співпрацювати. Тому вони опиняються за межею міжособистісних стосунків. Найчастіша причина такого становища — психологічна несумісність з іншими членами групи.
Варіантом соціометричного дослідження групи є референто-метрія (від лат. refero -доповідаю; metrio — міряти) — метод, за допомогою якого виявляють коло осіб, значущих для суб'єкта з огляду якостей особистості, поведінки, ціннісних орієнтацій. Спочатку члени групи взаємно оцінюють один одного. Результати розкладаються в окремі конверти з позначенням прізвищ того, хто їх надав. Далі кожному дають змогу ознайомитися з оцінками його якостей, які надали 3-4 члени групи. Передбачається, що за таких умов людина прагне ознайомитись з думкою найбільш значущих для неї осіб, тобто тих, які і є референтними для неї у цій групі.
Нормативно ухвалений зразок поведінки, який оточуючі очікують від кожного, хто займає дану соціальну позицію, називають соціальною роллю. Будучи членом суспільства, людина одночасно виконує декілька ролей, наприклад, студентки, сестри, подруги і доньки; або керівника закладу, лікаря, чоловіка і батька тощо. Роль може бути приписана людині від народження (наприклад, роль чоловіка чи жінки), а може набуватися упродовж життя і визначатися офіційною посадою (наприклад, роль голови студентської ради), соціальним статусом (наприклад, роль зірки) або обиратися самим членом групи (наприклад, роль групового блазня). Кожна особа виконує свої ролі по-різному, виходячи з власного індивідуального досвіду. Багатогранність рольових позицій породжує їхню суперечність. Це стає причиною рольових конфліктів1. Соціальна роль завжди передбачає соціальну оцінку: суспільство може схвалювати, але може і не схвалювати деякі соціальні ролі (наприклад, не схвалюється соціальна роль злочинця). У різних соціальних групах це схвалення чи несхвалення може відрізнятися.
9.2. Види соціальних груп
Соціальні групи поділяють залежно від форми існування, способу створення, рівня згуртованості, цінності групових норм та розміру.
1 Детальніше див. § 8.5. «Ефективне та конфліктне спілкування».
За формою існування розрізняють:
S реальні групи, або контактні, які об'єднані на ґрунті реальних взаємин. Усі їхні члени взаємодіють один з одним у просторі і часі. Наприклад, навчальна група, сім'я, група друзів;
S умовні групи, які утворені за якоюсь умовною ознакою (наприклад, професією, віком, віросповіданням) і члени якої не взаємодіють між собою як більш-менш стійке об'єднання. Окремі члени такої умовної групи можуть бути знайомі між собою, але всі вони не взаємодіють як ціле. Вони не обов'язково існують в єдиному просторі і часі, але володіють певними спільними психологічними особливостями. Наприклад, усі студенти-відмінники одного вузу, молодь Львівщини тощо.
За способом утворення бувають:
S формальні групи, або офіційні, які створюють на підставі наказу, розпорядження, юридичного акту. Наприклад, студентська академічна група, члени кафедри вищого навчального закладу тощо;
S неформальні групи, або неофіційні, виникають стихійно на підставі спільної мотивації, симпатій тощо. Юридично фіксованого статусу вони не мають. Наприклад, товариство філателістів, компанія любителів джазу тощо.
За рівнем згуртованості групи можуть бути:
S дифузні групи, або конгломерат, малозгуртовані, існують короткий час, склад їхніх членів випадковий, домінують найпростіші взаємини за типом симпатій-антипатій. Мета функціонування такої групи — однакова діяльність. Наприклад, попутники в купе поїзда, хворі з однієї палати тощо;
■S асоціації, або кооперації, мають спільну мету і постійний основний склад. Вони згуртовані, існують протягом відносно тривалого часу, мають відносини як типу симпатій-антипатій, так і ділові, мають розподіл ролей. Проте мотивація їхньої діяльності може не збігатися. Асоціації можуть бути просоціальними, наприклад, студентський науковий гурток, та асоціальними, наприклад, група хуліганів-правопорушників;
■/ корпорації є згуртованими групами, які дотримуються асоціальної мети і цінностей. Такі групи працюють лише на себе. Наприклад, мафіозні об'єднання, секти;
Розділ III
