Запалення з некрозом вузлів

Хворі скаржаться на постійний біль в задньому проході з іррадаиацією в сідниці, промежину, низ живота. Утруднюється дефекація. Розвивається інтоксикація організму. Підвищується температура тіла до 39оС, появляється лихоманка, втрачається апетит, сон. Хворий займає вимушене положення лежачи на боці.
Білет 59
1.Гострий холецистит.Післяопераційні ускладненняґ.їх профілактика і лікування

Гострий холецистит – запалення жовчного міхура, що характеризується раптово виникаючих порушенням руху жовчі в результаті блокади її відтоку

 

Ускладнення в післяопераційний період у хворих з гострим холециститом зустрічаються в 20-27% випадків.Найбільш частими ускладненнями є нагноєння рани, пневмонія, перитоніт, серцево-судинна, печінково-ниркова недостатність, тромбоемболія. У хворих похилого віку ускладнення спостерігаються в 3,6 рази частіше, ніж в осіб середньої вікової групи, і протікають у важчій формі.

Аналіз причин виникнення післяопераційних ускладнень свідчить, що вони частіше виникають у хворих при пізній госпіталізації їх в хірургічний стаціонар, при неадекватній терапії на до госпітальному етапі, при порушеннях у проведенні передопераційної підготовки та веденні післяопераційного періоду. Негативно позначається відсутність уніфікованої хірургічної тактики як в плані вибору термінів оперативного втручання, так і у відборі хворих для хірургічного лікування.Медична реабілітація хворих, оперованих з приводу гострого холециститу і жовчнокам'яної хвороби, повинна проводитися як в чисто медичному, так і в соціальному і професійному аспектах.

Раціональною є реабілітація за схемою: стаціонар - санаторно-курортне лікування - диспансеризація. Санаторно-курортне лікування скорочує в середньому на 10% число осіб, що мали тимчасову непрацездатність, знижує на 58% число самих випадків тимчасової непрацездатності, на 63% - число днів непрацездатності і підвищує продуктивність праці лікувалися.

У післяопераційному періоді проводять профілактику гострого холециститу, корекцію згортання і фібринолітичної систем, водно-сольового і білкового обміну, проводять профілактику тромбоемболічних та серцево-легеневих ускладнень.

З другого дня починають харчування рідкою їжею через рот. На 5-й день витягають і замінюють іншими вузький тампон, звернений до ложа міхура, залишивши на місці широкий отграничивающий тампон, який на 5-6-й день підтягують і витягають при гладкому перебігу на 8-10-й день. До 14 дня зазвичай виділення з рани припиняється, і рана самостійно закривається. Після видалення жовчного міхура хворим рекомендується дотримання дієти.

2.Перфоративна гастродуоденальна виразка.Вибір об*єму оперативного втручання.
Перфорація порожнистого органа – це ускладнений перебіг захворювань шлунка, дванадцятипалої кишки, коли внаслідок нетравматичного порушення цілісності стінки органа його вміст проникає до вільної черевної порожнини.
Головна мета операції при перфорації порожнистого органа – врятувати життя хворому.

а ) Для вибору методу операції враховують:

– час, який пройшов з моменту перфорації;

– характер патологічного процесу, що призвів до перфорації;

– розповсюдженість перитоніту та характер перитонеального випоту.

б) Обов’язковим елементом операції є санація та дренування черевної порожнини (при технічній можливості операція повинна завершуватись проведенням назогастроєюнального зонду для призначення післяопераційного ентерального харчування).

Б. При перфоративній виразці шлунка:

– в перші 6 годин з моменту перфорації, за відсутності розповсюдженого перитоніту і наявності підготовленої бригади хірургів, показано виконання резекції шлунка або висічення виразки при розташуванні її у пілоричному відділі з пілоропластикою та СВ або СПВ;

– при більш великому проміжку часу, перитоніті та важкому стані хворого виконують операцію – висічення виразки або ушивання перфоративного отвору.

В. При перфоративній виразці дванадцятипалої кишки:

– у перші 12 годин з моменту перфорації, за відсутності розповсюдженого перитоніту, важких супутніх захворювань і за наявності підготовленої бригади хірургів показане виконання радикальної операції в обсязі ваготомії, переважно стовбурової, висічення виразки та пілоропластики;

– при локалізації виразки на задній стінці кишки, особливо за наявності кровотечі або ризику її виникнення, виразка повинна прошиватися при виконанні пілоропластики або екстеріоризуватися (виводитись за порожнину кишки);

– ушивання перфоративної виразки дванадцятипалої кишки показане хворим до 20 років, при гострих виразках та виразках без запальних змін, за наявності розповсюдженого перитоніту та наявності у хворих важких супутніх захворювань, коли операція повинна бути малотравматичною та короткочасною.

Г. При перфорації пухлини шлунка:

– проводиться резекція шлунка за онкологічними показаннями;

– при відсутності клінічних та технічних можливостей – ушивання перфоративного отвору або тампонада його за методом Опеля-Полікарпова.

Білет 60
1.Гострий панкреатит.Показання до оперативного втручання.Характеристика оперативних втручань.

Гострий панкреатит (ГП) – первинно асептичне запалення демаркаційного характеру, в основі якого лежать процеси некробіозу панкреатоцитів, ферментної, оксидантної аутоагресії з наступним розвитком некрозу, дегенерації підшлункової залози (ПЗ), ураженням життєво-важливих органів і наступним приєднанням гнійної інфекції.
Показання до хірургічного лікування

1. Наявність гнійно-септичних ускладнень

Інфікований панкреонекроз

Абсцес

Парапанкреатична флегмона

Флегмона заочеревинна

Нагноєння гострої псевдокісти

2. Біліарний панкреатит

3. Перітоніт при перфорації порожнистого органу (нориця)

4. Арозивна кровотеча

5. Гостра непрохідність кишечника

Дискутабельні показання до операції

Ферментативний перитоніт

Стерильний некроз більше 50% тканин ПЗ

 Прогресивне погіршення стану хворого не зважаючи на інтенсивну терапію

 Рецидивуючий некротизуючий панкреатит

Фулмінантний некротизуючий панкреатит