Туристичні ресурси Полтавщини

Полтавська область займає центральну частину Лівобережної України. Північні райони області розташовані в лісостеповій, південні — у степовій зоні. Пло­ща області становить 28,8 тис. кв. км. (4,8% території країни).

На Полтавщині налічується 169 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в т. ч. дендропарк у с. Устимівка (створений у 1893 р.), Хомутецький парк у садибі Муравйових-Апостолів (початок XIX ст.), полтавський міський сад (парк «Перемога»; заснований у 1803 р. з ініціа­тиви генерал-губернатора князя О.Б. Куракіна). В 1820-1841 pp. на території саду діяла Полтавська школа садівництва, яка пізніше разом із прилеглою частиною саду була передана Полтавському інституту шляхетних дівчат, що містився в колишній садибі СМ. Кочубея. На території міського саду в 1852 р. споруджено будинок Полтавського міського театру.

Основою курортних ресурсів області є джерела міне­ральних вод у Миргородському, Великобагачанському, Новосанжарському, Кременчуцькому, Хорольському районах.

Курорт Миргород функціонує з 1914 р. Перше міне­ральне джерело було відкрите тут у 1912 р. місцевим ліка­рем І.А. Зубковським, який і заснував першу водолікарню. В 1916-1919 pp. створено курортний комплекс, який вклю­чав водолікарню, їдальню-клуб, грязелікарню. Всі ці приміщення були розібрані в 1970-80- і роки.

З 1976 р. функціонує перше в Україні спеціалізоване відділення для лікування хворих на цукровий діабет. На сьогодні «Миргородкурорт» об'єднує санаторії «Хорол», «Миргород», «Березовий гай», «Полтава», які можуть одно­часно прийняти 3,5 тис. хворих.

В області є 44 готелі, один мотель і один готельно-офісний центр. У Полтаві є готель «Турист», мотель «Пол­тава». Серед туристських готелів області — «Україна» в Миргороді, «Кремінь» у Кременчуці. Функціонують також туристичні бази «Новосанжарська», «Сонячна», «Бузковий гай», «Кротенківська».

Полтавщина заселена з доби пізнього палеоліту (понад 20 тис. років тому).

На Полтавщині виявлено близько 50 пам'яток скіфсько-сарматського періоду. Серед них виділяється Більське горо­дище — одна з найбільших у Європі скіфських архео­логічних пам'яток. Деякі дослідники пов'язують його з Гелоном, що згадується Геродотом у його «Історії греко-перських воєн». Городище з прилеглою територією оголо­шено заповідником.

У VIII—IX ст. територію Полтавщини населяли пере­важно сіверяни. В IX—X ст. край належав до Переяславсь­кої землі. По Ворсклі в її нижній і середній течії проходив південний кордон давньоруської держави, що відмежовував її від територій, де безперешкодно пересувались кочові пле­мена — печеніги, половці та ін. Ще за Володимира Свято­славича розпочато будівництво укріплень по Остру, Трубежу, Сулі, Стугні (Посульська лінія).

Полтавщина входила до складу Черкаського і Перея­славського староств Київського воєводства. В той час, за свідченням французького інженера Г.-Л. де Боплана, на Полтавщині існувало понад 300 поселень. Великі земельні наділи мали тут польські магнати — Жолкевські, Конєц-польські, Потоцькі та ін. Найбільшими землевласниками бу­ли князі Вишневецькі. Яремі (Єремії) Вишневецькому нале­жали на Лівобережжі — переважно на Полтавщині — 53 великих населених пункти (Ромни, Лохвиця, Лубни, Пирятин, Глинськ, Хорол, Полтава). Столицею володінь Я.Виш-невецького були Лубни, де він побудував розкішний палац, зруйнований козаками в 1648 р., в ході боїв з польською армією, оскільки Ярема Вишневецький із своїм 6-тисячним надвірним військом воював на боці польського уряду. Його син Михайло в 1669-1673 pp. був польським королем.

