Етичні засади діяльності практикуючого психолога

Діяльність національної системи соціальних і пси­хологічних служб у цілому і кожного спеціаліста зокрема ре­гулюється не тільки законодавче, тобто певними інструкціями та методичними вказівками, а й конкретними етичними нор­мами. При цьому існують специфічні нормативні документи — етичні або деонтологічні кодекси, в яких зведено основні моральні вимоги до професійної діяльності практикуючих пси­хологів та соціальних працівників.

У випадках грубого порушення етичних норм спеціаліст позбавляється (назавжди або тимчасово) права на професію. Здійснюється це або відповідними державними органами, або професійни­ми асоціаціями, яким законодавче надано це право.

У практичній психосоціальній роботі фахівцям дуже часто доводиться грати певні ролі задля досягнення психотерапев­тичного або психокорекційного ефекту. Це вимагає від спеціаліста глибокого психо­логічного розуміння: життєвої ситуації клієнта та його кон­кретної проблеми; актуальної ситуації консультування або психокорекційної гри; механізмів міжособистісної взаємодії та обгрунтованого прийняття конкретної лінії поведінки (ролі); особливостей власного образу в очах клієнта та розвиненої особистісної рефлексії.

Найдорогоцінніше психолога — це довір’я. Зі встановлення довір'я між клієнтом і психологом починається будь-який вид роботи у практичній психології. Як правило, чим делікатніша проблема клієнта, тим важче встановити не­обхідний для роботи рівень довіри. Тому найтяжчою про­фесійною провиною і водночас верхом непрофесіоналізму є втрата довіри клієнта до психолога або нехтування спеціалістом довіри до нього.

Слід зазначити, що моральними норма­ми у найбільш узагальненому вигляді ці норми сформульо­вані у Загальній декларації прав людини. Ці документи є основоположними для всіх працівників соціальних служб та покладені в основу багатьох професійних етичних кодексів.

Перше, на що варто звернути увагу працівникові психологічної служби, — це наголос на унікальності та неповторності кожної особи (принцип індивідуалізації).Практична психосоціальна робота — це робота з індивіду­альністю. Тут соціальне або біологічно типове відступає на другий план, є тільки основою, на якій надбудовується інди­відуальність. Наголос на індивідуальному (точніше — індивідуальнісному)підході до клієнта є принципово важливим, оскільки типіза­ція, усереднення в роботі практикуючого психолога спричи­нюють неточну постановку діагнозу та застосування неадек­ватних засобів соціально-психологічної допомоги.

Індивідуальнісний підхід, що відіграє центральну роль з поміж моральних принципів, наступний принцип «не зашкодь». Він полягає в тому, що практикуючий психолог або соціальний працівник не повинен нав'язувати своєму клієнтові власні стереотипи світосприймання або поведінки, власні моральні стереотипи. Ми маємо сприймати клієнта таким, яким він є.

Необхідними моральними умовами здійснення професій­них функцій є прийняття індивідуальності клієнта в усьому її розмаїтті та своєрідності й організація продуктивної взаємодії з ним. Обов'язковим тут вважається встановлення довіри та порозуміння

Ніхто не має права примушувати людину проходити психо­логічне обстеження або брати участь у корекції її життєвого стилю, особистісних та Індивідуальних рис, поведінки. Така ро­бота може здійснюватися лише за умови доброї волі клієнта. Більше того, він має право перервати діагностично-корекційну роботу в будь-який момент.

Необхідною умовою продуктивної взаємодії клієнта з пси­хологом є свідоме ставлення першого до діагностично-корекційної роботи, в якій він бере участь. Психолог має по­ставити клієнта до відома про зміст і завдання його про­фесійних дій, про їхні можливі наслідки для клієнта та його найближчого оточення.

Конфіденційність у роботі психосоціальних служб — чи не найпоширеніший з моральних принципів. З одного боку, психолог має прагнути максимальної відкритості у своїй ро­боті, з іншого — повинен забезпечити нерозповсюдження інформації, яка може зашкодити клієнтові або його най­ближчому оточенню. Найважливіше — не завдати шкоди клієнтові.

Суворе додержання моральних принципів у роботі не ви­ключає імовірності виникнення складних моральних і про­фесійних ситуацій. Так, іноді додержання одного морального принципу заходить у протиріччя з іншими. Досвідчені психо­логи керуються у таких вішалках передусім інтересами клієнта та громадської безпеки.

