Визначення практичної психології та її завдання.
Практична психологія - це галузь професійної діяльності, яка має на меті визначення психологічних особливостей життєвої ситуації та індивідуальності людини або групи, внесення позитивних змін у процес взаємодії між ними і профілактику небажаних форм поведінки для найповнішого розкриття сутнісних сил людини.
Практична психологія займається діагностично-корекційною та профілактичною роботою з окремим індивідом або групою для збереження їх психічного здоров’я та запобігання небажаних явищ у поведінці і розвитку. Досягнення цього відбувається за допомогою специфічних психологічних методів, методик, технологій.
Практична психологія є специфічною галуззю людської активності. Психолог здійснює свої професійні функції за допомогою специфічних прийомів, методів і технологій, які побудовані на знанні закономірностей розвитку психіки людини та проявів її поведінки на різних вікових етапах.
Провідними видами діяльності практикуючого психолога є: психологічна діагностика, психологічна терапія, психологічнії корекція, психологічне консультування та психологічна профілактика індивідуальних рис, поведінки й розвитку людини. Практикувати у галузі психології можуть лише спеціально підготовлені професіонали.
Основними завданнями практичної психології с:
- допомога людині психологічними засобами;
- психологічна корекція особистісних рис та структури особистості;
- корекція соціальних взаємин людини з іншими людьми;
- допомога людині у проектуванні свого життєвого шляху;
- пошук шляхів і розробка методів психологічної допомоги ЛЮДЯМ.
Отже, практична психологія - це не лише галузь професійної діяльності, а й одна із „форм людської духовної практики, спрямованої на оптимізацію індивідуального розвитку людини та збереження її індивідуальності” (В. Панок).
Основна мета практичної психології полягає у наданні психологічної допомоги особистості, групі, організації. Зміст психологічної допомоги полягає „у забезпеченні емоційної, смислової та екзистенційної підтримки людини або суспільства в ситуаціях ускладнення, які виникають у їхньому особистому та соціальному бутті” (О. Бондаренко).
Порівняння методологічних основ наукової, практичної та побутової психології.
Таблиця 1.
Порівняльна таблиця методологічних основ наукової, практичної та побутової психології.
| наукова | практична | побутова | |
| Об’єкт | «абстрактна» людина | Конкретна людина у конкретних життєвих обставинах | Конкретна людина |
| Предмет | Механізм душевного життя і поведінки | Життєва ситуація, життєві плани та життєвий шлях | Поведінка, життєва ситуація |
| Кінцева мета | Встановлення наукових факторів, законів | Вплив на поведінку і розвиток, корекція | Корекція поведінки та розвитку |
| Підхід | Аналітично-статистичний | Структурно-синтетичний | Синтетичний |
| Методи | Дослідницькі спостереження, експеримент | Психологічна технологія, інтуїція | Традиції, обряди, інтуїція |
| Вимоги до спеціаліста | Знання | Знання + життєвий досвід + інтуїція | Життєвий досвід + інтуїція |
Аналітико-статистичний підхід (характерний для наукової психології) передбачає задачу узагальнення психологічних фактів, абстрагованих від конкретно-часового контексту їх виявлення. Так, досліджується пам'ять особистості, хоча в конкретних життєвих ситуаціях вона невіддільна від усіх інших психічних явищ (сприймання, мислення, мотивів особистості тощо).
Синтетичний підхід до людини, характерний для побутової психології, будується на розумінні людини як унікальної, неповторної й неподільної за своєю сутністю.
Структурно-синтетичний характер практичної психології виявляється в тому, що вона, здійснюючи в цілому синтетичний підхід до особистості, спирається на певні уявлення про структуру, природу свого об'єкта, які напрацьовані у науковій психології.