Після початку визвольної війни були створені Пол­тавський, Миргородський, Лубенський, Гадяцький полки.

Полтавщина, як і Чернігівщина, була надійним тилом армії Б. Хмельницького.

Після скасування в 1781 р. Гетьманщини територія Полтавщини входила до складу Київського, Чернігівського, Катеринославського (з 1783) намісництв, а з 1796 р. — Ма­лоросійської губернії. В 1802 р. була створена Полтавська губернія.

В 1925 p., після скасування губернського поділу, Пол­тавщина складалася з 5 округ. У 1932 р. її територія була поділена між Київською і Харківською областями, а в 1937 р. було створено Полтавську область.

На Полтавщині збереглись давні історичні міста: Хо­рол, Говтва, Лубни, Пирятин, Полтава та ін.

Найдавнішим із населених пунктів Полтав­щини є Хорол, який уперше згадується в 1083 р. Там народився відомий фольклорист і літерату­рознавець М.А. Цертелєв (Церетелі). В місті бували поети В.А. Жуковський (1837 р.) і О.С. Пушкін (1820 p., 1824 p.).

Місто Лубни пов'язане з ім'ям А. Керн -уродженої Полторацької, дочки предводителя місцевого дворянства. Тут пройшло її дитинст­во, пізніше вона теж часто приїздила сюди. На місці колишньої садиби Полторацьких закладе­но парк.

Неподалік від Лубен розташований ансамбль Мгарського Спасо-Преображенського монастиря, заснованого в 1619 р. на кошти Раїни Вишневецької — двоюрідної сестри Петра Могили. Тут у чернечому сані в 1663 р. перебував Юрій Хмельницький.

Ансамбль складається з Преображенського собору, Бла­говіщенської церкви, трапезної з келіями, надбрамної дзві­ниці, будинку ігумена, двоповерхового готелю.

Полтава розташована по обидва береги р. Ворскли. У письмових джерелах поселення вперше згадується в 1174 р. під назвою Лтава.

Після монголо-татарської навали поселен­ня прийшло в занепад. Перша згадка про нього після тривалої відсутності будь-яких відомостей відносить­ся до першої половини XV ст., коли документи наводять уже назву Полтава. В 1430 р. Полтава була передана вели­ким литовським князем Вітовтом у володіння Лексади Мансурксановича, Лекси — татарського мурзи, що після прийняття православ'я отримав титул князя і родове ім'я Олександра Глинського. Він побудував полтавську форте­цю. У 1482 р. її дерев'яні укріплення і земляні вали були зруйновані Менглі-Гиреєм.

З 1802 р. Полтава — губернський центр. За проектом архітектора М.А. Амвросимова Полтаву передбачалось пе­ретворити на «малий Петербург».

Було закладено новий центр — Круглу площу, ансамбль якої вважається найбільш значним в Україні серед архітек­турних комплексів, побудованих у стилі класицизму. З 1805 по 1811 р. споруджено 7 адміністративних будинків за про­ектами відомих архітекторів А. Захарова, М. Казакова, Л. Руска, Е. Соколова та ін.

У будинку Малоросійського поштамту деякий час міс­тилась губернська канцелярія. В 1822 р. в цьому приміщен­ні функціонувала міська гімназія і притулок для дітей збід­нілих дворян, де працював вихователем І.П. Котляревський. Пізніше тут була Маріїнська жіноча гімназія, а в радянсь­кий період середня школа, міськком компартії.

В 1810 р. тут зведено будинок губернатора, потім — ге­нерал-губернатора, віце-губернатора, приміщення дворянсь­кого зібрання. Найбільш масштабною спорудою в ансамблі був Кадетський корпус.

