Цей строк встановлюється за погодженням сторін або відповідними нормативними актами, адміністративно-плановими завданнями, у яких передбачаються максимальні строки виконання робіт (наприклад, у сфері побутового обслуговування).

137.Організація господарських зв’язків з поставок. Концепцією переходу У до ринкової економіки передбачено створення ринків, узгоджена взаємо­дія яких забезпечує розподіл економічних ресурсів, адекват­них суспільним потребам. Наприклад, ринок засобів вироб­ництва забезпечує вільну реалізацію сировини, матеріалів, палива, енергії, обладнання. Його формування здійснюється шляхом заміни централізованого розподілу ресурсів вільною торгівлею більшістю видів продукції виробничо-технічного призначення.У цих умовах споживачі набувають продукцію без лімітів і фондів у порядку оптової торгівлі у комерційних оптових підприємств або за безлімітними замовленнями без­посередньо у виготовлювачів відповідно до укладених дого­ворів. Основним способом формування господарських зв'яз­ків з реалізації товарів є укладення договорів у результаті вільного продажу товарів на оптових ярмарках чи біржах. На підставі цих договорів плануються асортимент, поліпшення якості товарів та показники, що визначають виробничий і соціальний розвиток підприємства. У період переходу до вільних ринкових відносин поставка товарів, як правило, здійснюється шляхом укладення між по­стачальниками і покупцями прямих договорів, а також за до­помогою посередницьких фірм та інших організацій, які за­безпечують поставку товарів і надають послуги щодо вста­новлення господарських зв'язків між постачальниками і покупцями. При цьому посередницькі фірми та інші організації можуть виступати стороною договору як у ролі постачальни­ка, так і в ролі покупця, беручи на себе їхні права, обов'язки та відповідальність.Сторони мають право укладати договори поставки через систему товарних ринків—товарних бірж, ярмарків, аукціонів та інших ринкових структур.Органи, що регулюють поставки для державних потреб за міждержавними угодами, формують обсяги таких поставок за видами їх, територією та постачальниками і до 1 травня року, який передує поставці, подають їх регулюючим органам інших держав—учасниць СНД за погодженими формою і номенк­латурою у частині взаємних поставок. Кожна держава—член Співдружності інформує всіх її учасників про повноважні органи, які мають право видавати повідомлення про прикріплення покупців до постачальників.Органи, що регулю­ють поставки, до 1 серпня доводять до кожної держави-учас­ниці виділені квоти поставок товарів за міждержавними уго­дами, а відповідно до одержаних квот кожному споживачеві до 1 вересня визначаються ліміти на виділені ресурси з вида­чею повідомлень про прикріплення покупця до підприємства-постачальника. Поставки за актами прикріплення покупців до постачаль­ників мають плановий характер, хоч покупець і постачальник можуть відмовитися від укладення договору. Так, покупець має право повністю або частково відмовитися від виділеного йому товару і від укладення договору, повідо­мивши про це орган, який видав повідомлення про прикріп­лення, і постачальника в 20-денний строк з моменту його одержання. При незгоді постачальника з повідомленням про прикріп­лення у випадку, коли кількість товару перевищує обсяг, до­ведений для державних потреб, а також за відсутності централізовано регульованих матеріальних ресурсів або з мотивів невідповідності товару, зазначеного в повідомленні про прикріплення, спеціалізації та профілю постачальника, він має право у 20-денний строк з моменту одержання повідом­лення звернутися із заявою про анулювання або зміну пові­домлення до органу, який регулює поставки товарів за місце­знаходженням постачальника. Копія заяви надсилається покупцеві.Орган, що одержав заяву постачальника про ану­лювання чи зміну повідомлення, повинен у 10-денний строк розглянути обґрунтованість заяви і в разі згоди із зауважен­нями та аргументацією постачальника переоформити при­кріплення покупця до іншого реального постачальника. Якщо таку заяву не подано в зазначений строк, то повідом­лення вважається прийнятим до виконання, і постачальник не може відмовитися від укладення господарських договорів із споживачами.

