Поняття негативної і позитивної свободи вперше запроваджено:
Дж. Міллом
Б. Констаном
М. Адлером
І. Берліном
Негативна свобода визначається через аналіз:
зовнішніх чинників активності;+
внутрішніх чинників активності
відсутності чинників активності;
Позитивна свобода визначається через аналіз:
зовнішніх чинників активності;
внутрішніх чинників активності;+
відсутності чинників активності;
Яким принципом обумовлюється поділ на два концептуальні напрямки щодо визначення позитивної і негативної свободи:
принципом поділу на внутрішні і зовнішні чинники свободи;+
принципом віднесення чинників свободи до політичного режиму;
принципом визначення міри приватності;
принципом визначення міри публічності;
Поділ філософських підходів до свободи на позитивні й негативні її концепції обумовлюється:
визначенням ролі індивідуальної свободи;+
визначенням ролі держави щодо свободи людини;
визначенням ролі освіти щодо свободи людини;
запереченням ролі громади щодо індивідуальної свободи;
Б. Констан належить до філософів, які:
визнавали позитивну політичну свободу;
визнавали негативну політичну свободу;+І
Ж.Ж. Руссо належить до філософів, які:
визнавали позитивну політичну свободу;+
не визнавали позитивну політичну свободу;
Дж. С. Мілл належить до філософів, які:
визнавали позитивну політичну свободу;
визнавали негативну політичну свободу;+
Г. Ф. Геґель належить до філософів, які:
не визнавали позитивну політичну свободу;+
визнавали позитивну політичну свободу;
З погляду Ж. Ж. Руссо, в основі позитивної політичної свободи лежить:
загальна воля суспільства;+
індивідуальна воля людини;
приватна сфера;
автономна сфера життя індивіда;
З погляду позитивного розуміння свободи, свобода і жадання:
перебувають у безпосередньому внутрішньому зв’язку;+
не перебувають у внутрішньому зв’язку
перебувають у зовнішньому зв’язку
Між відчуттям свободи і відчуттям щастя людини:
існує прямий зв'язок;
немає прямого зв’язку+
Республіканська концепція і політика свободи базується на:
концепті негативної свободи;
на концепті позитивної свободи;
на концепті статусної негативної свободи;+
Республіканська політика й концепція свободи виходить з передумов:
визнання недопустимості втручання в приватне життя людини;
визнання недопустимості домінування над людиною;+
визнання абсолютної свободи людини;
визнання державної влади як такої, що має право втручатися в приватне життя індивіда.
Визначення свободи через принципи контролю над людиною стосується:
негативного значення свободи;+
позитивного значення свободи;
Визначення свободи людини через принципи дозволу її самостійної активності стосується:
негативного значення свободи;+
позитивного значення свободи;
Нездатність людини досягти бажаної мети:
завжди свідчить про відсутність політичної свободи; +
не свідчить про відсутність політичної свободи;
Нездатність людини досягнути бажаної доброчнесної мети:
свідчить про відсутність політичної свободи;+
може свідчити про відсутність внутрішньої свободи;
Ісая Берлін під негативною свободою, зокрема, розуміє:
обмеження, викликані фізичною неповносправністю;
обмеження, викликані природними перешкодами;
невтручанням з боку інших людей чи інституцій;+
У філософії свободи поняття «невтручання» й «домінування»:
несуть синонімічне значення;
їхнє значення щодо впливу на свободу особи є відмінним;
не мають прямого відношення для характеристики свободи людини;
стосуються винятково політичного простору свободи; +
Твердження про те, що: «Кожна вимога громадських свобод та особистих прав, кожний протест проти експлуатації та приниження, проти втручання державної влади, масового гіпнозу звичаю чи організованої пропаганди, виростає з індивідуалістичної й широко обговорюваної концепції людини» - належить:
Дж. С. Міллю;
Б. Констану;
І. Берліну;+
Ж.Ж. Марітену;
Т. Пейну;
Свобода, що полягає в пануванні над собою, за означенням І. Берліна:
належить до негативної свободи;
належить до позитивної свободи;+
Визначення «справжньої» мети людського життя й ототожнення її зі свободою, на думку І. Берліна, веде до концепту:
позитивної свободи;+
негативної свободи;
