Методичні вказівки по вивченню теми. Перше питання: при визначенні поняття злочину, складу злочину як підстави кримінальної відповідальності

Перше питання: при визначенні поняття злочину, складу злочину як підстави кримінальної відповідальності, суб’єкту злочину законодавець має на увазі закінчений злочин. Однак досить часто трапляються випадки, коли те, що особа задумала не доводиться до кінця в силу певних причин. В цих випадках виникає питання про притягнення до кримінальної відповідальності особи на певних стадіях вчинення злочину, яке має певні особливості порівняно з кримінальною відповідальністю за закінчений злочин. Поняття стадій дається наукою кримінального права. Єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою злочину, тому слід уяснити, що кожна з стадій вчинення злочину повинна являти собою саме таке діяння. Тому не визнаються стадіями вчинення злочину той чи інший стан свідомості особи, її думки, наміри, їх формування та виявлення. Виходячи з визначення поняття стадій вчинення злочину слід мати на увазі, що вони можливі лише в умисних злочинах, які вчиняються з прямим умислом. Види стадій вчинення злочину, їх поняття дається в ч. 1 ст. 13, ст. 14 та ст. 15 КК України. Вивчаючи поняття кожної із стадій учинення злочину слід уяснити для себе за якими ознаками вони різняться між собою.

При вивченні другого питання, слід уяснити, що виділення стадій вчинення злочину зовсім не означає, що кожний злочин обов’язково проходе у своєму розвитку всі вказані стадії. Окрім цього, якщо злочин закінчений він поглинає всі стадії його вчинення і вони не мають самостійного значення і не впливають на його кваліфікацію. В залежності від конструкції складу злочину, описання ознак злочинного діяння в законі момент закінчення злочину є різним. Тому слід визначити, з якого моменту вважається закінченими злочини з формальним, матеріальним та усіченим складом. Це має важливе значення для відмежування цих видів закінчених злочинів від попередньої злочинної діяльності.

Вивчаючи третє питання студенти повинні розуміти, що незакінчений злочин в спеціальній літературі називають по різному: попередньою злочинною діяльністю, розпочатим, незавершеним злочином тощо. Усі ці поняття стосуються незакінченого злочину. Вивчаючи питання про попередню злочинну діяльність слід уяснити, що Кримінальний кодекс не дає визначення поняття незакінченого злочину. Це поняття випливає з поняття закінченого злочину, яке дається в ч. 1 ст. 13 КК. Ч. 2 ст. 13 КК України називає лише два види незакінченого злочину. Інші діяння не можуть визнаватись видами незакінченого злочину.

Розглядаючи четверте питання, слід в першу чергу, ознайомитись з визначенням поняття готування до злочину, яке дається у ч. 1 ст. 14 КК України. При готуванні до злочину дії винної особи ще безпосередньо не спрямовані на об’єкт злочину і не ставлять його в безпосередню небезпеку. Суб’єктом злочину ще не виконується діяння, яке є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину і тому готування до злочину характеризується притаманними лише йому об’єктивними та суб’єктивними ознаками. Ці ознаки повинні бути засвоєні при розгляді цього питання. Ч. 2 ст. 14 КК закріплює види готування до злочину. Слід встановити, що являє собою кожен з цих видів. Перелік видів готування до злочину є невичерпним і тому слід мати на увазі, що готуванням до злочину можуть бути визнані й інші підготовчі дії. У зв’язку з цим на практиці виникають питання відмежування готування до злочину від виявлення умислу. Поняття виявлення умислу дається теорією кримінального права. Його слід засвоїти та вміти відмежовувати від виявлення умислу, яке не є кримінально караним.

Вивчаючи п’яте питання замаху на злочин, слід в першу чергу, ознайомитись з поняттям замаху, яке дається ч. 1 ст. 15 КК. Вивчивши це поняття слід встановити, які саме об’єктивні та суб’єктивні ознаки характеризують замах на злочин. Саме ці ознаки відрізняють замах на злочин від закінченого злочину та готування до злочину. Щодо видів замаху на злочин, слід звернути увагу на розподіл замаху на злочин, який дається законом (ч.ч. 2,3 ст. 15 КК). Важливе значення має встановлення критерію такого поділу. В науці кримінального права немає єдності думок стосовно такого критерію. Вважається, що таким критерієм може бути об’єктивний або об’єктивно-суб’єктивний.