138.Правова характеристика договору поставки. За договором поставки продавець(постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Основним способом формування господарських звязків з реалізації товарів є укладення договорів у результаті вільного продажу товарів на оптови ярмарках чи біржах. На підставі цих договорів формуються асортимент, та поліпшення якості товарів та поазники, що визначають виробничий і соціальний розвиток підприємства. Поставка товарів здійснюється шляхом укладення між постачальниками і покупцями прямих договорів, а також за допомогою посередницьких фірм та інших організацій, які забезпечують поставку товарів і надають послуги щодо встановлення господарських звязків між постачальниками і покупцями. Договір поставки укладається у письмовій формі і оформляється шляхом складання одного документа підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, підписаними стороною, яка їх надсилає у передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.

139.Поняття та значення договору поставки. Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин з постачання продукцією і товарами є договір поставки.Договір - це основний документ, що визначає права та обов'язки сторін з поставок усіх видів товарів.Підприємства є вільними у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, за винятком випадків поставки товарів за міждержавними угодами.Договір поставки-це договір, за яким постачальник(підприємець) зобов'язується в обумовлені строки передати у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) покупцеві товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим(сімейним,домашнім)споживанням, а покупець зобов'язується приймати товар і платити за нього певну ціну.Порівняно з традиційним договором купівлі-продажу договір поставки має певні особливості, а саме:1)між моментом укладання і моментом реального виконання існує великий проміжок часу;2)в момент укладення договору товар у постачальника, як правило, відсутній, тобто угода укладається під майбутній товар;3)предметом поставки не може бути нерухоме майно;4)предметом поставки є товар, призначений для підприємницької чи іншої господарської діяльності, тоді як предметом купівлі-продажу може бути товар будь-якого призначення;5)сторонами в договорі поставки є юридичні особи (переважно суб'єкти підприємства) і громадяни-підприємці.Сторонами цього договору є постачальник та покупець, які займаються підприємницькою діяльністю.Безпосередньо договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

