Розслідування та облік нещасних випадків. 4 страница

Додаткові захисні засоби не мають достатньої ізоляції для захисту персоналу від дотикання до струмопровідних частин. Вони додаються до основних захисних засобів і служать для захисту від дії електричної дуги і

продуктів її горіння (діелектричні рукавички, боти, килимки й ізолюючі підставки).

У процесі експлуатації захисні засоби періодично випробовуються.

Строк служби захисного засобу і напруга використання зазначені на спеціальному клеймі захисного засобу. Правила випробування захисних засобів вказані в спеціальних Правилах.

 

6. У результаті пошкодження ізоляції електроустановок на їх металевих конструкціях може з'явитися напруга, що створить небезпеку ураження людей електричним струмом. Для запобігання електротравматизму при пошкодженні електрообладнання застосовують захисне заземлення; захисне замулення; відмикання; захисне розділення електричних мереж; малу напругу; подвійну ізоляцію; захист від переходу вищої напруги на сторону нижчої; вирівнювання потенціалів й ізолюючі вставки.

Оскільки застосування будь-якого з перелічених засобів і способів не може гарантувати повної безпеки, то на практиці поєднують два і більше, залежно від конкретних умов.

Захисне заземлення - навмисне електричне з’єднання із землею або її еквівалентом металевих струмопровідних частин, на яких може з'явитися напруга.

Електричне з’єднання із землею необхідно розуміти як з’єднання корпусів електроустановок із заземлюючим пристроєм.

Заземлюючий пристрій - це сукупність заземлювача ізаземлюючого провідника.

Заземлювач - металевий провідник або група провідників, які безпосередньо дотикаються до землі.

Заземлюючі провідники -металеві провідники, що з’єднують заземлюючі частини електрообладнання іззаземлювачем.

 

Основне призначення захисного заземлення - запобігти ураженню струмом при дотиканні до корпуса та інших струмонепровідних частин електроустановки, на яких з'явилася напруга.

Для ефективності заземлюючого пристрою персонал повинен постійно стежити за тим, щоб опір заземлюючого пристрою не перевищував значень, встановлених спеціальними Правилами.

Заземлювачі, що застосовуються для заземлення електроустановок, бувають штучні (виключно для заземлення) і природні (металеві предмети, що знаходяться в землі і мають інше призначення).

Опір заземлюючого пристрою не повинен перевищувати 4-10 Ом залежно від характеру заземлення і конструкції електричних установок. З’єднання заземлюючих провідників виконують за допомогою зварювання.

Захисне занулення - навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним провідником металевих струмопровідних частин, на яких може з’явитися напру га.

Нульовий захисний провідник з’єднує корпус установки з глухо заземленою нейтральною точкою обмотки джерела струму (генератора) або його еквівалента (трансформатора). Таке з’єднання корпуса електроустановки з нульовою точкою джерела струму при пробиванні ізоляції на корпус призводить до виникнення електричного кола однофазного короткого замикання з малим опором. Оскільки сила струму короткого замикання при цьому буде значною, він призведе до вимикання пошкодженого обладнання (розплавлення плавких запобіжників або спрацювання автоматичних вимикачів).

Захисне відмикання - це швидкодіючий захист, що забезпечує автоматичне відмикання електричної установки при виникненні в ній небезпеки ураження людей електричним струмом.

Мала напруга - це напруга, номінальне значення якої не перевищує 42 В і яка застосовується з метою зниження небезпеки ураження електричним струмом. Малою напругою, як правило, живляться такі струмоприймачі. переносний електроінструмент, місцеве освітлення, переносні лампи тощо.

Подвійна ізоляція складається з робочої додаткової. Додаткова ізоляція доповнює роботу з метою захисту від ураження електричним струмом при її пошкоджені, оскільки в одному струмоприймачі існують два незалежних один від одного ступеня ізоляції, кожний з яких розрахований на номінальну напругу.

Тема: Безпека вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт.

План.

1. Безпека праці при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт.

2. Безпека праці при виконанні транспортних робіт.

