| Правильні держави | Неправільні держави | |
| Спільне благо | Приветне благо | |
| один | Монархія | Тиранія |
| небагато | Аристократія | Олігархія |
| Багато хто | Політія | Демократія |
Керує:
Серед правильних форм держави він виділяє монархію, або царство, де панує один для загального блага; аристократію, чи панування кращих для загального блага; по літію, чи панування багатьох для загального блага. Кожній правильній формі протистоїть неправильна: тиранія, де мається на увазі тільки користь правителя; олігархія, де правлять небагато заможних для власної вигоди; демократія, де панують багато бідних, маючи на увазі лише власний інтерес. Аристотель як і виділяє ряд критеріїв для типології основних правильних і неправильних форм держав: як формуються посадові особи (призначення, вибори), оплачується чи виконання посадових обов'язків, править чи закон, як і система громадянства і т.д.
Нинішні типології політичних систем враховують не тільки характер держави, а й багато інші ознаки, притаманні сучасному політичному процесу. Одні з них роблять акцент на історичній динаміці політичних систем, вибудовуючи послідовність в еволюції політичних систем і режимів. Подібні типології будуються при вивченні процесів політичної модернізації, стану політичних режимів у країнах, що розвиваються, переходів від авторитарних політичних систем до демократичних в умовах третьої хвилі демократизації. Ці типології умовно можна позначити як еволюційні або порівняльно-історичні. Інші типології приділяють увагу будовою політичних систем, особливостям політичного процесу в них. Такі типології найбільш поширені, і їх можна назвати «морфологічними». При цьому зауважимо, що мета і характер дослідження визначають конкретну модифікацію самої типологічної схеми. Аналіз наявних «морфологічних» типологій політичних систем дозволяє розділити їх на два основних види: лінійні бінарні тітгогіі і координатні - парні і множинні - типології, інші типології базуються на припущенні, що всі політіческін системи можна розташувати на якомусь континуумі, позначивши крайніми полюсами цього континууму граничні характеристики їх протилежних типів політичних систем: демократичних авторитарних (тоталітарних). Як правило ці характеристики розглядаються як протилежні один одному або заперечують один одного.
Відповідно пересуваючись по цій лінії і знаходячи вузлові точки, ми групуємо навколо них відповідні політич-кі системи. Але можна для типології взяти два основних критерії і порівняти з них наявні політичні системи. Така типологія є парною координатної типологією. Якщо ж беруться не два, а більша кількість критеріїв і по їх співвідношенню розподіл ляють політичні системи, то типологію можна назвати множинної координатної. Нижче ми розглянемо основні види «морфологічних» типологій, а також еволюційних типологій.
7.3. Лінійні типології політ
Гарольд Лассуелл і Абрахам Каплан - відомі американські політологи - запропонували біполярну типологію політичних систем правління у своїй книзі «Влада і суспільство» (1957 р.). Усі політичні системи правління вони розподілили на два основних типи: демократичні і деспотичні. При цьому вони використовували такі основні критерії: розміщення влади - в чиїх руках знаходиться влада; межі влади - як далеко поширюється влада держави в суспільстві; поділ влади - концентрується чи ні влада в одних руках (в одному державному органі); рекрутування еліт - як формується еліта, і чи є вона відкритою або закритою; відповідальність - відповідальна влада перед народом; розподіл цінностей - чи сприяє влада загальному добробуту, чи вона експлуатує свій народ; рішення - як приймаються рішення і чи можна їх оскаржувати.
Деспотичні і демократичні політичні системи визнаються на основі протиставлення ознак, що випливають із запропонованих критеріїв (див. Схему 1). Демократія тут визначаються наступними трьома основними характеристиками владного процесу: (1) Влада здійснюється з максимальною власної відповідальністю. Демократія несумісна з будь-якою формою авторитаризма, незважаючи на користь, що випливає із такої концентрації відповідальності. (2) Процес влади не є абсолютним і замкненим: рішення зумовлені і схильні до оскарження. Демократія несумісна з волюнтаризмом і неконтрольованим здійсненням влади, незважаючи на більшість, яка цю владу виконують. (3) Користь від процесу влади розподіляється між усіма в політичній структурі. Демократія несумісна з існування привілейованих каст, незважаючи на очікування, що стосуються передбачуваного «загального інтересу».
Інші характеристики, як вважають Лассвеллом і Каплан, емпірично і за визначенням є наслідком трьох основних властивостей демократичних правління. Таким чином, демократія є ліберальної швидше, ніж тоталітарної (добровільність максімізірована, а регламентація мінімізована), а також за визначенням ліберальний, тобто пов'язаної з особистою відповідальністю. Вона пов'язана з рівноправністю (еліта складає швидше відкритий клас, ніж закривають ту касту) щодо визначення держави загального добробуту і з точки зору справедливості. Вона є республіканської скоріше, ніж автократичної (відкрита форма правління швидше, ніж неповна олігархічна). Дане правління є збалансованим (розподіленим), а не диктаторським (концентрованим), що є емпіричною умовою юридичного захисту. Подібно до цього поняття деспотизму описується як автократичне, тоталітарне, експлуатуюче і т.п. правління.
Схема 1
Характеристики демократичного і деспотичного правлінь *
| Характеристики | Демократичне врядування | Деспотичне правління |
| Розташування влади | Республіканське (Відкрита еліта) | Автократичне (Обмежена еліта) |
| Межі влади | Ліберальне (Добровільність) | Тоталітарна (Сувора дисципліна і однаковість) |
| Поділ влади | Баланс (Розсіювання) | Диктаторське (Концентрація) |
| Рекрутування еліт | Рівноправне (Відкритий клас) | Діскрімінаторское (Закритий клас-каста) |
| Відповідальність | Лібертаріанська (Особистість) | Авторитарне (Інші) |
| Розподіл цінностей | Благодійне (Держава загального добробуту) (Неупереджене) | Експлуататорські (Упереджене) |
| Рішення | Юридичне (Оспорюване) | Тиранічне (Неоспаріваемое) |
* Джерело: Lasswell H., Kaplan A., 1957. Р. 235.
Дана типологія являє собою приклад типології, побудованої на підставі чистих ідеальних моделей демократії і деспотизму. Вона є теоретичною типологією без конкретизації запропонованих критеріїв для емпіричного аналізу. До того ж ця типологія не передбачає виділення більшої кількості груп політичних систем на підставі пошуку критеріїв зміни якості запропонованих характеристик.
Відомою типологією лінійного типу з більш дробової угрупованням і спробою внести до неї елемент еволюції політичних систем є типологія Гебріел Алмонда і Бінгхема Пауелла, представлена в їх спільній праці «Порівняльна політика: Еволюційний підхід» (1966 р.). Розглядаючи сучасні політичні системи, вони виділяють дві їх групи - демократичні та авторитарні. Виникає питання щодо критерію, за яким можна було б з великою часткою впевненості розподіляти по-літичні системи на ці дві групи. З одного боку, ці критерії повинні бути ясними і співвідноситися з реальною політичною практикою. З іншого боку, ці критерії повинні бути настільки загальними й абстрактними, щоб з їх допомогою можна було б зробити оцінку всіх сучасних систем. Центром такої категоризації, вважали автори, міг би виступити питання про політичний контроль. У цьому контексті будь-яка політична система може бути розділена на три складових її елемента: правлячі, керовані та органи управління. Між цими елементами можна вибудувати (і вони існують насправді) відносини політичного контролю (див. схему 2). Спрямованість і сила політичного контролю і будуть служити критерієм розподілу політичних систем на демократичні і авторитарні.
Схема2
