Виробничий травматизм,професійне захворювання й отруєння

Загальні положення

Стаття 1. Визначення понять і термінів

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльностіРоботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом). Стаття 2. Сфера дії Закону.Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих. Стаття 3. Законодавство про охорону праці….Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актівЯкщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору. Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції УкраїниВерховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

2)Права на безпечну працю забезпечуються тим, що держава закріплює за собою функції управління охороною праці. Держава гарантує відповідні права працівників на безпечну працю та встановлює обов’язки роботодавців на забезпечення відповідних умов праці найманих працівників.Структура прав працівників і обов’язків роботодавців, що забезпечують гарантію громадян на охорону праці. 1.Права громадян на охоронупраці при укладенні трудового договору (стаття 5 закону „Проохоронупраці”).Права працівників на охорону праці під час роботи (стаття 6) Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуальногоз ахисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'яа бо для людей, які його оточують, або для виробничого

середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці, а також страхового експерта з охорони праці. За період простою з означених причин, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку. Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

 

 

3) Організація охорони праці на підприємстві покладається на роботодавця. Останній зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, відповідальних за вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;- забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань- організовує проведення аудиту охорони праці,;- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, безоплатно забезпечує працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, - організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.Відповідно до Закону України "Про охорону праці" працівник зобов'язаний:- дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;- знати і дотримуватися вимог нормативно-правових актів з охорони праці, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;- проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.За порушення зазначених вимог працівник несе безпосередню відповідальність.

 

4) Організація роботи щодо забезпечення безпеки праці в підрозділах ДСНС У здійснюється згідно із Законами України „Про охорону праці” та „Про пожежну безпеку”, відповідними нормативно-правовими актами України, нормативними документами МНС України, а також цими Правилами в обсязі та порядку, передбаченими для відповідних професій. Керівники підрозділів ДСНС, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління ДСНС У,безпосередні керівники робіт та інші посадові особи), повинні забезпечувати виконання вимог цих Правил у межах покладених на них завдань та функціональних обов’язків відповідно до законодавства щодо забезпечення охорони праці.. Головним органом у системі ДСНС У, що забезпечує своєчасне здійснення заходів щодо організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці працівників є Відділ охорони праці та безпеки життєдіяльності ДСНС У. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників проводяться у порядку, встановленому в підрозділах ДСНС У, який відповідає вимогам Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці. У підрозділах ДСНС У з кількістю працюючих 50 і більше осіб керівник підрозділу своїм наказом створює службу охорони праці відповідно до Типового положення про службу охорони праці. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівнику підрозділу. Працівники, під час приймання на роботу та періодично повинні проходити інструктажі з питань охорони праці

5)Нормативно-правові акти з ОП Нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) — це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання. нормативно-правові акти, які поширюються на декілька видів економічної діяльності;нормативно-правові акти за основними видами економічної діяльності. Кодування НПАОП має наступний вигляд (цифра позначена знаком Х): НПАОП ХХ.Х-Х.ХХ-ХХ Перших три цифри показують вид економічної діяльності (група, клас) Подальші цифри Х.ХХ: перша визначає вид НПАОП; дві останні визначають порядковий номер в межах реєстру. Види НПАОП (в уніфікованій формі для однакового застосування) мають таке цифрове позначення:
правила -1 переліки -2 норми 3 положення-4 інструкції,порядки 6,інші.Останні дві цифри вказують на рік затвердження документа. В Україні створено державний реєстр нормативно-правових актів з охорони праці (реєстр НПАОП). Зміни у реєстрі публікуються в журналі «Охорона праці». Одночасно створений і підтримується електронний варіант Реєстру НПАОП.

6) Державне управління охороною праці здійснюють Кабінет Міністрів України;Державний департамент промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду; міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади місцева державна адміністрація, органи місцевого самоврядування. З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:Державний департамент промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду (Держпромгірнагляд);спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (зараз цим органом є Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду

7)Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:- Державний комітет України з нагляду за охороною праці (Держнагляд-охоронпраці);органи Головної державної інспекції з нагляду за ядерною безпекою Міністерства екології та природних ресурсів України; органи державного пожежного нагляду Державного департаменту пожежної безпеки Міністерства внутрішніх справ України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування та діють відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відпові­дальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з законодавством.

