Розгляд процесу професійного становлення особистості з точки зору формування суб’єктності, має відбуватись на основі аналізу структури і динаміки його Я-концепції.
Згідно існуючим підходам, Я-концепція являє собою сукупність усіх уявлень індивіда про себе і містить переконання, оцінки і тенденції поведінки. У якості компонентів Я-концепції виділяються: психофізіологічне Я та особистісне (соціальне) Я, які містять власні компоненти.
Для вчителя важливо перш за все усвідомлення професійного Я. Воно формується у процесі ідентифікації зі значущими у професійному відношенні людьми, їх проявами у педагогічній діяльності. При цьому величезну роль відіграє такий показник, як рівень розвитку суб’єктивного контролю вчителя, наявність у нього інтернальності або екстернальності стосовно професійних показників.
Таким чином, Я-концепція вчителя не зводиться лише до саморозуміння своїх особистісних і професійних особливостей. У розуміння рівня суб’єктності вчителя вкладається його здатність глибоко усвідомлювати власну відповідальність за процес індивідуального професійного розвитку і вміння його усвідомлено регулювати. Сприйняття себе в якості суб’єкта індивідуального професійного розвитку виявляється в бажанні і здатності постійно аналізувати, коректувати і вдосконалювати своє професійне зростання.
Суб’єктність майбутнього вчителя являє собою прагнення до самостійності у виборі методів і технологій навчально-виховного процесу, що ґрунтується на врахуванні своїх індивідуальних особливостей, звісно, за наявності продуманої допомоги консультантів. Розумна суб’єктивність майбутнього вчителя, що виявляється у прийнятті відповідальності за результати діяльності на себе, є одним з найважливіших досягнень (показників) попередньої психолого-педагогічної підготовки.
Важливим показником Я-концепції вчителя є загальна оцінка ним своїх індивідуальних особливостей. Важливу роль у її формуванні відіграє співставлення реальних проявів учителя з образом ідеального професійного Я, тобто яким учитель повинен бути. Якщо розрив між ними великий, то самооцінка вчителя буде низькою. (Для того, щоб утворилося узагальнене ставлення майбутнього вчителя до себе, потрібно кілька років. Це не лише накопичення знань, але й різні форми самооцінки в різних ситуаціях). Усяке ставлення до себе породжує зміни у навчально-пізнавальній діяльності студентів, а це знову породжує зміну ставлення до себе.
Одним з найбільш послідовних учених гуманістичної орієнтації в галузі освіти є англійський педагог і психолог Роберт Бернс, автор книги «Розвиток Я-концепції і виховання». Ця книга – одна з істинно наукових праць у галузі людинознавства. В ній відстоюється ідея можливості і готовності людини йти нелегким шляхом самопізнання і самовдосконалення не лише для власного блага, але і для блага інших людей. Тут дані психології і педагогіки органічно поєднуються в єдину науку про розвиток цілісної особистості. Відстоюючи гуманістичний погляд на людину, Р.Бернс висуває в якості провідної ідею про визнання природної і неперехідної цінності кожної людини, важливості людських взаємовідносин.
Центральним для даного підходу є поняття "Я-концепція". Як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі немає єдиного його трактування. Найближче до нього знаходиться по значенню поняття "самосвідомість". Але "Я-концепція" - поняття менш нейтральне, що включає оцінний аспект самосвідомості.
Роберт Бернс визначає "Я-концепцію" як динамічну систему уявлень людини про самому себе, в яку входить як власне усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних і інших якостей, так і самооцінка, а також суб'єктивне сприйняття зовнішніх чинників, що впливають на дану особу. Я-концепція виникає у людини в процесі соціальної взаємодії як неминучий і завжди унікальний результат психічного розвитку, як відносне стійке і в той же час схильне до внутрішніх змін і коливань психічне надбання. Навколишній світ, уявлення про інших людей сприймаються людиною крізь призму Я-концепції, що формується в процесі соціалізації, виховання, але яка має і певні соматичні, індивідуально-природні детермінанти. Я-концепція створює у людини відчуття своєї постійної визначеності, самототожності. Р.Бернсом були виділені основні компоненти Я-концепції - інтелектуальний, емоційний, поведінковий.
Серйозна увага надається такому явищу, як Я-концепція вчителя, тобто його самосприйняттю. Я-концепція вчителя обумовлює стійкі форми його поведінки і професійної діяльності. Важливим моментом є опис типології негативних уявлень учителя про себе.
Значуще місце в роботах Бернса займає проблема професійної підготовки вчителя. Він вважає, що програми повинні бути змінені з метою вироблення у майбутніх учителів позитивно-продуктивної Я-концепції, психологічної їх стійкості до конфліктних та інших напружених ситуацій у школі. Органічною частиною підготовки до педагогічної діяльності повинне стати індивідуальне консультування майбутнього вчителя з проблем професійного зростання.
Питання 47
