Податок на додану вартість (ПДВ) являє собою частину новоствореної вартості і є непрямим податком, що сплачуються до Держбюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. Порядок нарахування та стягнення ПДВ регламентується Розділом V Податкового кодексу України.
Перелік платників ПДВ наведений на рисунку 13.1.
Рисунок 13.1 - Перелік платників податку на додану вартість
Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;
в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту (імпорт);
г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту (реекспорту) (експорт);
д) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації.
Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:
а) звичайна ставка: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків, а з 1 січня 2014 року – 17 відсотків (Розділ ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України);
б) пільгова ставка –0 відсотків від бази оподаткування.
За нульовою ставкою оподатковуються операції з:
1) експорту товарів;
2) постачання товарів для заправки або забезпечення морських суден, повітряних суден, космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників Землі; наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України;
3) постачання товарів підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного контролю (магазинах безмитної торгівлі (безмитних магазинах).
Постачання товарів магазинами безмитної торгівлі (може здійснюватися виключно фізичним особам, які виїжджають за митний кордон України. Товари, придбані у безмитних магазинах без сплати податку на додану вартість, у разі зворотного ввезення таких товарів на митну територію України підлягають оподаткуванню у порядку, передбаченому для оподаткування операцій з імпорту;
4) постачання таких послуг:
а) міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом;
б) послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом;
в) послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси.
Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках сплати податку за нульовою ставкою - календарний квартал за бажанням платника.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг.
Звільняються від оподаткування операції з:
1) постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят;
2) постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами;
3) легкових автомобілів для інвалідів уповноваженому органу виконавчої влади з їх оплатою за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів;
4) постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню;
5) постачання послуг з охорони здоров’я закладами охорони здоров’я, що мають ліцензію на постачання таких послуг;
6) постачання реабілітаційних послуг інвалідам, дітям-інвалідам, а також постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів;
7) постачання послуг з утримання дітей у дошкільних навчально-виховних закладах, школах-інтернатах; утримання осіб у будинках-інтернатах для громадян похилого віку; харчування та облаштування на нічліг та надання інших соціальних послуг бездомним;
8) постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі);
9) постачання релігійними організаціями культових послуг та предметів культового призначення за переліком;
10) постачання послуг з поховання та постачання ритуальних товарів;
11) надання благодійної допомоги (стаття 197 ПКУ).
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту одного звітного (податкового) періоду.
Податкове зобов’язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір.
Податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
При позитивному значенні розрахованої суми ПДВ, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету.
При від’ємному значенні суми така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді розрахована сума податку має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;
б) залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців; мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. Декларація з податку на додану вартість з діючими додатками подається за звітний період до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податку, одним із таких способів на вибір платника податків (рисунок 13.2).
Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу державної податкової служби засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Останнім часом все гостріше постає питання контролю за правомірністю проведення відшкодування заявлених платниками податків сум ПДВ. З огляду на зазначене, ДПА України з метою підвищення ефективності адміністрування ПДВ, ліквідації віртуальних заявок на відшкодування, проводиться робота щодо уніфікації процедури відшкодування податку на додану вартість.
Рисунок 13.2 - Способи подання податкової звітності з податку на додану вартість
Насамперед необхідно здійснити ряд кроків із вдосконалення методів адміністрування ПДВ із бюджету, щоб запобігти зловживанням та незаконному відшкодуванню.
Робота зі створення системи подання реєстрів отриманих та виданих податкових накладних в електронному вигляді здійснюється ДПА України згідно Указу Президента України від 10.04.2006 №300/2006 «Про план першочергових заходів у сфері інвестиційної діяльності».
Метою створення системи електронних реєстрів податкових накладних є забезпечення контролю за сплатою ПДВ, що дасть змогу забезпечити надходження від ПДВ в повному обсязі та відшкодовування коштів ПДВ з державного бюджету платникам, які мають на це право.
Процедура проведення перевірок достовірності задекларованих до відшкодування сум ПДВ вимагає значних людських ресурсів та втрат часу як податківців, так і платників податку. Враховуючи обмеженість терміну проведення перевірок та з метою забезпечення якомога меншого втручання в діяльність суб’єктів господарювання, виникає необхідність в автоматизації процесів проведення «зустрічних перевірок», тобто проведенні «електронної перевірки».
Враховуючи вищезазначене, питання надання платниками податку в документальному чи електронному вигляді податковим органам разом з декларацією за відповідний звітний період копій записів в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних є одним із першочергових, оскільки дозволяє в онлайновому режимі контролювати повноту відображення податкових зобов’язань і податкового кредиту усіх платників ПДВ.
Податкова звітність та реєстри податкових накладних можуть бути надіслані до ДПІ засобами телекомунікаційного зв’язку в будь-який зручний для платника податків час. Для того щоб податкова звітність вважалась поданою вчасно, вона має бути надіслана не пізніше встановленого терміну подачі звітності в паперовому вигляді.
На даний момент ДПА України розроблено програмне забезпечення системи передачі податкової звітності, податкових накладних та реєстрів податкових накладних в електронному вигляді. Це програмне забезпечення призначено для платників податків та розповсюджується безкоштовно.
Документальна позапланова виїзна перевірка є найбільш ефективним методом податкового контролю, що дозволяє виявити порушення податкового законодавства.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок викладено у статті 78 розділу II Податкового кодексу України. Такі перевірки не передбачаються у плані роботи органу ДПС і проводяться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у статті 78 Податкового кодексу.
Тривалість документальних позапланових перевірок (крім перевірок з приводу відшкодування ПДВ) не повинна перевищувати: 15 робочих днів - для великих платників податків, 5 робочих днів - для суб'єктів малого підприємництва, 10 робочих днів - для інших платників податків. Продовження строків таких перевірок можливе за рішенням керівника податкового органу не більше, як на 10 робочих днів - для великих платників податків, на 2 робочі дні - для суб'єктів малого підприємництва, на 5 робочих днів - для інших платників податків.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, орган державної податкової служби має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування з ПДВ протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п. 200.11 Податкового кодексу).
В Податковий кодекс України внесені зміни Законом № 3609-VI, який набув чинності 06.08.2011 г. Розглянемо окремі нововведення для платників ПДВ.
Насамперед, поширено умови добровільної реєстрації платником ПДВ. Відтак, поповнити ряди платників податку зможе особа, яка не підпадає під обов'язкову реєстрацію та у якої статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) перевищує 300 тис. грн., незалежно від наявності здійснених нею оподатковуваних операцій та обсягу постачання товарів/послуг іншим платникам податку.
Крім того, уточнено, що при добровільній реєстрації у заяві можна зазначити бажаний день реєстрації, який повинен відповідати даті початку податкового періоду (календарного місяця), з якого особа вважатиметься платником ПДВ та матиме право на виписку податкових накладних (раніше бажаний день реєстрації міг також відповідати даті початку проведення операції).
Приємною новиною стало зменшення розміру штрафів до 50% за друге й кожне наступне порушення при визначенні суми податкового зобов'язання, зменшенні суми бюджетного відшкодування й/або від'ємному значенні суми ПДВ контролюючим органом.