8) За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці (рис 3 8), створення перешкод для діяльності посадових осіб, органів державного нагляду і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної і кримінальної відповідальності згідно із законодавством Дисциплінарна відповідальність. Дисциплінарна відповідальність накладається у вигляді догани, звільнення з роботи Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Адміністративна відповідальність. До адміністративних порушень можна віднести протиправні дії чи бездіяльність, спрямовані на створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників професійних спілок Адміністративна відповідальність регулюється Кодексом про адміністративні правопорушення і реалізується у вигляді накладання штрафів на працівників і, зокрема, службових осіб підприємств, установ, організацій, а також громадян - роботодавців чи уповноважених ними осіб Матеріальна відповідальність. Підставою для такої відповідальності на працівника є наявність прямої дійсної шкоди, вина працівника (умисел або необережність), протиправні дії (бездіяльності) працівника, а також наявність причинного зв'язку між виною, протиправними діями працівника. Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці (недотримання загальнодержавних, галузевих та локальних правил, інструкцій та інших підзаконних актів настає за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, якщо це порушення створило небезпеку для життя або здоров'я громадян. Порушення спеціальних правил, що забезпечують безпеку робіт, становлять окремі склади злочину і для кожного з них передбачено відповідальність в Кримінальному кодексі України

9) Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р.. № 3281. Державний комітет України по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) є центральним органом державної виконавчої влади,підвідомчим Кабінету Міністрів України. Комітет реалізує державну політику в галузі охорони праці, здійснюєдержавний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів зохорони праці і при користуванні надрами. 2. Держнаглядохоронпраці у своїй діяльності керується Конституцією ізаконами України, постановами Верховної Ради України, указами ірозпорядженнями Президента України, декретами, постановами ірозпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. У межахсвоїх повноважень Комітет організує виконання актів законодавства України іздійснює систематичний контроль за їх виконанням.
Комітет узагальнює практику застосування-актів законодавства з питань, щовходять до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконаленнята вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України. 3. Основними завданнями Держнаглядохоронпраці є: комплексне управління охороною праці на державному рівні; здійснення державного нагляду за додержанням у процесі трудової діяльностівимог законодавчих та інших нормативних актів щодо безпеки, гігієни праці йвиробничого середовища, а також за проведенням робіт по геологічномувивченню надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральноїсировини; проведення експертизи проектної документації і видача дозволів на введенняв експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об'єктів. і засобіввиробництва; координація науково-дослідних робіт з питань охорони праці і підвищенняефективності державного нагляду за охороною праці;розвиток у встановленому порядку міжнародних зв'язків з питань нагляду таохорони праці.

10)Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівнику підрозділу. Служба охорони праці створюється в органах і підрозділах МНС України для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці, проходження служби та під час виконання завдань за призначенням працюючих та осіб рядового і начальницького складу (далі - особовий склад).. Служба охорони праці створюється як окремий підрозділ в органах і підрозділах МНС України з кількістю працюючих або особового складу 50 і більше осіб.В органах і підрозділах МНС України з кількістю працюючих або особового складу менше 50 осіб функції служби охорони праці може виконувати в порядку сумісництва (суміщення) особа, яка має відповідну підготовку.В органах і підрозділах МНС України з кількістю працюючих або особового складу менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше трьох років і пройшли навчання з охорони праці.Служба охорони праці головних управлінь (управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі утворюється як окремий структурний підрозділ, структура та чисельність якого визначається керівником головного управління (управління) залежно від обсягу, характеру та складності робіт (сектор, головний фахівець, головний спеціаліст, начальник служби з охорони праці). Спеціаліст служби охорони праці повинен мати повну або базову вищу освіту відповідного напрямку підготовки або післядипломну освіту в галузі управління. Стаж роботи з охорони праці за професією: для магістра або спеціаліста - не менше 2 років, бакалавра - не менше 3 років. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці спеціалістів служби проводяться в установленому законодавством порядку під час прийняття на роботу та періодично один раз на три роки.. Координує та здійснює методичне керівництво роботою служби охорони праці органів і підрозділів МНС України відділ медичного забезпечення та охорони праці Управління медичного забезпечення та з питань створення і впровадження Системи 112.