1. Вантажно-розвантажувальні роботи в залежності від ступеня небезпеки поділяються на чотири групи:

- малонебезпечні (метали, лісо- та будматеріали),

- небезпечні (з огляду на великі габаритні розміри),

- пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт),

- небезпечні (предмети і речовини, котрі при транспортуванні, вантажно-розвантажувальних роботах і зберіганні можуть стати причиною вибуху, пожежі,
або пошкодження транспортних засобів, будівель і споруд, загибелі, каліцтва,
отруєння, опіків, опромінення або захворювання людей або тварин).

За масою одного місця вантажі поділяються на три категорії:

- масою менше 80 кг, а також сипкі,дрібноштучні,

- масою від 80-до 500кг,

- масою понад 500кг.

Особливих заходів безпеки слід дотримуватись при транспортуванні небезпечних речовин, котрі можуть викликати пожежі, вибухи, отруєння працівників. Небезпечні речовини поділяються на дев'ять класів 4 – вибухові речовини, 2 – гази, - З та 4 – легкозаймисті рідини, речовини і матеріали, 5 –окислювальні речовини, 6 – отруйні та інфекційні речовини, 7 – радіоактивні,8 – їдкі і корозійно активні речовини, 9 – інші.

На упаковці з небезпечними вантажами, крім стандартного маркування, повинні бути знаки небезпеки. Знак має форму квадрата, який окантований чорною рамкою, повернений на кут і поділений на два однакових трикутника. У верхньому трикутнику наносять символ небезпеки. У нижньому кутку нижнього трикутника робиться напис про небезпечність вантажу. Під ним можуть бути нанесені написи про заходи обережності

Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати під керівництвом відповідальної особи, що призначається адміністрацією підприємства. Ця особа перевіряє справність вантажопідіймальних механізмів, такелажу, пристосувань та іншого інвентарю, інструктує робітників, пояснюючи їм обов'язки, послідовність виконання операцій та значення застосованих при цьому сигналів. Вантажно-розвантажувальні роботи слід виконувати із застосуванням засобів малої механізації (візки, лебідки, вагонетки)та за допомогою підіймально-транспортного обладнання. Для штучних вантажів застосовують піддони, контейнери пакетоформувальні засоби, а для сипких – пневмотранспорт, що виключає забруднення повітря. При виникненні небезпечної ситуації особа, відповідальна за проведення робіт, повинна вжити запобіжних заходів або припинити їх.

Майданчики, де проводиться вантажно-розвантажувальні роботи, повинні мати рівне та тверде покриття або твердий ґрунт,мати ухил не більше 5*,а також природне і штучне освітлення.

До робіт з вантажопіднімальними пристроями допускають особи не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд і спеціальне навчання, склали іспит кваліфікаційній комісії і одержали посвідчення.

У випадку, коли вага вантажу перевищує 50кг,а також при підніманні вантажів на висоту понад 3 м слід застосувати засоби механізації.

До керування транспортними засобами допускаються особи, які досягли 18-ти років і мають посвідчення водія на право керування відповідним транспортним засобом. До керування тракторно-транспортними агрегатами допускаються особи, які мають практичний стаж роботи не менше двох років.

Перед випуском в рейс транспортних засобів бригадир або механік повинні перевірити справність рульового механізму, зчеплення, дію робочих гальм і стоянкового гальма, правильність укладення і кріплення вантажу, наявність і надійність страхувальних засобів до причепів, справність засобів звукової і світлової сигналізації, провести інструктаж з водієм, уточнюючи при цьому порядок руху, особливості маршруту.

Перед виконанням транспортних робіт колеса колісних тракторів встановлюють на максимальну ширину колії. Приєднання причепа повинно бути надійним із застосуванням знизу пальця і страхувального ланцюга або троса.

Рух транспортних засобів на території підприємства регулюється дорожніми знаками.

Безпека при роботі транспортних засобів значною мірою залежить від виду і властивостей (характеристик вантажу).За фізико механічними властивостями, принципом навантаження вантажі поділяються на такі категорії: навалочні, поштучні і наливні.

За масою поділяються на три групи: до 80 кг, 81-500 кг, 501кг і більше.

За ступенем безпеки відповідно до існуючих стандартів усі вантажі поділяються на 9 груп.

Кожна із цих груп вантажів вимагає особливих заходів, яких необхідно дотримуватися для їх безпечного перевезення. Правила перевезення цих вантажів регламентуються відповідними інструкціями. У деяких випадках умови і маршрут перевезення вантажу узгоджується з органами "Державтоінспекції".

