Порядок відкриття провадження у Конституційному Суді України. Підстави для відмови у відкритті провадження

У реалізації положень про Конституційний Суд важливе місце по­сідає конституційне провадження, яке розпочинається із звернення до Конституційного Суду України.

Основні правила конституційного провадження регламентує Закон України "Про Конституційний Суд України", але своєрідність суду, харак­тер справ, які він розглядає, неможливість передбачити всіх ситуацій, що можуть виникнути в ході конституційного провадження, об'єктивно зу­мовлюють необхідність уникнення на законодавчому рівні жорсткої де­тальної регламентації всього процесу функціонування Конституційного Суду України. Тому він має право самостійно визначати правила своєї внутрішньої діяльності, що передбачено ст. З Закону України "Про Кон­ституційний Суд України".

До розгляду в Конституційному Суді України приймаються консти­туційні подання та звернення тільки від уповноважених суб'єктів.

Конституційні подання та конституційні звернення мають відпові­дати вимогам, передбаченим Законом України "Про Конституційний Суд України". Якщо ж вони їм не відповідають, подані не уповноваженими суб'єктами, чи які подані з питань, що не належать до повноважень Кон­ституційного Суду України, то вони не розглядаються.

Конституційні подання та конституційні звернення направляються до Конституційного Суду України як поштова кореспонденція або зда­ються безпосередньо до Секретаріату Суду і реєструються в день їх надхо­дження Службою документального забезпечення. Вже зареєстровані кон­ституційні подання та конституційні звернення перевіряються відповід­ними структурними підрозділами Секретаріату на предмет відповідності закону. За результатами цієї перевірки пропозиції щодо конституційних подань і конституційних звернень, викладені у письмовій формі, направ­ляються керівникові Секретаріату. У разі їх невідповідності встановленим вимогам чи коли вони явно не підлягають розгляду Конституційним Су­дом України керівник Секретаріату направляє про це письмове повідо­млення суб'єктам конституційних подань, конституційних звернень.

Конституційні подання та конституційні звернення, які можуть бути прийняті до розгляду Конституційним Судом України, керівником Секретаріату подаються Голові Конституційного Суду України, який піс­ля ознайомлення з ними направляє їх до відповідних Колегій суддів. При цьому Голова Конституційного Суду України може запропонувати канди­датуру судді-доповідача у справі.

Кандидатура судді-доповідача у справі із числа кандидатур, запропо­нованих суддями Колегії суддів чи Головою Конституційного Суду Украї­ни, схвалюється на засіданні Колегії суддів і подається на затвердження на засідання Конституційного Суду України.

Розподіл конституційних подань та конституційних звернень між суддями — суддями-доповідачами проводиться рівномірно, з урахуван­ням їх спеціалізації.

Суддя-доповідач у справі вивчає порушені в конституційному по­данні, конституційному зверненні питання та готує матеріали на розгляд Колегії суддів Конституційного Суду. У випадку неможливості судді-до­повідача з поважних причин (хвороба, відрядження, відпустка тощо) про­тягом тривалого часу проводити підготовку матеріалів справи до розгля­ду або задоволення його прохання про самовідвід секретар Колегії суддів порушує перед Головою Конституційного Суду України питання про за­міну судді-доповідача. Таке рішенні приймається на засіданні Конститу­ційного Суду України.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потре­бують спеціальних знань, Колегія суддів, Конституційний Суд України вправі призначити експертизу, про що виноситься ухвала, в якій визнача­ється коло питань, з яких експертиза має дати висновок. Колегією суддів, Конституційним Судом України також може бути призначено додаткову чи повторну експертизу у складі тих же або інших експертів. Крім того, у разі необхідності суддя-доповідач, Колегія суддів, Конституційний Суд України також мають право залучати до підготовки та розгляду матеріа­лів справи спеціалістів, не зацікавлених у результатах її розгляду.