12)Основою законодавства України з охорони праці є Конституція України, що гарантує громадянам право на безпечні й здорові умови праці й система законодавчих актів України, спрямованих на реалізацію цього конституційного права.Основними законодавчими актами цієї системи є наступні Закони України:«Про охорону праці».«Про охорону здоров'я».«Про пожежну безпеку».«Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, що привели до втрати працездатності».«Про використання ядерної енергії і радіаційний захист»«Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення».«Про цивільну оборону».Кодекс законів «Про працю України».

Охорона праці -- це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Працівник зобов'язаний:· дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;· знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;· проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.Начальнику підприємства потрібно:Створити службу охорони праці,Розробити та затвердити на підприємстві положення, інструкції та інші акти з охорони праці.Організувати проведення інструктажів з питань охорони праці.Забезпечити навчання і перевірку знань з питань охорони праці.Подбати про проведення медичних оглядів.Забезпечити працівників засобами індивідуального захисту.Провести атестацію робочих місць.

13) Системи стандартів безпеки праці (ССБП)- це комплекс взаємозв’язаних державних стандартів, які містять вимоги, норми і правила, направлені на забезпечення безпеки, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. на державному, галузевому рівнях. Принцип побудови цієї системи регламентується Держстандартом "Основні положення". Нині ССБП встановлює такі вимоги: до організації робіт та організаційно-методичному положенню по побудові системи; виробничому устаткуванню й процесам; засобам захисту працюючих; безпеки будівель 1 споруд, а також нормам по видах небезпечних І шкідливих виробничих факторів. У Державній стандартизації для ССБП встановлена система, зашифрована під цифрою 12, і п'ять діючих підсистем, що мають: шифр підсистеми, найменування підсистеми:0 - організаційно-методичні стандарти;1 - стандарти вимог і норм по видам небезпечних і шкідливих виробничих факторів;2 - стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання;3 - стандарти вимог безпеки до виробничих процесів;4 - стандарти вимог безпеки до засобів захисту робітників;5 - стандарти вимог безпеки до будівель та споруд; 6-9 - резерв.

 

14) П о с т а н о в а від 30 листопада 2011 р. N 1232 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».Найбільш складним і відповідальним етапом у розслідуванні нещасних випадків, травм є встановлення їх причин. Аналізу нещасних випадків передує їх класифікація за причинами Технічні причини - залежать від рівня досконалості технологічних процесів, конструктивних хиб устаткування, недостатності механізації та автоматизації важких робіт, недосконалості огороджень, захисних пристроїв, засобів сигналізації і блокувань, міцностних дефектів матеріалів, невідомих раніше небезпечних властивостей оброблюваних об'єктів. Ці причини іноді називають конструкторськими або інженерними. Організаційні причини - цілком залежать від рівня організації праці на підприємстві. До них, наприклад, відносяться недобудови на території промислового об'єкта, захаращені проїзди, проходи; порушення правил експлуатації устаткування, експлуатації транспортних засобів, інструмента; хиби в організації робочих місць, у навчанні робітників безпечним методам праці. Санітарно-гігієнічні причини - перевищення значень ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони, недостатнє або нераціональне освітлення, збільшені рівні шуму, вібрацій та наявність різноманітних випромінювань вище припустимих значень, порушення правил особистої гігієни. Психофізіологічні причини, до яких слід віднести фізичні і нервово-психічні перевантаження. Людина може чинити помилкові дії через стомлення, викликане великою фізичною перевтомою, перевантаженнями - статичними і динамічними, розумовим, перенапругою аналізаторів (зорового, слухового), монотонністю праці - стреси (англ. - напруженість, стан організму, який передує хворобам, нещасним випадкам). Часто ці чинники називають людськими факторами.

