Контрольні вправи для визначення рівня розвитку гнучкості

Основним критерієм оцінки гнучкості є найбільша амплітуда рухів, яка може бути досягнута випробуваним. Амплітуду рухів вимірюють в кутових градусах або в лінійних заходи, використовуючи апаратуру або педагогічні тести. Апаратурними способами вимірювання є:

1) механічний (за допомогою гоніометра)

2) механоелектричного (за допомогою електрогоніометра)

3) оптичний

4) рентгенографічний.

Для особливо точних вимірювань рухливості суглобів застосовують електрогоніометріческий, оптичний і рентгенографічний способи. Електрогоніометри дозволяють отримати графічне зображення гнучкості і простежити за зміною суглобових кутів в різних фазах руху. Оптичні способи оцінки гнучкості засновані на використанні фото-, кіно- і відеоапаратури. Рентгенографічний спосіб дозволяє визначити теоретично допустиму амплітуду руху, яку розраховують на підставі рентгенологічного аналізу будови суглоба.

У фізичному вихованні найбільш доступним і поширеним є спосіб вимірювання гнучкості за допомогою механічного гоніометра - кутоміра, до однієї з ніжок якого кріпиться транспортир. Ніжки гоніометра кріпляться на поздовжніх осях сегментів, що становлять той чи інший суглоб. При виконанні згинання, розгинання або обертання визначають кут між осями сегментів суглоба

Основними педагогічними тестами для оцінки рухливості різних суглобів служать найпростіші контрольні вправи.

Рухливість в плечовому суглобі. Випробуваний, взявшись за кінці гімнастичної палиці (мотузки), виконує викрутити прямих рук назад. Рухливість плечового суглоба оцінюють по відстані між кистями рук при викрутити: чим менше відстань, тим вище гнучкість цього суглоба, і навпаки. Крім того, найменша відстань між кистями рук порівнюється з шириною плечового пояса випробуваного. Активне відведення прямих рук вгору з положення лежачи на грудях, руки вперед. Вимірюється найбільша відстань від підлоги до кінчиків пальців.

Рухливість хребетного стовпа. Визначається за ступенем нахилу тулуба вперед. Випробуваний в положенні стоячи на лавці (або сидячи на підлозі) нахиляється вперед до межі, не згинаючи ніг у колінах. Гнучкість хребта оцінюють за допомогою лінійки або стрічки по відстані в сантиметрах від нульової позначки до третього пальця руки. Якщо при цьому пальці не дістають до нульової позначки, то виміряне відстань позначається знаком «мінус», а якщо опускаються нижче нульової позначки - знаком «плюс».

«Місток». Результат (в сантиметрах) вимірюється від п'ят до кінчиків пальців рук випробуваного. Чим менше відстань, тим вище рівень гнучкості, і навпаки.

Рухливість в тазостегновому суглобі. Випробуваний прагне якнайширше розвести ноги: 1) в сторони і 2) вперед назад з опорою на руки. Рівень рухливості в даному суглобі оцінюють по відстані від підлоги до тазу (куприка): чим менше відстань, тим вище рівень гнучкості, і навпаки.

Рухливість в колінних суглобах. Випробуваний виконує присідання з витягнутими вперед руками або руки за головою. Про високої рухливості в даних суглобах свідчить повне присідання.

Рухливість в гомілковостопних, суглобах. Вимірювати різні параметри рухів у суглобах слід, виходячи з дотримання стандартних умов тестування: 1) однакові вихідні положення ланок тіла; 2) однакова (стандартна) розминка; 3) повторні виміру гнучкості проводити в один і той же час, оскільки ці умови так чи інакше впливають на рухливість в суглобах.

Пасивна гнучкість визначається за найбільшою амплітудою, яка може бути досягнута за рахунок зовнішніх впливів. Її визначають за найбільшою амплітудою, яка може бути досягнута за рахунок зовнішньої сили, величина якої повинна бути однаковою для всіх вимірювань, інакше не можна отримати об'єктивну оцінку пасивної гнучкості. Вимірювання пасивної гнучкості призупиняють, коли дія зовнішньої сили викликає хворобливе відчуття.

Інформативним показником стану суглобового і м'язового апарату випробуваного (в сантиметрах або кутових градусах) є різниця між величинами активної і пасивної гнучкості. Ця різниця називається дефіцитом активної гнучкості.

До зниження гнучкості може привести і систематичне або концентроване на окремих етапах підготовки застосування силових вправ, якщо при цьому в тренувальні програми не включаються вправи на розтягування.

У фізичному вихованні головною є завдання забезпечення такої міри всебічного розвитку гнучкості, яка дозволяла б успішно оволодівати основними життєво важливими руховими діями (уміннями та навичками) і з високою результативністю проявляти інші рухові здібності - координаційні, швидкісні, силові, витривалість.

Важко переоцінити значення рухливості в суглобах у випадках порушення постави, при корекції плоскостопості, після спортивних і побутових травм і т.д. Вправи на гнучкість можна легко і з успіхом, самостійно і регулярно виконувати в домашніх умовах. Особливо цінні вправи для поліпшення рухливості в суглобах у поєднанні з силовими вправами. Вправи на гнучкість розглядаються фахівцями як один з важливих засобів оздоровлення, формування правильної постави, гармонійного фізичного розвитку. У плані лікувальної фізичної культури у разі травм, спадкових або виникають захворювань виділяється завдання з відновлення нормальної амплітуди рухів суглобів. Для займаються спортом висувається завдання вдосконалення спеціальної гнучкості, тобто рухливості в тих суглобах, яких пред'являються підвищені вимоги в обраному виді спорту.