У 1810 р. споруджено будинок Полтавського вільного те­атру, для трупи якого І.П. Котляревським написані п'єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник». Першим виконав­цем ролей Макогоненка і Михаїла Чупруна був М.С. Щеп-кін, який саме тут розпочав свою театральну кар'єру, а також став вільним. Генерал-губернатор Полтави князь М. Рєпнін, який ініціював викуплення великого артиста з кріпацтва, був одним із засновників Полтавського інституту шляхетних дівчат, школи садівництва, кадетського корпусу. Історик Бантиш-Каменський видав свою «Історію Малої Росії» за фінан­сового сприяння князя Рєпніна.

При Полтавському театрі існував хор хлопчиків, кращі співаки якого відбиралися для участі у придворній співацькій капелі в Петербурзі. В 1838 р. з цією метою Пол­таву відвідав капельмейстер капели М. Глінка.

На Полтавщині діяли численні домашні театри. Теат­ром Трощинських у селі Кибинці керував разом з В. Капністом управитель поміщицького маєтку В.П. Гоголь-Яновський. У театральних виставах були задіяні члени їх родин, серед яких — М. Гоголь-Яновська.

В полтавській гімназії навчалися відомий математик В.М. Остроградський, М.П. Старицький, М.П. Драгоманов. Полтавську духовну семінарію закінчили В.П. Гоголь (бать­ко письменника), літератор М. Гнєдич (перекладач «Іліади» Гомера). В духовному училищі, а потім у духовній семінарії вчився С. Петлюра, який народився в Полтаві.

У 1903 р. в Полтаві відбулось урочисте відкриття пам'ятника І. Котляревському, на якому були присутні М. Коцюбинський, Леся Українка, Олена Пчілка, Г. Хоткевич, В. Стефаник, М. Старицький, М. Лисенко, М.Садовський, І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький та ін.

В Полтаві зберігся також пам'ятник коменданту міської фортеці О. Келіну (1909 p.).

З Полтавою пов'язане ім'я відомого хірурга М.В. Скліфософського, який починаючи з 1871 р. щоліта відпочивав, а протягом 1900-1904 pp. постійно жив у своєму маєтку на околиці міста. Власником маєтку заснована школа для се­лянських дітей, де їх навчали грамоті, основам городництва і садівництва.

Для розвитку суконного виробництва російським уря­дом до Полтави були запрошені німецькі ремісники з Бо­гемії, Моравії, Ельзасу, Саксонії. В 1809 р. на північно-східній околиці міста осіли перші німецькі поселенці — 54 сім'ї (249 чол.). Німецька слобода протягом 1810-1867 pp. володіла правом на внутрішнє самоврядування.

На початку XX ст. в місті споруджено будинок гу­бернського земства, в якому нині міститься краєзнавчий музей, заснований з ініціативи В.В. Докучаева. Його експо­зиція починалася з зібрання вченого, що включало 4 тис. зразків грунту, 500 зразків гірничих порід, багатий гербарій.

В 1906 р. музейна колекція була значно поповнена за рахунок зібрання К.М. Скаржинської, що включала 20 тис. експонатів археологічного, історичного, етнографічного ха­рактеру, бібліотеку стародруків і т. ін.

Серед пам'ятних місць Полтави — музей-садиба та літе­ратурно-меморіальний музей І.П. Котляревського, музеї Па­наса Мирного, В.Г. Короленка.

У місті діє художній музей, де зберігається понад 8 тис. творів мистецтва. Тут експонуються полотна І. Шишкіна, І. Левітана, В.Маковського, І. Рєпіна, В.Сурікова, Н. Яро­шенка, Т. Яблонської, Н. Самокиша та ін. У відділі західно­європейського мистецтва зібрана колекція живопису, графіки, скульптури німецьких, голандських, італійських, французьких майстрів.

Історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» включає музей історії цієї визначної події, польовий укріплений табір російської армії, редути, братську могилу російських воїнів, Сампсоніївську церкву (1856 p.), пам'ят­ник загиблим шведським солдатам від росіян (1909 p.), пам'ятник шведам від співвітчизників (1909 p.), пам'ятник Петру І (1915 p.).