До професійних хвороб належать насамперед хвороби, що виникають внаслідок безпосередньої дії на людей виробничих шкідливих факторів, а також ті, що за певних виробничих умов розвиваються значно частіше, ніж звичайно. Найпоширенішими професійними чинниками, які впливають на організм робітників сільського господарства є: - хімічні речовини, що широко використовуються для захисту рослин від шкідників та захворювань; - вібрація та шум, пил рослинного й тваринного походження; - перенапруження окремих органів і систем, що виникає у відповідь на тривале навантаження на одні і ті самі нервово-м'язові групи; -біологічні чинники (мікроорганізми) - збудники заразних хвороб, що передаються від тварини людині.

15) ШКІДЛИВІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЛЮДИНУ. У природі і життєдіяльності людини майже неминучі шкідливі фактори, які впливають на організм і часто його послаблюють. Одна із систем органів, яка часто відчуває на собі шкідливий вплив, - травна. Мета людини - відчувати себе в будь-якому середовищі в безпеці. Носіями (субстратами) небезпечних і шкідливих факторів можуть бути: предмети праці, продукти праці, знаряддя праці, енергія, природно-кліматичне середовище, флора, фауна, люди. Самі фактори представлені не тільки параметрами, але й впливом, спрямованим на певний даний об'єкт. Для того щоб визначити можливість впливу факторів на людину необхідно знати: · Діючі на організм фактори і вид їхнього впливу. ·Рівень впливу - Об'єкта на людину при його стабільному функціонуванні. - В екстремальних ситуаціях і віддалені наслідки. · Принцип зниження негативних впливів з метою виключення ймовірності ризику, який може призвести до небажаних наслідків на людину. · Умови і можливість контролю діючих факторів і навколишнього оточення і ситуації.
Вплив можна представити як: адитивна, кумулятивне, синергічну, що викликає замішання. Важливою умовою в БЖД є і здатність людини визначити заздалегідь багаторівневість діючого фактора, яка полягає в послідовному дії одного і того ж фактора певної сили або інтенсивності за короткий проміжок часу. Така дія фактора може привести людину до шоку - втрати свідомості і навіть до летального результату.

 

18) ЗАХИСТ ЛЮДИНИ ВІД НЕБЕЗПЕЧНИХ І ШКІДЛИВИХ ФАКТОРІВ

відносно джерела звуку, боротьба з шумом поділяється на:

· засоби, що знижують шум у джерелі його виникнення;

· засоби, що зменшують шум на шляху його поширення.

До заходів зменшення шуму в джерелі його виникнення відноситься поліпшена конструкція машин, застосування матеріалів, що не створюють сильних звуків, забезпечення мінімальних допусків, зміна прямозубих шестерень шевронними і т. ін.

До заходів зменшення шуму на шляхах його поширення відносяться такі методи як:

· акустичні;

· архітектурно-планувальні;

· організаційно-технічні.

До акустичного методу відноситься зменшення шуму шляхом звукопоглинання та звукоізоляції. Звукопоглинання базується на перетворенні енергії звукових коливань часток повітря на теплоту за рахунок втрат на тертя в порах звукопоглинаючого матеріалу. Звукоізоляція, як метод зниження шуму на шляху його поширення, базується на відбитті звукової хвилі, що падає на екран, перегородку, огородження та ін. Ефективним звукоізоляційним матеріалом є метал, бетон, дерево та інші щільні матеріали. Крім наведених колективних методів боротьби з шумом використовують засоби індивідуального захисту (ЗІЗ). Сюди належать протишумові навушники, що закривають слухову раковину ззовні і протишумові вставки, що закривають слуховий прохід. До ЗІЗ належать також протишумові шоломи, що закривають голову, і маски, які використовуються разом з навушниками. До профілактичних заходів щодо попередження професійної слухової патології належить скорочення часу контакту людини з шумом, влаштування короткочасних перерв для відновлення слухової функції, суміщення професій, попередні та періодичні медичні огляди. Термін проведення яких залежить від рівня шуму (від 1 разу на 3 роки до щорічного).