Теорія кримінального права розділяє замах на злочин і в залежності від придатності об’єкта посягання або засобів посягання. Слід встановити, що являє собою кожен з цих видів замаху. В цьому ж питанні слід розглянути і значення поділу замаху на злочин. Цей поділ має значення насамперед для призначення покарання, а також для вирішення питання про добровільну відмову від доведення злочину до кінця. Як саме впливає вид замаху на злочин на призначення покарання та добровільну відмову можна встановити вивчаючи це питання, а також питання, присвячене добровільній відмові від вчинення злочину.

Важливим є і наступне, шосте питанням теми, яке має як теоретичне так і практичне значення, тобто відмежування замаху на злочин від закінченого злочину та готування до злочину. При відмежуванні замаху на злочин (як закінченого так і незакінченого) слід виходити саме з об’єктивних ознак, а саме об’єктивної сторони. Саме вона обумовлює таке відмежування. І від її опису в диспозиції закону залежить визнання діяння замахом або закінченим злочином. Слід також встановити критерії відмежування замаху на злочин від готування до злочини. Це відмежування також проводиться за об’єктивними ознаками але має певну особливість. Саме на цю особливість слід звернути увагу.

При вивченні сьомого питання студентам слід звернути увагу на те, що існування у кримінальному праві інституту стадій вчинення злочину приводить до деяких особливостей кримінальної відповідальності за незакінчений злочин порівняно з закінченим злочином. Вивчаючи відповідне питання слід звернути увагу на ці особливості, а саме: готування до яких злочинів не тягне за собою кримінальної відповідальності, готування та замах на які злочини визнаються в силу ч. 2 ст. 11 малозначними, як враховуються стадії вчинення злочину при кваліфікації та призначенні покарання. Для цього слід ознайомитись зі ст. 16 КК України.

Вивчаючи останні, восьме та дев’яте питання теми, слід звернути увагу на те, що у особи, яка почала вчиняти злочин, але ще не довела його до кінця є можливість відмовитись від його вчинення, що звільняє особу від кримінальної відповідальності. Таку можливість надає ст. 17 КК України, яка передбачає добровільну відмову при незакінченому злочині. Добровільна відмова можлива при наявності всіх її ознак. Тому слід встановити ці ознаки. Слід звернути увагу на те, що відсутність хоча б однієї з ознак добровільної відмови виключає її і особа підлягає кримінальній відповідальності.

Далі слід встановити на яких стадіях можлива добровільна відмова від вчинення злочину, звернути увагу на особливості злочинів, в яких можлива добровільна відмова на стадії закінченого замаху на злочин. Слід уяснити, що у відповідності зі ст. 17 КК добровільна відмова є самостійною підставою звільнення від кримінальної відповідальності.

Важливим питанням є відмежування добровільної відмови від вчинення злочину від дійового каяття. Слід встановити за якими саме ознаками проводиться таке розмежування і яке правове значення мають кожна з цих обставин.

ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник/ Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, Л.М.Кривоченко та і.н.; За ред. Проф. В.В.Сташиса, В.Я.Тація – К.: Юрінком Інтер, 2007.

2. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків, 2005.

3. Бажанов М.І. Кримінальне право України: Загальна частина. Учбовий посібник./ Укладач Тютюгін В.І..-Дніпропетровськ: Пороги. 1992.

4. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / Упоряд. Н.О. Гуторова, О.О. Житний. – Х.: Одіссей, 2007.

Додаткова

1. Козлов А. Т. Учение о стадиях преступления. — СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресе», 2002. — 353 с.

2. Тихий В. II. Стадії вчинення злочину. — X.: Юрид. ін-т, 1996. — 29 с.

3. Тихий В.П. Питання застосування норм Кримінального кодексу України щодо стадій злочину // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2002. – № 1, стор. 69-73.