ПІЄЛОНЕФРИТ - гнійне інфекційне 1-но або 2-х стороннє запалення ниркової миски, чашечок, речовини нирок з переважним пошкодженням проміжної тканини.
Класифікація:
1. гострий (вогнищевий, дифузний),
2. хронічний
Етіологія:
- висхідний шлях інфікування - із сечовивідних шляхів (при дискинезії сечоводів, рефлюксах, каменях, стриктурах, пухлинах, вагітності й ін.)
- низхідний (гематогенний) шлях - при черевному тифі, ангіні, сепсисі й ін. А також можливий лімфогенний шлях - з товстої кишки, статевих органів.
ПА: Гострий: Мікроскопічно: повнокров'я й лейкоцитарна інфільтрація мисок і чашечок, вогнища некрозу слизової оболонки, фібринозний пієліт, дистрофія канальців, у їхньому просвіті циліндри з десквамованого епітелію й лейкоцитів.
Макроскопічно: нирка збільшена, тканина набрякла, повнокровна, капсула легко знімається, порожнини мисок та чашечок розширені, заповнені каламутною рідиною або гноєм, слизова оболонка тьмяна з вогнищами крововиливу.
На розрізі ниркова тканина строката, жовто-сірі ділянки оточені зоною повнокрів'я, геморагій й абсцесів.
Хронічний: Мікроскопічно: у мисках і чашечках склероз, лімфоплазмоцитарна інфільтрація, поліпи слизової оболонки, метаплазія перехідного епітелію в багатошаровий плоский. Інкапсуляція абсцесів, макрофагальна резорбція гнійно-некротичних мас, дистрофія й атрофія канальців. Збережені канальці різко розтягнуті, епітелій сплощений, у просвітах колоїдоподібний вміст (″щитовидна″ нирка).
Наслідки: пієлонефритично зморщена нирка, піонефроз, папілонекроз, гіпертензія, видужання.
Гострий пієлонефрит. Нирка збільшена у розмірі, тканина набрякла, повнокровна, капсула легко знімається. На поверхні невеличкі абсцеси.
Ускладнення: злиття великих абсцесів - карбункул нирки; піонефроз - утворення гнійної порожнини в мисці; перинефрит - перехід запалення на фіброзну капсулу; паранефрит - перехід запалення на клітковину що оточує нирку; папілонекроз; хронічна ниркова недостатність.
Морфологічна характеристика, прогноз некротичного нефрозу. Гостра ниркова недостатність (ГНН).
ГНН - синдром, що морфологічно характеризується некрозом епітелію канальців і порушеннями ниркового крово- і лімфообігу.
Етіологія: Всі етіологічні чинники поділяють на надниркові, ниркові та підниркові. Основна причина надниркових - інтоксикація (отруєння солями важких металів, кислотами, багатоатомними спиртами, наркотичними й сульфаніламідними препаратами), інфекції; травматичні ушкодження, синдром тривалого стиснення (краш-синдром), опіки, масивний гемоліз, зневоднювання й гіпохлоремія, гіповолемія й падіння артеріального тиску. До ниркових факторів відносять такі захворювання нирок, як гломерулонефрит та пієлонефрит. А підниркові – це як правило захворювання сечовивідних шляхів (сечокам’яна хвороба, пухлини сечовивідних шляхів, статевих органів).
Стадії: початкова (шокова), оліго-анурична, відновлення діурезу.
Патогенез: Основна ланка - порушення ниркової гемодинаміки, яке проявляється спазмом судин, що приносять кров до клубочків нирки. В результаті чого відбувається скидання крові по нирковому шунті, що супроводжується порушенням ниркового лімфо відтоку, розвитком набряку інтерстиція, ішемією кори і в результаті глибокими дистрофічними й некротичними змінами епітелію канальців з розривом канальцевої базальної мембрани (тубулорексис). Потім спостерігається олігурія і, навіть, анурія.
Макроскопічно: нирки збільшені, набряклі, фіброзна капсула напружена, легко знімається. На розрізі - широкий блідо-сірий корковий шар різко відмежований від темно-червоних пірамід, в інтермедіарній зоні нирки і мисках – крововиливи (мал.5)
Мікроскопічно:
Початкова стадія - венозне повнокрів'я інтермедіарної зони (локалізація юкста-медулярних шунтів) і пірамід, ішемія кіркового шару, капіляри спазмовані без крові, лімфостаз, епітелій канальців у стані гіаліново-крапельної, вакуольної або жирової дистрофії. У просвітах канальців - циліндри, іноді кристали міоглобіну.
Оліго-анурична стадія проявляється некротичними змінами канальців та тубулорексисом, відбувається закупорка канальців циліндрами, застій та посилення набряклості, а також лейкоцитарна інфільтрація і геморагії, можливий тромбоз вен.
Відновлення діурезу - клубочки повнокровні, набряк й інфільтрація зменшуються, є острівці регенерації й розростання сполучної тканини - вогнища нефросклерозу.
Ускладнення: сегментарний або тотальний некроз коркової речовини
Результат: видужання (якщо базальна мембрана капілярів клубочків не ушкоджена); якщо ушкоджена - рубцеве зморщування нирок; смерть від уремії, хронічна ниркова недостатність.
Некротичний тубулонефроз. Широкий блідо-сірий корковий шар різко відмежований від темно-червоних пірамід, в інтермедіарній зоні нирки і мисках – крововиливи
Хронічна ниркова недостатність (уремія). Нефросклероз.
Хронічна ниркова недостатність(ХНН) - постійний стан який характеризується порушенням азотовидільної функції нирок, морфологічним субстратом якого є нефросклероз, а найбільш яскравим клінічним проявом - уремія (отруєння організму азотистими шлаками).
Клініка й морфологія: Розрізняють наступні стадії ХНН:
1. Латентна - загибель нефронів - 70%, рівень креатиніну становить до 0,2 ммоль/л (у нормі 0,13) Немає морфологічних змін внутрішніх органів. Нирка з точковими западаннями на поверхні. Капсула знімається важко. (мал. 6)
2. азотемічна - загибель нефронів 90%, рівень креатиніну 0,7 ммоль/л, відзначаються морфологічні зміни внутрішніх органів, але їхня функція компенсована.
3. Уремічна - функціонує менш 10% клубочків, рівень креатиніну більше 0,7 ммоль/л, зміни внутрішніх органів внаслідок декомпенсації.
· При нирковій недостатності видільну функцію беруть слизові й серозні оболонки верхніх дихальних шляхів (уремічний запах при глибокому видиху: сечовина розкладається за допомогою мікробів з утворенням аміаку), шлунково кишкового тракту (ШКТ), але тому що їх слизова не пристосована, вона гине, відбувається некроз і фібринозне запалення (фібринозний езофагіт, ентерит, коліт, ларингіт, бронхіт, пневмонія).
· Виділення шлаків серозними оболонками - фібринозний перикардит (шум тертя перикарда, "похоронний дзвін"), плеврит, перитоніт.
· Вторинно-зморщена нирка.
· Уремічний набряк легенів.
· Шкіра землисто-сірого кольору (урохром), припудрена (солі амонія, +NCl).
· Бородавчастий ендокардит.
Лікування - пересадка нирок.
Початок нефросклерозу. Обидві нирки дещо зменшені в розмірі. з точковими западаннями на поверхні. Капсула знімається важко.
Морфогенез та морфологічна характеристика нефролітіазу, наслідки.