16 ) НЕБЕЗПЕЧНІ ФАКТОРИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЛЮДИНУ. Всі фактори класифіковані по ряду ознак, основним з яких є характер взаємодії з людиною.За цією ознакою фактори поділяються на три групи: активні, активно-пасивні, пасивні.До активної групи належать фактори, які можуть вплинути на людину за допомогою ув'язнених у них енергетичних ресурсів.По виду енергії фактори цієї групи поділяються на наступні підгрупи: механічні, термічні, електричні, електромагнітні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.До пасивно-активної групи належать фактори, що активізуються за рахунок енергії, носієм якої є людина і елементи природного та виробничого середовища. Наприклад, гострі (колючі та ріжучі) нерухомі предмети і елементи; незначний коефіцієнт тертя між дотичними поверхнями, нерівності поверхні, по якій переміщується людина і машини в процесі діяльності, ухили і підйоми.До пасивних факторів відносяться фактори, які проявляються опосередковано в часі. Ці чинники виникають за такими ознаками:

небезпечним властивостям, пов'язаних з корозією металів;

утворенням накипу на поверхнях;

недостатньою міцністю і стійкістю конструкцій;

високих навантажень на механізми і машини і т.п.

Формою прояву цих факторів є руйнування, загоряння, вибухи та інші види аварій і катастроф.Слід розглянути чинники, вплив яких характеризуються наступними ознаками:Можливим характером дії на організм людини.* Структурою або будовою.* Наслідками.* Збитками.За можливого характером дії на людину розрізняють безпосередні й опосередковані фактори.Чинники, що роблять безпосередній вплив на організм людини, характеризуються дією самої величини параметрів.Наприклад, шум по впливу характеризується рівнем інтенсивності, рівнем гучності, середньою геометричною частотою.Вібрація - амплітудою, рівнем коливальної швидкості, частотним діапазоном.Світловий клімат - освітленістю, силою світла, яскравістю і кольором фону, контрастністю між об'єктом розрізнення і фоном.Дія непрямих факторів, як правило, носить прихований характер і їх прояв можливо раптово, як за часом, так і за спрямованістю, і за інтенсивністю впливу.За структурою або будовою розрізняють прості і похідні чинники.Прості чинники - це фактори спрямованої дії різних потенційних небезпек. Так, до них можна віднести електричний струм, високу забрудненість повітря, гідросфери та ін.Похідні - чинники, що породжуються взаємодією простих факторів. Наприклад, вибухи, пожежі.За наслідками розрізняють фактори, що викликають стомлення людини і його захворювання, а також травматизм, аварії, пожежі,катастрофи та НС.Отже, основним завданням БЖД є забезпечення умов, спрямованих на збереження здоров'я та життя працюючих, як трудового ресурсу країни.У розглянутій ланцюга сукупних факторів, що впливають на здоров'я людини, і створюють небезпеку, остання може призвести до зміни не тільки генетичних особливостей самої особистості і (або) її потомства, а й способу життя в результаті придбаних залежностей (наркоманія, алкоголізм).

 

17) ФАКТОРИ ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА УМОВИ ПРАЦІ

Несприятливі умови праці примушують організм людини витрачати енергію на переборювання впливу шкідливих факторів Дія несприятливих умов праці може бути також причиною захворювань робітників - професійних чи виробничо зумовлених.

Безпека - це стан умов праці, при якому з визначеною ймовірністю виключена небезпека, тобто можливість пошкодження здоров'я людини. Безпека - головна мета охорони праці. Отже, охорона праці - це засіб досягнення безпеки людини на виробництві шляхом усунення небезпечних і шкідливих факторів.

Повніший аналіз умов та безпеки праці можна здійснити, враховуючи такі фактори(ГОСТ 12.0.003-74):

· рухомі машини та механізми;

· незахищені рухомі елементи виробничого обладнання;

· вироби, заготовки, матеріали, що переміщуються;

· підвищення запиленості та загазованість повітря робочої зони;

· підвищення або зниження температури поверхні обладнання, матеріалів, повітря робочої зони;

· підвищений рівень шуму на робочому місці, інфразвукових та ультразвукових коливань, вібрації;

· підвищений або понижений барометричний тиск у робочій зоні та його різка зміна;

· підвищену або понижену відносну вологість, рухомість та іонізація повітря;

· небезпечний рівень напруги в електричному ланцюгу, замикання якого може пройти через тіло людини;

· підвищений рівень статичної електрифікації та електромагнітних коливань;

· підвищена напруженість електричного чи магнітного поля;

· відсутність або нестача природного світла;

· понижена контрастність;

· прямий або відбитий блиск;

· підвищена пульсація світлового потоку;

· підвищений рівень ультрафіолетової та інфрачервоної радіації;

· нервово-психічні навантаження.