В Полтаві народився і закінчив гімназію один із піонерів ракетної техніки і теорії космічних польотів Ю.В. Кондратюк (справжнє ім'я — Олександр Шаргей). Зберігся будинок по вул. Сретенській, 4, в якому він жив. В місті діє музей авіації і космонавтики.

В Полтаві народилась також відома актриса німого кіно Віра Холодна (В. Левченко).

З Полтавщиною пов'язане ім'я М.В. Гоголя (1809-1852), який народився в с Великі Сорочинці в будинку військового лікаря М.Я. Трахимовського. Перші згадки про Сорочинці відносяться до початку XVII ст. З поч. XIX ст. Сорочинці стають відомі завдяки своїм знаменитим ярмар­кам, що описані М. Гоголем. Тут збереглася Преображенська церква (1727-1732 pp.) - місце хрещення письменника. В селі в 1911 р. споруджено пам'ятник М. Гоголю. Тут діє та­кож його літературно-меморіальний музей.

Дитинство М. Гоголя пройшло на хуторі Яновщина, або Василівка (нині Гоголеве), що належав Т.С. Гоголь-Яновській (уродженій Тетяні Лизогуб) - бабусі письменни­ка. Тут у різний час бували Т. Шевченко, П. Куліш, В.Гіля-ровський (який у 1902 р. видав книгу «На батьківщині Гоголя»). В селі створено державний музей-заповідник.

Селище Диканька вперше згадується у письмових дже­релах у 1658 р. Тривалий час вона була власністю Кочубеїв. Палац, побудований наприкінці XVIII ст. за проектом архі­тектора Д.Ж. Кваренгі, був знищений у 1917 р.

У 1709 р. в Диканьці напередодні Полтавської битви діяв штаб І. Мазепи, а в сусідньому селі Великі Будища -штаб шведського короля Карла XII.

У Диканці збереглись Миколаївська (1794 p.), Троїцька (1780 р.) церкви. З останньою, за місцевими переказами, пов'язана дія в повісті М. Гоголя «Ніч перед Різдвом».

Збереглася також Тріумфальна арка, споруджена в 1820 р. за проектом Л. Руска на честь приїзду імператора Олексан­дра II в маєток міністра внутрішніх справ В.П. Кочубея. Са­диба Кочубея нині оголошена заповідником.

В селищі є чудовий парк, який називають Бузковим гаєм.

У селі Хомутець збереглася садиба Муравйових-Апостолів, (кінець XVIII ст.). Існує припущення, що автором проекту був Б. Растреллі.

Село Чорнухи — батьківщина українського філософа і просвітителя Г.С. Сковороди, де діє музей-заповідник.

У селі Веселий Поділ (стара назва - Родзянки) наро­дився відомий український байкар Л. Глібов.

Гадяч — батьківщина М.П. Драгоманова та Олени Пчілки (О.П. Драгоманової-Косач). Са­диба Драгоманових оголошена державним за­повідником.

Гадяч уперше згадується в документах пер­шої половини XVII ст. як добре укріплений замок-фортеця. Пізніше на місці замка споруджено гетьмансь­кий палац - колишня резиденція І. Брюховецького.

З 1648 p. місто було центром Галицького полку. В 1658 р. І. Виговський брав участь у підписанні Гадяцького договору. В Гадячі діє краєзнавчий музей. У с. Гриньки народився М.В. Лисенко.

Історія Миргорода як сторожового пункту веде свій відлік від XI ст. З містом пов'язані іме­на багатьох видатних діячів вітчизняної культу­ри. Тут народився відомий художник XVIII ст. В. Боровиковський. Миргород — батьківщина братів-письменників Рудченків — Івана Білика і Панаса Мирного. 32 роки прожив у Миргороді грузинський поет Давид Гурамішвілі (1705-1792). В місті йому споруджено пам'ятник.