Тема: Безпека експлуатації посудин, які працюють під

тиском

План

1. Поняття про посудини, що працюють під тиском.

2. Загальні вимоги до посудин, що працюють під тиском.

3. Розміщення посудин, що працюють під тиском.

4. Реєстрація посудин, що працюють під тиском.

5. Утримання, обслуговування та технічне посвідчення
посудин, що працюють під тиском.

6. Безпека при експлуатації котельних установок.

7. Безпека експлуатації компресорних установок.

8. Безпека при експлуатації трубопроводів.

9. Безпека експлуатації балонів.

До посудин, що працюють під тиском, належить:

- герметично закриті ємкості, які призначені для здійснення
хімічних і теплових процесів, а також для зберігання і перевезення
стиснутих, зріджених і розчинених газів і рідин,

- посудини, що працюють під тиском води з температурою вище
115°С, або іншої рідини з температурою, що перевищує температуру кипіння
при тиску 0,007 МПа (0,7 кгс/см), без врахування гідростатичного тиску,

- посудини, що працюють під тиском пари або газу, вищим 0,07
МПа (0,7 кгс/см²),

- цистерни і посудини для транспортування і збереження,
стиснутих газів, рідин і сипких тіл, в яких тиск вище 0,07 МПа (0,7 кгс/см)
утворюється періодично для їх випорожнення: борокомери.

2) Кожна посудин, що працює під тиском, повинна мати паспорт форматом 210*297мм у твердій обкладинці. У паспорті вказується реєстраційний номер. При передачі посудини іншому власнику разом з нею

передається паспорт. У паспорті наводиться характеристика посудини (робочий тиск, МПа, температура стінки, °С, робоче середовище та його корозійні властивості, місткість, м³), відомості про основні частини посудини (розміри, назва основного металу, дані про зварювання (паяння), дані про штуцери, фланці, кришки, і кріпильні вироби, про термообробку посудини та и елементів. Наводиться перелік арматури, контрольно-вимірювальних приладів та приладів безпеки. В паспорті також записуються відомості про місце знаходження посудини, вказується особа, відповідальна за справний стан і безпечну дію посудини. Записуються інші дані про встановлення посудини (корозійність середовища, проти корозійне покриття, теплова ізоляція) відомості про зміну і ремонт основних елементів посудини, що працюють під тиском та арматури. До паспорта вносяться дані щодо результатів опосвідчення. Після реєстрації посудини на останній сторінці записують реєстраційний номер та реєструючий орган.

3) Посудини повинні встановлюватися на відкритих майданчиках у місцях, що виключають скупчення людей, або в окремо розташованих будинках.

Допускається встановлення посудин:

1. У приміщеннях, що прилягають до виробничих будівель, за
умови відокремлення їх від будівлі капітальною стіною,

2. У виробничих приміщеннях у випадках, передбачених
галузевими правилами безпеки,

3. Із заглибленням у ґрунт за умови забезпечення доступу до
арматури і захисту стінок посудини від корозій під дією ґрунту та
блукаючих струмів.

Не допускається встановлювати посудини в житлових, громадських і побутових будинках, а також у прилеглих до них приміщеннях. Встановлення посудин повинне забезпечувати можливість огляду, ремонту та очищення їх як з внутрішнього, так і зовнішнього боку. Для зручності

обслуговування посудин повинні бути зроблені площадки і сходи. Для огляду і ремонту можуть застосовуватись колиски та інші пристрої, котрі не повинні порушувати міцності та стійкості посудини, а приварювання їх до посудини має бути виконане за проектом згідно з вимогами " Правил та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском "

4) Посудини до пуску їх в роботу повинні бути зареєстровані в ЕТЦ. Реєстрації в ЕТЦ не підлягають:

- посудини 1-ї групи, що працюють при температурі не вище
200°С, в яких добуток тиску в МПа (кгс/см²) на місткість в м³ (літрах) не
перевищує 0,05 (500), а також посудини 2, 3 і 4-ї груп, що працюють при
зазначеній вище температурі, в яких добуток тиску в МПа (кгс/см²)на
місткість в м³ (л1трах) не перевищує 1 (10000). Група посудин визначається
за табл.,

- посудини із стиснутим і зрідженим газами, призначені для
забезпечення паливом двигунів транспортних засобів, на яких вони
встановлені:

Реєстрація посудини здійснюється на підставі письмової заяви адміністрації власника посудини. Для реєстрації повинні бути подані:

- паспорт посудини встановленої форми,

- посвідчення про якість монтажу,

- схема включення посудини.