Перелічені фактори відносяться до небезпечних та шкідливих. Вони проявляються раптово або поступово. Раптове виникнення небезпеки супроводжується травматичними наслідками - виробничими травмами. Поступовий вплив небезпечних факторів спричиняє професійні захворювання або хронічне отруєння. Отже, поняття "шкідливість" входить в поняття "небезпека".Небезпека - це такий стан умов праці, коли людина з певним ступенем ймовірності підлягає дії небезпечних або шкідливих факторів.Діяльність людини, супроводжувана потенційною небезпекою, може призводити до травм, захворювань, погіршення самопочуття та інших наслідків.

 

19) ПРОФЕСІЙНА НЕБЕЗПЕКА І ШКІДЛИВІСТЬ НА ВИРОБНИЦТВІ

Залежно від виробничих обставин в процесі праці організм людини сприймає комплекс чинників, що можуть позитивно або негативно впливати на стан її здоров‘я та рівень працездатності.Залежно від інтенсивності та часу дії ці чинники можуть бути небезпечними або шкідливими. Небезпечними називаються чинники, здатні при відповідних умовах викликати гостре порушення здоров‘я або загибель організму; шкідливими – чинники, що чинять негативний вплив на працездатність або викликають професійні захворювання і інші професійні наслідки.Організм людини може пристосуватися до виробничих умов лише тоді, коли шкідливі або небезпечні чинники не досить активні і їх рівень знаходиться в межах гранично допустимих нормативних значень. Якщо ж шкідливі і небезпечні чинники виробничого середовища досить активні, тоді організм людини не в змозі до них пристосуватися і його нормальне функціонування порушується, а стан здоров‘я погіршується внаслідок чого виникають виробничі травми або професійні захворювання.Відповідно до державного стандарту шкідливі і небезпечні чинники за дією та природою впливу поділяються на чотири класи: фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні.

До фізичних шкідливих та небезпечних чинників належить шум, вібрація і інші коливальні впливи, іонізуючі і неіонізуючі випромінювання, кліматичні параметри (температура, вологість і рух повітря), атмосферний тиск, рівень освітлення, а також фіброгенний пил і т.ін.До хімічних шкідливих і небезпечних чинників за характером впливу на організм людини належать токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні та мутагенні речовини різного агрегатного стану, що здатні викликати будь-які загальні, місцеві або віддалені в часі негативні наслідки на організм. За шляхами проникнення в організм людини вони можуть діяти через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряні покрови та слизові оболонки.

До біологічних шкідливих та небезпечних чинників належать патогенні мікроорганізми, мікробні препарати, біологічні пестициди, сапрофітна спороутворююча мікрофлора, мікроорганізми – продуценти мікробіологічних препаратів.

До психофізіологічних небезпечних й шкідливих виробничих чинників за характером їх дії належать фізичні статичні й динамічні перевантаження-піднімання й перенесення вантажів, незручне положення тіла, тривалий тиск на шкіру, суглоби, м‘язи та кістки; фізіологічно недостатня рухова активність (гіподинамія); нервово-психічні перевантаження – розумове перевантаження, емоційні навантаження, перенапруга аналізаторів.Найбільш характерними специфічними наслідками впливу шкідливих й небезпечних чинників є виробничі травми і професійні захворювання.

Між виробничими небезпечними й шкідливими чинниками досить важко провести відповідну межу. Один і той же виробничий чинник за природою своєї дії може одночасно належати до різних класифікаційних груп. Наприклад, виробничий пил залежно від походження та інших характеристик може спричинити легеневий фіброз або травмування очей або інших ділянок тіла; іонізуюча радіація може викликати променеву хворобу або спричинити променеве смертельне ураження («смерть під променем»); шум може бути причиною професійного невриту або слухової травми і т. ін.

ВИРОБНИЧИЙ ТРАВМАТИЗМ,ПРОФЕСІЙНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ Й ОТРУЄННЯ.