Поки що єдиним документом, який регламентує діяльність психологічних служб, є Етичний кодекс психолога. Тому праця у практичній сфері нині пов’язана із напрацюванням досвіду застосування етичних принципів до конкретних випадків діагностично-корекційної роботи.

Розглянемо основні принципи роботи психолога. Частина з них очевидна і є загальноприйнятим стандартом поводження людини в суспільстві, а частина визначається специфікою професійної діяльності психолога.

Очевидні принципи можна позначити такими правилами, як «не бийся із клієнтом», «не плюй у клієнта», «не вбивай клієнта», «не наноси йому каліцтв», «не проводь консультацію в п'яному виді або в нижній білизні» і т.п. Такого роду правила є саме собою що розуміють й їх повинен знати й виконувати будь-яка вихована людина (у цьому змісті даного правила є навіть банальними). Але, на жаль, іноді й ці правила хтось рідко, але порушує, тому їхнє виділення все-таки правомірно.

У самому узагальненому виді можна виділити наступні принципи:

1. Не нашкодь!

2. Не оцінюй!

3. Принцип неупередженості психолога.

4. Принцип обізнаної згоди.

5. Приймай людину такою, якою вона є.

6. Принцип конфіденційності, тобто збереження професійної таємниці.

7. Поважай своїх колег по роботі, їхнє право на професійну творчість і самостійний вибір методів роботи.

8. Принцип професійної компетентності.

9. Знай міру взаємного одкровення із клієнтом.

10. Не віднімай у клієнта права самому відповідати за свої права й вчинки.

11. Не виставляй свої знання напоказ.

12. Принцип добровільності участі в психологічних процедурах.

13. Принцип безпеки застосовуваних методик.

14. Принцип попередження неправильних дій замовника.

15. Принцип співробітництва психолога й замовника.

16. Принцип професійного спілкування психолога й клієнта.

17. Принцип обґрунтованості результатів досліджень психолога.

18. Принцип адекватності методик.

19. Принцип науковості результатів дослідження.

20. Принцип виваженості відомостей психологічного характеру.

21. Принцип кодування відомостей.

22. Принцип контрольованого зберігання відомостей психологічного характеру.

23. Принцип коректного використання відомостей психологічного характеру.

24. Поважай себе як людини і як фахівця!

Відповідно до принципів роботи практичного психолога були прийняті етичні стандарти психолога, які використаються в усім світі.

1.Загальні принципи

1.1. Діяльність психолога спрямована до досягнення таких гуманітарних і соціальних цілей, як благополуччя, здоров'я, висока якість життя, повний розвиток індивідів і груп у різних формаціях індивідуального й соціального життя.

1.2. Психологія як професія управляється принципами, загальними для всіх професійних етик.

1.3. Психологи не повинні приймати участі або сприяти розробці методів, спрямованих проти волі індивіда і його фізичної або психологічної недоторканності.

1.4. Всі психологи повинні, як мінімум, інформувати свої професійні об'єднання про порушення прав людини, знущаннях, жорстокості, негуманних або принизливих умовах висновку, хто б не був їхньою жертвою, і про будь-які такі випадки, що став ним відомим у їхній професійній практиці.

1.5. Психологи повинні поважати релігійні й моральні переконання своїх клієнтів і враховувати їх при опитуванні, необхідному при професійному втручанні.

1.6. При наданні допомоги психологи не повинні здійснювати дискримінацію по ознаці походження, віку, расової й соціальної приналежності, статі, віросповідання, ідеології, національності або будь-яких інших розходжень.

1.7. Психологи не повинні використати владу або перевагу стосовно клієнта, які дає їхня професія, для отримання прибутку або одержання переваг як для себе, так і для третіх осіб.

1.8. Особливо в письмових документах психологи повинні бути надзвичайно обережні, стримані й критичні стосовно своїх концепцій і висновків, з огляду на можливість їхнього сприйняття як зневажливі й що дискримінують, наприклад, нормальний - ненормальний, адаптований - неадаптований, інтелігентний - розумово відсталий.

1.9. Психологи не повинні застосовувати маніпулятивні процедури з метою домогтися звертання до них певних клієнтів, а також діяти таким чином, щоб виявитися монополістами у своїй галузі.

1.10. Психолог не повинен допускати використання свого імені або підпису особами, що не мають належної кваліфікації й підготовки, для незаконного застосування психологічних методів.

1.11. У випадку, коли особисті інтереси клієнта вступають у протиріччя з інтересами установи, психолог повинен постаратися виконувати свої функції з максимальною неупередженістю.