140.Порядок і способи укладення договорів поставки. Відповідно до ЗУ"Про поставки продукції для державних потреб" задоволення потреб у продукції, необхідної для вирішення соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних мате­ріальних резервів, реалізації державних і міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування органів дер­жавної влади здійснюється за допомогою державних замов­лень та укладених на їх основі державних контрактів. Державними замовниками виступають міністерства, інші органи державної виконавчої влади, а також державні уста­нови та організації, які уповноважені урядом укладати дер­жавні контракти з виконавцями державного замовлення і яким виділено для цієї мети кошти з державного бюджету. Виконавцями державного замовлення можуть бути суб'єк­ти господарської діяльності У будь-яких форм власнос­ті.Для виконавців державного замовлення, заснованих пов­ністю або частково на державній власності, а також для суб'єктів господарської діяльності усіх форм власності—монополістів на відповідному ринку продукції—державні замовлення на поставку продукції є обов'язковими, якщо виконання такого замовлення не завдає їм збитків. Договір поставки укладається у письмовій формі і оформ­ляється як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, теле­фонограмами тощо, підписаними стороною, яка їх надсилає. У передбачених законом випадках договір може бути укла­дений шляхом прийняття до виконання замовлення (ч.1 ст.44, ч.2 і 3 ст.154 ЦК). Положення про поставки під­тверджують загальну вимогу закону щодо письмової форми договору поставки, але при цьому допускають свободу вибо­ру учасниками одного чи кількох можливих способів оформ­лення договірних відносин: а) складання одного документа, що підписується сторонами; б) прийняття постачальником за­мовлення покупця до виконання; в) обмін телеграмами, те­летайпограмами, телефонограмами, радіограмами або пові­домленнями за допомогою факсу. Порядок і строки укладен­ня договору поставки залежать від форми договірних відно­син, обраної учасниками. При укладенні договорів застосову­ють уніфіковані форми замовлень, протоколів розбіжностей, придатні для машинної обробки. Крім того, при оформленні конкретного договору сторони можуть використовувати (як зразкові) договори, що розробляються і рекомендуються для прискорення і спрощення договірної роботи на підприєм­ствах. При поставках за міждержавними угодами покупець, одер­жавши повідомлення про прикріплення, у 20-денний строк надсилає постачальникові замовлення-специфікацію із зазначенням усіх умов, необхідних для поставки товару. По­стачальник протягом 20 днів після одержання замовлення-специфікації повідомляє покупця про прийняття замовлення або надсилає свій проект договору. Проект письмового договору у двох примірниках надси­лається постачальником покупцеві і в тому разі, коли від останнього не надійшло замовлення на поставку. Для цього постачальникові дається 20-денний строк з моменту одер­жання повідомлення про прикріплення. Договір підписує керівник суб'єкта господарювання або уповноважена ним особа, скріплюється печатками. При укладенні договору шля­хом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами або через засоби телекомунікації кожна із сторін повинна мати докази, які підтверджують направлення (передачу) іншій сто­роні відповідних пропозицій та одержання відповіді на них. Сторона, яка одержала проект договору, в 20-денний строк підписує його і один примірник повертає другій стороні. Якщо у неї є заперечення щодо поданого проекту, договір підписує­ться з протоколом розбіжностей, про що в обов'язковому порядку робиться застереження у договорі. У разі відсутності такої відмітки заперечення не мають юридичної сили. Одержавши договір з протоколом розбіжностей, поста­чальник у 20-денний строк розглядає ці розбіжності, включає до договору усі прийняті ним пропозиції покупця, а неприйняті умови в цей самий строк передає органові, що вирішує гос­подарські спори за місцезнаходженням постачальника. Якщо розбіжності не будуть передані на вирішення зазначеного органу, то договір вступає в силу в редакції сторони, яка скла­ла протокол розбіжностей.

134.Специфіка правового регулювання відносин за договором підряду. За договором підряду одна сторона (підрядник)зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони(замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку,переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник(субпідрядник) зобов’язаний одержати спеціальний дозвіл.Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором,залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників),залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник,а перед субпідрядником —як замовник.Підрядник зобов’язаний вживати усіх заходів щодозбереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Підрядник зобов’язаний своєчасно попередити замовника:1)про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника;2)про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи;3)про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи. Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботивідмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

198.Поняття та юридичні ознаки біржі. Біржа – установа, в якій здійснюється купівля-продаж цінних паперів, валюти, товарів. Основна ринкова організаційна форма оптової, зокрема міжнародної, торгівлі товарами масового виробництва, яка регулює, формує вільні товарно-грошові і товарно обмінні відносини. Відповідно до закону “ Про товарну біржу” термін біржа включає в себе такі поняття: 1) сукупність осіб, що постійно, в певному місці здійснюють торговельні операції 2) визначається місце зібрання цих осіб 3)сукупність угод, які укладаються у цьому місці. Товарна біржа є організацією, що об’єднує юр. та фіз. осіб з метою здійснення виробничої та комерційної діяльності і надання послуг щодо укладення біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозиції товарів, вивчення упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних операцій. З цього визначення можна зробити такий висновок, що біржа є комерційною організацією, яка виконує ринкові регулятивні (організаційні, економічні) функції в економіці країни, оскільки вона виявляє курс товарних цін, а також попит і пропозиції на товари. Біржа сприяє зведенню в одному місці на біржі попиту і пропозицій на певні товари, та обслуговує їх обіг, тому біржа характеризується як економічна категорія. Залежно від предмета діяльності розрізняють фондові і товарні біржі. Фондова біржа оперує цінними паперами, тобто грошовими документами, що засвідчують право володіння або відносини позики, що визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила та їх власником, і передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або % а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів іншим особам. Товарні біржі можуть бути класифіковані на види залежно від ряду підстав. Залежно від характеру асортименту товарів товарні біржі поділяються на вузькоспеціалізовані; спеціалізовані; універсальні. Залежно від характеру біржових угод виділяють:біржі реального товару; ф’ючерсні; опціонні; комплексні. Залежно від ступеня відкритості товарні біржі поділяються на відкриті та закриті.