При правильній організації праці, дотриманні технологічної і трудової дисципліни процес виробничої діяльності відбувається без випадків травматизму, професійних захворювань та аварій, а при відхиленні від затвердженої технології робіт, порушенні режимів експлуатації обладнання, техніки безпеки та виробничої санітарії можуть виникати ситуації, що спричиняють травмування або професійні захворювання.Характерною особливістю травматичних випадків є їх раптовість та короткочасність періоду виникнення. На відміну від цього професійні захворювання виникають, як правило, через довгострокову дію на працівників шкідливого виробничного чинника, що впливає на працездатність або здоров’я людини. Травмування – це раптове порушення анатомічної цілісності організму або його функцій через короткочасну дію будь-якого зовнішнього чинника внаслідок чого настає тимчасова або постійна втрата працездатності.Збіг обставин, за яких виникає травмування працюючих, розглядається як небезпечна подія, що призвела до нещасного випадку.Нещасним випадком називається випадок з працівником при виконанні ним трудових обов’язків під дією небезпечного виробничого чинника. Нещасні випадки за тяжкістю наслідків бувають: легкі, тяжкі й смертельні. Ступінь тяжкості нещасного випадку встановлюють лікарняні заклади, де потерпілий перебував на лікуванні.Легким вважається нещасний випадок, що призвів до незначної втрати працездатності, яка відновлюється без суттєвих змін у стані здоров’я потерпілого.

Тяжким є нещасний випадок, що призвів до довгострокової втрати працездатності або закінчився переходом потерпілого на тимчасову чи постійну інвалідність.

Больові процеси, що розвиваються в організмі при нещасних випадках обумовлюються з одного боку, характером і ступенем ушкодження тканин та органів, з іншого – місцевою або загальною реакцією організму на травмуючий чинник.Больова реакція організму може спричинятися механічною, тепловою, хімічною, електричною або комбінованою дією виробничих небезпечних чинників.Від сили й тривалості дії травмуючого чинника та локалізації травми залежить відповідна реакція організму, що може проявитися у місцевому виливі крові, запальному процесі, омертвінні (некрозі) та загибелі тканини, органів або навіть людини.За характером ушкоджень розрізняють такі види травм: рани, забиття, переломи, вивихи,опіки, теплові і термічні удари і таке інше.

Механічні травматичні ураження організму можуть бути відкритими або закритими та супроводжуватися крововиливами в тканини та порожнини тіла, а поранення крупних судин може виявитися смертельним.Термічні ураження спричиняються дією на тканини високих (опіки) і низьких(відмороження) температур.Хімічні ураження призводять до хімічних опіків, що спричиняються дією на тканини кислот, лугів, отруйних і токсичних речовин.В умовах техногенного середовища можуть виникати психічні виробничі травми під дією тяжких, раптових емоційних переживань(нервове потрясіння, екстремальна ситуація, переляк, страх і т. ін.). Психічні травми можуть спричиняти гострі реакції у вигляді втрати свідомості, шокового стану, аж до тривалого патологічного ураження організму –неврозу, посіпування і т.ін.Залежно від обставин травми поділяються на виробничі й невиробничі.

21) ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

наказ 312 від 07.05.2007.

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Із цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

• розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

• забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

• впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

• забезпечує належне утримання будівель та споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

• організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів з усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

• розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами підприємства з охорони праці;

• здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поведінки з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

• організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення нормативно-правових актів з охорони праці. Служба охорони праці створюється роботодавцем на підприємстві з кількістю працівників 50 і більше. На підприємстві з кількістю працівників менше 50 осіб функції цієї служби можуть виконувати у порядку сумісництва особи, що пройшли перевірку знань з охорони праці відповідними державними службами. Якщо кількість працівників менше 20 осіб, для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю і прирівнюється до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

 

 

22) СЛУЖБА ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Служба охорони праці створюється роботодавцем на підприємстві з кількістю працівників 50 і більше. На підприємстві з кількістю працівників менше 50 осіб функції цієї служби можуть виконувати у порядку сумісництва особи, що пройшли перевірку знань з охорони праці відповідними державними службами. Якщо кількість працівників менше 20 осіб, для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю і прирівнюється до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:

• видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

• вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

• зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників;

• надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.