Визначення державою чи політичною силою «справжньої» мети людського життя й ототожнення її зі свободою, на думку І. Берліна,веде:
до нехтування індивідуальної свободи людини;+
до гарантування індивідуальної свободи людини;
Сентенція Т. Г. Ґріна «Ідеал справжньої свободи полягає в максимальній можливості для всіх членів людського суспільства без винятку найкраще виявити себе», на думку І. Берліна, є формулою для:
здійснення реальної індивідуальної свободи;
виправдання найгірших деспотичних вчинків;+
І. Берлін вважає віру людей в те, що «свобода – це раціональне самокерування»:
може служити реальною підставою для здійснення суспільної свободи;
несе загрозу для здійснення суспільної свободи; +
не має значення для здійснення суспільної свободи;
Ісая Берлін вважає твердження М. Монтеск’є щодо політичної свободи: «можливість робити те, що ми маємо бажати»:
таким, що відповідає духові лібералізму;
таким, що суперечить духові лібералізму;+
таким, що не має відношення до лібералізму;
І. Берлін вважає позицію Е. Берка в тому, що «існує доконечна потреба обмежувати право індивіда в його ж інтересах» такою, що:
відповідає суті визнання свободи головним принципом суспільного життя;
+ не відповідає суті визнання свободи головним принципом суспільного
життя;
Філософія свободи І. Берліна відповідає духові:
соціалістичних ідея;
консервативних ідей;
ліберальних ідей;+
націоналістичних ідей;
І. Берлін вважає позицію Е. Берка в тому, що «існує доконечна потреба обмежувати право індивіда в його ж інтересах» такою, що:
суголосна з поглядами комуністів;+
відповідає ліберальній доктрині;
І. Берлін вважає позицію Е. Берка в тому, що «існує доконечна потреба обмежувати право індивіда в його ж інтересах» такою, що:
суперечить ліберальній ідеї свободи;+
суперечить комуністичній доктрині свободи;
суперечить якобінському підходу до свободи;
Думку І. Канта: «індивід цілковито відкидає свою дику, беззаконну свободу, щоб віднайти її знову, неушкодженою, у стані залежності, відповідно до закону – тільки тоді він здобуває справжню свободу», Ісая Берлін вважає:
такою, що накладає обмеження на права людини;
такою, що відповідає послідовній ліберальній ідеї;
такою, що не суперечить послідовному визнанню принципу верховенства права;+
Обґрунтування принципу прав людини у філософії ХУІІІ століття носило непослідовний характер через:
ірраціоналістичні теоретичні засади;+
раціоналістичні теоретичні засади мислення;
невизнання природного права на свободу людини;
нехтування політичної свободи людини;
Сентенція: «Жодна людина не вільна, чинячи зло. Перешкоджати їй, означає звільнити її» - притаманна для:
емпіричного тлумачення свободи;
раціоналістичного витлумачення свободи;
ірраціоналістичного підходу до свободи;+
І. Кант вважав «найбільшою проблемою людської раси, на розв’язання якої вона приречена самою природою, - це встановлення громадянського суспільства …» - тому, що:
це суспільства, в якому усунена приватна власність;
це суспільство, для якого притаманна колективна воля;
це суспільство, в якому існує найбільша свобода індивіда;+
це суспільство, в якому панує законодавство, що обмежує свободу людини;
Сенс пов’язання свободи з виборюванням соціального статусу, за І. Берліном, криється:
в потребі зайняти домінантне становище в групі,+
в жадання політичної влади;
в жаданні визнання неповторності особи;
в прагненні колективного конформізму;
Ісая Берлін вважає, що прагнення статусу й визнання:
є тотожним з індивідуальною свободою;+
є тотожним з соціальною свободою;
не є тотожним до свободи;
є тотожним з негативною свободою;
Визнання взаємозв’язку між прагненням статусу й прагненням свободи:
суперечить теорії свободи загалом;
приймається як концепція республіканського розуміння свободи;+
І. Берлін вважає, справжня свобода людини може бути визначена:
лише в позитивному сенсі;
і в позитивному, і в негативному сенсах;
лише в негативному сенсі;
І. Берлін поділяє думку, що «доктрина абсолютного суверенітету сама собою»:
є доктриною свободи;+
є доктриною деспотичною;
На переконання І. Берліна, дві різні інтерпретації свободи:
викликані розбіжностями епістемологічного плану;
не мають принципового значення для розуміння свободи;
