Проблема перетворюючих або конструктивних методів психології праці вимагає спеціального ґрунтовного викладення, обговорення, логічного та морального обґрунтування. Найважливіше питання цієї теми зведено до того, що застосування конструктивних методів тісно пов'язано з ідеєю "маніпулювання" людьми, їхньою свідомістю.
Своєрідність психологічних методів управління свідомістю, психічною активністю людей у праці завжди зводиться до побудови, реконструкції, корекції психічних регуляторів поведінки та діяльності або до доцільнішого їх використання. Вплив на зовнішні та внутрішні фактори, які суттєво позначаються на виконанні людиною виробничих завдань.
Зовнішні детермінанти — це форма управління, технологія виробництва, позаробочі впливи, зовнішні умови праці, організація праці, соціальна оснащеність робочого місця. Внутрішні фактори так званої внутрішньої детермінованості поведінки людини важко піддаються аналізу. Серед них можна виділити такі:1) основні ознаки темпераменту, які виявляються в реакціях людини на події, навколишнє середовище й оточення;
2) основні риси характеру, які формують моральне обличчя людини, її ставлення до оточення, виконуваної роботи, різних подій життя та самої себе;3) світогляд, який відображає систему поглядів на основні питання життя та соціального буття;4) кваліфікований рівень, який визначає здібності, знання, вміння, досвід, навики;5) мотиваційні виявлення, які відображаються у загальному настрої та спрямованості поведінки людини в її загальній орієнтації;6) життєві плани, перспективи людини та зусилля для їх досягнення;7) риси, що переважають у спілкуванні з іншими людьми, — довірливість чи настороженість, відвертість чи замкнутість, товариськість чи відлюдкуватість;8) відносини або особливості, як, наприклад, перебільшення відчуття самотності, надмірна довірливість, хворобливе піклування про своє здоров'я, неврівноваженість, інші психічні порушення. Внутрішні фактори, від яких залежить рівень виконання працівником виробничих завдань, мають суб'єктивний характер. Здебільшого вони відображають психічний, точніше нервово-психічний і соціальний потенціал, тобто психічні можливості людини.
Загалом сукупність перетворюючих або конструктивних методів психології праці можна подати так.
Методи використання і формування суб'єктивних факторів праці:
а) методи професійного самовизначення, самонавчання, самовиховання, пошуку індивідуального стилю діяльності, шляхів адаптації в робочій обстановці і в трудовому колективі;
б) методи профконсультації, профосвіти, психологічної освіти працівників з метою забезпечення саморегуляції суб'єкта, трудового навчання, виховання, професійного навчання і виховання, професійного відбору, психологічного тренування
Методи використання, формування та проектування об'єктивних факторів праці:
а) методи раціоналізаторської та винахідницької роботи професіоналів, яка спрямована на поліпшення засобів й умов праці
б) методи розроблення психологічно обґрунтованих рекомендацій до технічних проектів засобів й умов праці — інженерно-психологічне, ергономічне проектування;
в) методи розроблення рекомендацій з оптимізації ділових й особистих відносин у трудовому колективі.
Методи реконструкції в психології праці.
Методи реконструкції - перетворення робочого простору, органів управління і засобів індикації, режиму праці та відпочинку, способів планування праці, нормування та контролю (в рамках організаційного проектування та реконструкції трудових завдань і форм організації праці).
Методи
67. Розкрийте цінність трудового методу у вивчені професійної діяльності
До методів психологічного вивчення професій відносяться методи збору інформації про особливості професійного середовища і випливаючих з них вимог до людини, про властивості суб'єкта праці та його вимог до профсредовища, а також методи впорядкування отриманої інформації. Традиційними в профессіографіі є методи опитування, спостереження, експерименту.
Трудовий метод – це один з методів професіографії.
Його запропонував І. Н. Шпільрейн (1930), який визначив три шляхи вивчення своєрідності психіки професіонала:
1) дослідження процесу формування ВПФ (вищих психічних функцій) у навчанні, вивчення процесу «згортання» дії або проявів «автоматизації» навичок;
2) дослідження «природної деавтоматизації» навичок, т. е. Випадків тимчасових оборотних порушень, функціонального розпаду навичок під впливом професійного стомлення;
3) дослідження «штучної деавтоматізації» навичок за проявами їх руйнування, наприклад, при зміні елементів трудового завдання.
Сутність трудового методу полягає в тому, що психолог, який вивчає професію, об'єднує в своїй особі і людину, яка знає і володіє даним видом діяльності, і людину, яка вміє його аналізувати.
Одночасно і незалежно один від одного працюють два психологи (щоб по можливості мінімізувати вплив їх суб'єктивних оцінок, досвіду). У процесі навчання та самостійної роботи психолог спостерігає працю і одночасно фіксує в пам'яті свої переживання, що супроводжують освоєння умінь і пізніше - трудовий процес. Наприкінці робочого дня кожен з психологів заповнює щоденник.
Протокол спостережень будується за схемою, що включає п'ять основних пунктів:
1 - опис робочого дня – це щоденник всіх переживань і випадковостей, що відбуваються протягом робочого дня, по можливості безсторонній виклад подій і особливостей трудових дій;
2 - аналіз найбільш важких моментів – дозволяє вивчити їх не «в поперечному розрізі» як труднощі, які гальмують роботу кваліфікованих працівників, а «в розрізі оволодіння професією», що дає можливість говорити про «поворотні пункти», за якими, слід судити про головні труднощі професії -> вказівки для поліпшення методів навчання;
3 - протоколювання явищ вправ (автоматизації) трудових дій – відзначають усі ті полегшення, які проявляються в день ведення протоколу щодо попередніх днів. Особлива увага звертається на явище автоматизації;
4 - протоколювання явищ стомлення – слід виділяти дві групи явищ: суб'єктивні прояви і зовнішні поведінкові прояви втоми;
5 - вказівка дефектів в організації праці і в інструктуванні працівників – узагальнення вивченого. Побудова професіограми і психограми професіонала (успішну і малопридатну). Цінність трудового методу - дозволяв побудувати конструктивні гіпотези про своєрідність внутрішньої картини переживань професіонала, про особливості контролю поведінки, ситуації, роботи свідомості, емоційних переживаннях. Трудовий метод сучасники критикували за використання прийомів інтроспекції (самоспостереження, самооцінок психолога), трактуючи як прояви суб'єктивізму (і пов'язаних з ним неточностей). Другим обмеженням методу була його трудомісткість і незастосовність щодо професій, які вимагали багаторічного освоєння.
