Фізіологія щитоподібної і прищитоподібних залоз

Щитоподібна залоза складається з двох часток, розташованих по обидва боки трахеї, вона посідає перше місце серед органів за кількістю крові, яка протікає за одиницю часу на одиницю маси.

Гормони щитоподібної залози поділяють на дві групи: йодовані (тироксин і трийодтиронін) та тиреокальцитонін (кальцитонін). Вміст тироксину в крові більший, ніж трийодтироніну, проте активність останнього в кілька разів вища. При видаленні щитоподібної залози у експериментальних тварин і при гіпотиреозі у людей молодого віку спостерігаються затримка росту (карликовість) і розвитку майже всіх органів, зокрема статевих залоз, сповільнення статевого дозрівання (кретинізм). Тиреоїдні гормони стимулюють обмін білків, жирів, вуглеводів, водний і електролітний обмін, обмін вітамінів, теплопродукцію, основний обмін. Вони посилюють окислювальні процеси, процеси поглинання кисню, споживання тканинами глюкози. Посилення енергетичних і окислювальних процесів є причиною схуднення, що спостерігається при гіперфункції щитоподібної залози.

Гормони щитоподібної залози необхідні для розвитку мозку. Вплив гормонів на ЦНС проявляється зміною умовнорефлекторної діяльності, поведінки.

Підвищена їх секреція супроводжується підвищеною збудливістю, емоційністю. Якщо гіпотиреоз розвивається в дитячому віці, то розвивається кретинізм. При цьому захворюванні спостерігається затримка росту, порушення пропорцій тіла, статевого та психічного розвитку. Гіпотиреоз може зумовити інший патологічний стан – міксидему (слизовий набряк). У хворих відзначаються збільшення маси тіла за рахунок надмірної кількості міжклітинної рідини, психічна загальмованість, сонливість, зниження інтелекту, порушення статевих функцій та всіх видів обміну речовин.

При гіперфункції щитоподібної залози (гіпертиреозі) розвивається тиреотоксикоз (базедова хвороба). Типовими ознаками цього захворювання є непереносимість підвищеної температури повітря, дифузне спітніння, збільшення частоти серцевих скорочень (тахікардія), підвищення основного обміну і температури тіла. Незважаючи на апетит людина худне. Збільшується щитоподібна залоза, з'являється витрішкуватість (екзофтальм). Спостерігається підвищена збудливість і дратівливість, аж до психозу.

У більшості людей під щитоподібною залозою є дві пари дрібних залоз, маса яких варіює в межах 0,1-0,35 г – прищитоподібні залози. Зовнішня сполучнотканинна капсула формує глибокі прошарки між групами клітин – паратиреоцитів. Ці клітини продукують паратгормон. Він активує функцію остеокластів, які руйнують кісткову тканину і підвищує рівень кальцію в крові. При введенні в організм цей гормон викликає гіперкальцемію. Враховуючи велике значення кальцію в забезпеченні різних функцій в організмі (збудливість нервової системи, скоротливість м'язів, зсідання крові, секреторну діяльність травних залоз і ін.) при недостатній діяльності залози виникає захворювання – гіпопаратиреоз, яке супроводжується підвищенням збудливості нервової системи, появою корчів, різким зменшенням вмісту кальцію в крові при підвищенні фосфатів. Судорожне скорочення дихальних м'язів призводить до смерті.

В нормі концентрація кальцію в плазмі крові утримується на постійному рівні, оскільки між кількістю кальцію в крові, внутрішньою секрецією прищитоподібних залоз і парафолікулярних клітин щитоподібної залози існує безпосередній двохсторонній зв'язок. Реакції цих залоз на зміну вмісту кальцію не опосередковані нервовими або гуморальними механізмами. Таким чином, синтез і виділення паратгормону залежать насамперед від рівня кальцію в крові.