Для позначення внутрішніх, суб'єктних факторів, що впливають на продуктивність праці (як можливість людини виконувати дану роботу на заданому рівні тимчасових і якісних показників протягом певного часу), був введений термін «працездатність».
Розрізняють загальну і професійну, оптимальну, екстремальну, знижену, потенційну і актуальну працездатність (Медведєв В. І., Парачєв А.М.,).
Загальна працездатність відображає можливості людини виконувати будь-яку суспільно корисну діяльність. Це характеристика стійких якостей здоров'я людини. Стійкі ознаки порушення стану здоров'я, що призводять до обмеження працездатності, оцінюються як тимчасові (оборотні) або незворотні ступеня інвалідності.
Професійна працездатність відображає характеристики тих систем і функцій людини, які необхідні для виконання професійних завдань. Наприклад, в результаті захворювання або травми людина втратила слух, але це може не відбитися істотно на виконанні ним професійних обов'язків, пов'язаних з коригуванням текстів в друкарні.
Потенційна працездатність (витривалість) характеризує максимальну тривалість безперервної діяльності суб'єкта праці на необхідному рівні ефективності (таке розуміння відображає витривалість людини до певного навантаження).
Друге значення терміну «потенційна працездатність» характеризує максимально можливий обсяг роботи, який здатний виконати дана людина. Це друге значення близько поняттю «екстремальна працездатність», якщо мається на увазі обсяг роботи, доступний людині в екстремальній ситуації при повній мобілізації всіх його сил.
Стадія високої (оптимальної) працездатності вважається основною. Організм переходить на новий, найбільш економний рівень функціонування. Оптимальна працездатність - здатність в заданих параметрах й конкретних умовах виконувати професійну діяльність при оптимальному функціонуванні систем організму (найбільш високі й стабільні прямі показники працездатності як наслідок адаптованості спеціаліста)
Актуальна працездатність характеризує стан суб'єкта діяльності, що визначає рівень його ефективності в даний проміжок часу (наприклад, на початку третьої години роботи). Передбачається, що актуальна працездатність людини змінюється в часі, і ці зміни закономірні, типові для більшості людей, що виконують дану роботу. Поняття «актуальна працездатність» відповідає за Носковою терміну «функціональний стан» суб'єкта праці, яке також задається через характеристики «наявного рівня активності функціональних систем організму», що характеризується «ступенем її адекватності майбутньої діяльності людини» (Медведєв В. І. та ін.). Слід розрізняти стан працездатності (або функціонального стану) окремих клітин, органів, систем організму і людини як суб'єкта праці в цілому.
Зниження працездатності у людини може настати з двох причин: досягнення похилого віку, внаслідок чого людина вже не може виконувати роботу в такому ж обсязі і з такою ж інтенсивністю, як це було раніше, а також інвалідності, що може настати внаслідок трудового каліцтва, професійного захворювання, нещасного випадку, загального захворювання або з дитинства.
Стадии, периоды работоспособности:
1) предстартовое состояние – период до начала работы.
2) врабатывание – начальный период, нарастание продуктивности.
3) фаза компенсации, оптимальная работоспособность = высокая и устойчивая продуктивность. Длится 5 часов.
4) фаза субкомпенсации
5) декомпенсация (неустойчивая компенсация)
6) стадия срыва
7) конечный прорыв
Уровень работоспособности зависит от:
1) индивидуальных особенностей – писх. особенности, состояние здоровья и др.
2) отношений в коллективе, наличия положительного отношения, поддержки со стороны сотрудников и начальства. 3) вида деятельности. 4) условий деятельности (оборудование рабочего места) 5) полноценности отдыха, режима питания и др.
