Гете народився 28 серпня 1749 р. в німецькому містечку Франкфурт-на-Майні в родині імперського радника. Отримав добру освіту — спочатку від домашніх учителів, а згодом у Лейпцизькому і Страсбурзькому університетах, де вивчав юридичні науки, медицину і філософію. Батько покладав надії на майбутню юридичну кар'єру сина, але той, маючи нахил до багатьох наук, віддає перевагу літературі, якою захопився ще з дитячих років. Під час навчання в Страсбурзі Гете познайомився з одним із провідних діячів німецького Просвітництва Иоганном Гердером, під впливом якого сформувались Гетеві ідейні погляди та естетичні уподобання.
Уже перші кроки в літературі зробили ім'я Гете відомим усій Європі і поставили його на чолі європейського просвітницького руху, але, подібно до Вольтера, він не обмежувався словесною декларацією своїх передових поглядів та ідей і прагнув їх практичного втілення в житті суспільства. Саме тому в 1775 р. він погодився на пропозицію молодого герцога Карла Августа перебратися до нього у Веймар здійснювати суспільні реформи в дусі просвітницьких гасел у цьому окремо взятому герцогстві, щоб воно, як сподівався Гете, з часом було взірцем для всієї Німеччини. Ставши радником герцога і очолюючи в різний час практично всі міністерства та комісії герцогства (військову, транспортну, судову, освітянську), Гете, як і Вольтер, наштовхнувся на шалений спротив і небажання владного бюрократичного апарату кардинально змінювати монархічний режим.
Розчарування, додатково поглиблене ще й ускладненням особистих стосунків з придворною дамою Шарлоттою фон Штейн, у яку був закоханий Гете, спричинило важку душевну кризу. Поет залишає Веймар і їде до Італії, де, сповнений нових вражень, поринає в літературну творчість, остаточно розриває стосунки з колишньою коханою і пов'язує своє життя із звичайною дівчиною недворянського походження Крістіаною Вульпіус.
Важливою віхою цього періоду (1794—1805 рр.) стала активна співпраця Гете з іншим визначним поетом Фрідріхом Шиллером, яка вписала одну з найяскравіших сторінок в історію німецької просвітницької поезії. Своєрідною даниною шани до неї є пам'ятник Гете і Шиллерові у Веймарі перед будинком Національного театру.
В останні десятиліття свого життя Гете, як і раніше, бага- 93 то працює. Крім власне літературної творчості, він інтенсив- — но займається науковими і особливо природознавчими дослідженнями: ботанікою, зоологією, анатомією, геологією.
Поетові судилося довге, сповнене і радощів, і смутку життя. Він пережив майже всіх своїх друзів і близьких йому людей, у тому числі дружину й сина. Помер Гете 22 березня 1832 р. у 82 роки у Веймарі (він застудився під час прогулянки і захворів на запалення легень). Очевидці згадували, що за кілька хвилин до смерті він підняв руку і немовби намагався щось написати в повітрі. Поховали Гете у Веймарі поряд з близькими йому Карлом Августом і Фрідріхом Шиллером.
"фауст"
За жанром — це драматична поема, яка об’єднує в собі реальність і фантастику, лірику і філософію. Сам Гете назвав свій твір “трагедія”, бо тут присутній гострий і непримиренний конфлікт. Добра і Зла, що триває у Всесвіті. Герой сам прагне вибороти свою долю наперекір волі вищих сил.
Тема: це драма про історію людства, про Людину, її обов’язок, покликання, про її відповідальність перед іншими людьми.
Проблематика: життя і смерть, добро і зло, сутність буття, призначення людини у світі, людина і природа, людина*і Всесвіт, пізнання світу, кохання, мистецтво і його роль у суспільстві.
Таким чином, Фауст, на думку вченого В.Звиняцьковського, цікавив Гете не як історична особа пізньогоВідродження, а як образ, в якому Відродження подає руку “Просвітництву так само, як і будьякій наступній добі, що спробує поставити над усім людський розум. Розумна людина доби Просвітництва високо оцінює своє право на щастя, але не забуває, що щастя — це справа розуму.
У Фаусті Гете підкреслює найважливіші властивості людської натури: невдоволеність досягнутим і спрямованість до ідеалу. Його головні якості - гострий розум і прагнення до самопізнання світу. Героєві притаманний постійний творчий неспокій, схильність до пошуків нових знань, проникнення в глибинну суть життя. Він не прагне почестей і слави та хоче перетворити землю на квітучий сад. Вступаючи у боротьбу з природою, Фауст мріє зробити людей вільними і щасливими.
Зміст “Фауста” універсальний: він розповідає про молодість і старість, життя і смерть, війну і мир, побут, політику, науку і мистецтво. Головна тема трагедії - пошуки людиною сенсу буття і свого призначення. Створюючи образ Фауста, Гете на власній долі в першій частині твору показав здійснення всіх можливих бажань людини, а в другій частині - безмежні можливості людства. У першій частині гонитва героя за насолодами закінчується загибеллю героїні. У другій частині трагедією стає прагнення героя вдосконалити природу, внести свої прагматичні виправлення у світобудову. Отже, на думку Гете, максималістське здійснення волі спричиняє трагедію.