Посвідчення про якість монтажу складається організацією, що виконувала монтаж, і має бути підписане керівником цієї організації, а також керівником підприємства, яке є власником посудини, і скріплено печаткою.

- копія дозволу органів Держнаглядохоронпраці на монтаж посудини.
ЕТЦ зобов'язаний протягом п'яти днів з дня отримання заяви

розглянути подану документацію. При відповідності документації на посудину вимогам нормативної документації, ЕТЦ в паспорті посудини становить штамп про реєстрацію, пломбує документи і повертає її власнику

посудини. Про відмову в реєстрації повідомляється власнику посудини в письмовій формі із зазначенням причин відмови та з посиланнями на відповідні статті нормативних документів.

При перестановці посудини на нове місце або передані посудини іншому власнику, а також при внесені змін у схему її включення, посудина до пуску в роботу повинна бути перереєстрована в ЕТЦ. Для зняття з обліку зареєстрованої посудини власник зобов'язаний подати в ЕТЦ заяву про причини зняття і паспорт посудини. При відсутності паспорта заводом виготовлювачем скеровується його дублікат. У випадку відсутності дубліката ЕТЦ складає в установленому порядку новий паспорт за встановленою формою.

5) Обслуговування посудин може бути доручено особам, котрі досягли 18-річного віку, пройшли медичне обстеження, за відповідною програмою, атестовані і мають посвідчення на право обслуговування посудин. Навчання і атестація персоналу, який обслуговує посудини, повинні проводитися у професійно-технічних училищах, в учбово курсових комбінатах (курсах), а також на курсах, спеціально створених підприємствами, які мають дозвіл органів Держнаглядохоронпраці України, виданий на підставі висновку ЕТЦ, тощо можливості і умов виконувати вказані роботи навчальними закладами. Індивідуальна підготовка персоналу не дозволяється. Особам, які склали іспити, повинні бути видані посвідчення з вказівкою найменування параметрів робочого середовища посудин, до обслуговування, яких ці особи

допущені. посвідчення повинні бути підписані головою комісії.

Позачергова перевірка знань проводиться:

- при переході на інше підприємство,

- у разі внесення змін в інструкцію з режиму роботи і безпечного
обслуговування посудини,

- на вимогу інспектора Держнаглядохоронпраці України, або
відповідального по нагляду за технічним станом та експлуатацією посудин.

Посудини підлягають технічному опосвідченню до пуску в роботу, періодично в процесі експлуатації і в необхідних випадках – позачерговому. Технічні опосвідчення проводяться експертами ЕТЦ.

Позачергове опосвідчення посудин, що знаходиться в експлуатації, має бути проведено в таких випадках:

якщо посудина не експлуатувалася більше 12 місяців,

- якщо посудина була демонтована і встановлена на новому місці,

- якщо проводилась виправлення випинів або ум’ятин, а також реконструкція і ремонт посудини із застосуванням заварювання чи паяння елементів, що працюють під тиском,

- перед накладанням на стінки посудини захисного покриття,

- після відпрацювання розрахункового строку служби посудини, встановленого проектом, документації підприємства виготовлювача або іншою нормативною документацією,

- за вимогою інспектора Держнаглядохоронпраці України або
відповідального по нагляду за технічним станом та експлуатацією посудини.

Результати технічного опосвідчення повинно записуватися в паспорт посудини особою, яка проводила опосвідчення із указанням дозволених параметрів експлуатації посудини і строків наступних опосвідчень.

Якщо під час технічного опосвідчення будуть виявлені дефекти, що знижують міцність посудини, то експлуатація її може бути дозволена при знижених параметрах (тиск і температура).

Гідравлічне випробування посудин проводиться тільки при задовільних результатах зовнішнього і внутрішніх оглядів. При цьому величина пробного тиску може визначатись, виходячи із дозволеного тиску для посудини. Під пробним тиском посудина повинна перебувати протягом 5 хв., якщо відсутні інші вказівки підприємства-виготовлювача.

