За своє довге життя Д. Дефо написав багато книг. Але жодна з них не мала нікого успіху, як «Пригоди Робінзона Крузо».
До написання роману Д. Дефо підштовхнула зустріч з Олександром Селкірком — штурманом судна «П’ять портів». Він і розповів Дефо свою дивовижну історію. Селкірк посварився на кораблі з капітаном, і той висадив його на неза алений острів поблизу берегів Чилі. Там він прожив чотири роки і чотири місяці, харчуючись м’ясом кіз та черепах, фруктами й рибою. Спочатку Селкіркові було сутужно, але пізніше він навчився розуміти природу, опанував і пригадпи чимало ремесел.
Одного разу до цього острова пристав брістольський корабель «Герцог» пін командуванням Вудса Роджерса, який і забрав на свій борт Олександра Селкірка
Усі розповіді Селкірка Роджерс записав до суднового журналу. Коли ці записи були оприлюднені, про Селкірка заговорили у Лондоні, як про диво.
Д. Дефо використав розповіді про пригоди штурмана і написав свій ромам про Робінзона Крузо. Сім разів автор змінював подробиці життя героя на остров ві. Він переніс острів із Тихого океану до Атлантичного, а час дії приблизно ми п’ятдесят років відсунув у минуле. Письменник також збільшив термін перебу: вання свого героя на острові у сім разів. До того ж він подарував йому зустріч з вірним другом і помічником — з тубільцем П’ятницею.
Пізніше Д. Дефо написав продовження першої книги — «Подальші пригоди Робінзона Крузо». У цій книзі письменник розповідає про те, як його герой потрапив до Росії. Робінзон Крузо почав знайомитися з Росією в Сибіру. Там він побував на Амурі. А до цього Робінзон мандрував по всьому світу, побував на Філіппінах, у Китаї, переплив Атлантичний, Тихий, Індійський океани.
Роман Д. Дефо «Пригоди Робінзона Крузо» справив значний вплив на розІ виток світової літератури. Він започаткував новий жанр — «робінзонаду». Саме так називають будьякий опис пригод на незаселеній землі. Книгу Д. Дефо багато разів наслідували. У Робінзона з’явилося багато двійників. Він мав різні імена на, був і данцем, і греком, і шотландцем. Читачі різних країн чекали від письменників творів, не менш захоплюючих, ніж книга Д. Дефо. Так одна книга породила цілу низку інших літературних творів.
Головна ідея твору — уславлення активності, трудової енергії, розуму й високих моральних якостей людини, які допомагають їй опановувати світ, а також утвердження великого значення природи для духовного розвитку людства.*
"Робінзон Крузо" — зразок реалістичного роману епохи Просвітництва. Сюжет "Робінзон Крузо" був зумовлений насамперед інтересом англійського суспільства до географічних відкриттів та мандрівок.
• утвердження думки, що розум і праця - головні рушійні сили прогресу людства.
• правдоподібність твору надала реальна історія, покладена в основу сюжету.
• достовірність розповіді сприяла форма щоденника.
• введення розповіді від першої особи, від імені самого героя, дозволяла авторові показати світ очима звичайної людини і одночасно розкрити її характер, почуття, моральні якості.
• образ Робінзона Крузо поданий у розвитку.
• в центрі уваги не тільки екзотика безлюдного острова й захоплюючі пригоди, скільки людина, її переживання, почуття, коли вона залишалася наодинці з природою.
• Робінзон - дієва і активна людина, справжній син свого часу, він шукає різних засобів виявлення власних здібностей і практицизму.
• Робінзон - новий герой. Це не видатна чи виняткова особистість, не історичний діяч, що не міфічний образ, а звичайна людина, наділена душею і розумом. Автор оспівує активність простої людини у перетворенні навколишньої дійсності.
• Образ головного героя має велике виховне значення;
• Екстремальна ситуація стає критерієм визначення не тільки фізичної сили, а перш людських якостей героя.
• Художнє досягнення роману - вирішення письменника змусити свого героя аналізувати не тільки те, що він бачить навколо, а й те, що відбувається в його душі.
• Природа для Робінзона - мудрий вчитель і провідник в його діяльності. Вона - чудовий об'єкт для перетворення, для виявлення можливостей і здібностей людини. В англійській духовній культурі ХУIII століття значну роль відігравало вчення Дж. Локка, який проголосив пріоритет досвіду в розумової діяльності. Досвід перевіряє правильність розумових припущень, сприяє пізнанню істини. А людина
набуває досвіду з допомогою своїх почуттів. Ці думки філософа знайшли художнє втілення в романі Дефо.
