Вимоги до уроку іноземної мови

Педагогічна наука розглядає процес навчання як свідому й цілеспрямовану сумісну діяльність вчителів та учнів. В сучасній школі ця діяльність здебільшого проходить в рамках уроку, який доповнюється самими заняттями вдома, позакласною роботою та факультативними заняттями з предмета.

Урок іноземної мови як основна організаційна одиниця навчального процесу є його частиною і водночас самостійною, цілісною ланкою. До нього ставляться ті ж загальні дидактичні й методичні вимоги, що й до всього навчального процесу. В ньому синтезуються закономірності навчання, органічно взаємоволодіють цілі, зміст і методи. Він реалізує методичну концепцію покладеного в основу навчання. Тому проблеми уроку звичайно розглядають разом з питанням методики та організації циклу уроків. Сутність уроку як самостійного цілого зумовлена його методичним змістом - сукупністю положень, що визначають його особливості, структуру, види та прийоми роботи.

Розглянемо вимоги до уроку іноземної мови, що випливають з цілей, змістута технологій навчання цього предмета в школі.

Мовленнєва спрямованість уроку іноземної мови. Визначення мовленнєвої діяльності як основного об’єкта навчання передбачається формування чотирьох видів цієї діяльності - слухання, говоріння, читання, письма на уроці іноземної мови. Для досягнення таких цілей необхідна, по-перше, практична орієнтація уроку, тобто переважання вправлення у спілкуванні над повідомленням знань та їх осмисленням. Кожен урок повинен мати конкретні практичні цілі, спрямовані на формування мовленнєвих навичок та вмінь. По-друге, мовленнєва спрямованість уроку означає комунікативний характер вправляння. Такі вправи як повторення за вчителем, переклад, складання речення за зразком, переказ тексту і т.д. мають бути також підпорядковані комунікаційним цілям. Комунікаційне вправляння - завжди мовленнєва діяльність в нових ситуаціях з певною метою. Виконуючи комунікаційну вправу, учень вирішує поставлене вчителем розумово-мовленнєве завдання, його мовлення пов’язане з конкретною природною або створеною штучно ситуацією спілкування.

Комунікативна атмосфера повинна пронизувати весь урок, починаючи з повідомлення вчителем завдання уроку (”Сьогодніми поговоримо про те, як можна відпочити на канікулах, прочитати казку, навчитися виражати прохання англійською мовою і закінчуючи підсумком уроку, коли вчитель оцінює досягнення учнів у оволодінні комунікацією”).

Комплексність уроку іноземної мови. Ця особливість уроку зумовлюється природою мови: у мовленні всі види діяльності взаємодіють; сприяють формуванню один одного. Отже, на уроці іноземної мови всі аспекти мови - фонетичний, лексичний, граматичний вивчаються взаємопов’язане, взаємозумовленим є й навчання видів мовленнєвої діяльності.

Так, кожна доза мовного матеріалу повинна опрацьовуватись в усіх видах мовленнєвої діяльності.

Наприклад, засвоюючи структуру активного граматичного мінімуму, необхідно передбачати вправи у вживанні та розумінні цього явища в усіх видах мовленнєвої діяльності. Для засвоєння структури пасивного граматичного мінімуму, необхідна практика в читанні чи аудіюванні. Це проте не означає, що на уроці в однаковій мірі розвиваються всі види мовленнєвої діяльності. Один чи два з них будуть переважати над іншими.

Іноземна мова - мета і засіб навчання. Це положення пов’язане з використанням засобів мовної наочності для оволодіння діяльністю на іноземної мові, що реалізується завдяки мовленнювчителя. Мовлення вчителя виконує дві важливі функції. ІІо-перше, воно використовується для організації вчителем навчання та виховання на уроці. Отже, воно повинно бути виразним, переконливим, грамотним, економним. По-друге, мовлення вчителя іноземної мови на відміну від вчителів інших предметів є засобом навчання, тобто зразком для наслідування, опорою, яку може використовувати учень, стимулом, що спонукає до мови. То воно має бути зразковим, тобто нормативним, тобто саме так у даній ситуації сказав би носій мови; адаптативним, тобто відповідав можливостям та мовленнєвому досвіду учнів, різноманітними за засобами вираження думки.