Після завершення вивчення та підготовки матеріалів конституцій­ного подання, конституційного звернення за пропозицією судді-допові-дача секретар Колегії суддів вносить ці матеріали на розгляд Колегії суддів для вирішення питання про відкриття конституційного провадження у справі чи про відмову у відкритті такого провадження.

Повідомлення про засідання Колегії суддів та копії конституційних подань, конституційних звернень, необхідних матеріалів до них вруча­ються суддям Колегії суддів не пізніше ніж за 10 днів до дня засідання Колегії. За результатами розгляду конституційних подань, конституцій­них звернень на засіданні Колегії суддів виноситься процесуальна ухвала про відкриття конституційного провадження у справі або про відмову у ньому. В ухвалі зазначаються найменування Колегії суддів, конституційне подання, конституційне звернення, що розглядалося, його суть, мотиви прийняття відповідного рішення. Ухвала приймається більшістю голосів суддів, присутніх на засіданні Колегії суддів окремо щодо кожного кон­ституційного подання, конституційного звернення і підписується суддя­ми Колегії суддів, які брали участь у засіданні Колегії суддів і які проголо­сували "за" і "проти".

Після винесення процесуальної ухвали про відкриття конституцій­ного провадження у справі матеріали справи оформляються Секретаріа­том Конституційного Суду України як судова справа та суддя-доповідач розпочинає підготовку справи до розгляду на пленарному засіданні Суду. При відмові у відкритті конституційного провадження у справі за ухва­лою Колегії суддів секретар Колегії суддів не пізніше десяти днів з дня ви­несення ухвали направляє матеріали справи Голові Конституційного Суду України для розгляду їх на засіданні Конституційного Суду України.

Підставами для відмови у відкритті провадження у справі в Консти­туційному Суді України є:

1) відсутність встановленого Конституцією України, Законом права на конституційне подання, конституційне звернення;

2) невідповідність конституційного подання, конституційного звер­нення вимогам, передбаченим Конституцією України, цим Законом;

3) непідвідомчість Конституційному Суду України питань, поруше­них у конституційному поданні, конституційному зверненні.

6. Порядок проведення засідань та пленарних засідань Конституційного Суду України

Форми роботи конституційного суду можна поділити на одноособо­ві та колегіальні.

До одноособових форм роботи Конституційного Суду України від­носяться діяльність Голови Конституційного Суду України, Секретаря Колегії суддів та судді-доповідача. Закон України "Про Конституційний Суд України" та Регламент Конституційного Суду передбачають їх про­цедурні повноваження.

Колегіальними формами роботи Конституційного Суду України є засідання та пленарні засідання.

Засідання Колегії суддів проводяться у визначені для засідань дні та є повноважними за умови участі у ньому не менше чотирьох суддів. Го­ловує на засіданні Колегії суддів секретар Колегії, а за його відсутності — суддя Конституційного Суду України, старший за віком. Засідання Ко­легії суддів протоколюється.

Колегія суддів Конституційного Суду України більшістю голосів суд­дів, які входять до її складу, приймає процесуальну ухвалу про відкриття провадження у справі в Конституційному Суді України або про відмову у такому провадженні. У разі прийняття Колегією суддів Конституційного Суду України процесуальної ухвали про відкриття провадження у справі в Конституційному Суді України ця справа вноситься Головою Конститу­ційного Суду України на розгляд пленарного засідання Конституційного Суду України, а у разі відмови — він направляє матеріали Голові Консти­туційного Суду України для розгляду на засіданні Конституційного Суду України.

Аналізуючи Закон України "Про Конституційний Суд України", Ре­гламент Конституційного Суду України, можна дійти висновку, що рішен­ня прийняті на засіданнях та пленарних засіданнях, а також його колегій, є рішеннями Конституційного Суду і мають відповідну силу. Але прийнята конструкція різних організаційних форм процесуальної діяльності суду, диференціація питань, що ними розглядаються, має певний раціональний характер, адже при цьому враховується різноманітність питань, що нале­жать до компетенції Конституційного Суду України, а також потреба ефек­тивної організації його роботи залежно від кількості і характеру справ.

