Післяопераційна грижа хірургічне лікування

На сьогодні відомо більше 200 методів пластики гриж. Нажаль жоден з них не є універсальним, що гарантовано забезпечить надійний результат. Дуже важливим питанням в лікуванні післяопераційних гриж є передопераційна підготовка, так як якісна підготовка суттєво знижує ранні та пізні післяопераційні ускладнення та летальність. Тому необхідно забезпечити виконання наступних факторів:

1. Компенсація супутньої патології.

2. Підготовка черевної порожнини до вправлення в неї випавших органів.

3. Підготовка шлунково-кишкового тракту.

Вирішальне значення має компенсація порушень діяльності серцево-судинної дихальної систем, порушень обмінів, зокрема компенсації цукрового діабету.

Вправлення органів в зменшену в об’ємі черевну порожнину є складною проблемою, через те що виникає здавлення як органів та судин черевної порожнини так і огинав грудної клітки, порушується екскурсія легенів, що приводить до зміни режиму дихання – поверхневе тахіпное, як наслідок паде сатурація артеріальної крові киснем, що веде за собою тахікардію, і можливу серцево-судинну недостатність. Для попередження цього в застосовують як програмоване тренування легеневої та серцево-судинної системи шляхом доопераційного накладання тісних бандажів, пневмоперитонеуму (який в певній мірі, моделює вправлення органів і сприяє збільшенню об’єму черевної порожнини) так і виконання оперативних втручань які мінімізують втрати об’єму черевної порожнини.

Підготовка шлунково-кишкового тракту включає очищення кишечника від вмісту фармакологічне – послаблюючими препаратами або механічно – за допомогою очищаючих клізм, превага надається осмотично активним засобам (фосфосода, фортранс, ендофальк).

Оперативне лікування проводиться не раніше ніж через 8-12 місяців після попередньої операції.

Знечулення при невеликих післяопераційних грижах може бути місцеве: інфільтраційна, провідникова анестезія. При великих грижах операцію слід проводити під наркозом з використанням міорелаксантів, позитивний ефект дає пролонговане перидуральне знеболення

Техніка операції. Розріз шкіри «окаймляющий» в межах здорових тканин з обох сторін післяопераційного рубця з висіченням останнього. Грижовий мішок відділяють від зрошень навкруг до грижового кільця. Розкривають грижовий мішок оцінюють його вміст в разі життєздатності вмісту грижового розсікають грижове кільця. Вміст грижового мішка при необхідності звільняють від злук, що часто зустрічається в багатокамерних килах після чого останній вправляють в черевну порожнину. Існують такі способи герніопластики:

1 – апоневротична;

2 – м’язево-апоневротична;

3 – інші види пластики (клаптем шкіри, фасції, аллопластика).

Пластика апоневрозом передбачає створення дублікатури по типу “поли піджака” чи “в накрій”.

М’язево-апоневротична пластика формування дублікатури з передньої черевної стінки без викроювання пластини апоневрозу (Спосіб Сапежко, Вознесенського і інші).

«Золотим стандартом» в хірургічному лікування післяопераційних вентральних гриж є алогерніопластика. Способи алопластики в залежності від місця розміщення поліпропіленової сітки:

1. Над апоневрозом – onlay (Chevrel)

2. Ретромускулярно – sublay (Rives)

3. Преперитонеально (Stoppa)

4. Інтраперитонеально (відкрита та лапароскопічна методики)

5. Inlay – як латка, що закриває дефект, коли закриття м’язами та апоневрозом неможливе

6. У вигляді сендвіча між двома м’язевими шарами

Лапароскопічна алогерніопластика:

– ПВГ малого та середнього розмірів

– ПВГ великого розміру з діастазом прямих м’язів до 10 см, відсутність їх контрактури та вираженого спайкового процесу

– Використання лише спеціальних сіток з покриттям, які не викликають зрощень з внутрішніми органами (Proceed, Promesh, Dualmesh, Permacol, Physiomesh та ін.)

Лікування у післяопераційному періоді:

– Знеболення

– Оксигенотерапія

– контроль ВЧТ

– тимуляція функції кишечника

– корекція водно – електролітного та білкового обмінів

– антибактеріальна терапія (сульперазон 2г)

– антикоагулянтна терапія (клексан 0,4мг)

– нестероїдна протизапальна терапія (диклоберл 3мл).

Білет 10

1. Ускладнення гострого апендициту:

· перитоніт

· абсцес чи флегмона позачеревної клітковини

· пілефлебіт

· сепсис

Ускладнення апендектомії

1. Ранні (перші 7-14 діб):

- з боку черевної стінки (інфільтрати післяопераційної рани, нагноєння,кровотеча, утворення гематоми, евентерація).

- з боку черевної порожнини (внутрішньочеревні кровотечі, перитоніт, запальні інфільтрати, флегмона позаочеревної клітковини, гостра непрохідність кишківника, гострий післяопераційний панкреатит).

2. Пізні (після 14 діб):

· з боку черевної стінки (лігатурні нориці, запальні "пухлини" передньоїчеревної стінки, післяопераційні вентральні грижі, келоїдні рубці,невріноми рубця).

· з боку черевної порожнини (культіти, інфільтрати та абсцеси черевноїпорожнини, запальні "пухлини", кишкові нориці, спайкова хвороба).

3. Загальні:

· з боку судинної системи (тромбоемболічні ускладнення, тромбофлебіти тафлеботромбози, інфаркт міокарду, пілефлебіт, тромбози та емболіїбрижевих судин).

· з боку органів дихання (ателектаз, бронхіт, осередкові та дольовіпневмонії, плеврити, абсцеси та гангрена легенів).

· з боку сечовивідної системи (затримка сечі, цистіт, гостра ниркованедостатність).