Хворі скаржаться на постійний біль в задньому проході з іррадаиацією в сідниці, промежину, низ живота. Утруднюється дефекація. Розвивається інтоксикація організму. Підвищується температура тіла до 39оС, появляється лихоманка, втрачається апетит, сон. Хворий займає вимушене положення лежачи на боці.
Білет 59
1.Гострий холецистит.Післяопераційні ускладненняґ.їх профілактика і лікування
Гострий холецистит – запалення жовчного міхура, що характеризується раптово виникаючих порушенням руху жовчі в результаті блокади її відтоку
Ускладнення в післяопераційний період у хворих з гострим холециститом зустрічаються в 20-27% випадків.Найбільш частими ускладненнями є нагноєння рани, пневмонія, перитоніт, серцево-судинна, печінково-ниркова недостатність, тромбоемболія. У хворих похилого віку ускладнення спостерігаються в 3,6 рази частіше, ніж в осіб середньої вікової групи, і протікають у важчій формі.
Аналіз причин виникнення післяопераційних ускладнень свідчить, що вони частіше виникають у хворих при пізній госпіталізації їх в хірургічний стаціонар, при неадекватній терапії на до госпітальному етапі, при порушеннях у проведенні передопераційної підготовки та веденні післяопераційного періоду. Негативно позначається відсутність уніфікованої хірургічної тактики як в плані вибору термінів оперативного втручання, так і у відборі хворих для хірургічного лікування.Медична реабілітація хворих, оперованих з приводу гострого холециститу і жовчнокам'яної хвороби, повинна проводитися як в чисто медичному, так і в соціальному і професійному аспектах.
Раціональною є реабілітація за схемою: стаціонар - санаторно-курортне лікування - диспансеризація. Санаторно-курортне лікування скорочує в середньому на 10% число осіб, що мали тимчасову непрацездатність, знижує на 58% число самих випадків тимчасової непрацездатності, на 63% - число днів непрацездатності і підвищує продуктивність праці лікувалися.
У післяопераційному періоді проводять профілактику гострого холециститу, корекцію згортання і фібринолітичної систем, водно-сольового і білкового обміну, проводять профілактику тромбоемболічних та серцево-легеневих ускладнень.
З другого дня починають харчування рідкою їжею через рот. На 5-й день витягають і замінюють іншими вузький тампон, звернений до ложа міхура, залишивши на місці широкий отграничивающий тампон, який на 5-6-й день підтягують і витягають при гладкому перебігу на 8-10-й день. До 14 дня зазвичай виділення з рани припиняється, і рана самостійно закривається. Після видалення жовчного міхура хворим рекомендується дотримання дієти.
2.Перфоративна гастродуоденальна виразка.Вибір об*єму оперативного втручання.
Перфорація порожнистого органа – це ускладнений перебіг захворювань шлунка, дванадцятипалої кишки, коли внаслідок нетравматичного порушення цілісності стінки органа його вміст проникає до вільної черевної порожнини.
Головна мета операції при перфорації порожнистого органа – врятувати життя хворому.
а ) Для вибору методу операції враховують:
– час, який пройшов з моменту перфорації;
– характер патологічного процесу, що призвів до перфорації;
– розповсюдженість перитоніту та характер перитонеального випоту.
б) Обов’язковим елементом операції є санація та дренування черевної порожнини (при технічній можливості операція повинна завершуватись проведенням назогастроєюнального зонду для призначення післяопераційного ентерального харчування).
Б. При перфоративній виразці шлунка:
– в перші 6 годин з моменту перфорації, за відсутності розповсюдженого перитоніту і наявності підготовленої бригади хірургів, показано виконання резекції шлунка або висічення виразки при розташуванні її у пілоричному відділі з пілоропластикою та СВ або СПВ;
– при більш великому проміжку часу, перитоніті та важкому стані хворого виконують операцію – висічення виразки або ушивання перфоративного отвору.
В. При перфоративній виразці дванадцятипалої кишки:
– у перші 12 годин з моменту перфорації, за відсутності розповсюдженого перитоніту, важких супутніх захворювань і за наявності підготовленої бригади хірургів показане виконання радикальної операції в обсязі ваготомії, переважно стовбурової, висічення виразки та пілоропластики;
– при локалізації виразки на задній стінці кишки, особливо за наявності кровотечі або ризику її виникнення, виразка повинна прошиватися при виконанні пілоропластики або екстеріоризуватися (виводитись за порожнину кишки);
– ушивання перфоративної виразки дванадцятипалої кишки показане хворим до 20 років, при гострих виразках та виразках без запальних змін, за наявності розповсюдженого перитоніту та наявності у хворих важких супутніх захворювань, коли операція повинна бути малотравматичною та короткочасною.
Г. При перфорації пухлини шлунка:
– проводиться резекція шлунка за онкологічними показаннями;
– при відсутності клінічних та технічних можливостей – ушивання перфоративного отвору або тампонада його за методом Опеля-Полікарпова.
Білет 60
1.Гострий панкреатит.Показання до оперативного втручання.Характеристика оперативних втручань.
Гострий панкреатит (ГП) – первинно асептичне запалення демаркаційного характеру, в основі якого лежать процеси некробіозу панкреатоцитів, ферментної, оксидантної аутоагресії з наступним розвитком некрозу, дегенерації підшлункової залози (ПЗ), ураженням життєво-важливих органів і наступним приєднанням гнійної інфекції.
Показання до хірургічного лікування
1. Наявність гнійно-септичних ускладнень
Інфікований панкреонекроз
Абсцес
Парапанкреатична флегмона
Флегмона заочеревинна
Нагноєння гострої псевдокісти
2. Біліарний панкреатит
3. Перітоніт при перфорації порожнистого органу (нориця)
4. Арозивна кровотеча
5. Гостра непрохідність кишечника
Дискутабельні показання до операції
Ферментативний перитоніт
Стерильний некроз більше 50% тканин ПЗ
Прогресивне погіршення стану хворого не зважаючи на інтенсивну терапію
Рецидивуючий некротизуючий панкреатит
Фулмінантний некротизуючий панкреатит