Конституційний Суд України діє в режимі засідань та пленарних за­сідань.

Під час пленарних засідань він:

- приймає рішення та дає висновки у справах за конституційними поданнями та конституційними зверненнями;

- затверджує положення про постійні комісії;

- приймає рішення про утворення тимчасових комісій, затверджує їх персональний склад та призначає голів цих комісій.

Пленарне засідання Конституційного Суду України є повноважним, якщо на ньому присутні не менш як дванадцять суддів, а рішення, ви­сновок вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало не менше десяти суддів Конституційного Суду України.

Пленарне засідання скликається з ініціативи Голови Конституційно­го Суду України, його заступників, Колегії суддів та постійних комісій або не менше трьох суддів Конституційного Суду України. Скликає пленарне засідання Голова Конституційного Суду України не пізніше як у двотиж­невий строк з дня надходження ініціативи про його скликання. Про дату скликання та порядок денний пленарного засідання Суду керівник Секре­таріату повідомляє суддів Конституційного Суду України та його учасни­ків не пізніше як за десять днів до дня скликання засідання.

Порядок денний пленарного засідання Конституційного Суду Украї­ни визначається Головою Суду і затверджується на засіданні.

На пленарному засіданні головує Голова Конституційного Суду України, за його відсутності — старший за віком заступник Голови, а у разі відсутності і заступників — старший за віком суддя.

На своїх засіданнях Конституційний Суд:

- затверджує Регламент Конституційного Суду України, вносить зміни та доповнення до нього;

- затверджує Положення про Секретаріат, Архів, Бібліотеку та інші самостійні структурні підрозділи Конституційного Суду України, вносить

зміни та доповнення до них;

- призначає за поданням Голови Конституційного Суду України ке­рівника Секретаріату Конституційного Суду України та приймає рішення про звільнення його з посади;

- приймає рішення про утворення постійних комісій, затверджує

їх персональній склад;

- приймає рішення про дострокове звільнення з посади Голови Конституційного Суду України та заступників Голови;

- приймає у разі необхідності рішення про невідкладність відкрит­тя конституційного провадження за конституційним поданням у кон­кретній справі;

вирішує інші питання, що не є предметом розгляду пленарного

засідання.

Засідання Конституційного Суду України є повноважним за наявнос­ті на ньому не менш як одинадцять суддів, а рішення вважається прийня­тим, якщо за нього проголосувало більше половини суддів Конституційно­го Суду України, які брали участь у засіданні, крім випадків, передбачених Законом України "Про Конституційний Суд України" та Регламентом.

Засідання Конституційного Суду України скликається з ініціативи Голови Конституційного Суду, його заступників, Колегії суддів, постійних комісій чи не менше трьох суддів Конституційного Суду України не пізні­ше як у двотижневий строк з дня ініціативи про його скликання.

Керівник Секретаріату Конституційного Суду України доводить до відома суддів та учасників засідання про дату скликання та порядок ден­ний засідання Конституційного Суду України не пізніше як за п'ять днів до дня скликання засідання.

Порядок денний засідання Конституційного Суду України визна­чається Головою та затверджується на засіданні Конституційного Суду

України.

Засідання та пленарні засідання Конституційного Суду України про­токолюються.

7. Порядок виконання рішень Конституційного Суду України

Відповідно до Конституції України і Закону України "Про Конститу­ційний Суд України" в конституційному судочинстві основними актами, які приймає Конституційний суд України, є рішення і висновки. В юридичній літературі всі акти Конституційного Суду України називаються "рішеннями".

