Податковим кодексом України, (ст. 8) в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Місцеві податки і збори — обов’язкові платежі, які згідно із Податковим кодексом установлюються органом місцевого самоврядування на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та зараховуються до її бюджету.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Кодексом, за рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Склад місцевих податків і зборів регламентується ст. 10 Податкового кодексу України (на рис. 14.1).
Рисунок 14.1 – Склад місцевих податків і зборів
Платниками місцевих податків і зборів є фізичні та юридичні особи, податкові агенти.
Податковий агент – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений (структурний) підрозділ) або фізична особа – підприємець чи представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати до місцевого бюджету місцеві податки і збори, встановлені Податковим кодексом, від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, а також нести відповідальність за порушення законодавства.
Сільські, селищні та міські ради в межах своїх повноважень (ст. 12 Податкового кодексу):
1) приймають рішення про встановлення місцевих податків і зборів;
2) затверджують порядок справляння кожного місцевого податку чи збору;
3) встановлюють ставки місцевих податків і зборів з урахуванням їх граничних розмірів та особливостей;
4) забезпечують офіційне оприлюднення своїх рішень про встановлення місцевих податків і зборів;
5) встановлюють для окремих соціальних категорій фізичних осіб за переліком, що визначається відповідною радою, пільгові ставки місцевих податків і зборів або звільняють їх від сплати таких податків і зборів. Не дозволяється встановлювати пільгові ставки місцевих податків і зборів для юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців або звільняти їх від сплати таких податків і зборів.
Рішення сільської, селищної чи міської ради про встановлення місцевих податків і зборів має силу нормативно-правового акта з питань оподаткування.
Порядок справляння кожного виду місцевого податку чи збору повинен містити інформацію про:
а) платників та/або податкових агентів місцевого податку чи збору;
б) об’єкт (базу) оподаткування місцевого податку чи збору;
в) ставки (коефіцієнти до ставок) місцевого податку чи збору;
ґ) порядок справляння місцевого податку чи збору;
г) звітний період та строки подання податкової звітності з місцевого податку чи збору;
д) пільги в оподаткуванні місцевим податком чи збором;
е) інші питання, пов’язані з оподаткуванням місцевого податку чи збору.
Копія прийнятого рішення сільської, селищної чи міської ради про встановлення місцевих податків і зборів та порядок їх справляння надсилається у десятиденний строк до органу державної податкової служби, в якому перебувають на обліку платники місцевих податків і зборів.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (ст. 12 Податкового кодексу).
У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов’язковими згідно з нормами Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів.
Місцеві ради обов’язково встановлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
Місцеві ради в межах повноважень, визначених Податковим кодексом, вирішують питання щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом, забороняється.
Центральний орган державної податкової служби затверджує форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків та зборів згідно з порядком, встановленим Кодексом, а у разі потреби надає методичні рекомендації щодо їх заповнення.
Платники зобов’язані сплачувати місцеві податки і збори, відповідно до вимог рішення органу місцевого самоврядування про впровадження платежу і тільки після набрання чинності цього рішення.
Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.
Надміру сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються їм згідно з чинним законодавством.
Іноземні юридичні особи та громадяни сплачують місцеві податки і збори на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами та законодавством України.
Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства.
Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.