У селі Велика Обухівка народився і був похований по­ет і драматург В.Капніст. У його садибі бували М. Гоголь, Г. Державін та ін.

Уродженцем села Фрунзівка (колишня слобода Мико­лаївка) є військовий лікар П.Ф. Чайка, дід — видатного композитора П.І. Чайковського, який у 1864 р. відвідав ці місця. До наших днів тут зберігся старовинний будинок з мезоніном, колонами і верандами.

Родом із села Котельва письменник, драматург і пере­кладач П.П.Гнєдич та письменниця Т.Г. Гнєдич — автор пе­рекладу «Дон-Жуана» Байрона. Тут пройшло дитинство М.І. Гнєдича — поета, і перекладача «Іліади» Гомера.

В селі Гавронці в сім'ї предводителя місцевого дворян­ства народилась художниця Марія Башкірцева (1860-1884). У с Пашенівка народився академік Петербурзької академії наук і кількох європейських академій математик М.В. Остроградський.

Красенівка — батьківщина відомого борця Івана Піддубного.

Лохвиця є рідним містом композитора І. Дунаєвського. Хутір Пелехівщина Глобинського району — батьківщи­на братів Майбород.

У с Ковалівка діє музей-заповідник, відкритий на честь письменника і педагога А.С. Макаренка.

Музей А. Макаренка є і в Кременчуці, в будинку, де з 1901 р. жила його сім'я. Він на­вчався в місцевому училищі, закінчив педа­гогічні курси і протягом 1905-1911 pp. викла­дав у кременчуцькому залізничному училищі. У 1917 р. А. Макаренко закінчив Полтавський учительський інститут, працював у різних школах на Пол­тавщині, а з 1920 р. — у виховних закладах для непо­внолітніх правопорушників.

У селі Березова Рудка збереглись садиба і парк (XVIII-XIX ст.). Тут у 1843 і 1846 pp. перебував Т. Шев­ченко, який написав портрети господарів маєтку — Плато­на і Ганни Закревських.

Поміщицька садиба (1805) і Троїцька церква (1799) збереглися в с Вишняки.

На Полтавщині діє 15 державних музеїв. На державно­му обліку перебуває 3600 пам'яток історії і культури. 199 пам'яток архітектури внесено до Державного реєстру національного культурного надбання.

В 1888-1889 pp. на Полтавщині побував А.П. Чехов.

На Полтавщині збереглися давні народні промисли — виготовлення лозяних виробів (Чорнухи), вишивання і ки­лимарство. Історія художньої вишивки на Полтавщині налічує кілька століть. Широко відомими є полтавські ме­режки і техніка вишивання «білим по білому». Одним із центрів вишивання є селище Решетилівка, де виготовля­ються орнаментальні килими.

В селищі Опішня, давньому центрі гончарного промис­лу, створено музей-заповідник українського гончарства. Тут є фабрика художньої кераміки.

Полтавщина має необхідні умови для розвитку «зелено­го туризму».

Контрольні питання

Ким заснований Тростянецький дендропарк?

Хто був власником Сокиринців у ХУШ—XX ст.?

Яку місцевість на Чернігівщині називають «швейцарсь­кими Альпами»?

Який внесок родини Тарновських у розвиток ук­раїнської культури?

В якому повітовому місті у XIX ст. діяв вищий на­вчальний заклад?

Перелічіть архітектурні пам'ятки Чернігова давньорусь­кого періоду.

Хто з відомих діячів народився на Чернігівщині?

Які козацькі столиці знаходилися на історичній Чернігівщині?

Які відомі курорти розташовані в Полтавській області?

Імена яких видатних акторів і драматургів пов'язані з Полтавським театром?

Скільки історико-культурних заповідників діє в Пол­тавській області?

Теми рефератів

Палацово-паркові ансамблі Чернігівщини.

Архітектурні пам'ятки Чернігова.

Історико-культурні заповідники Чернігівської області.

Ресурсний потенціал для розвитку зеленого туризму на Полтавщині.