Що стосується питання про механізм реалізації рішень Конститу­ційного Суду України, можна погодитися з вченими, котрі вважають, що процес реалізації рішень Конституційного Суду України не потребує спеціального виконавчого провадження, не потребує особливих суб'єк­тів-виконавців на відміну від судового рішення в системі прав загальної юрисдикції. Судове рішення в системі судів загальної юрисдикції є самостійною і завершальною стадією кримінальних, цивільних та інших про­цесів. Тобто судове виконання гарантує фактичну реалізацію рішень суду, забезпечуючи захист суб'єктивних прав громадян, а також, сприяючи здатності права впливати на поведінку людей, закріплюючи законність в сфері правових відносин. Закон "Про Конституційний суд України" не містить правових норм, які би встановлювали державно-правовий меха­нізм реалізації рішень Конституційного суду.

Щодо механізму виконання рішень Конституційного суду Украї­ни в юридичній літературі існують різні точки зору. Одні вважають, що необхідно прийняти спеціальний законодавчий акт, який би врегулював питання механізму виконання рішень Конституційного суду. Лучін В.О. і Дороніна О.Н. вважають, що серед способів забезпечення виконання рі­шень Конституційного суду значне місце належить судовому контролю та

прокурорському нагляду.

Дрогонич Я. вважає, що сама Конституція повинна передбачати спо­соби накладення відповідальності за невиконання рішень Конституцій­ного суду.

Закон України "Про Конституційний суд України" тільки фраг­ментарно закріплює механізм виконання рішень Конституційного суду. Користуючись вказаною прогалиною законодавства, органи державної влади, в тому числі суди загальної юрисдикції приймають рішення, які суперечать попереднім висновкам (рішенням) Конституційного Суду України і при цьому вони не суть жодної відповідальності за такі дії.

Заслуговує на увагу думка Євграфова П.Б., який вважає за необхідне закріплення в чинному законодавстві України субінституту конституцій­ного делікту і закріплення санкцій за невиконання, неналежне виконання чи перешкоди до виконання рішень Конституційного Суду.

Відносно порядку виконання тих рішень Конституційного суду, в яких не передбачений порядок їх виконання, то вони є так само обов'яз­ковими незважаючи на те, що в них не передбачений порядок їх вико­нання. Органи державної влади, органи Автономної республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни повинні утримуватися від виконання чи застосування право­вих норм визнаних неконституційними.

Рішення Конституційного суду України набирають чинності з мо­менту прийняття, мають пряму дію, для вступу їх у законну силу не по­трібно підтвердження з боку будь-яких державних органів.

У випадку необхідності Конституційний Суд України може визна­чити додаткові міри, пов'язані з порядком виконанням рішення вказавши не невідкладність і обов'язковість його виконання.

Копії рішень Конституційного Суду України надсилаються наступ­ного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Консти­туційному Суді України.

У разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, порядок і строки їх виконання, а також покласти на від­повідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішен­ня, додержання висновку.

Конституційний Суд України має право зажадати від відповідних органів письмового підтвердження виконання рішення, додержання ви­сновку Конституційного Суду України. Невиконання рішень та недодер­жання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відпо­відальність згідно з законом.

Разом з тим, рішення Конституційного Суду України, які носять обов'язковий характер, не мають примусової сили, крім сили свого авто­ритету. Практика свідчить про те, що правова природа актів Конституцій­ного Суду України потребує детального законодавчого механізму, який би забезпечував їх виконання. Однак виконання актів Конституційного суду України повинно забезпечуватися всіма органами держави, оскільки Конституційний Суд не має повноважень щодо нагляду за діяльністю ор­ганів держави по реалізації прийнятих ними актів. Виконання актів цього специфічного державного органу повинно здійснюватися в порядку, який застосовується до виконання законів. Рішення Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Вказана проблема чітко прослідковується через призму правових конфліктів між рішеннями Конституційного Суду України та рішеннями судів загальної юрисдикції, які набрали законної сили. Адже рішення Кон­ституційного Суду не призводить до автоматичного скасування рішення суду загальної юрисдикції, навіть якщо воно базувалося на неконститу­ційній нормі.