Методичні вказівки по вивченню теми. Перше питання: вивчаючи дану тему потрібно з’ясувати, що саме наука кримінального права та діюче законодавство розуміє під обставинами

Перше питання: вивчаючи дану тему потрібно з’ясувати, що саме наука кримінального права та діюче законодавство розуміє під обставинами, що виключають злочинність діяння: їх дефініції, підстави та ознаки. Необхідно запам’ятати, що діяння, скоєне за обставин, що розглядаються, не містить в собі складу злочину, в зв’язку з чим відсутня підстава кримінальної відповідальності особи, що скоїла це діяння. Більш того, соціальна природа цих обставин така, що відповідне діяння є не лише незлочинним, але й вважається суспільно корисним (або суспільно прийнятним).

При вивченні другого питання студенти повинні знати класифікацію обставин, що виключають злочинність діяння, а також звернути увагу на вирішення даного питання КК СРСР 1960 року.

Починаючи вивчення третього питання теми необхідно з’ясувати, що згідно зі ст. 27 Конституції України та ч. 2 ст. 36 КК України кожен має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Воно є природним і невідчужуваним, абсолютним правом людини.

Розглядаючи четверте питання, про поняття та ознаки необхідної оборони, необхідно уважно ознайомитися з текстом ст. 36 КК України. Аналізуючи текст даної статті, потрібно зробити висновок про те, що право на необхідну оборону можливе лише за наявності відповідної підстави – вчинення суспільно небезпечного посягання, що викликає у того, хто захищається, необхідність у негайному його відверненні чи припиненні шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди. Інакше кажучи, підстава необхідної оборони складається з двох елементів, а саме: 1) суспільно небезпечного посягання і 2) необхідності в його негайному відверненні чи припиненні. Далі рекомендується детально розглянути ці два елементи підстави необхідної оборони. Особливу увагу слід звернути на те, що посягання повинно бути суспільно небезпечним (при цьому суспільно небезпечним визнається не тільки злочинне посягання), наявним та викликати у того, хто захищається, необхідність у негайному відверненні чи припиненні такого посягання. Таким чином, слід мати на увазі, що заподіяння шкоди тому, хто посягає, за відсутності зазначених двох елементів або хоча б за наявності лише одного з них свідчить про неправомірність дій громадянина, тому що він не знаходиться в стані необхідної оборони. Далі необхідно детально розглянути ознаки необхідної оборони, які визначені в ст. 36 КК України та характеризують: 1) мету оборони; 2) спрямованість (об'єкт) заподіяння шкоди; 3) характер дій того, хто захищається; 4) своєчасність оборони; 5) співрозмірність оборони.

Вивчаючи п’яте питання, про перевищення меж необхідної оборони, необхідно звернути особливу увагу на ч. 3 ст. 36 КК України, проаналізувавши яку, потрібно з’ясувати що, перевищення меж необхідної оборони це такі дії винного яким притаманні майже усі ознаки необхідної оборони, за винятком того, що порушено ознаку співрозмірності, а саме, завдання тому, хто посягає, тяжкої шкоди (смерті або тяжких тілесних ушкоджень), яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Необхідно вказати два види ексцесу оборони. Для більш детального вивчення цього питання теми рекомендується звернутися до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону». Крім того слід вказати вік з якого може наставати кримінальна відповідальність за перевищення меж необхідної оборони. Також слід враховувати положення ч.4 ст.36 КК України. Далі необхідно розглянути, так звані, спеціальні види необхідної оборони, тобто проаналізувати положення ч.5 ст.36 КК та зробити висновок про те, що закон передбачає три винятки із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, яка захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоду тому, хто посягає.

Розглядаючи шосте питання - про уявну оборону, рекомендується детально ознайомитися з положеннями ст.37 КК України та п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону». Необхідно пам’ятати, що за загальним правилом заподіяння шкоди у стані уявної оборони не звільняє від кримінальної відповідальності. Вказати у яких саме випадках при уявній обороні кримінальна відповідальність за заподіяну шкоду виключається.. Далі треба розібратися у особливостях кваліфікації уявної оборони у різних випадках (рекомендується детально проаналізувати ч.ч.2, 3, 4 ст.37 КК України).

При вивченні сьомого питання - відмежування уявної оборони від необхідної оборони необхідно вказати на критерії за якими відбувається відмежування цих двох понять.

При розгляді останнього, восьмого питання, слід звернути увагу на критерії розмежування між собою окремих видів обставин, що виключають злочинність діяння.

Література.

Основна

1. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник/ Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, Л.М.Кривоченко та і.н.; За ред. Проф. В.В.Сташиса, В.Я.Тація – К.: Юрінком Інтер, 2007.

2. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків, 2005.

3. Бажанов М.І. Кримінальне право України: Загальна частина. Учбовий посібник./ Укладач Тютюгін В.І..-Дніпропетровськ: Пороги. 1992.

4. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / Упоряд. Н.О. Гуторова, О.О. Житний. – Х.: Одіссей, 2007.

Додаткова

1. Баулин Ю. В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. - X.: Основа, 1991. - 360 с.

2. Баулин Ю. В. Основания, исключающие преступность деяния: Учеб. пособие. - К: УМК ВО, 1989. - 46 с.

3. Баулин Ю. В. Право граждан на задержание преступника. — X.: Вища школа, 1986. — 150 с.

4. Диденко В. П. Правомерность причинения вреда преступнику при задержании: Учеб. пособие. - К: НИ и РИО ВШ МВД СССР, 1984. - 72 с.

5. Дячук С. І. Виконання наказу чи розпорядження у кримінально­му праві (основні поняття, проблеми кваліфікації, удосконалення за­конодавства). — К: Атіка, 2001. — 176 с.

6. Лі І.Т. Діалектична єдність і протиріччя принципів незастосування сили і права на самооборону. // Вісник УніВС.– 2000.– спецвипуск.– 118 – 122.

.