Психологічна служба в системі збройних сил України є досить молодою і знаходиться на етапі свого розвитку. Військовий психолог, який працює в складі цієї служби, займається вивченням поведінки особистості в умовах бойових дій або умовах, наближених до бойових дій, розробляє засоби удосконалення методів команду вання та здійснює психологічну підтримку військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Нормативно проблема психологічного забезпечення роботи психологічної служби в Збройних силах була піднята і поставлена на рівень державної справи у Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України. Окремі її аспекти під час ведення бойових дій були уточнені у Концепції морально- психологічного забезпечення підготовки і ведення операцій (бойових дій) Збройних сил України (затверджена наказом міністра оборони України № 142 від 05.05.1999 p.). Це обумовило впровадження відповідних посад психологів у підрозділах, частинах, з'єднаннях та вищих військових ланках управління.
Первинні посади психологів запроваджені в лінійному і окремому батальйонах та відповідних їм підрозділах, відділеннях виховної роботи полків (бригад). Передбачено також те, що посади заступників командирів частин з виховної роботи і вище займають фахівці у галузі соціальної психології.
Науково-методичне керівництво та координацію їхньої діяльності здійснює Головне управління виховної роботи Міністерства оборони України. Все це сприяло запровадженню нових психологічних спеціальностей і спеціалізацій у ВВНЗ.
Навчання військовихфахівцівзаспеціалізацією «Психологічнаробота у військах (військових силах)» відбувається у Національній академії оборони України, а підготовка офіцерів-психологів первинної ланки за спеціальністю «Психологія» - у Військовому інституті Київського національною університету імені Тараса Шевченка.
Задачі психологічної роботи:
· вивченняіндивідуально-психологічнихособливостейвійськовослуж- бовців, соціально-психологічних процесів і явищ у військових колективах і прогнозування їх розвитку;
· формування здорового морально-психологічного клімату у військових колективах;
· організація заходів психологічної роботи по забезпеченню бойової і мобілізаційної готовності, бойових і учбово-бойових задач, бойового чергування (бойової служби), караульної і внутрішньої служб;
· психологічний аналіз службово-бойової діяльності, учбового процесу, виховної роботи і розробка заходів по підвищенню їх ефективності;
· вивчення поповнення, яке прибуває до військової частини, і вироблення рекомендацій по раціональному розподілу військовослужбовців;
· організація психологічної допомоги і психологічної освіти військовослужбовців, членів їх сімей і цивільного персоналу Збройних сил.
Отже, основними проблемами у руслі особистісно-діяльнісного підходу військової психології, розв'язання яких має здійснюватися у військових підрозділах і частинах, є такі:
Особистісні проблеми - це певні труднощі, що мають негативний вплив на особистісний розвиток військовослужбовця та його самоактуалізацію в умовах військово-професійної діяльності, погіршують його моральне і психічне здоров'я, пригнічують моральний та психічний стан, самовідчуття, знижують потенційні бойові, інтелектуальні, емоційно-вольові та інші можливості, підштовхують певним чином до девіантноїповедінки та ін.
Колективно-групові проблеми це труднощі, які негативно впливають на бойову згуртованість особового складу підрозділу, мають деструктивний вплив на морально-психологічний клімат, знижують його морально-психічний стан, деструктивно впливають на поведінку своїх членів тощо.
Діяльнісніпроблеми-це труднощі, характерні для службової, бойової, навчально-бойової і навчально-пізнавальної діяльності воїнів через невідповідність певних їхніх духовних, індивідуально-психічних та інших якостей об'єктивніш вимогам військової служби, бойової підготовки, військової спеціальності, навчально-бойової діяльності. Вияв цих проблем знаходить своє місце у зниженні ефективності військово-професійної діяльності воїна, його неуспішності в бойовій і гуманітарній підготовці, негативних вчинках і злочинному недбальстві під час виконання службових і навчально-бойових завдань.
Ці проблеми визначають зміст і завдання психологічної роботи, її основні напрями, а також функціональні обов'язки офіцерів, які виконують виховну роботу структур виховної роботи та обіймають відповідні посади психологів і соціальних психологів у військах.
Рішення вищезазначених психологічних проблем здійснюється командиром і його заступником з виховної роботи так само, як і в сфері керівництва. Але безпосередніми організаторами психологічної роботи у військових підрозділах і частинах є заступники з виховної роботи, а безпосередньо за її стан, наукове забезпечення і результативність, за якість, обґрунтованість і надійність психологічних висновків і рекомендацій відповідають офіцери-психологи. Окрім загальних психологічних заходів, вони провадять спеціальні заходи, яких не можуть організувати й впровадити інші посадові особи, бо вони виступають суб'єктами психологічної роботи.
Отже, можна зробити висновок про те, що головним змістом психологічної роботи в підрозділі (частині) є психологічне дослідження об'єкта впливу (окремий воїн, група воїнів, військовий підрозділ, військова частина, різні види бойової, навчально-бойової та інші специфічні різновиди діяльності особового складу) і обґрунтоване оптимальне психологічне упрашііння ним на основі розроблених у процесі досліджень психологічних рекомендацій. При цьому залежно від об'єкта, на дослідження та оптимізацію життєдіяльності якого спрямована психологічна робота, вона може здійснюватися на таких рівнях:
- особистості окремого військовослужбовця;
- психології окремого військового колективу (підрозділу);
- військової частини.
Психологічне дослідження об'єкта психологічного впливу передбачає наукове вивчення, опис, пояснення і прогнозування різноманітних психічних виявів особистості окремого воїна і соціально-психологіч- них процесів, явищ і станів військових колективів як різновидів малих соціальних груп на основі певної інформації, що отримується за допомогою соціально-психологічних і психологічних методик і методів дослідження. Результатом цієї діяльності є психологічний діагноз, який передбачає опис актуального і передбачуваного стану об'єкта дослідження, а також з'ясування заходів, які пропонуються для ефективного управлінського впливу на нього