Створення іншомовної атмосфери на уроці має стати одним із завдань вчителя іноземної мови, тому він повинен прагнути до ведення уроку виключно іноземною мовою. Спочатку доцільно перекладати учням свої розпорядження на рідну мову, а з часом обмежити її використання тільки необхідними ситуаціями. Проте при значущому мовленні вчителя воно не повинно займати >10% часу уроку. Решта часу повинна бути віддана мовленню учнів.

Форми роботи на уроках

3 огляду на сучасну тенденцію навчання, згідно з якою учень розглядається як суб’єкт навчальної діяльності, актуальним є застосування таких її форм, котрі інтенсифікують навчання, спонукають до активної роботи кожного учня і разом з тим дають йому можливість самому регулювати темп та мотиви виконання діяльності.

Вимога різноманітності форм роботи є особливо важливою для навчання усного мовлення, адже на відміну від аудіювання і читання, які легко організувати як синхронну діяльність, усне мовлення потребує взаємних контактів, які й повинен забезпечити вчитель на уроці.

Особливий ефект у цьому смислі дає поєднання індивідуальної форми роботи з колективними. До індивідуальної форми відносять роботу у фронтальному режимі (відповіді учнів по черзі), опитування окремих учнів, індивідуальне-масове тренування (самостійне синхронне виконання завдань з аудіювання, читання, письма, а також говоріння у режимі “учень-диктор”, проговорювання або читання хором за вчителем чи диктором). Колективні форми роботи охоплюють колективно-масове тренування в парах без змін або із зміною партнерів (наприклад, прийоми, ”шеренги”, ”натовп”) та в малих групах від трьох до п’яти учасників (самостійне синхронне виконання вправ учнями у двійках, трійках і т.д., хорове реплікування у режимі група-група, група-один учень, один учень-група). Колективні форми роботи учнів з перспективними для навчання спілкування. Вони не тільки (зберігають активний час) діяльності учнів, але й знижують стан тривожності, допомагають подолати боязнь помилок, формують в учнів почуття колективізму.

Мотивація навчальної діяльності.

Мотивація під якою розуміють (спонукальні сили до вивчення іноземної мови зумовлена суб’єктивним світом учня, вона визначається його власним бажанням, пристрастями, особистісною зацікавленістю у навчанні. На уроці іноземної мови мотивація забезпечується рядом факторів.

По-перше, матеріал, що використовується на уроці, повинен бути цікавим, відповідати смакам та уподобанням учнів. Це може бути не тільки цікавий текст, але й сучасна пісня, поезія, гумор тощо.

По-друге, прийоми роботи з навчальним матеріалом повинні приваблювати учнів. Цьому сприяють колективні форми роботи, де учень відчуває себе суб’єктом спілкування, навчальної ігри (ігри-конкурси, змагання, ігри на здогадку, рольові ігри і т.д.), що ставлять учнів у життєву ситуацію, проблематичні завдання до вправ, які сприяють інтелектуальному розвитку учня.

По-третє, учень повинен усвідомлювати рівень своєї успішності у вивчені іноземної мови, бо це викликає задоволення собою, відчуття прогресу в навчанні. Успішність навчання досягається доступними та посильними навчальними завданнями, її оцінкою з боку вчителя та учнів. Щоб завдання було посильним, учень повинен мати можливість скористатись зразком виконання дії, необхідними опорами, ключами до самокорекції, що може забезпечуватись використанням різноманітної допомоги застосованої навчанням, як не технічних, так і технічної. Оцінку успішності учня не слід ототожнювати виключно з балом. Учитель має широко використовувати заохочувальні репліки оцінного типу.

Таке позитивне підкріплення на уроці сприяє росту інтересу до предмета, викликає впевненість в собі.

По-четверте, на мотивацію навчання позитивно впливає сприятливий психологічний клімат на уроці. Атмосфера спокійної врівноваженості, взаємної довіри, відчуття рівноправності, партнерства у спілкуванні викликає в учнів задоволення від навчального процесу, бажання брати в ньому участь. Сприятливо також впливають моменти релаксації (музичний фон, фізкультпаузи), котрі знімають втому в учнів, підвищують їх загальний тонус і, таким чином, перешкоджають спаду мотивації. Знання вчителем вищезгаданих мотиваційних засобів та їх застосування сприяє успішному навчанню іноземної мови.