У випадках коли проведення гідравлічного випробування неможливе (велике напруження від ваги води у фундаменті міжповерхових покриттях або в самій посудині, утруднення з видаленням води, наявність у середині

посудини футерівки, що перешкоджає заповненню посудини водою), дозволяється заміняти його пневматичним випробуванням (повітрям або інертним газом) не такий самий пробний тиск.

Власник посудини несе відповідальність за своєчасну та якісну підготовку посудини до опосвідчення.

6) Котли з камерним спалюванням усіх видів палива із механічними
топками для твердого палива повинні мати автоматику безпеки.

Автоматика безпеки котлів котрі працюють на газоподібному або рідкому паливі, повинна припинити подачу палива при припиненні подачі електроенергії, несправності ланцюгів захисту, загасанні вогню в котлі.

Автоматика безпеки котлів з механічною топкою повинна відключати подачу палива і дуттьові вентилятори при припиненні подачі електроенергії.

На парових котлах повинні бути встановленні автоматичні звукові сигналізатори верхнього і нижнього граничних положень рівня води.

Парові і водогрійні котли при камерному спалюванні палива повинні бути обладнанні автоматичними приладами для припинення подачі палива при:

- згасання факела в топці,

- відключення димососів або припинення тяги,

- відключення всіх дуттьових вентиляторів,

- несправності автоматики безпеки.

 

7) Безпека експлуатації компресорних установок досягається
ретельною регламентацією застосовуваних зміщуваних матеріалів,
застосуванням систем охолодження та очищення. Змащування механізмів
(крім робочих циліндрів) здійснюється звичайними мастилами. При цьому
повинна бути виключено попадання мастила з картерного простору в
циліндр, та газів що стискаються, в картерний простір. Перед пуском
компресорів перевіряють наявність мастила. При високих тисках

використовують термічно стійкі, добре очищені мастила, здатні протистояти окислюванні дії гарячого повітря.

Оскільки наявність мастила в кисневих компресорах не допустима, то для їх змащування використовують дистильовану воду, з додаванням гліцерину або самозмащувальні втулки та поршневі кільця з графіту. Можна також використовувати вибухобезпечне графітове мастило та фторорганічні синтетичні мастила.

Системи охолодження компресорів поділяються на водяні та повітряні. Повітряне охолодження використовується в компресорах низького тиску малої продуктивності, а також у компресорах холодильних установок. Водяне охолодження використовується в компресорах високого тиску. Системи водяного охолодження вмикаються до пуску компресора і використовують сигналізацію та блокувальний пристрій для вимкнення компресора при перевищенні температури води вище допустимої.

8) Безпека експлуатації трубопроводів забезпечується їх правильним прокладанням, якісним монтажем, встановлення компенсаторів та необхідної арматури, влаштуванням у необхідних випадках обігрівання та дренажу, контролем їх технічного стану і своєчасним ремонтом.

Трубопроводи повинні мати сигнальне зафарбування в залежності від виду робочого тіла:

- вода - зелений

- пара - червоний

- повітря - синій

- гази спалимі і неспалимі - коричневий

- інші речовини - сірий.

Для того, щоб виділити вид небезпеки на трубопроводи наносять сигнальні кольорові кільця. Червоні кільця означають, що транспортуються вибухонебезпечні, вогненебезпечн1 речовини, легкозаймисті речовини, зелені – безпечні або нейтральні речовини, жовті – токсичні речовини.

Виявленню появи газу в повітрі робочої зони сприяє надання йому запаху. Прокладання трубопроводів на підприємствах буває підземним у пішохідних каналах (тунелях), у непрохідних каналах і безканальне безпосередньо у ґрунті. Наземне прокладання здійснюється на опорах, а надземне – на естакадах, колонах, стінах будинків.

З метою полегшення ремонту та монтажу фланцевих з’єднань їх слід розташовувати у зручних місцях. Забороняється розташовувати їх над проходами, робочими місцями, над електрообладнанням. На кожному фланцевому з’єднанні трубопроводу, по котрому транспортуються хімічні речовини, повинен бути захисний кожух, котрий запобігає викиду небезпечної речовини під тиском. З метою запобігання виникненню небезпечних теплових напружень на трубопроводах передбачаються компенсуючі елементи. Компенсація теплових напружень забезпечується використанням компенсаторів або влаштуванням трубопроводів із самокомплексацією. Коли трасою трубопроводу є ламана лінія, тоді можна забезпечити самокомпенсації за допомогою рухомих опор.

