Нормою у спортивній метрології називають граничну величину за результатом тесту, на основі якої проводять класифікацію спортсменів

Існують чотири види норм:

1) порівняльні норми, засновані на співпідставі результатів спортсменів, що належать до однієї сукупності. Наприклад, розрядні норми, на основі яких встановлюють спортивну кваліфікацію, або сукупність студентів інститутів фізкультури, де визначають їхні досягнення за комплексом тестів. Отримане значення беруть за середню норму;

2) індивідуальні норми, засновані на порівнянні результатів, показаних одним спортсменом у ряді змагань, та їхньому аналізі або інших видах тестів. Необхідність цих норм виникла внаслідок суттєвих відмінностей структури тренованості спортсменів;

3) належні норми, визначені з того, що повинен вміти виконувати спортсмен. Так, у фігурному катанні існує обов’язкова програма, яку демонструють усі, хто бере участь у змаганнях;

4) норми за віком, визначені за допомогою регресійних рівнянь наприклад, такого виду:

,

де у – обов’язковий результат за тестом; – паспортний вік, який визначають між датою народження спортсмена і датою тестування; и – довжина і маса його тіла. На підставі вирішення рівнянь регресії складають номограми з відповідними вертикальними шкалами, за якими можна визначити належний результат, провівши пряму горизонтальну лінію через крапку, відповідну паспортному віку.

Придатність норм певної сукупності, для якої вони розроблені, називають релевантністю норм. Це може бути, наприклад, оцінка фізичного стану учнів 1-го класу шкіл, зроблена лише у Харкові.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Що називають у спорті оцінкою, шкалою оцінок, у чому полягає процес оцінювання спортивних досягнень?

2. Які існують графічні види шкал оцінок?

3. Які відомі математичні описи шкал оцінок?

4. Як оцінюють комплекс тестів?

5. Що у спортивній метрології називають нормою?

6. Які норми називають порівняльними, індивідуальними, належними, за віком?

МЕТОДИ КІЛЬКІСНОЇ ОЦІНКИ ЯКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ

Основні поняття

Якісними називають показники, що не мають певних одиниць виміру (артистичність, виразність, театральність видовища, якість спортивного інвентарю, умови проведення змагань). Для кількісної оцінки таких показників використовують метод кваліметрії (від латинських слів «qualitas» – якість, «metron» – міра). Кваліметрія – це наука про виміри і кількісну оцінку якісних показників у спорті [7].

Вимірювання деяких якісних ознак можна проводити за допомогою різних технічних засобів, але для більшості з них вони неефективні. Тому застосовують експертні методи вимірювання та оцінки, що передбачують суворе дотримання певних правил, інтуїції, досвіду й тому подібне.

Експертною (від латинського слова «expertus») називають оцінку, яку отримують шляхом з’ясування думок фахівців, що мають певний досвід. Експертиза буває індивідуальною або груповою. Методика групової експертизи включає наступне:

■ формулювання завдань;

■ відбір і комплектування групи експертів;

■ складання плану експертизи;

■ проведення опитування експертів;

■ аналіз та обробку одержаної інформації.

 

Відбір експертів

 

Експертом має бути людина, яка високо професійно підготовлена, володіє здібностями до практичного аналізу минулого, сьогодення й здатна до прогнозування майбутнього, психологічно стійка, не схильна до того, щоб погоджуватися з іншими експертами. Професійну компетентність експерта визначають такими показниками:

☻ мірою близькості його оцінки до середньо групової;

☻ вмінням вирішення тестових завдань.

Об’єктивну оцінку придатності експерта виражають формулою

,

де М – оцінка конкретного експерта; – дійсна оцінка (середня для всіх експертів). Бажано мати однорідну групу експертів, інакше для кожного експерта треба вводити окремий ранг.

Узгодженість думок експертів визначають за величиною коефіцієнта конкордації (від латинського слова «conсordatum» – угода) відповідно формулі

,

де S – сума квадратів відхилень, які відносяться до кожного об’єкта оцінки, від середнього значення; m – кількість експертів; n – кількість об’єктів, які підлягають оцінці.

Якщо W = 0, то це свідчить про відсутність узгодженості між експертами, а якщо W = 1 – про цілковиту узгодженість їхніх оцінок. При W < 0.7 у спортивній практиці прийнято вважати, що експертиза не відбулася.

За методом преференції для експертного оцінювання, яке визначає узгодженість думок експертів та стану експертизи, необхідно:

● скласти таблицю експертизи;

● розрахувати коефіцієнт конкордації;

● зробити висновок про якість експертизи.

У табл. 5.1 надано оцінку шести основних елементів волейболу одного з гравців, при цьому мінімальна дорівнює 1, а максимальна – 6.

Таблиця 5.1

Об’єкт експертизи	Оцінки	Сума	Місце	Сума відхилень	Сума квадратів відхилень
Напад									–2
Захист
Подача									–5
Блок									–6
Прийом
Передача

 

Середнє арифметичне оцінок визначають за формулою

,

а суму квадратів відхилень таким чином

= S = 170.

У розглянутому випадку W < 0.7, отже експертиза не відбулася, тому необхідно підвищити її якість. Для цього корисно замінити експертів або зменшити їх кількість, наприклад, за методом Дельфи (це місто у стародавній Греції, де відбулася рада дельфійських мудреців-оракулів). Цей метод буде розглянуто в п. 5.3.4. При зменшенні чисельності експертів гіпертрофується (перебільшується) роль кожного з них, бо при дуже великому числі експертів важко добитися узгодженої думки між ними. Оптимальну кількість експертів можна встановити за графіком (рис. 5.1), на якому N – число експертів, яке частіше дорівнює 6; – абсолютна похибка.

Рис. 5.1. Встановлення кількості експертів