141.Зміст договору поставки. Договір поставки може виконувати роль основного документа, що визначає права та обов'язки сторін, якщо в ньому чітко і повно викладено необхідні умови поставки.Відповідно до статті 153 ЦК договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. В договорі обов'язково обумовлюються кількість, номенклатура, якість, строки поставки, ціна товару, відвантажувальні та платіжні реквізити. У разі відсутності цих умов у договорі він вважається неукладеним.При укладенні довгострокового договору зазначені вище умови погоджуються на перший рік поставки. На наступні роки вони повинні бути погоджені не пізніше як за 45 днів до початку періоду поставки.Кількість належних до поставки товарів визначається у договорі на основі замовлення покупця. Для підприємств-постачальників найважливіших видів матеріально-технічних ресурсів у разі необхідності можуть встановлюватись спеціальні квоти (державне бронювання) на обов'язковий продаж цих ресурсів виконавцям державних замовлень, які мають стратегічне значення і пов'язані з підтриманням необхідного рівня обороноздатності країни та її безпеки.З визначенням кількості належної до поставки продукції тісно пов'язане поняття асортименту. Розподіл товарів за окремими групами та співвідношення їх і становлять асортимент. Він обумовлюється або в самому договорі, або в специфікації, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною. Однією з істотних умов договору, є умова щодо якості продукції. Якість продукції—це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції і зумовлюють здатність її задовольняти відповідно до свого призначення потреби споживачів.Договором можуть бути передбачені більш високі вимоги щодо якості продукції порівняно з нормативними документами. Це дає змогу своєчасно врахувати зрослі вимоги споживачів. Виготовлювач (постачальник) засвідчує якість продукції відповідним документом, який надсилається покупцеві разом з продукцією, якщо інше не передбачено обов'язковими правилами чи договором.Сторони можуть визначати гарантійні строки у договорі, якщо вони не передбачені нормативними документами, і навіть продовжувати вже встановлені гарантійні строки. Виготовлювач га-рантуе якість продукції в цілому, включаючи складові частини і комплектуючі вироби.Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб. Гарантійний строк на товари обчислюється з дня продажу виробу через роздрібну торговельну мережу, а на продукцію — з дня введення виробів в експлуатацію, але не пізніше 6 місяців для діючих і 9 місяців для тих підприємств, що будуються. На вироби, що використовуються на підприємствах із сезонним характером робіт, і на запасні частини гарантійний строк встановлюється не більше року з дня надходження їх на підприємства, якщо інше не передбачено стандартами, технічними умовами або договором. Гарантійні строки придатності та зберігання обчислюються з дня виготовлення продукції.Характеристика предмета договору поставки іноді пов'язана з визначенням комплектності продукції. Дотримання умови про комплектність поставки має надзвичайно важливе значення у справі своєчасного і раціонального використання машин, устаткування, в освоєнні нових виробничих потужностей, бо поставлений без якихось складових частин агрегат осідає у споживача мертвим вантажем.Для забезпечення схоронності продукції при перевезенні або зберіганні її потрібно поставляти у належній тарі чи упаковці.Вимоги щодо якості тари й упаковки визначаються стандартами, технічними умовами або договором.Тара,пакувальні і в'язальні матеріали багаторазового використання, засоби пакетування, спеціалізовані контейнери підлягають поверненню постачальникові або здачі тарозбиральним організаціям. Крім розглянутих умов, у договорі можуть обумовлюватись порядок відвантаження, доставки і здачі продукції покупцеві, порядок розрахунків та інші умови поставки.