Методичні вказівки по вивченню теми. Перше питання: у практичній діяльності правоохоронних органів України досить часто трапляється, що однією особою вчиняється не один

Перше питання: у практичній діяльності правоохоронних органів України досить часто трапляється, що однією особою вчиняється не один, а декілька злочинів. В цих випадках існують певні особливості кваліфікації таких злочинів та призначення за їх скоєння покарання, які пов’язані з тим, що має місце множинність злочинів. В цих випадках підвищується суспільна небезпека як самих злочинів, так і осіб, які їх вчиняють. Студенти при вивченні першого питання повинні знати визначення множинності злочинів та вміти правильно характеризувати це соціальне явище.

Вивчаючи друге питання теми множинність, в першу чергу, слід розібратись в її складових елементах – одиничних злочинах. Кримінальний Кодекс не дає визначення поняття одиничного злочину. Його дає теорія кримінального права. Встановивши всі ознаки одиничного злочину, треба вивчити види одиничних злочинів. Один з них закріплено в ч.2 ст. 32 КК України.

Визначивши види одиничних злочинів, слід уяснити для себе в процесі засвоєння теми різницю саме одиничних злочинів від деяких видів множинності злочинів.

Починаючи вивчати третє питання теми, в першу чергу, слід звернути увагу на визначення поняття повторності злочинів, яке дається в ч. 1 ст. 32 КК. Виходячи з цих положень слід установити, які ознаки має повторність злочинів та які види повторності злочинів існують. Особливу увагу слід звернути на те, що для повторності злочинів не має значення, із яких одиничних злочинів вона складається, чи є ці злочини закінченими чи ні, не мають значення форми співучасті. Слід встановити і особливості наявності повторності злочинів та її відсутності, які вказані в ч.ч. 2,3 ст. 32 КК. В цьому питанні плану розглядається лише один із видів повторності – фактична повторність. Тому слід розглянути саме види фактичної повторності. В залежності від виду фактичної повторності має свої особливості і кваліфікація.

Вивчаючи питання відмежування фактичної повторності злочинів від суміжних понять, слід звернути особливу увагу, на те, що такий вид повторності як повторність тотожних злочинів має багато спільного с таким видом ускладненого одиничного злочину, як продовжуваний злочин. Але сам закон називає різницю між цими явищами. Ця різниця передбачена ч. 2 ст. 32 КК. Слід встановити які саме ознаки розрізняють повторність тотожних злочинів та одиничний продовжуваний злочин.

Вивчати четверте питання теми слід починати з ознайомлення з поняттям сукупності злочинів, яке дається в ч. 1 ст. 33 КК і, в якому закріплюється три основні ознаки сукупності злочинів. Слід уяснити зміст кожної з цих ознак. Далі слід розглянути види сукупності злочинів. Слід зазначити, що такого розподілу сукупності на види дотримується як теорія кримінального права так і судова практика. Також слід звернути увагу на особливості кваліфікації при сукупності злочинів. Ці особливості вказані в ч. 2 ст. 33 КК України. Слід зазначити, що кваліфікація сукупності злочинів не викликає серйозних ускладнень порівняно з кваліфікацією фактичної повторності.

Але викликає певні ускладнення відмежування різних видів сукупності злочинів від суміжних понять. Це відмежування розглядається в наступному питанні. Слід встановити ті ознаки, які дозволяють відмежувати сукупність злочинів і такий вид одиничних злочинів, як складені злочини. Це відмежування впливає на подальшу кваліфікацію дій винних осіб. Слід також установити критерії відмежування ідеальної сукупності злочинів від конкуренції кримінально-правових норм. Це має значення при застосуванні цих норм. Необхідно звернути особливу увагу на відмежування реальної сукупності від повторності злочинів. Слід також пам’ятати про те, що існують певні ситуації, коли повторність тотожних злочинів виступає як вид реальної сукупності злочинів і тому кваліфікацію таких діянь слід проводити за правилами сукупності злочинів. У таких випадках відбувається з’єднання повторності та сукупності злочинів, яке в теорії кримінального права називається «повторність-сукупність».

Починаючи вивчати п’яте питання, присвячене рецидиву злочину, слід пам’ятати про те, що він є окремим видом повторності разом з фактичною повторністю. Тому при визначенні ознак рецидиву злочинів слід вивчити загальне поняття повторності злочинів, яке дається ч. 1 ст. 32 КК, та поняття рецидиву злочинів, яке дається в ст. 34 КК. Слід встановити ту ознаку, яка розрізняє рецидив злочинів та фактичну повторність.

Слід вивчити класифікації рецидиву злочинів, їх критерії та встановити яке теоретичне та практичне значення має кожна з них. Рецидив впливає на кваліфікацію злочинів та на призначення покарання. Слід розібратись як саме.

 

ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник/ Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, Л.М.Кривоченко та і.н.; За ред. Проф. В.В.Сташиса, В.Я.Тація – К.: Юрінком Інтер, 2007.

2. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків, 2005.

3. Бажанов М.І. Кримінальне право України: Загальна частина. Учбовий посібник./ Укладач Тютюгін В.І..-Дніпропетровськ: Пороги. 1992.

4. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / Упоряд. Н.О. Гуторова, О.О. Житний. – Х.: Одіссей, 2007.

Додаткова

1. Бажанов М. И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. — X.: Право, 2000. — 128 с.

2. Зелинский А. Ф. Рецидив преступлений (Структура, связи, про-гнозирование). — X.: Вища школа, 1980. — 152 с.

3. Кривоченко Л. Н. Борьба с рецидивом по советскому уголовному праву: Текст лекции. — X.: Юрид. ин-т, 1973. — 32 с.

4. Кривошеин П. К. Повторность в советском уголовном праве (тео-ретические и практические проблеми). — К.: Вища школа, 1990. — 159 с.

5. Зинченко И. А. Составнне преступления. — X.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2005. - 176.

6. Шевченко Є. В. Злочини з похідними наслідками. — X.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2005.

7. Агаев И.Б. Рецидив в системе множественности преступлений. – М., 2002.