Горизонтальна інтеграція виникає у разі злиття фірм, які виробляють подібні або однорідні товари, з метою їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу і отримання при цьому додаткового прибутку і супроводжується виробництвом за кордоном товарів, аналогічних тим, що виробляються в країні базування.
Дана стратегія передбачає встановлення коопераційних зв’язків між підприємствами, пов’язаними взаємним володінням капіталу, застосовуваними технологіями, видами сировини, типом готової продукції, а також ринками збуту, що використовуються.
Зміни в організації виробництва у результаті горизонтальної інтеграції приводять до перебудови відносин власності, трансформують індивідуальні цілі підприємства в стратегію взаємного співробітництва, перетворюють управління людьми або видами діяльності в управлінні процесом. Ця стратегія сприяє скороченню управлінських ланок з 5—12 до 3—4, що впливає на прискорення процесу отримання інформації та прийняття рішень, а також дозволяє направити всі ресурси на інтереси клієнта, швидко розібратися у постійно змінюваних запитах покупців та своєчасно реагувати на них.
32. Види стратегій зовнішнього розвитку підприємства (колаборативні стратегії, об’єднання, стратегічні альянси, та специфіка застосування кожного виду стратегій.
Таємна змова. Умова ол-ї – невелика кількість фірм що знаходяться у взаємозалежності – сприяє таємній змові. Таємна змова має місце коли фірми досягають безпосередньї або мовчазної угоди про те щоб зафіксувати ціни, розділити або розподілити ринки або іншим чином обмежити конкуренцію між собою. Недоліки та невизначеності не заснованої на
таємній змові моделі ломаної кривої По є очевидними для виробників.Завжди існує небезпека що почнеться цінова війна. Під час всезагального спаду ділової активності у кожнох фірми з’являться надлишкові потужності і тому вона може скоротити витрати на одиницю продукції шляхом збільшення своєї ринкової частки потім також завжди існує можливість
того що нова фірма може перебороти бар’єри для вступу та використатирізке скорочення цін, щоб закріпитись на ринку. До того ж обумовлений
таємною змовою контроль над ціною дозволить олігополістам зменшитиневизначеність, збільшити прибутки та, можливо, навіть перешкодитивступу нових конкурентів. Відмінності в По та витратах, наявність більшої кількості фірм, шахрайство шляхом цінових знижок, економічні спади та антитрестові закони є перешкодою для олігополії що заснована на таємній змові.
Спільна діяльність — це господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної особи, котра є об’єктом спільного контролю двох або більше сторін згідно з письмовою угодою між ними. Отже, суб’єкти господарювання можуть фінансувати спільні інвестиційні проекти чи окремі операції на підставі договорів про спільну діяльність без створення нової юридичної особи. Договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов’язану зі створенням юридичної особи, можуть укладатися як між резидентами України, так і між резидентами та іноземними інвесторами. Такі договори бувають як двосторонніми, так і багатосторонніми, тобто без обмеження кількості учасників спільної діяльності.
Спільні підприємства (далі – СП) – є однією з форм найпрогресивніших комплексних форм довготермінового економічного, науково –
технічного співробітництва, що ґрунтується на об’єднанні спільних інтересів, капіталів,
раціоналізаторських пропозицій, маркетингових досліджень іноземних та вітчизняних підприємців та доповнює торгово-економічні відносини. СП є найбільш розвиненим
видом спільної підприємницької діяльності.
СП мають переваги порівняно з іншими видами спільного підприємництва, оскільки забезпечується довго тривалість угод, комплексність співробітництва, спільна відповідальність партнерів за ефективність діяльності підприємства, зменшується ризик,
особливо політичний.
Специфіка СП насамперед визначається формуванням спільних: інтересів, власності, діяльності, управління та відповідальності учасників за результати роботи підприємництва. 2. СП характеризуються наявністю сильного партнерського зв’язку, довгостроковим співробітництвом сторін та особливим ступенем складності. Залучення іноземних інвестицій в економіку окремих підприємств є прототипом
створення СП.
33. Типи загальної стратегії підприємства (зростання, стабілізація, скорочення) та передумови їх використання.
Стратегія зростання (розвитку) обираться базовою корпоративною стратегією в тому разі, коли підприємство чи його стратегічна одиниця бізнесу (СОБ) намагаються використати можливості зовншнього середовища і власні сильні сторони для збільшення підприємства, тобто нарощування обсягів продаж, переважно шляхом проникнення на нов ринки, захоплення та підвищення показників ефективності виробництва.
Така стратегія найбільш ефективна в галузях, що динамічно розвиваються з швидкозмінною технологією, коли продукція підприємства чи СОБ знаходиться на стадіях виходу на ринок або розвитку у життєвому циклі товару.
Способи здійснення стратегії зростання:
-поглинання конкуруючих (не тільки) фірм через придбання контрольного пакету акцій;
-злиття – обє’днання на приблизно рівних засадах в одне підприємство
-створення спльного пдпримства (СП) – об’єднання частини капіталів пдпримств з метою реалізації спльного взаємовигідного проекту.
Дану стратегю в якості базової корпоративної застосовують пдпримства, що знаходяться в галузях з стабільною технологією, випускають товари, що перебувають на стадіях зрілості ЖЦТ, а власники та менеджери в цілому задоволені станом свого підприємства. Обмежене зростання викликається лише інфляцією.
До цієї стратегії вдаються, отже, коли фінансово-економічні показники діяльності підприємства набирають стйкої тенденції до погіршення, коли саме існування пдпримства (СОБ) перебува під загрозою з різних причин.
Стратегія стабілізації (обмеженого зростання) застосовуться великими підприємствами, як уже домінують на даному ринку, тобто в умовах стабільності
обсягів продаж отримуваних прибуткв проводиться з метою пдтримки існуючого стану впродовж якомога довшого пероду.
Стратегія виживання (скорочення) використовується в умовах економчної кризи, нестабльності, високої інфляції, або коли товари перебувають в стадії наси-
чення спаду ЖЦТ полягає в спробах пристосуватися до важких ринкових умов господарювання та існуючої ситуації.
Способами реалізації стратег виживання (скорочення)
застосування наступних стратегй нижчого порядку:
стратегії розвороту – коли підприємство (СОБ) працює неефективно, але ще не досягло критичної точки, ще не все втрачено. Полягає така стратегія у відмові від виробництва нерентабельних товарів, скорочення надлишкової робочої сили, відмови від неефективних каналів розподілу ресурсів (інвестицй) тощо;
стратегія відокремлення – коли від найменш ефективної частини бізнесу відмовляються – продають;
стратегія ліквідації – коли підприємство чи СОБ досягли критичної точки банкрутства – вони ліквдуються, а активи продаються.