Важливим елементом трубопроводів є запобіжні клапани. Вони застосовуються для попередження виникнення в трубопроводі тиску, котрий перевищує допустимий.

Трубопроводи періодично підлягають зовнішньому огляду та гідравлічному випробуванню. При зовнішньому огляді визначається стан зварних і фланцевих з’єднань, сальників, перевіряються ухили, прогини, міцність несучих конструкцій. Здійснюється гідравлічне випробування встановленим тиском в залежності від матеріалу трубопроводу. Результати гідравлічного випробування вважаються задовільними, якщо тиск не впав, а у зварних швах, трубах, корпусах, арматури не виявлено ознак розривів, витікань.

9) Балони мають розраховуватись і виготовлятися за нормативною документацією, узгоджено з Держнаглядохоронпраці України. Балони повинні мати вентилі, щільно вкручені в отвори горловини. Балони для

стиснених, зріджених і розчинених газів місткістю більше 100 л. повинні бути забезпечені паспортом. На балоні місткість понад 100л. повинні встановлюватися запобіжні клапани. При груповому встановленні балонів допускається встановлення запобіжного клапана на всю групу балонів. Балони місткістю понад 100 л., які встановлюються як витратні ємності для зріджених газів, що використовуються як паливо на автомобілях та інших транспортних засобах, крім вентиля і запобіжного клапана повинні мати покажчик максимального рівня наповнення

Бокові штуцери вентилів для балонів, які наповнюються горючими газами, - повинні мати ліву різьбу, а для балонів, які наповнюються киснем та негорючими газами - праву. На верхні сферичній частині кожного металевого балона повинні бути вибиті (чітко видні) такі дані:

- товарний знак підприємства - виготовлювача

- номер балона

- фактична маса порожнього балона (кг.)

- дата (місяць, рік) виготовлення та наступного опосвідчення

- робочий тиск

- пробний гідравлічний тиск(П), МПа (кгс/кв.см)

місткість балонів в літрах

Експлуатація зберігання і транспортування балонів на підприємстві повинні здійснюватись відповідно до вимог інструкцій, затвердженої в установленому порядку. Робітники які обслуговують балони мають бути навчені і проінструктовані відповідно до чинної нормативної документації. При експлуатації балонів забороняється повністю виробляти газ, який в них знаходиться. Залишковий тиск газу в балоні повинен бути не менше 0,05 МПа(0,5 кгс/кв.см)

Наповнення балонів в яких відсутні надлишковий тиск газів, здійснюється після попередньої їх перевірки відповідно до інструкції підприємства - виробника.

Наповнені балони з насадженими на них башмаками мають зберігатися у вертикальному положенні. Для запобігання падінь балони треба встановлювати в спеціально обладнані гнізда, клітки або огороджувати бар’єром. Балони які не мають башмаків можуть зберігатися в горизонтальному положенні на дерев'яних рамах або стелажах. Під час зберігання на відкритих площадках дозволяється укладати балони в штабелі з прокладками з шнурка, дерев'яних брусів або гуми між горизонтальними рядами.

Переміщення балонів у пунктах наповнення і споживання газів має здійснюватися на спеціально пристосованих для цього візках або за допомогою інших пристроїв. Перевезення наповнених газами балонів має здійснюватися на ресорному транспорті, або на автокарах у горизонтальному положенні, обов'язково з прокладками між балонами. Для прокладок можуть застосовуватись дерев'яні бруси з вирізками для балонів, а також вірьовочні чи гумові кільця товщиною не менше 25 мм (по два кільця на балон) або інші прокладки, які захищають балони від ударів один об другий. Транспортування і зберігання балонів мають здійснюватись з накрученими ковпаками. Транспортування балонів для вуглеводних газів здійснюється відповідно до “Правил безпеки в газовому господарстві”. Зберігання наповнених балонів на підприємстві наповнювачі до видачі їх споживачам допускається без допоміжних ковпаків. Перевезення балонів автомобільним, залізничним, водним і повітряним транспортом повинно здійснюватись згідно з галузевими правилами перевезення відповідних транспортних міністерств.